Вирок

від 03.05.2017 по справі 624/909/16-к

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/909/16-к

Провадження № 1-кп/634/52/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.05.2017 рокусмт Сахновщина Харківської області

Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сахновщина кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12016220720000118 від 23.04.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бесарабівка Кегичівського району Харківської області, громадянина України, офіційно не працюючого, освіта середня, на утриманні має неповнолітню дитину, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

09.06.2010 року Кегичівським районним судом Харківської області, за ч. 1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, відповідно до ст.75 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

10.05.2011 року Кегичівським районним судом Харківської області, ч. 3 ст.185 , ч. 4 ст.70, ч.2 ст.185, ч.3 ст.186, ст.70.ч.1, ст.71 КК України, до позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців;

23.03.2014 року, згідно постанови Червонозаводського районного суду м. Харків, звільнений умовно-достроково, не відбутий строк покарання 1 рік 4 місяці 19 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2016 близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_6 , знаходячись в приміщенні житлового будинку за адресою: с. Бесарабівка Кегичівського району Харківської області, де мешкає ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час сварки з ОСОБА_7 , яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи з прямим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, наніс правою рукою один удар кухонним ножем в область передньої поверхні шиї потерпілій ОСОБА_7 , чим спричинив останній, згідновисновку судово-медичної експертизи №144-КР/16 від 08 липня 2016 року, наступні тілесні ушкодження: колото-різану рану, яка утворилася від одноразового ударного впливу гострого предмету, з колото-ріжучими властивостями, що по ступеню тяжкості відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, по критерію тривалості розладу здоров`я, відповідно до п.п.2.2.1 в, 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6.

Вказані дії ОСОБА_6 , органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст.122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.1 ст.122 КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, повністю підтверджує обставини вчинення злочину, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочину так як вони встановлені судом.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений пояснив, що 22 квітня 2016 близько 20 год. 00 хв., він знаходився у гостях у ОСОБА_7 , за адресою: с. Бесарабівка Кегичівського району Харківської області, де вони разом вживали спиртні напої і між ними виникла сварка, під час якої він наніс один удар кухонним ножем в шию потерпілій ОСОБА_7 , після чого вони продовжили вживати спиртні напої, а потім він пішов додому і по дорозі викинув ніж, яким наніс удар потерпілій.

Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, матеріальних претензій не має, щодо призначення покарання обвинуваченому послалася на розсуд суду, у зв`язку з чим, судом застосовано положення ст. 325 КПК України.

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, його вина підтверджується наступними доказами дослідженими та перевіреними судом, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення потерпілої ОСОБА_7 від 23.04.2016 року;

- протоколом огляду місця події та фото таблицею до нього від 23.04.2016 року;

- постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 24.04.2016 року;

- протоколом огляду місця події та фото таблицею до нього від 23.04.2016 року;

- постановою про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання від 24.04.2016 року;

- постановою про призначення судово-медичної експертизи від 25.04.2016 року;

- висновком судово-медичної експертизи від 08.07.2016 року № 144-КР/16, згідно якого у потерпілої ОСОБА_7 виявлено рубець на шиї, який є наслідком колото-різаної рани, яка утворилася від одноразового ударного впливу гострого предмету, з колото-ріжучими властивостями, що по ступеню тяжкості відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, по критерію тривалості розладу здоров`я, відповідно до п.п.2.2.1 в, 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6;

- протоколом пред`явлення речей для впізнання від 26.07.2016 року та фото таблицею до нього;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої

ОСОБА_7 від 10.08.2016 року та фото таблицею до нього;

- висновком додаткової судово-медичної експертизи від 11.08.2016 року № 343-КР/16;

- висновком додаткової судово-медичної експертизи від 21.11.2016 року № 500-КР/16;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.04.2016 року відносно ОСОБА_6 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 від 16.11.2016 року та фото таблицею до нього.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Таким чином, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_6 у скоєному злочині та кваліфікує його дії за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, хронічних захворювань не має, має постійне місце проживання, за яким характеризується посередньо, будь-яких компрометуючих обставин не має, не одружений але має доньку 2015 року народження, неофіційно працює, раніше судимий.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_6 , є щире каяття у скоєному злочині та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_6 , є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд виходить з положень ст.65 КК України, а саме особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а також враховуються положення ст. 50 КК України, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Крім того, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, наявність пом`якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, у зв`язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання в межах санкції частини 1 статті 122 КК України у виді позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, суд вважає можливим звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

При вирішенні питання щодо заявленого прокурором цивільного позову про стягнення витрат на лікування потерпілої, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 12, ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави та громадян у порядку, передбаченому цим кодексом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванніпотерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння, зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету використання», сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Як встановлено судом, у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні:

- у хірургічному відділенні Кегичівської ЦРЛ, 1 ліжко-день 23.04.2016 року, де на її лікування витрачено - 236,59 грн.;

- у хірургічному відділенні Красноградської центральної районної лікарні, 11 ліжко-днів, з 29.04.2016 по 10.05.2016 року, де на її лікування витрачено - 1644,74 грн.;

- у відділенні гнійної хірургії Державної установи «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України», 6 ліжко-днів, з 23.04.2016 по 29.04.2016 року, де на її лікування витрачено - 3327,10 грн.,

- у гнійному хірургічному відділенні КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», 21 ліжко-днів, з 10.05.2016 по 31.05.2016 року, де на її лікування витрачено - 16820,95 грн., а всього було витрачено 22029,38 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину.

Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Підсумовуючи вище викладене, заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої у сумі 22029,38 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Обвинуваченому ОСОБА_6 в ході досудового слідства був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строк якого закінчився 18.01.2017 року.

Клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не надходило і підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь Кегичівської центральної районної лікарні відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 236,59 грн. що підлягають перерахуванню на р/р 31559207151884, одержувач ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 02002693.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь Красноградської центральної районної лікарні відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 1644,74 грн., що підлягають перерахуванню на р/р 31415544700300, одержувач ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 37886402.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь ДУ «Інститут загальної і невідкладної хірургії АМНУ ім. В.Т. Зайцева НАМНУ» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 3327,10 грн., що підлягають перерахуванню на р/р 31252250101468, одержувач ГУДКСУ в Харківській області, МФО 820172, ЄДРПОУ 02002687.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 16820,95 грн., що підлягають перерахуванню на р/р 31413544700001, одержувач ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 37874947.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- кофту з коротким рукавом в біло-чорну горизонтальну смугу, на поверхні якої присутні нашарування бурої речовини, яка знаходяться на зберігання у кімнаті речових доказів Кегичівського відділенні поліції - знищити;

- кухонний ніж, який знаходяться на зберігання у кімнаті речових доказів Кегичівського відділенні поліції - повернути власнику ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Сахновщинський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя:

Копія вірна. Суддя: