Рішення

від 20.04.2017 по справі 905/822/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.04.2017р.                     Справа №905/822/15                               

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка, код ЄДРПОУ 20316900

про стягнення 20490813,65 грн

Головуючий суддя: Паляниця Ю.О.

Суддя: Чорненька І.К.

Суддя: Попов О.В.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка про стягнення основного боргу в розмірі 14863440,94 грн, пені – 2692821,64 грн, 3% річних – 228657,83 грн, суми на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів, - 2705893,24 грн, всього 20490813,65 грн.

Виходячи зі змісту протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, 22.09.2015р. для розгляду справи №905/822/15 було визначено колегію у складі: головуючого судді Паляниці Ю.О., суддів Філімонової О.Ю., Сажневої М.В.

У зв'язку з перебуванням судді Філімонової О.Ю. у відпустці, 01.11.2016р. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, внаслідок чого відбулась заміна відсутньої судді на суддю Ніколаєву Л.В.

З огляду на перебування судді Ніколаєвої Л.В. у відпустці, 19.12.2016р. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, внаслідок чого відбулась заміна відсутньої судді на суддю Філімонову О.Ю.

У зв'язку з перебуванням судді Філімонової О.Ю. у відпустці, 24.01.2017р. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, внаслідок чого відбулась заміна відсутньої судді на суддю Тарапату С.С.

З огляду на перебування судді Тарапати С.С. у відпустці, у зв'язку із закінченням повноважень судді Сажневої М.В., 20.03.2017р. здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи, внаслідок чого відбулась заміна відсутніх суддів на суддів Чорненьку І.В., Попова О.В.

01.03.2017р. до господарського суду надійшла заява б/н б/д про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявило вимоги про стягнення заборгованості в сумі 14863440,94 грн, пені – 5731101,95 грн, 3% річних – 1036968,89 грн, інфляційних – 8593711,01 грн.

У судовому засіданні 09.03.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви б/н б/д про збільшення розміру позовних вимог.

Виходячи з того, що нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог, судом розглядається позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з урахуванням заяви б/н б/д про збільшення розміру позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №13-295-Н від 20.12.2012р. купівлі-продажу природного газу в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування 3% річних, пені та інфляційних.

Відповідач у відзиві №169 від 16.11.2015р. визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожитий природний газ у розмірі 14863440,94 грн. Одночасно, щодо вимог про стягнення пені заперечив з посиланням на відсутність вини останнього, а також приписи Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси». Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір інфляційних та 3% річних до 90% та відстрочити виконання рішення суду у справі на 1 рік.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явися.

Одночасно, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.07.2015р., місцезнаходженням відповідача є: 86125, Донецька область, м.Макіївка, вул.Артема, буд.1. Вказана інформація є актуальною і на момент прийняття рішення у справі.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 13.07.2015р., 05.08.2015р., 14.09.2015р., 21.11.2016р., 30.01.2017р., 27.02.2017р., 17.03.2017р., 29.03.2017р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/822/15, призначених на 29.07.2015р., 20.08.2015р., 22.09.2015р., 19.12.2016р., 25.01.2017р., 22.02.2017р., 09.03.2017р., 23.03.2017р., 20.04.2017р.

Крім того, судом вчинялись дії, які були направлені на встановлення телефонного зв'язку з відповідачем, про що свідчать телефонограми №310 від 29.07.2015р., №314 від 03.08.2015р., б/н від 22.11.2016р., №22 від 19.01.2017р.

Водночас, зокрема, ухвала від 23.03.2017р. надсилалась за повідомленою відповідачем адресою: 87515, Донецька обл., м.Маріуполь, а/с 15058.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони, зокрема, у судове засідання 20.04.2017р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом враховано, що згідно з ухвалою від 23.03.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 20.04.2017р. обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 20.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №13-295-Н.

За приписами п.п.1.1, 1.2 вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно із додатковою угодою №2 від 31.12.2013р. п.1.1 договору №13-295-Н від 20.12.2012р. викладено у такій редакції: «За договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2014 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору».

З 22.12.2014р. п.1.1 укладеного сторонами правочину був змінений наступним чином: «За договором продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору» (додаткова угода №6 від 22.12.2014р.)

За умовами п.2.1 договору №13-295-Н від 20.12.2012р. продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 90000,000 тис. куб. м.

Додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №4 від 15.05.2014р., №6 від 22.12.2014р. сторони вносили зміни в п.2.1 договору №13-295-Н від 20.12.2012р., внаслідок чого сторонами було погоджено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 205159,262 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину ціни за 1000 куб. м газу без ПДВ становлять:

-          за газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб. м на рік: при наявності газових лічильників - 224,4231 грн без ПДВ, при відсутності газових лічильників – 282,5962 грн без ПДВ;

-          за газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб. м на рік: при наявності газових лічильників – 522,9808 грн без ПДВ, при відсутності газових лічильників – 640,9615 грн без ПДВ;

-          за газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб. м на рік: при наявності газових лічильників – 1444,6154 грн без ПДВ, при відсутності газових лічильників – 1624,9038 грн без ПДВ.

Додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №4 від 15.05.2014р., №5 від 10.06.2014р. сторонами вносились зміни до п.5.2 договору №13-295-Н від 20.12.2012р., внаслідок чого ціна на газ неодноразово змінювалась.

Відповідно до п.11.1 договору №13-295-Н від 20.12.2012р. (в редакції додаткової угоди №6 від 22.12.2014р.) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору №13-295-Н від 20.12.2012р. позивачем та відповідачем було підписано, зокрема, наступні акти приймання-передачі природного газу:

- у січні 2013 року на суму 4485569,66 грн,

- у лютому 2013 року на суму 4404071,76 грн,

-          у березні 2013 року на суму 4850936,89 грн,

-          у квітні 2013 року на суму 1783022,47 грн,

- у травні 2013 року на суму 836999,95 грн,

- у червні 2013 року на суму 781515,31 грн,

- у липні 2013 року на суму 747390,48 грн,

- у серпні 2013 року на суму 748739,76 грн,

- у вересні 2013 року на суму 1528451,02 грн,

-          у жовтні 2013 року на суму 3204671,89 грн,

-          у листопаді 2013 року на суму 3576869,22 грн,

-          у грудні 2013 року на суму 6082584,05 грн,

-          у січні 2014 року на суму 5575823,59 грн,

-          у лютому 2014 року на суму 5058512,74 грн,

-          у березні 2014 року на суму 4500625,92 грн,

-          у квітні 2014 року на суму 2962437,66 грн,

-          у травні 2014 року на суму 1871475,12 грн,

-          у червні 2014 року на суму 1351566,53 грн,

-          у липні 2014 року на суму 1210539,28 грн,

- у серпні 2014 року на суму 956507,36 грн,

- у вересні 2014 року на суму 1898968,55 грн,

-          у жовтні 2014 року на суму 5053328,87 грн,

-          у листопаді 2014 року на суму 6549389,95 грн,

-          у грудні 2014 року на суму 8568025,82 грн,

-          у січні 2015 року на суму 9199673,88 грн,

-          у лютому 2015 року на суму 6850232,48 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору №13-295-Н від 20.12.2012р. остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання-передачі.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі – 31 липня 2014 року).

Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані наступним чином:

-          за поставкою січня 2013 року на суму 4485569,66 грн – 19.02.2013р. включно,

-          за поставкою лютого 2013 року на суму 4404071,76 грн – 19.03.2013р. включно,

-          за поставкою березня 2013 року на суму 4850936,89 грн – 19.04.2013р. включно,

-          за поставкою квітня 2013 року на суму 1783022,47 грн – 20.05.2013р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (19.05.2013р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-          за поставкою травня 2013 року на суму 836999,95 грн – 19.06.2013р. включно,

-          за поставкою червня 2013 року на суму 781515,31 грн – 19.07.2013р. включно,

-          за поставкою липня 2013 року на суму 747390,48 грн – 19.08.2013р. включно,

-          за поставкою серпня 2013 року на суму 748739,76 грн – 19.09.2013р. включно,

- за поставкою вересня 2013 року на суму 1528451,02 грн – 21.10.2013р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (19.10.2013р., 20.10.2013р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-          за поставкою жовтня 2013 року на суму 3204671,89 грн – 19.11.2013р. включно,

-          за поставкою листопада 2013 року на суму 3576869,22 грн – 19.12.2013р. включно,

-          за поставкою грудня 2013 року на суму 6082584,05 грн – 20.01.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (19.01.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-          за поставкою січня 2014 року на суму 5575823,59 грн – 19.02.2014р. включно,

-          за поставкою лютого 2014 року на суму 5058512,74 грн – 19.03.2014р. включно,

-          за поставкою березня 2014 року на суму 4500625,92 грн – 22.04.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку припадав на вихідний день (19.04.2014р.), наступний за ним день був святковим (20.04.2014р.), наступний за ним день (21.04.2014р.) був вихідним днем (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-          за поставкою квітня 2014 року на суму 2962437,66 грн – 19.05.2014р. включно,

-          за поставкою травня 2014 року на суму 1871475,12 грн – 19.06.2014р. включно,

-          за поставкою червня 2014 року на суму 1351566,53 грн – 21.07.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку та наступний за ним день (19.07.2014р., 20.07.2014р.) припадали на вихідні дні (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-          за поставкою липня 2014 року на суму 1210539,28 грн – 19.08.2014р. включно,

-          за поставкою серпня 2014 року на суму 956507,36 грн – 19.09.2014р. включно,

-          за поставкою вересня 2014 року на суму 1898968,55 грн – 20.10.2014р. включно, з урахуванням того, що останній день строку (19.10.2014р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України),

-          за поставкою жовтня 2014 року на суму 5053328,87 грн – 19.11.2014р. включно,

-          за поставкою листопада 2014 року на суму 6549389,95 грн – 19.12.2014р. включно,

-          за поставкою грудня 2014 року на суму 8568025,82 грн – 19.01.2015р. включно,

-          за поставкою січня 2015 року на суму 9199673,88 грн – 19.02.2015р. включно,

-          за поставкою лютого 2015 року на суму 6850232,48 грн – 19.03.2015р. включно.

