Рішення

від 24.04.2017 по справі 914/393/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017р. Справа № 914/393/17

За позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Албуфейра", м. Львів

про стягнення 125 633, 64 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Прокопів І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Албуфейра" про стягнення 125 633, 64 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.03.2016.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровувалися відповідачу за адресами зазначеними позивачем у позовній заяві: м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 63 та АДРЕСА_1. Поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження, який направлявся за адресою: АДРЕСА_2, повернувся до суду з відміткою відділення зв'язку «За закінченням терміну зберігання» .

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю Албуфейра є: 79008, АДРЕСА_3.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Албуфейра (надалі - відповідач) про стягнення 125 633, 64 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 14.04.2015 р. між ним та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна № Л-9536-15 (надалі - договір).

Відповідно до умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 22,3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М. Лисенка, 19.

Цільове використання об'єкта оренди - використання для гаража (п. 2.1. договору).

Термін договору оренди визначений з 14.04.2015 до 13.04.2018 включно (п. 4.1 договору).

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору з боку відповідача, позивач звертався до господарського суду з позовом про розірвання договору. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 у справі № 914/4332/15 розірвано договір оренди нерухомого майна від 14.04.2015 № Л-9536-15, укладений між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Албуфейра та виселено відповідача з вказаного орендованого з приміщення, а також стягнуто з останнього заборгованість зі сплати орендної плати за період з 14.04.2015 по 31.10.2015 у розмірі 103 420, 94 грн.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 у справі № 914/4332/15, яке набрало законної сили 26.02.2016 було видано відповідні накази.

Відповідач рішення суду в частині виселення виконав 14.04.2016, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 ВП № 50643448, в якій державним виконавцем зазначено, що згідно акта державного виконавця від 14.04.2016, боржник виконавчий документ виконав самостійно в добровільному порядку.

Як стверджує позивач та підтверджує довідкою про заборгованість, відповідачем, всупереч умовам договору, неналежним чином сплачувалася орендна плата, заборгованість по якій до припинення договірних відносин за період з 01.12.2015 по 26.02.2016 (станом на 01.02.2017) становить 55 625, 13 грн.

Крім того, позивач зазначає, що з моменту припинення договірних відносин (26.02.2016) до моменту фактичного звільнення приміщення відповідачем (14.04.2016), останній здійснював фактичне користування об'єктом, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 70 008, 51 грн неустойки.

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги, що відповідачем не здійснено добровільного погашення заборгованості, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальності Албуфейра 125 633, 64 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Враховуючи те, що спірні правовідносини у даній справі виникли із орендних правовідносин, то при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного і Господарського кодексів України, а оскільки предметом договору оренди є майно, яке знаходиться у комунальній власності, то застосуванню підлягають також і положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно положень статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 10.04.1992 №2269-XII „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як встановлено судом, 14.04.2015 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна № Л-9536-15, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 22,3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М. Лисенка, 19.

Цільове використання об'єкта оренди - використання для гаража (п. 2.1. договору).

Термін договору оренди визначений з 14.04.2015 до 13.04.2018 включно (п. 4.1 договору).

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору з боку відповідача, рішенням Господарського суду Львівської області від 11.02.2016 у справі № 914/4332/15, яке набрало законної сили 26.02.2016, вирішено розірвати договір оренди нерухомого майна від 14.04.2015 № Л-9536-15 укладений між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Албуфейра та виселити відповідача з орендованого приміщення, а також стягнути з останнього заборгованість з орендної плати за період з 14.04.2015 по 31.10.2015 у розмірі 103 420, 94 грн.

Як вбачається із постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 ВП № 50643448, згідно акта державного виконавця від 14.04.2016, боржник виконавчий документ виконав самостійно в добровільному порядку.

Підставою для звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати та неустойки за період з 01.11.2015 по 14.04.2016 за користування об'єктом оренди.

Згідно п. 5.6 договору орендар сплачує орендну плату не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Із долученої позивачем до матеріалів справи довідки від 07.02.2017 № 4-2302-156 вбачається, що відповідач за період користування об'єктом оренди з 01.11.2015 по 12.02.2016 не здійснив жодного платежу за оренду, відтак допустив заборгованість в сумі 55 625, 13 грн.

Згідно п. 9.1. договору оренди, повернення об'єкта оренди здійснюється після закінчення дії договору або дострокового його припинення чи розірвання, а сам об'єкт повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з часу настання такої події.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам договору відповідач не передав приміщення позивачу протягом 15 днів, а фактично продовжував в позадоговірному порядку ним користуватися ще протягом певного періоду часу.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача був обов'язок сплачувати орендну плату також і з моменту розірвання договору в судовому порядку, зокрема до набрання законної сили рішенням у справі № 914/4332/15 + 15 днів обумовлених п. 9.1. договору. З огляду на зазначене, заборгованість по сплаті орендної плати слід обраховувати за період з 01.11.2015 - по 12.03.2016.

Жодних документально підтверджених доказів, які свідчили, що відповідач належним чином виконував свої зобов'язання та здійснював оплату орендних платежів суду не надано. Відповідач не надав суду доказів та пояснень з приводу заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 72 340, 72 грн орендної плати, розрахованої за вказаний вище період.

Крім того, позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача 70 008, 51 грн неустойки.

Як встановлено судом, договірні орендні відносини між сторонами по справі припинилися 26.02.2016, а фактично відповідачем було звільнено приміщення загальною площею 22,3 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. М. Лисенка, 19 лише 14.04.2016.

В силу приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України, у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок неустойки наданий позивачем, вихідні дані, які застосовані у ньому - дійшов до висновку, що нарахування неустойки слід проводити за період з 13.03.2016 до дати фактичної передачі об'єкта оренди за актом приймання-передачі - 14.04.2016. Отже, суд здійснивши перерахунок вважає, що сума неустойки становить 36 577, 33 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості становить 108 918, 05 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Албуфейра (79008, м. Львів, вул. Чехова, 6/6; код ЄДРПОУ 39620349) на користь управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ 25558625) суму заборгованості в розмірі 108 918, 05 грн та 1 633, 77 грн судового збору.

3. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено 03.05.2017 року.

Суддя Манюк П.Т.