Рішення

від 04.05.2017 по справі 917/574/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2017 Справа №917/574/17

м. Полтава

за позовом Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар", 61070, м. Харків, вул. Г. Рудика, 8

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркуріс Груп", 36002, Полтавська область, м. Полтава, провулок Матросова, 4

про стягнення 281556,95 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 14.02.2017 року № 98/026-Д;

Від відповідача: не з'явився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 281556,95 грн. за договором поставки №008/14 ОП.Св. від 25.03.2014 року, з яких: 159588 грн. - основний борг; 11214,88 грн. - 3% річних; 110754,07 грн. - інфляційне збільшення суми боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвала, яка направлялась відповідачу на юридичну адресу була повернута органом зв'язку як неотримана адресатом з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не виявлено, суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, тому приймає рішення по суті позовних вимог в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

25.03.2014р. між сторонами укладено договір поставки № №008/14 ОП.Св. (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар в обумовлені строки, за ціною й кількістю, які обумовлені сторонами, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплати товар відповідно умов Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору, ціна продукції, кількість вказуються в Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 4.3. Договору в редакції Додаткової угоди №1 загальна сума Договору складає 432993,60 грн.

Договору постачальник відвантажує продукцію покупцю на умовах відстрочки платежу 45 календарних днів з моменту прийняття продукції.

На виконання договору відповідно до Специфікації №2, що є додатком №2 до Договору, позивач поставив товар відповідачу на суму 159 588,00 грн., що накладною №377 від 22.10. 2014 року на суму 159588,00 грн., товарно-транспортною накладною №4 від 22.10.2014 року.

Відповідач отримував товар через свого представника, що діяв на підставі довіреності №28 від 21.10.2014 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору строк оплати за отриману продукцію настав 08.12.2014 року.

Сплату за отриману продукцію відповідач не здійснив. Станом на момент розгляду справи в суді основна заборгованість складає 159588 грн.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про поставку.

За ч.2. ст. 712 ЦК до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Таким чином, що обов'язок відповідача щодо оплати товару витікає з положень Цивільного Кодексу України, Договору, а строк оплати є таким, що настав.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем строків оплати позивачем заявлено до стягнення 3% в розмірі 11214,88 грн. за період з 08.12.2014 року по 10.04.2017 року.

При перевірці судом встановлено, що позивачем допущена помилка в розрахунку річних, у зв'язку з чим безпідставно нараховані річні в сумі 13 грн. 11 коп.

За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 11201,77 грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 13,11 грн. позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

Також позивач просить суд стягнути 110754,07 грн. інфляційних нарахувань за період з 08.12.2014 року по 31.03.2017 року.

Інфляційні витрати та річні є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних витрат суд керувався листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62/97р. "Про рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" за змістом якого, при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно треба рахувати, що сума внесена в період з 1 по 15 число місяця, наприклад, березня, індексується за період з урахуванням березня, а якщо з 16 по 30 (31) число, то розрахунок починається з наступного місяця - квітня.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць (абз.2 п. 3.2. постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Отже, строк прострочки в грудні 2014 року, за який просить позивач стягнути інфляційні витрати складає менше місяця, таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

За розрахунком суду інфляційні витрати на суму боргу 159588 за період з січня 2015 року по березень 2017 року складають 107542,47 грн.

Перевірка правильності розрахунку позивачем інфляціних та 3% річних проводилася судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга.Закон» .

За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні у розмірі 107542,47 грн.

В частині стягнення інфляційних у розмірі 3211,6 грн. позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності (ст. 4-3 ГПК України).

Згідно ст. 33, ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором, відповідач факт прострочення сплати коштів за отриманий товар не спростував. За таких обставин позовні вимоги задовольняються частково, з відповідача підлягає до стягнення 159588 грн. 00 коп. основного боргу, 107542 грн. 47 коп. інфляційних витрат; 11201 грн. 77 коп. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 6 ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 6), 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Меркуріс Груп", 36002, Полтавська область, м. Полтава, провулок Матросова, 4, код ЄДРПОУ 38877032 на користь Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар", 61070, м. Харків, вул. Г. Рудика, 8, код ЄДРПОУ 14308730 - 159588 грн. 00 коп. основного боргу, 107542 грн. 47 коп. інфляційних витрат; 11201 грн. 77 коп. 3% річних; 4174 грн. 98 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

4. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Суддя І.І.Пушко