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, оплата поставленного у січні 2013 року – лютому 2015 року газу здійснювалась відповідачем з порушенням строків, які встановлені договором №13-295-Н від 20.12.2012р.

Як свідчать матеріали справи, вартість газу, який було поставлено за договором №13-295-Н від 20.12.2012р. у спірний період була частково погашена відповідачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі наступних заяв Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз»:

-          №4505/06 від 18.12.2014р. на суму 67983,29 грн, №4504/06 від 18.12.2014р. на суму 1866482,16 грн (номер і дата отримання №7245/15-14 від 22.12.2014р., номер і дата отримання №7244/15-14 від 22.12.2014р.) – за поставками вересня 2014 року на суму 1898968,55 грн (частково на суму 1020403,51 грн), жовтня 2014 року - 5053328,87 грн (частково на суму 914061,94 грн),

-          №119/06 від 19.01.2015р. на суму 5851272,68 грн (номер і дата отримання №313/15-15 від 20.01.2015р.) – за поставками жовтня 2014 року - 5053328,87 грн (частково на суму 3629065,43 грн), листопада 2014 року на суму 6549389,95 грн (частково на суму 2222207,25 грн),

-          №405/06 від 19.02.2015р. на суму 56746,60 грн, №404/06 від 19.02.2015р. на суму 6209820,96 грн (номер і дата отримання №1005/15-15 від 20.02.2015р., №1004/15-15 від 20.02.2015р. ) – за поставками листопада 2014 року на суму 6549389,95 грн (частково на суму 2376038,78 грн, грудня 2014 року на суму 8568025,82 грн (частково на суму 3890528,78 грн),

-          №598/06/03 від 16.03.2015р. на суму 5170811,51 грн (номер і дата отримання №1572/15-15 від 20.03.2015р.) – за поставками грудня 2014 року на суму 8568025,82 грн (частково на суму 4009138,88 грн), січня 2015 року на суму 9199673,88 грн (частково на суму 1161672,63 грн).

Відповідно до ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні за змістом приписи містить ст.601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення зобов'язань. За своєю правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги – це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду.

З огляду на вищенаведене, за відсутності підстав вважати вказані вище акти такими, що не відповідають вимогам ст.602 Цивільного кодексу України, а також враховуючи їх визнання безпосередньо позивачем, суд приймає вказані заяви як належні докази часткового погашення заборгованості з оплати природного газу поставленого на підставі договору купівлі-продажу природного газу №13-295-Н від 20.12.2012р. на загальну суму 19223117,20 грн.

Водночас, відомості про здійснення відповідачем на користь позивача оплат за період з 18.01.2013р. по 01.04.2015р. включно за договором №13-295-Н від 20.12.2012р. на суму 79774489,27 грн містяться у довідках «Сальдо з 01.01.2013р. по 31.01.2017р.», «Операції з 01.01.2012р. по 31.03.2017р.».

Тобто фактично, з урахуванням всіх наявних у матеріалах справи документів про оплату товару за договором №13-295-Н від 20.12.2012р., на теперішній час заборгованість Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» за зобов'язаннями січня 2013 року – лютого 2015 року по договору №13-295-Н від 20.12.2012р. становить 14863440,94 грн.

Ухвалами господарського суду від 29.07.2015р., 20.08.2015р., 08.09.2015р., 22.09.2015р., 03.11.2016р., 15.11.2016р., 19.12.2016р., 25.01.2017р., 22.02.2017р., 23.03.2017р. відповідача було зобов'язано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості в сумі 14863440,94 грн не спростував.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №13-295-Н від 20.12.2012р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» про стягнення 14863440,94 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.7.2 договору №13-295-Н від 20.12.2012р. у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 5731101,95 грн пені, а саме:

-           2958,06 грн за період з 20.02.2013р. по 25.02.2013р. (поставка січня 2013 року на суму 4485569,66 грн),

-           11917,75 грн за період з 20.03.2013р. по 16.04.2013р. (поставка лютого 2013 року на суму 4404071,76 грн),

-          76042,47 грн за період з 20.04.2013р. по 17.07.2013р. (поставка березня 2013 року на суму 4850936,89 грн),

