Рішення

від 21.04.2017 по справі 921/128/17-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 квітня 2017 рокуСправа № 921/128/17-г/11

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм" вул. Леваневського, 85, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, 09108

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль, 46027

відповідача 2: Приватного підприємства "Інвест-Родина", вул. Живова, 15А, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46008

про cтягнення заборгованості в сумі 357 769,66 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: Хомук С.М. - представник ТОВ "Білоцерківський завод препаративних форм";

Відповідача 1: не з'явився ;

Відповідача 2: не з'явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм" вул. Леваневського, 85, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль; відповідача 2: Приватного підприємства "Інвест-Родина" вул. Живова, 15А, м. Тернопіль, Тернопільська область про cтягнення солідарно заборгованості в сумі 357 769,66 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 22 лютого 2017 року о 10 год. 00 хв..

В порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 14.03.2017 та в судовому засіданні було оголошено перерву до 21.03.2017р.

14 березня 2017 року на адресу господарського суду Тернопільської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" надійшов відзив №54 від 13.03.2017р, в якому відповідач позов визнає частково в сумі основного боргу в розмірі 240 596,97грн. Вважає що розрахунок пені, 30% річних, штрафу, та відсотків за користуванням товарним кредитом зроблено невірно, оскільки вважає, що нарахування санкцій на авансові платежі не повинно застосовуватись.

21 березня 2017 року на адресу господарського суду Тернопільської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" надійшов уточнений відзив №66 від 20.03.2017 в якому відповідач здійснив перерахунок заявлених грошових вимог позивача. Вказує, що поставка товару на накладними №1387 та №1388 відбулась 5 жовтня 2016 року, а строк оплати спливав. Отже, відповідач вважає що необхідно зробити перерахунок за мінусом суми 9 599.99грн. (4000.00 грн. та 5 599,99 грн. поставка товару від 5 жовтня 2016року).

21.03. 2017 року на адресу господарського суду Тернопільської області від Приватного підприємства "Інвест-Родина" надійшов відзив (вх.№ 8078) від 21.03.2017р, в якому відповідач 2 із заявленими вимогами ТзОВ про стягнення заборгованості в сумі 357 769,66 грн., що ґрунтуються на договорі поруки від 15.06.2016 р. не погоджується, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Зазначає, що згідно умов даного договору, між боржником та кредитором 15.03.2016 було підписано Додаток №1, про що Поручитель був поінформований, а укладення інших Додатків, що не узгоджувалось з Поручителем, згода останнього на таку зміну не надавалась. Вказує, що положення пункту 2.3. Договору, де зазначено, що Такі зміни обсягу не потребуватимуть його додаткової згоди суперечать ст. 547 ЦК України, а тому в силу ст.207 ГК України свідчать про його

недійсність.

21.03.2017 року від ТзОВ "Агроцентр-Галичина" надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема відповідач просить зменшити пеню, розмір штрафу, 30 % річних, розмір відсотків за користування товарним кредитом на 99 % - до 1%. В обгрунтування зазначає про складні погодні умови, що унеможливили вчасний збір урожаю, наслідком якого є велика втрата урожаю сої.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.03. 2017 року розгляд справи відкладено на 07 квітня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 07.04.2017 року за заявою сторони продовжено строк вирішення спору на 15 днів після закінчення двохмісячного строку від дня одержання позовної заяви та в судовому засіданні було оголошено перерву до 21.04.2017р.

19.04.2017 року від ТзОВ "Білоцерківський завод препаративних форм" надійшла заява (вх. № 9606) від 19.04.2017р. про уточнення позовних вимог. В якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 357 679,83 грн. в тому числі 240 596,97 грн. суму основного боргу, 23318, 26 грн. пені , 24619,86 грн. - відсотків річних, штраф у розмірі 48 119,39 грн., 21 025,35грн. відсотків за користуванням товарним кредитом.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи наведене, суд розцінює дану заяву як зменшення розміру позовних вимог, приймає дані заяви в порядку ст. 22 ГПК України та розглядає спір, виходячи з нової ціни позову, яка становить 357 679,83 грн. , з яких 240 596,97 грн. сума основного боргу, 23318, 26 грн. пеня , 24619,86 грн. - відсотки річних, штраф у розмірі 48 119,39 грн., 21 025,35 грн. відсотків за користуванням товарним кредитом.

20.04.2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" надійшли додаткові пояснення № 93 від 20.03.2017р. в яких відповідач просить відмовити в позові повністю; визнати не укладеним договір поставки № ВІС/17/03/2016 від 15.03.2016р; визнати не укладеними додатки до договору. Окрім того звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника у щорічній відпусці та відповідно з неможливістю явки в судове засідання.

В абз. 2 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, з наступними змінами та доповненнями, зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

Беручи до уваги наведене вище, зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи; брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України; встановлений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору, з врахуванням ухвали суду від 07.04.2017 р., закінчується 23.04.2017 р., наявних у справі доказів є достатньо для вирішення спору по суті, клопотання представника відповідача за №95 від 20.03.2017 р. (вх. №9750) суд відхиляє та розглядає справу без участі представників відповідачів, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

15 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм" (Постачальник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (Покупець) укладено договір поставки №ВІС/17/03/20 (надалі - Договір ), предметом якого сторони передбачили, що у терміни і на умовах визначених даним Договором Постачальник зобов'язується поставити покупцю Товар на умовах відстрочення кінцевого платежу, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити Товар в повному обсязі (Пунктом 2.1 договору).

Розділом 3 договору поставки Ціна договору. Порядок розрахунку передбачено, що Ціна Товару визначається в Додатках до договору, що є невід'ємною частиною Договору та у видаткових накладних (у випадку відсутності зазначення ціни у Додатках; загальна ціна Договору являє собою сумарну ціну Товару, що поставляється в рамках даного Договору згідно Додатку(-ів), що є його невід'ємною частиною або за видатковими накладними, у випадку не оформлення Сторонами відповідних Додатку (-ів). Загальна ціна Договору може бути змінена (скоригована) згідно п.3.5. даного Договору; оскільки всі платежі за Договором здійснюються Покупцем лише в національній валюті України (гривні), Базова Ціна не є підставою для здійснення Покупцем платежів, а є лише розрахунковою основою для визначення Платіжної Ціни у майбутньому за Банківським Курсом; вказана загальна ціна Договору не є остаточною для здійснення грошових платежів Покупцем та підлягає зміні залежно від показників що зумовлюють його ціну (ст. 691 ЦК України). Оскільки для Товару, що постачається за цим Договором, імпортна складова є основних показником його ціни, то здійснення грошових платежів Покупцем має відбуватись на основі розрахунку Платіжної Ціни в національній валюті України - гривні, узгодженому Сторонами у п. 3.5. даного Договору. Застереження. Сторони встановлюють, що коригування Платіжної ціни відбувається автоматично без підписання додаткових угод до Договору

Згідно п.3.5 Договору оскільки Покупець частково авансує оплату Загальної Кількості Товару ( Частковий Аванс ), а решта суми ( Післяплата ) сплачується в встановлений Сторонами строк після поставки Товару, то Платіжна Ціна розраховується з подальшим коригуванням в два стани: первинне визначення Платіжної Ціни та Коригування Платіжної Ціни.

Договір набирає чинності після підписання його Сторонами та діє до 31.12.2016р., а щодо невиконаних до цього часу зобов'язань та відповідальності - до повного та належного виконання сторонами зобов'язань по даному Договору, в тому числі до належної оплати штрафних санкцій нарахованих за порушення умов Договору, та відсотків за користування товарним кредитом(п.12.1. Договору).

Угода підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання своїх договірних зобов'язань, позивач поставив, а відповідач отримав товар (агрохімікати ) на загальну суму 357 642,91 грн. , а саме згідно видаткових накладних : №67 від 21.03.2016р. на суму 17 775,98 грн.; №68 від 21.03.2016р. на суму 8 932,80 грн.; №157 від 04.04.2016р. на суму 39 999,96 грн.; №312 від 15.04.2016р. на суму 5 599,99 грн.; №395 від 20.04.2016р. на суму 7 999,99 грн.; №440 від 25.04.2016р.на суму 2 400,00 грн.; №503 від 28.04.2016р. на суму 11 911.19 грн.; №626 від 12.05.2016р.на суму 19 466,78 грн.; №639 від 13.05.2016р. на суму 14 399,99 грн.; №743 від 23.05.2016р. на суму 36 999,97 грн.; №873 від 31.05.2016р. на суму 11 999,99 грн.; №886 від 31.05.2016р. на суму 4 577,80 грн.; №957 від 03.06.2016р. на суму 31 999,97 грн.; №958 від 03.06.2016р. на суму 7 999,99 грн.; №1018 від 07.06.2016р. на суму 7 999,99 грн.; №1166 від 16.06.2016р. на суму 20 799,98 грн.; №1176 від 17.06.2016р. на суму 12 332,99грн.; №1196 від 17.06.2016р.на суму 4 933,20 грн.; №1204 від 21.06.2016р. на суму 33 067,18 грн.; №1212 від 21.06.2016р. на суму 26 178,19 грн.; №1213 від 21.06.2016р. на суму 11 022,40 грн.; №1214 від 21.06.2016р.на суму 5 511,19 грн.; №1215 від 21.06.2016р. на суму 4 133,40 грн.; 05.10.2016р. №1387 на суму 4 000,00 грн.;05.10.2016р. №1388 на суму 5 599,99 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково погашено заборгованість на суму 117 045,94 грн.

