Рішення

від 25.04.2017 по справі 922/172/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р.Справа № 922/172/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Самсоновій М.М.

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1, м. Харків до Фірма "Декар" товариство з обмеженою відповідальністю, м. Харків , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Виконавчий комітет Харківської міської ради, м. Харків про визнання недійсними рішень та статутів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2, за дов. від 23.12.2016 р.

відповідача - Підкапаєв А.В., за дов. № 5 від 17.03.2017 року

третьої особи - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/172/16 за позовом ОСОБА_1 до фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виконавчий комітет Харківської міської ради про: визнання недійсними рішень зборів учасників фірми "Декарт" ТОВ від 12 червня 2007 року та від 22 листопада 2007 року, оформлених відповідними протоколами, та визнання недійсними Статутів фірми "Декарт" ТОВ у редакціях від 20 червня 2007 року та від 13 грудня 2007 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. 11 липня 2016 року, постановою Харківського апеляційного господарського суду, рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2016 року у справі № 922/172/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. На стадії касаційного розгляду даної справи, Вищій господарський суду України в постанові від 08 лютого 2017 року вказав на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для незастосування строку позовної давності до даних правовідносин; так ВГСУ зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про застосування до даних правовідносин строку позовної даності, порушив приписи ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 43, 82 ГПК України, оскільки взяв до уваги твердження позивача, які не підтверджені матеріалами справи; апеляційний господарський суд не вирішив питання про прийняття або не прийняття додаткових доказів по справі (копій протоколів зборів учасників відповідача від 25 січня 2011 року та від 01 березня 2011 року) і саме ці документи (протоколи) можуть свідчити про обізнаність позивача з 25 січня 2011 року про перерозподіл часток внесків до статурного фонду підприємства-відповідача; реєстрацію редакцій статутів підприємства-відповідача в редакції від 20 червня 2007 року та від 13 грудня 2007 року в установленому порядку (проведено державну реєстрацію). За наслідками касаційного розгляду Вищій господарський суду України частково задовольнив касаційну скаргу фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю, рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 липня 2016 року у справі № 922/172/16 скасував із направленням справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області від 27 лютого 2017 року справу № 922/172/16 призначено для розгляду головуючому судді - Калініченко Н.В. Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 березня 2017 року призначено справу до розгляду на 20 березня 2017 року, розгляд справи відкладався, востаннє - на 25 квітня 2017 року.

В призначене судове засідання 25 квітня 2017 року з'явився особисто позивач та його представник, а також представник відповідача; третя особа свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не направила, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи (вх. № 13791 від 25 квітня 2017 року), яке підтримано позивачем та його представником, проти задоволення якого заперечував представник відповідача, та відповідно до якого позивач просить суд призначити по справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання - чи виконано підпис на протоколах зборів учасників фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю від 25 січня 2011 року та 01 березня 2011 року, від імені ОСОБА_1 цією особою або іншою, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на той факт, що вказані протоколи не є предметом провадження у даній справі, як не є й належними доказами, а матеріали справи містять всі належні та допустимі докази (прями докази), необхідні для встановлення всіх фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Зі статуту фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальність в редакції за 1996 рік (реєстрація змін до статуту від 21 червня 1996 року) вбачається, що ОСОБА_1 (позивач) є одним із засновників даної фірми, розмір частки у товаристві складає 50%.

12 червня 2007 року відбулися збори учасників фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю, на яких були присутні засновники товариства - ОСОБА_4 та ОСОБА_1. До порядку денного увійшли питання про збільшення статутного фонду та про внесення змін до статуту товариства. На вказаних зборах учасники товариства постановили: збільшити статутний фонд фірми "Декарт" ТОВ та встановити його розмір на рівні 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок; внести зміни до статуту фірми "Декарт" ТОВ; доручено виконання дій по державній реєстрації внесених змін ОСОБА_5. Проведення вказаних зборів було оформлено протоколом зборів учасників фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю від 12 червня 2007 року, який підписано ОСОБА_4 та ОСОБА_1. 20 червня 2007 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів шляхом реєстрації нової редакції статуту фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю за 2007 рік (запис № 14801050002024459).