-           60674,20 грн за період з 20.05.2013р. по 11.09.2013р. (поставка квітня 2013 року на суму 1783022,47 грн),

-           30060,95 грн за період з 20.06.2013р. по 06.10.2013р. (поставка травня 2013 року на суму 836999,95 грн),

-           24462,33 грн за період з 20.07.2013р. по 21.10.2013р. (поставка червня 2013 року на суму 781515,31 грн),

-           18661,21 грн за період з 20.08.2013р. по 04.11.2013р. (поставка липня 2013 року на суму 747390,48 грн),

-           13503,44 грн за період з 20.09.2013р. по 13.11.2013р. (поставка серпня 2013 року на суму 748739,76 грн),

-           18715,84 грн за період з 20.10.2013р. по 27.11.2013р. (поставка вересня 2013 року на суму 1528451,02 грн),

-           24266,51 грн за період з 20.11.2013р. по 22.12.2013р. (поставка жовтня 2013 року на суму 3204671,89 грн),

-           7348,81 грн за період з 20.12.2013р. по 02.01.2014р. (поставка листопада 2013 року на суму 3576869,22 грн),

-           8270,42 грн за період з 20.01.2014р. по 05.02.2014р. (поставка грудня 2013 року на суму 6082584,05 грн),

-           5672,83 грн за період з 20.02.2014р. по 05.03.2014р. (поставка січня 2014 року на суму 5575823,59 грн),

-           11807,20 грн за період з 20.03.2014р. по 14.04.2014р. (поставка лютого 2014 року на суму 5058512,74 грн),

-           44697,78 грн за період з 20.04.2014р. по 18.05.2014р. (поставка березня 2014 року на суму 4500625,92 грн),

-           592,32 грн за 20.05.2014р. (поставка квітня 2014 року на суму 2962437,66 грн),

-           1222,50 грн за період з 20.06.2014р. по 25.06.2014р. (поставка травня 2014 року на суму 1871475,12 грн),

-           4423,95 грн за період з 20.08.2014р. по 22.09.2014р. (поставка липня 2014 року на суму 1210539,28 грн),

-           16097,11 грн за період з 20.09.2014р. по 30.10.2014р. (поставка серпня 2014 року на суму 956507,36 грн),

-           62880,88 грн за період з 20.10.2014р. по 21.12.2014р. (поставка вересня 2014 року на суму 1898968,55 грн),

-           212250,45 грн за період з 20.11.2014р. по 19.01.2015р. (поставка жовтня 2014 року на суму 5053328,87 грн),

-           247995,70 грн за період з 20.12.2014р. по 19.02.2015р. (поставка листопада 2014 року на суму 6549389,95 грн),

-           404977,96 грн за період з 20.01.2015р. по 19.03.2015р. (поставка грудня 2014 року на суму 8568025,82 грн),

-           2375540,05 грн за період з 20.02.2015р. по 21.02.2017р. (поставка січня 2015 року на суму 9199673,88 грн),

-           2046061,22 грн за період з 20.03.2015р. по 21.02.2017р. (поставка лютого 2015 року на суму 6850232,48 грн).

Одночасно, відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, укладаючи договір, сторони мають право самостійно визначити, при настанні яких обставин вони будуть звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором.

В ч.4 ст.219 вказаного нормативно-правового акту закріплено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини.

За приписами ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше).

Згідно із розділом 8 укладеного сторонами правочину сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дій форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства. Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення.

Відповідачем до матеріалів справи надано сертифікат (вих. №2846/1/12.12-03 від 24.12.2014р.) Донецької Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до вказаного документу засвідчено той факт, що з листопада 2014 року року та по теперішній час Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» не мало можливості здійснювати свої зобов'язання за договором №13-295-Н від 20.12.2012р. оскільки було активізовано військові дії на території, зокрема, Донецької області, що призвело до дестабілізації роботи підприємства.

Тобто, в даному випадку наявні обставин непереборної сили, що виникли з незалежних від відповідача причин. Доказів припинення дії цих обставин матеріали справи не містять.

Згідно зі ст.550 Цивільного кодексу України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього кодексу).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги умови розділу 8 договору №13-295-Н від 20.12.2012р. та існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за цим договором, суд дійшов висновку про відсутність на теперішній час підстав для стягнення пені за період з 01.11.2014р. по 21.02.2017р.

Крім того, з 07.02.2015р. пеня не підлягала нарахуванню в силу норм Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня нарахована за період з 20.02.2013р. по 31.10.2014р. включно в розмірі 345240,57 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 1036968,89 грн, а саме:

-           591,61 грн за період з 20.02.2013р. по 25.02.2013р. (поставка січня 2013 року на суму 4485569,66 грн),

-           2383,55 грн за період з 20.03.2013р. по 16.04.2013р. (поставка лютого 2013 року на суму 4404071,76 грн),

-          15365,61 грн за період з 20.04.2013р. по 17.07.2013р. (поставка березня 2013 року на суму 4850936,89 грн),

-           12870,87 грн за період з 20.05.2013р. по 11.09.2013р. (поставка квітня 2013 року на суму 1783022,47 грн),

-           6651,38 грн за період з 20.06.2013р. по 06.10.2013р. (поставка травня 2013 року на суму 836999,95 грн),

-           5526,57 грн за період з 20.07.2013р. по 21.10.2013р. (поставка червня 2013 року на суму 781515,31 грн),

-          4306,44 грн за період з 20.08.2013р. по 04.11.2013р. (поставка липня 2013 року на суму 747390,48 грн),

-           3116,18 грн за період з 20.09.2013р. по 13.11.2013р. (поставка серпня 2013 року на суму 748739,76 грн),

-           4319,04 грн за період з 20.10.2013р. по 27.11.2013р. (поставка вересня 2013 року на суму 1528451,02 грн),

-           5599,96 грн за період з 20.11.2013р. по 22.12.2013р. (поставка жовтня 2013 року на суму 3204671,89 грн),

-           1695,88 грн за період з 20.12.2013р. по 02.01.2014р. (поставка листопада 2013 року на суму 3576869,22 грн),

-           1908,56 грн за період з 20.01.2014р. по 05.02.2014р. (поставка грудня 2013 року на суму 6082584,05 грн),

-           1309,11 грн за період з 20.02.2014р. по 05.03.2014р. (поставка січня 2014 року на суму 5575823,59 грн),

-           2724,74 грн за період з 20.03.2014р. по 14.04.2014р. (поставка лютого 2014 року на суму 5058512,74 грн),

-           7057,54 грн за період з 20.04.2014р. по 18.05.2014р. (поставка березня 2014 року на суму 4500625,92 грн),

-           93,52 грн за 20.05.2014р. (поставка квітня 2014 року на суму 2962437,66 грн),

-           193,03 грн за період з 20.06.2014р. по 25.06.2014р. (поставка травня 2014 року на суму 1871475,12 грн),

-           530,87 грн за період з 20.08.2014р. по 22.09.2014р. (поставка липня 2014 року на суму 1210539,28 грн),

-           1931,65 грн за період з 20.09.2014р. по 30.10.2014р. (поставка серпня 2014 року на суму 956507,36 грн),

-           6943,74 грн за період з 20.10.2014р. по 21.12.2014р. (поставка вересня 2014 року на суму 1898968,55 грн),

-           22741,12 грн за період з 20.11.2014р. по 19.01.2015р. (поставка жовтня 2014 року на суму 5053328,87 грн),

-           25294,56 грн за період з 20.12.2014р. по 19.02.2015р. (поставка листопада 2014 року на суму 6549389,95 грн),

-           21771,21 грн за період з 20.01.2015р. по 19.03.2015р. (поставка грудня 2014 року на суму 8568025,82 грн),

-           485510,95 грн за період з 20.02.2015р. по 21.02.2017р. (поставка січня 2015 року на суму 9199673,88 грн),

-           396375,10 грн за період з 20.03.2015р. по 21.02.2017р. (поставка лютого 2015 року на суму 6850232,48 грн).

За розрахунком суду, сума 3% річних, з огляду на те, що позивач припустився помилок при визначенні початкової дати для нарахування відсотків річних за зобов'язаннями квітня, вересня, грудня 2013 року, березня, вересня 2014 року, сума 3% річних за простроченими зобов'язання відповідача по оплаті газу, який було поставлено у січні 2013 року – лютому 2015 року (в межах визначених позивачем періодів) дорівнює 1031890,92 грн.

Крім того, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 8593711,01 грн, а саме:

-          3152,61 грн за період з 20.04.2013р. по 30.06.2013р. (поставка березня 2013 року на суму 4850936,89 грн),

-           4498,43 грн за період з 20.09.2013р. по 31.10.2013р. (поставка серпня 2013 року на суму 748739,76 грн),

-           6113,80 грн за період з 20.10.2013р. по 31.10.2013р. (поставка вересня 2013 року на суму 1528451,02 грн),

-           15438,78 грн за період з 20.11.2013р. по 30.11.2013р. (поставка жовтня 2013 року на суму 3204671,89 грн),

-           705,26 грн за період з 20.12.2013р. по 31.12.2013р. (поставка листопада 2013 року на суму 3576869,22 грн),

-           4498,48 грн за період з 20.01.2014р. по 31.01.2014р. (поставка грудня 2013 року на суму 6082584,05 грн),

-           17906,39 грн за період з 20.02.2014р. по 28.02.2014р. (поставка січня 2014 року на суму 5575823,59 грн),

-           51622,39 грн за період з 20.03.2014р. по 31.03.2014р. (поставка лютого 2014 року на суму 5058512,74 грн),

-           129270,98 грн за період з 20.04.2014р. по 30.04.2014р. (поставка березня 2014 року на суму 4500625,92 грн),

-           7515,96 грн за період з 20.08.2014р. по 31.08.2014р. (поставка липня 2014 року на суму 1210539,28 грн),

-           20366,62 грн за період з 20.09.2014р. по 30.09.2014р. (поставка серпня 2014 року на суму 956507,36 грн),

-           68059,87 грн за період з 20.10.2014р. по 30.11.2014р. (поставка вересня 2014 року на суму 1898968,55 грн),

-           281038,90 грн за період з 20.11.2014р. по 31.12.2014р. (поставка жовтня 2014 року на суму 5053328,87 грн),

-           408327,65 грн за період з 20.12.2014р. по 31.01.2015р. (поставка листопада 2014 року на суму 6549389,95 грн),

-           977303,17 грн за період з 20.01.2015р. по 28.02.2015р. (поставка грудня 2014 року на суму 8568025,82 грн),

-           4176996,72 грн за період з 20.02.2015р. по 31.01.2017р. (поставка січня 2015 року на суму 9199673,88 грн),

-           2420894,98 грн за період з 20.03.2015р. по 21.02.2017р. (поставка лютого 2015 року на суму 6850232,48 грн).

Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд зазначає про наступне:

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення – лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Поставка березня 2013 року на суму 4850936,89 грн.

Як встановлено судом вище, платіж за зобов'язаннями березня 2013 року мав бути здійснений не пізніше 19.04.2013р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з травня 2013 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 20.04.2013р. по 30.04.2014р. (неповний місяць). Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даною поставкою 17.07.2013р., то інфляційні підлягали нарахуванню на залишкову суму заборгованості, яка існувала на останній день місяця, а саме у травні 2013 року на суму 1835610,56 грн та червні 2013 року на суму 776943,40 грн.

Поставка серпня 2013 року на суму 748739,76 грн.

Платіж за зобов'язаннями серпня 2013 року мав бути здійснений не пізніше 19.09.2013р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з жовтня 2013 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 20.09.2013р. по 30.09.2013р. (неповний місяць). Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даною поставкою 14.11.2013р., то інфляційні підлягали нарахуванню в період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. на суму заборгованості, яка існувала на останній вказаного місяця, а саме 748739,76 грн.

Поставка вересня 2013 року на суму 1528451,02 грн.

Платіж за зобов'язаннями вересня 2013 року мав бути здійснений не пізніше 21.10.2013р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з листопада 2013 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено у жовтні 2013 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за поставкою вересня 2013 року 28.11.2013р., то інфляційні не підлягають нарахуванню.

Поставка жовтня 2013 року на суму 3204671,89 грн.

Платіж за зобов'язаннями жовтня 2013 року мав бути здійснений не пізніше 19.11.2013р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з грудня 2013 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено у листопаді 2013 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за вказаною поставкою 23.12.2013р., то інфляційні не підлягають нарахуванню.

Поставка листопада 2013 року на суму 3576869,22 грн.

Платіж за зобов'язаннями листопада 2013 року мав бути здійснений не пізніше 19.12.2013р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з січня 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено у грудні 2013 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за вказаною поставкою 03.01.2014р., то інфляційні не підлягають нарахуванню.

Поставка грудня 2013 року на суму 6082584,05 грн.

Платіж за зобов'язаннями грудня 2013 року мав бути здійснений не пізніше 20.01.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з лютого 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено у січні 2014 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за вказаною поставкою 06.02.2014р., то інфляційні не підлягають нарахуванню.

Поставка січня 2014 року на суму 5575823,59 грн.

Платіж за зобов'язаннями січня 2014 року мав бути здійснений не пізніше 19.02.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з березня 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено у лютому 2014 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за вказаною поставкою 06.03.2014р., то інфляційні не підлягають нарахуванню.

Поставка лютого 2014 року на суму 5058512,74 грн.

Платіж за зобов'язаннями лютого 2014 року мав бути здійснений не пізніше 19.03.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з квітня 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено у березні 2014 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за вказаною поставкою 15.04.2014р., то інфляційні не підлягають нарахуванню.

Поставка березня 2014 року на суму 4500625,92 грн.

Платіж за зобов'язаннями березня 2014 року мав бути здійснений не пізніше 22.04.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з травня 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено у квітні 2014 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за вказаною поставкою 19.05.2014р., то інфляційні не підлягають нарахуванню.

Поставка липня 2014 року на суму 1210539,28 грн.

Платіж за зобов'язаннями липня 2014 року мав бути здійснений не пізніше 19.08.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з вересня 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено у серпні 2014 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за вказаною поставкою 23.08.2014р., то інфляційні не підлягають нарахуванню.