Станом на 08.02 2017р. за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар в сумі 240 596,97 грн.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги наведене та беручи до уваги те, що всупереч умов договору № ВІС/17/03/20 від 15.03.2016 р. та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав в повному обсязі, а тому суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений товар за договором в сумі 240 596 грн. 97 коп. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Окрім того, позивач у позовній заяві, просить суд про стягнення 23318, 26 грн. пені , 24619,86 грн. - відсотків річних, штраф у розмірі 48 119,39 грн., 21 025,35 грн. відсотків за користуванням товарним кредитом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 8.7 Договору за порушення умов та строків оплати поставленого йому Товару, передбачених умовами Договору у відповідності до ст. 625 ЦКУ Покупець за прострочення грошового зобов'язання на вимогу Постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до поданого розрахунку ТОВ "Білоцерківський завод препаративних форм", просить суд стягнути 24 619,86 грн. - 30 відсотків річних.

Розглянувши представлений розрахунок 30 відсотків річних, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 24 619,86 грн. - 30 відсотків річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Приписами ст. 536 Цивільного кодексу України зазначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із п.3.14. Договору в разі поставки Товару до його повної оплати Постачальник має право нарахувати Покупцю відсотки за користування товарним кредитом (а саме користування чужими грошовими коштами відповідно до вимог ст.536, ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3.15. Договору початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається наступний день за днем, коли Покупець мав здійснити але не здійснив належну оплату Товару згідно з умовами цього Договору.

П.3.16. Договору встановлено, що плата за використання Товарного кредиту становить 0,07% від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожний календарний день користування, починаючи з дати, визначеної в п.3.15. цього Договору до дня оплати Товару в повному обсязі.

Відповідно до поданого розрахунку ТОВ "Білоцерківський завод препаративних форм", просить суд стягнути 21 025,35 грн. - відсотків за користування товарним кредитом .

Розглянувши представлений розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 21 025,35 грн. - відсотків за користування товарним кредитом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.6. Договору встановлено, що у випадку порушення умов та строків оплати поставленого йому Товару, передбачених умовами Договору, Покупець за кожний день прострочення грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. В разі, якщо прострочення оплати Покупця триває понад тридцять календарних днів, Покупець зобов'язаний додатково сплатити Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до поданого розрахунку ТОВ "Білоцерківський завод препаративних форм", просить суд стягнути 23 318,26 грн. - пені та 48 119,39 грн. -20% штрафу.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу судом встановлена його правильність, відповідно є правомірним та підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 23 160,69 грн. та 43899,20 грн. штрафу.

Розглянувши клопотання ТзОВ "Агроцентр-Галичина" від 21.03.2017 року про зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема зменшення пені, розміру штрафу, 30 % річних, розміру відсотків за користування товарним кредитом на 99 % - до 1%, суд зазначає наступне:

Статтею 83 ГПК України господарському суду надано право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Поряд із цим, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" судами першої інстанції також визначено, що: вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка доказам, якими заявник обґрунтовує клопотання про зменшення неустойки.

В обгрунтування зменшення розміру штрафних санкцій ТзОВ "Агроцентр-Галичина" зазначає про складні погодні умови, що унеможливили вчасний збір урожаю, наслідком якого є велика втрата урожаю сої.

Вказує, що упродовж терміну взаємодії з Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм" відповідач керувався принципами партнерської позиції, на прибутку, але мова не йде про отримання прибутків - а тільки про мінімізацію збитків та забезпечення доцільності існування ТзОВ "Агроцентр-Галичина".

Позивач, заперечуючи на заяву про зменшення штрафних санкцій вказує, що сума заборгованості у розмірі 240 596,97 грн. є значною сумою в обороті Позивача, проте вона була вилучена з обороту компанії. Тобто позивач не мав можливості здійснити закупку товару на відповідну суму та поставити цей товар своїм покупцям. У зв'язку з цим позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди. Окрім того вказує, що договором передбачено коригування платіжної ціни у зв'язку із курсовими коливаннями курсу гривні до долару США. Проте позивач не заявляє вимогу про здійснення такого корегування.

Розглянувши клопотання відповідача суд відхиляє його, оскільки відповідач не довів належними доказами обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2016р. між Приватним підприємством Інвест-Родина (Поручитель ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм" (Кредитор ) було укладено договір поруки, у відповідності до умов якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ Агроцентр Галичина) (ідентифікаційний код 37556849) (далі Боржник), що виникли та\або виникнуть з Договору поставки № ВІС/17/03/2016 від 15 березня 2016р. (далі - Основний Договір), який був укладений між Кредитором та Боржником

Відповідно до п 2.1 Договору поручитель надає свою згоду щодо забезпечення зобов'язань Боржника перед Кредитором, що виникнуть в майбутньому за Основним Договором, в тому числі у випадку зміни зобов'язання Боржника, а саме збільшення суми основної заборгованості, здійснення коригування суми основної заборгованості Боржника, нарахування Боржнику неустойки, відсотків за користування товарним кредитом, продовження строку дії Основного Договору, строків розрахунку за Основним Договором, внаслідок чого збільшиться обсяг відповідальності Поручителя. Такі зміни обсягу відповідальності Поручителя не потребуватимуть його додаткової згоди.

Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання. Але в любому випадку розмір відповідальності Поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 4 цього Договору. ( п. 3.1. Договору ).

Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання (зобов'язань) перед Кредитором у відповідності д умов Основного Договору всім своїм майном в повному обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, тому числі скориговану суму боргу у зв'язку із курсовими коливаннями згідно із умовами, передбаченими п.3.5 Основного Договору, процентів, відсотків річних, неустойки, відсотків за користування товарним кредитом, відшкодування збитків.

В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку із невиконанням Покупцем умов договору поставки та допущенням заборгованості за ним, 17.01.2017 року Позивач надіслав на адресу ПП Інвест-Родина (Поручителя) вимогу за №25-01/2017 від 17.01.2017 р., в якій повідомив останнього, що станом на 17.01.2017 року заборгованість ТОВ Агроцентр-Галичина перед товариством за Договором поставки становить 240 596,97 грн. Враховуючи наведене, позивач просив ПП Інвест-Родина , як поручителя, за наведеним вище договором, терміново перерахувати на поточний рахунок позивача вказану вище суму заборгованості (належним чином засвідчені копії вимоги та докази її надіслання - опису вкладення у цінний лист від 17.01.2017 р. та фіскального чека №3377 від 17.01.2017 р., знаходяться в матеріалах справи).

Однак, як зазначає позивач, Поручителем вимогу №25-01/2017 від 17.01.2017 р. залишено без відповіді та задоволення, зобов'язання за Договором поруки від 15.03.2016 р. не виконано.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем 1 (Покупцем) зобов'язань за договором поставки №ВІС/17/03/2016 від 15.03.2016р.; в судовому засіданні встановлено, що заборгованість ТОВ "Агроцентр-Галичина" перед постачальником за договором становить 357 679,83 грн., з яких 240 596,97 грн. сума основного боргу, 23318, 26 грн. пеня, 24619,86 грн. - відсотки річних, штраф у розмірі 48 119,39 грн., 21 025,35 грн. відсотків за користуванням товарним кредитом; станом на день розгляду справи ні покупець , ні Поручитель (відповідачі) не виконали своїх зобов'язань за договором поставки в заявлених позивачем сумах; беручи до уваги, що договір поруки чинний (порука не припинена); відповідачами не спростовано доводів позивача, як і не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, відтак, суд дійшов до висновку, що відповідачі несуть солідарний обов'язок щодо сплати заборгованості за договором поставки №ВІС/17/03/2016 від 15.03.2016р р.

За даних обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм" про стягнення з відповідачів солідарно 357 679,83 грн. , з яких 240 596,97 грн. сума основного боргу, 23318, 26 грн. пеня , 24619,86 грн. - відсотки річних, штраф у розмірі 48 119,39 грн., 21 025,35 грн. відсотків за користуванням товарним кредитом є правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 5365,19 грн. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідачів солідарно.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити .

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль, код 37556849 та Приватного підприємства "Інвест-Родина" вул. Живова, 15А, м. Тернопіль, Тернопільська область, код 34600046 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм", вул. Леваневського, 85, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, код 38452492 - 240 596 грн. 97 коп. заборгованості, 23 318 грн. 26 коп. пені; 24619 грн. 86 коп. відсотків річних; 48 119 грн. 39 коп. штраф та 21 025 грн. 35 коп. - відсотків за користування товарним кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль, код 37556849 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм", вул. Леваневського, 85, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, код 38452492 - 2682,59 грн. витрат зі сплати судового збору.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Інвест-Родина", вул. Живова, 15А, м. Тернопіль, Тернопільська область, код 34600046 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківський завод препаративних форм", вул. Леваневського, 85, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, код 38452492 - 2682,59 грн. витрат зі сплати судового збору.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 05 травня 2017 року) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук