Рішення

від 25.04.2017 по справі 910/3164/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017Справа №910/3164/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад +"

про стягнення 29602,65 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Коваленко С.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Кидалов І.М. (представник за довіреністю);

Левицький А.В. (представник за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад +" про стягнення 29602,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2016 між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу № 13/13423/ПР-16, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу в січні 2016 року природний газ в обсязі 4 000 м. куб. Оскільки, відповідач оплату отриманого природного газу здійснив не в повному обсязі та не своєчасно, позивач просив стягнути з відповідача 19 504,06 грн. заборгованості, пеню в розмірі 7 263,30 грн., 3 % річних у розмірі 640,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 194,65 грн.

На підставі викладеного позивач просив задовольнити позов.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема, зазначив про те, що звертався до ПАТ Черкасигаз , яке є розподільчим оператором, із заявою від 28.01.2016 № 5 про відмову роботи лічильника та коректора, а тому донарахування додаткового обсягу спожитого газу в січні 2016 року здійснено позивачем безпідставно.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, пославшись на викладені у відзиві обставини, та просили у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

27.01.2016 між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу № 13/13423/ПР-16 (далі - Договір), за умовами якого позивач, як постачальник, зобов'язується поставити відповідачу, як споживачу, у 2016 році природний газ в обсягах і в порядку, передбаченими даним Договором, а відповідач зобов'язався прийняти газ та оплатити позивачу його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених цією угодою (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.1.5. Договору обсяг газу, що має бути поставлений позивачем підтверджується на підставі письмових оригінальних заявок відповідача в розрізі кожної доби місяця, які подаються не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Пунктом 1.6. зазначеної угоди передбачено, що зміни заявленого обсягу здійснюються шляхом вручення письмової заявки або шляхом внесення даних у відповідний розділ Особистого кабінету з 09:00 до 12:00 за київським часом газової доби, з якої здійснюється реномінація.

У випадку неподання відповідачем заявки у строк та у порядку, встановленого п. 1.6. Договору, обсяг газу, що поставлений позивачем, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, оформленими згідно з розділом 4 даного Договору, та підлягає оплаті відповідачем у порядку, встановленому даною угодою (п. 1.7. вказаного правочину).

Відповідно до п. 2.2. Договору на момент його укладення ціна 1000 м. куб. природного газу становить 6 563,00 грн., у тому числі транспортування магістральними трубопроводами - 373,30 грн., вартості послуг з постачання - 64,70 грн., крім того ПДВ 1 312,60 грн., тобто разом - 7 875,60 грн.

Оплата вартості природного газу здійснюється відповідачем за ціною, визначеною у п. 2.2. цього Договору, на умовах щомісячної 100 % попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду (п. 3.1. вказаної угоди).

Розділом 4 Договору передбачено порядок та умови постачання, приймання та обліку газу, зокрема, встановлено, що кількість поставленого відповідачу газу визначається за показниками встановленого у відповідача комерційного вузла обліку та підтверджується оператором ГРМ та/або оператором ГТС (п. 4.1. Договору).

Приймання-передача газу, поставленого позивачем та прийнятого відповідачем у звітному місяці оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід'ємними частинами цього Договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Для складання актів приймання-передачі природного газу відповідач до 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання, зобов'язаний надати позивачу копію акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (транспортованого) природного газу відповідачу, складеного між відповідачем та оператором ГРМ або оператором ГТС. На підставі отриманих від відповідача даних та/або даних оператора ГТС/ГРМ позивач протягом 3 робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою акти приймання-передачі та направляє їх відповідачу (п. 4.3. Договору).

Пунктом 4.4. Договору сторони погодили, що відповідач протягом 2 днів з дати одержання актів приймання-передачі зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником відповідача, або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання акту.

У разі невиконання обов'язку, передбаченого п. 4.4. Договору, газ вважається поставленим і прийнятим відповідачем від позивача на підставі даних позивача та/або документів та/або інформації, які складаються та/або надається оператором ГРМ та/або оператором ГТС (п. 4.5. даної угоди).

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідач у порушення п. 4.3.1. Договору не надавав позивачу акти про фактичний об'єм розподіленого газу, складеного між відповідачем та оператором ГРМ або оператором ГТС.

Разом із цим, згідно з інформацією оператора ГРМ (ПАТ Черкасигаз ) позивач передав, а відповідач прийняв у січні 2016 року природний газ в обсязі 4 000 м. куб., що встановлено в рішенні господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі № 910/15726/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2017.

Відтак, із розрахунку визначеної в Договорі ціни в розмірі 7 875,60 грн. за 1000 м. куб. природного газу та спожитого відповідачем обсягу газу - 4 000 м. куб., останній мав сплатити позивачу 31 502,40 грн.