Поставка серпня 2014 року на суму 956507,36 грн.

Платіж за зобов'язаннями серпня 2014 року мав бути здійснений не пізніше 19.09.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з жовтня 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено у вересні 2014 року. Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за вказаною поставкою 31.10.2014р., то інфляційні не підлягають нарахуванню.

Поставка вересня 2014 року на суму 1898968,55 грн.

Платіж за зобов'язаннями вересня 2014 року мав бути здійснений не пізніше 20.10.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з листопада 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 20.10.2014р. по 31.10.2014р. (неповний місяць). Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даною поставкою 22.12.2014р., то інфляційні підлягали нарахуванню на залишкову суму заборгованості, яка існувала на останній день листопада 2014 року, а саме 1056874,06 грн.

Поставка жовтня 2014 року на суму 5053328,87 грн.

Платіж за зобов'язаннями жовтня 2014 року мав бути здійснений не пізніше 19.11.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з грудня 2014 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 20.11.2014р. по 30.11.2014р. (неповний місяць). Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даною поставкою 20.01.2015р., то інфляційні підлягали нарахуванню на залишкову суму заборгованості, яка існувала на останній день грудня 2014 року, а саме 4023852,97 грн.

Поставка листопада 2014 року на суму 6549389,95 грн.

Платіж за зобов'язаннями листопада 2014 року мав бути здійснений не пізніше 19.12.2014р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з січня 2015 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 20.12.2014р. по 31.12.2014р. (неповний місяць). Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даною поставкою 20.02.2015р., то інфляційні підлягали нарахуванню на залишкову суму заборгованості, яка існувала на останній день січня 2015 року, а саме 3670488,90 грн.

Поставка грудня 2014 року на суму 8568025,82 грн.

Платіж за зобов'язаннями грудня 2014 року мав бути здійснений не пізніше 19.01.2015р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з лютого 2015 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 20.01.2015р. по 31.01.2015р. (неповний місяць). Оскільки відповідачем було повністю погашено заборгованість за даною поставкою 20.03.2015р., то інфляційні підлягали нарахуванню на залишкову суму заборгованості, яка існувала на останній день лютого 2015 року, а саме 232686,89 грн.

Поставка січня 2015 року на суму 9199673,88 грн.

Платіж за зобов'язаннями січня 2015 року мав бути здійснений не пізніше 19.02.2015р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з березня 2015 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 20.02.2015р. по 28.02.2015р. (неповний місяць).

Поставка лютого 2015 року на суму 6850232,48 грн.

Платіж за зобов'язаннями лютого 2015 року мав бути здійснений не пізніше 19.03.2015р. включно. Відтак, період прострочення для нарахування інфляційних втрат за ним починається з квітня 2015 року. При цьому, позивачем відповідне нарахування здійснено, в тому числі, за період з 20.03.2015р. по 31.03.2015р. (неповний місяць).

За таких обставин, з урахуванням того, що позивачем не було враховано правил нарахування інфляційних втрат при здійсненні відповідного розрахунку, що призвело до безпідставного збільшення заявленої до стягнення суми інфляційної складової боргу за поставками січня 2013 року – лютого 2015 року, за висновками суду, стягненню з відповідача на користь позивача належать інфляційні збитки у розмірі 7081292,07 грн.

Вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

У Листі б/н від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» Верховним Судом України наголошено, що доводи про неможливість виконання грошового зобов'язання чи відсутність вини як підстави для звільнення від відповідальності, що передбачена ст.625 Цивільного кодексу України не виключають можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а відмова судами з цих підстав у стягненні нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, є неправильною. Разом з тим, судам слід мати на увазі, що за змістом ч.4 ст.613 Цивільного кодексу України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч.1 ст.613 Цивільного кодексу України). Тому, якщо боржник доведе, що невиконання ним грошового зобов'язання мало місце через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, яка передбачена ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало і в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України).

Відтак, порушення відповідачем умов договору №13-295-Н від 20.12.2012р. щодо оплати товару/послуг (за умови відсутності доказів прострочення кредитора) є підставою для нарахування визначених ст.625 Цивільного кодексу України платежів.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, інфляційних, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, зваживши заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог, з огляду на висновки викладені у сертифікаті (вих. №2846/1/12.12-03 від 24.12.2014р.) Донецької Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, процентів річних та інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 345240,57 грн, 1031890,92 грн, 7081292,07 грн.

Відповідач у відзиві №169 від 16.11.2015р. визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за спожитий природний газ у розмірі 14863440,94 грн. Одночасно, щодо вимог про стягнення пені заперечив з посиланням на відсутність вини останнього, а також приписи Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси». Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір інфляційних та 3% річних до 90% та відстрочити виконання рішення суду у справі на 1 рік.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку пені клопотання про зменшення неустойки залишається судом без задоволення. Одночасно, можливість зменшення трьох відсотків річних та інфляційних діючим законодавством не передбачено.