22 листопада 2007 року відбулися збори учасників фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю, на яких були присутні засновники товариства - ОСОБА_4 та ОСОБА_1. До порядку денного вказаних зборів увійшли питання про: зміну місцезнаходження фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю; внесення змін до Статуту фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю; викладення статуту в новій редакції. Протоколом зборів учасників фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю від 22 листопада 2007 року постановлено: змінити місцезнаходження фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю; встановити місцезнаходження фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю - вулиця Сумгаїтська, будинок 3, місто Харків, 61018; внести зміни до статуту фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю; доручено супровід державної реєстрації внесених змін до установчих документів ОСОБА_5, для чого видати їй належним чином оформлену довіреність. 13 грудня 2007 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів шляхом реєстрації нової редакції статуту фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю за 2007 рік (запис № 14801050003024459).

Як вказує позивач у позовній заяві, при ознайомлені з редакцією статуту фірми "Декарт" TOB від 20 червня 2007 року ним виявлено, що до даної редакції статуту, а саме до п. 3.3 внесено зміни щодо розподілу часток у статутному фонді фірми "Декарт" ТОВ, про які позивача не повідомлено і не погоджено на засіданні зборів учасників товариства. При підготовці до проведення та безпосередньо при проведенні зборів учасників від 12 червня 2007 року, а також зборів учасників від 22 листопада 2007 року фірми "Декарт" TOB грубо порушено положення Статуту фірми "Декарт" TOB, а також чинного законодавства України щодо порядку організації та проведення Зборів учасників. Позивач зазначає, що в протоколах зборів учасників товариства від 12 червня 2007 року та від 22 листопада 2007 року не зазначено про розгляд питання перерозподілу часток учасників товариства, та й взагалі дане питання не розглядалося. В ході проведення зборів учасників від 12 червня 2007 року розглядалося питання про збільшення статутного фонду фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю, а в ході проведення зборів учасників від 22 листопада 2007 року розглядалося питання про зміну місцезнаходження фірми "Декарт" TOB. Зазначені питання вирішенні учасниками товариства, про що свідчать зміни, внесені до установчих документів. Проте, як зазначає позивач, в редакції статутів Фірми "Декарт" ТОВ за 2007 роки (реєстрація від 20 червня 2007 року та від 13 грудня 2007 року) також внесено зміни, які не затверджені зборами учасників 12 червня та 22 листопада 2007 року, та змінено частки у статутному фонді учасників фірми "Декарт" TOB, так, частку ОСОБА_4 збільшено з 50% до 65%, а частку ОСОБА_1 зменшено з 50% до 35%. Позивач зазначає, що про внесення таких змін до установчих документів її попереджено не було, питання перерозподілу часток статутного фонду на зборах учасників не ставилось і не вирішувалось, що й зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

З матеріалів справи вбачається, що до порядку зборів учасників фірми "Декарт" ТОВ, що відбулися 12 червня 2007 року, відповідно до протоколу (т. с. 1 арк. спр. 53) включені наступні питання: збільшення статутного фонду; внесення, у зв'язку з цим, змін до статуту товариства. До порядку зборів учасників фірми "Декарт" ТОВ, що відбулися 22 листопада 2007 року (т. с. 1 арк. спр. 54), відповідно до протоколу включені наступні питання: зміна місцезнаходження фірми "Декарт" TOB; внесення змін до Статуту фірми "Декарт" TOB; викладення Статуту в новій редакції.

Як зазначено вище та зазначає позивач, її не попереджено про внесення істотних змін до установчих документів (статуту товариства), а також про зміни у співвідношенні часток статутного фонду перед початком, а також в ході проведення голосування і розгляду питань, пов'язаних із внесенням змін до установчих документів на зборах учасників товариства здійснено не було. Про дані зміни не згадувалося і в жодному із порядків денних проведених зборів учасників. Відповідно до п. 6.1, 6.2 Статуту фірми "Декарт" TOB, вищим органом управління товариства є збори учасників товариства. Учасники володіють кількістю голосів на зборах учасників пропорційно розміру їх часток у Статутному фонді. Згідно з положеннями пунктів 2 та 6.8 статуту фірми "Декарт" TOB, рішення з внесення змін до Статуту, зміни розміру статутного фонду відносяться до виключної компетенції зборів учасників товариства. Таким чином, внесення змін до статуту товариства стосовно зміни часток у статутному фонді, можливе лише відповідно до рішення зборів учасників такого товариства.

Як свідчать матеріали справи, питання про зміну часток у статутному фонді Фірми "Декарт" TOB до порядку денного зборів учасників товариства від 12 червня 2007 року та 22 листопада 2007 року не включені, а отже внесення відповідних змін до установчих документів Фірми "Декарт" TOB без згоди всіх учасників товариства, свідчить про незаконність відповідних дій. Більше того, як вбачається з матеріалів справи, жодних дій зі сторони ОСОБА_1 стосовно відступлення своєї частки в статутному фонді фірми "Декарт" TOB у розмірі 15% на користь ОСОБА_4 не вчинено. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. Частинами 2, статті 53 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 147 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про бажання ОСОБА_1 продати чи іншим чином відступити свою частку в розмірі 15 % у статутному фонді товариства іншому учаснику товариства - ОСОБА_4

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 підписала вище зазначені рішення зборів учасників товариства, а отже погодилася з внесенням відповідних змін до статуту не знаходять свого підтвердження з огляду на наступне. Як зазначено вище, на розгляд зборів учасників від 12 червня 2007 року поставлені питання про збільшення статутного фонду фірми "Декарт" ТОВ, а в ході проведення зборів учасників від 22 листопада 2007 року поставлено питання про зміну місцезнаходження фірми "Декарт" ТОВ. Отже, підписуючи протоколи зборів, позивач засвідчувала, що вона погоджується із внесенням змін саме стосовно збільшення розміру статутного фонду та зміни місцезнаходження товариства, відповідно.

При цьому, про розгляд питання щодо зміни часток ОСОБА_1 не повідомлено, також не погоджено цього питання й на засіданні зборів учасників товариства, про що свідчать протоколи зборів від 12 червня 2007 року та 22 листопада 2007 року. Дані факти свідчать про незаконність внесення відповідних змін до статуту, внаслідок якого позивача, як учасника товариства, незаконно позбавлено 15% частки у статутному фонді фірми "Декарт" ТОВ. Згідно з ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. Отже, внесення вищезазначених змін до установчих документів можливе виключно тоді, коли таке питання виносилося до порядку денного зборів, в іншому випадку будь-яке інше самовільне внесення змін повинно визнаватися судом незаконним. Таким чином, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 мала намір відчужити належну їй частку у статутному фонді товариства.

Відповідно до п. 2.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Пунктом 2.14. зазначеної постанови визначено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію". Відповідно до п. п. 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.08 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

Відповідно до п. 3.3. Статутів Фірми "Декарт" ТОВ в редакціях від 20 червня 2007 року та 13 грудня 2007 року, статутний фонд розподіляється між учасниками товариства наступним чином: ОСОБА_4 вносить до статутного фонду грошові кошти в розмірі 650 000,00 грн., частка у товаристві складає 65 %; ОСОБА_1 вносить до статутного фонду грошові кошти в розмірі 350 000,00 грн., частка учасника в товаристві складає 35 %. Водночас, як свідчать матеріали справи, до питань порядку денного, відповідно до протоколів зборів від 12 червня 2007 року та 22 листопада 2007 року, не включено таких питань, як "перерозподіл часток учасників товариства" та/або "розмірів часток, що перерозподіляються". Натомість, з матеріалів справи вбачається, що на підставі прийнятих 12 червня 2007 року та 22 листопада 2007 року на зборах учасників товариства рішень в статут товариства внесені зміни, а саме у п. 3.3, - в частині зміни (перерозподілу) часток серед учасників товариства.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що підставою для внесення таких зміни можуть бути виключно рішення зборів товариства, і, як свідчать матеріали справи, відповідні збори з даного питання взагалі не скликались і не проводились, питання зборами засновників не розглядалось, а рішення, відповідно, не приймалось.

Пунктом 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" унормовано, що суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача. Положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються. При цьому суд враховує роз'яснення п. 14 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" про те, що підставами для визнання статуту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю голосів учасників товариства. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

При цьому, зміни до статуту від 20 червня 2007 та від 13 грудня 2007 року, які внесені на підставі рішень (протоколів) від 12 червня 2007 року та від 22 листопада 2007 року, стосовно збільшення статутного фонду та зміни місцезнаходження фірми "Декарт" ТОВ відповідають порядку денному та відомостям, що містяться у даних протоколах зборів учасників товариства, і не можуть вважатися такими, що порушують права позивача щодо зміни розміру частки ОСОБА_1 у статутному фонді товариства, про які наголошено в позові і якими обґрунтовано позовні вимоги.

Проте, оскільки вищезазначені протоколи не містять відомостей про зміну розмірів часток засновників, відповідні зміни до статуту не є правомірними - відсутня домовленість (розгляд та прийняття рішення) про такі зміни під час проведення зборів засновників.

Враховуючи вище викладене в сукупності, позовні вимоги позивача про визнання недійсним пункту 3.3. статутів фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю є обґрунтованими, решта позовних вимог позивача є необґрунтованими через недоведеність порушеного права.

Водночас, розглянувши заяву відповідача (вх. № 11913 від 10 квітня 2017 року) про застосування позовної давності (ст. 267 ЦК України) у даній справі, за якою відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та в обґрунтуванні якої вказує, що оскаржувані рішення та статути були прийняті у 2007 року, а позовна заява подана до суду 25 січня 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), при цьому, відповідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме оригіналів статуту фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю в редакції за 2007 рік (реєстрація від 20 червня 2007 року та від 13 грудня 2007 року) приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 засвідчено підписи ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які зроблені у її (нотаріуса) присутності, особа ОСОБА_1 була встановлена. Позивач, ставлячи свої підписи на першій та останній сторінках редакцій статутів підприємства-відповідача (реєстрація статутів 20 червня та 13 грудня 2007 року) мала можливість, а в першу чергу - була зобов'язана, ознайомитись з повними текстами даних установчих документів. Тобто, перебіг строку, в межах якого позивач міг звернутися до суду з позовною заявою до відповідача про визнання недійсними статутів фірми "Декарт" ТОВ у редакції 2007 рік сплинув в 2010 році (реєстрація статуту від 20 червня 2007 року: початок строку 21 червня 2007 року, закінчення строку 20 червня 2010 року; реєстрація статуту від 13 грудня 2007 року: початок строку 14 грудня 2007 року, закінчення 13 грудня 2010 року).

Враховую вище викладене, а саме внаслідок подання відповідачем заяви, в порядку ст. 267 ЦК України, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання недійними статутів (пунктів 3.3. статутів) фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю через сплив строків позовної давнини.

Щодо можливості застосування строків позовної давності до решти позовних вимог позивача суд зазначає наступне.

Відповідності до ч. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" - за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивача в частині визнання недійсними рішень зборів учасників фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю, оформлених протоколами від 12 червня 2007 року та від 22 листопада 2007 року, заява відповідача про застосування позовної давності (ст. 267 ЦК України) не підлягає задоволенню через непорушність права позивача в цій частині позовних вимог.

Твердження позивача про те, що спірні правовідносини випливають із порушення права позивача на участь у товаристві і належать до особистих немайнових прав, позовна давність на які не поширюється, ґрунтуються на невірному тлумаченні норми 100 ЦК України з огляду на наступне. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають із порушення особистих немайнових прав, тобто тих прав, які не мають економічного змісту (ч. 2 ст. 269 ЦК України). При цьому, в розумінні статті 100 Цивільного кодексу України, саме майновим правом учасника товариства є право на частку майна, на частку в статутному фонді товариства. Отже, посилання позивача на ст. 100 ЦК України в даному випадку є хибним, пунктами 3.3 статутів фірми "Декарт" товариства з обмеженою відповідальністю змінено саме розмір частки (внесків в грошовій формі до статутного фонду) учасників товариства, тим самим змінено саме майне становище позивача в статутному фонді товариства (порушено майнове право засновника, позивача у даній справі), наведеним спростовується посилання на порушення особистих немайнових прав фізичної особи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по розгляду даної справи покладаються на позивача.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 27, 33-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 03.05.2017 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/172/16