Оскільки відповідач вартість спожитого в січні 2016 року природного газу оплатив не в повному обсязі, перерахувавши 01.03.2016 суму розміром 11 998,34 грн., у нього утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 19 504,06 грн.

У відповідності ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Як встановлено в рішенні господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі № 910/15726/16, позивач передав, а відповідач прийняв у січні 2016 року природний газ в обсязі 4 000 м. куб.

Нарахування позивачем відповідачу, як споживачу, за січень 2016 року здійснювалися наступним чином: на підставі показників лічильника газу об'єм спожитого відповідачем за січень 2016 року з 01.01.2016 по 26.01.2016 становив 1606 куб.м, про що свідчать звіти про газоспоживання з обчислювачів коректора, з 24.00 години 27.01.2016 по 9-00 годину 01.02.2016 споживання газу обчислено за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання відповідача (об'єм спожитого газу становив 2394 куб.м) згідно наступного розрахунку: 11,4 х 2 х 105 = 2394 куб.м, де 11,4 куб.м - номінальна витрата газу на один газовий котел Buderus G334xz, 2 - кількість котлів, 105 - кількість годин непрацездатності лічильника. Зазначений розрахунок здійснений на підставі наданих відповідачем додатків до заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), номінальна витрата газу за газовий котел Buderus G334xz, становить 11,4 куб.м, кількість котлів - 2, режим роботи котла - 24 години на добу. Загальний обсяг спожитого за січень 2016 року газу становить 4000,0 куб.м.

Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2017, та набрало законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже судове рішення, прийняте в справі № 910/15726/16, має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ним факти не потребують повторного доведення.

Відтак, згідно зі встановленим у вищевказаному судовому рішенні обсягу спожитого відповідачем природного газу в січні 2016 року, останній мав сплатити позивачу 31 502,40 грн. (із розрахунку 4000 м. куб.х7875,60 грн.). Однак, як зазначає позивач, відповідач оплату здійснив не в повному обсязі, сплативши 01.03.2016 суму розміром 11 998,34 грн., у зв'язку з чим за відповідачем утворився борг у розмірі 19 504,06 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Водночас, заперечення відповідача зводяться, зокрема, до переоцінки обставин та фактів, які вже були предметом судового розгляду в справі № 910/15726/16, під час розгляду якої судами надавалась оцінка звернення відповідача із заявою від 28.01.2016 № 5 до ПАТ Черкасигаз про відмову роботи лічильника та коректора та складеним цими сторонами актам перерахунку обсягу та приймання-передачі природного газу. Так, на підставі цих доказів судом першої, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, було встановлено дійсний обсяг спожитого природного газу відповідачем та такі факти є преюдиціальними для даної справи.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 504,06 грн. боргу за спожитий природний газ є доведеними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 7 263,30 грн. пені, а саме: 908,92 грн. пені, нарахованої за період з 06.02.2016 до 29.02.2016 на суму 31 502,40 грн., та 6 354,38 грн. пені, нарахованої на суму 19 504,06 грн. за період з 01.03.2016 до 24.02.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.230 ГК України).

Відповідно до п. 7.2.1. Договору в разі порушення відповідачем порядку та строків оплати поставленого позивачем газу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені за обрахований позивачем період, суд вважає його арифметично вірним, а позовну вимогу про стягнення з відповідача вищевказаної суми в розмірі 7 263,30 грн. такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 2 194,43 грн. інфляційних втрат за період із березня 2016 року до лютого 2017 року та 3 % річних у загальному розмірі 640,86 грн., з яких: 62,14 грн. за період з 06.02.2016 до 29.02.2016, нарахованих на суму боргу 31 502,40 грн., та 578,72 грн. за період з 01.03.2016 до 24.02.2017, нарахованих на суму боргу 19 504,06 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони фактично змінили умови оплати за Договором на оплату за фактом поставки, так як поставка позивачем газу в січні 2016 року відбулась без одержання від відповідача передоплати.

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, здійснивши арифметичний перерахунок заявлених позивачем до стягнення компенсаційних виплат за обрахований позивачем період, суд вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 194,43 грн. та 3 % річних у розмірі 640,86 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Влад +" (03134, м. Київ, вул. Булгакова, буд. 18, офіс 2; ідентифікаційний код 25408883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз збут" (18000, м. Черкаси, вул. Громова, буд. 142; ідентифікаційний код 39672471) 19 504 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот чотири) грн. 06 коп. основного боргу, 7 263 (сім тисяч двісті шістдесят три) грн. 30 коп. пені, 2 194 (дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 640 (шістсот сорок) грн. 86 коп. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 03.05.2017

Суддя Я.В. Маринченко