Відносно клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у справі на 1 рік, викладеного у відзиві №169 від 16.11.2015р., суд зазначає про наступне:

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити його виконання.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Пунктом 7.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Одночасно, судом також повинні прийматися до уваги можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на понесені останнім значні збиткі з початком проведення антитерористичної операції на сході країни, а саме руйнування газопроводів, втрати газу, скорочення розрахунків за природний газ від споживаів – підприємства, які споживали природний газ зупинили свою роботу на території м.Макіївка, бюджетні організації не мали коштів для проведення розрахунків з відповідачем за спожитий газ, через змушене залишення території тимчасово окупованої території Донецької області, населення фактично припинило оплачувати надані послуги. Водночас, як зазначає відповідач, відповідно до наказу №175 від 26.03.2015р. в.о. директора Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» «Про призупинення господарської діяльності» з 01.04.2015р. визначено призупинити господарську діяльність Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз»; на теперішній час, відповідач не має доступу до майна, первинних документів та програмного забезпечення підприємства.

На підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи листи в.о. директора Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» №651/10 від 27.03.2015р. щодо виконання договорів, №688/08 від 27.03.2015р. щодо захоплення підприємства, №654/80 від 27.03.2015р. про виконання договору, №652/10 від 27.03.2015р. про неможливість виконувати ліцензійні умови, №650/06 від 27.03.2015р. про захоплення підприємства, №653/10 від 24.03.2015р. про захоплення підприємства з доказами направлення останніх на адреси Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Головного управління статистики в Донецькій області, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби, Прокуратури міста Макіївка; наказ №175 від 26.03.2015р. в.о. директора Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» «Про призупинення господарської діяльності» з 01.04.2015р.; лист №4/4611 від 03.07.2015р. Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; довідку №158 від 11.11.2015р. про фінансовий стан товариства на 31.03.2015р., банківські виписки; сертифікат №2845/1/12.12-03 від 24.12.2014р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); розпорядження №83 від 28.01.2014р. Голови Донецької обласної державної адміністрації «Про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

У заяві Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» просило відстрочити виконання рішення на 1 рік. Проте, з урахуванням матеріальних інтересів стягувача, суд вважає можливим надання відстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2017р. по справі №905/822/15 на 3 місяці, внаслідок чого заява Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 73080 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В силу норм ст.ст.1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За змістом ч.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду з розглядуваним позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору на рівні 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За приписами ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено установити у 2015 році мінімальну заробітну плату з 01.01.2015р. на рівні 1218 грн.

Відтак, при зверненні до господарського суду із розглядуваним позовом (06.07.205р. - згідно із поштовим штемпелем), Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було сплачено судовий збір у розмірі 73080 грн на підставі платіжного доручення №3005787 від 30.06.2015р.

Як було зазначено судом вище, 01.03.2017р. до господарського суду надійшла заява б/н б/д про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заявило вимоги про стягнення заборгованості в сумі 14863440,94 грн, пені – 5731101,95 грн, 3% річних – 1036968,89 грн, інфляційних – 8593711,01 грн (загалом 30225222,79 грн). При цьому, судовий збір, у зв'язку зі збільшенням розміру позовних вимог, позивачем сплачено не було.

Наразі, відповідно до п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у чинній редакції за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору на рівні 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року на рівні 1600 грн.

Виходячи з того, що різниця між первісно заявленими позовними вимогами та викладеними у розглядуваній заяві б/н б/д Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» складає 9734409,14 грн, за висновками суду, у зв'язку з поданням заяви про збільшення позовних вимог підлягав сплаті судовий збір у розмірі 146016,14 грн.

За приписами п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, судовий збір в сумі 146016,14 грн, стягується судом з позивача в доход Державного бюджету України. При цьому, вказана сума судових витрат підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги (з урахуванням заяви б/н б/д про збільшення розміру позовних вимог) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз», м.Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 14863440,94 грн, пені – 5731101,95 грн, 3% річних – 1036968,89 грн, інфляційних – 8593711,01 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька обл., м.Макіївка, Центрально-міський район, вул.Артема, буд.1, код ЄДРПОУ 20316900) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг - 14863440,94 грн, пеню - 345240,57 грн, 3% річних - 1031890,92 грн, інфляційні - 7081292,07 грн, а також судовий збір у розмірі 73080 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 146016,14 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Макіївкагаз» (86125, Донецька обл., м.Макіївка, Центрально-міський район, вул.Артема, буд.1, код ЄДРПОУ 20316900) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір в сумі 146016,14 грн.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Відстрочити виконання рішення від 20.04.2017р. господарського суду Донецької області по справі №905/822/15 на 3 місяці з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 20.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.04.2017р.

Головуючий суддя Ю.О.Паляниця

Суддя О.В. Попов

Суддя І.К. Чорненька