Постанова

від 10.05.2017 по справі 826/13509/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2017 року № 826/13509/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства Водолій до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000202204 та № 0000212204 від 19.01.2015, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося дочірнє підприємство Водолій (надалі - позивач або ДП Водолій ) з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000202204 та № 0000212204 від 19.01.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактично висновки акта перевірки ґрунтуються на безпідставних припущеннях про порушення при створенні та під час провадження господарської діяльності контрагентами-постачальниками (ТОВ Екос-ТМ і ТОВ Юстон Плюс ). Позивач зазначає, що господарські операції ДП Водолій з названими суб'єктами господарювання підтверджені всіма необхідними та належним чином оформленими первинними документами, а підприємством дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування показників витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні 19.10.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у відповідне судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, попередньо подавши до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду справи без зазначення обґрунтувань щодо такого відкладення.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання суд, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

В подальшому, представником відповідача через канцелярію суду подані заперечення проти позову від 04.11.2016, в тексті яких зазначено про правомірність оскаржуваних рішень.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Протягом періоду з 10.12.2014 по 16.12.2014 працівником ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 10.12.2014 № 610 і направлення від 10.12.2014 № 2415 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП Водолій з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Екос-ТМ (код ЄДРПОУ 38930409) і ТОВ Юстон Плюс (код ЄДРПОУ 37962619) за період з 01.01.2013 по 30.06.2014. За результатами такої перевірки складений акт від 23.12.2014 № 409/26-54-22-03-07/30109376 (далі по тексту - акт перевірки).

Згідно висновків цього акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем: норм п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП Водолій завищено податковий кредит за звітні періоди серпень-жовтень 2013 року, березень і травень 2014 року на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 200 569 грн. та як наслідок занижено названий податок на аналогічну суму коштів; п.п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого дочірнім підприємством завищено показник задекларованих витрат на суму 902 037 грн. по операціях з ТОВ Юстон Плюс , що призвело до занижено податку на прибуток за 2013 рік на суму 171 387 грн. Також встановлено неможливість включення у подальшому підприємством до складу витрат за 2014 рік, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, суму витрат 100 810 грн. по операціях з ТОВ Екос-ТМ . Суть даних правопорушень, на думку працівника відповідача, полягає у неправомірному формуванні позивачем показників витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок господарських операцій з контрагентами ТОВ Екос-ТМ і ТОВ Юстон Плюс , що не підтверджені відповідними первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю перевіряємого дочірнього підприємства.

Такі висновки контролюючого органу мотивовані наступним: посадовими особами ДП Водолій до перевірки не надані первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Екос-ТМ і ТОВ Юстон Плюс (за даними податкових накладних періоди постачання ТОВ Екос-ТМ на користь позивача березень та травень 2014 року, а ТОВ Юстон Плюс - серпень-вересень 2013 року); за результатами аналізу отриманої податкової інформації стосовно названих контрагентів позивача, перевіряючий дійшов про наявність у останніх ознак сумнівності. Зокрема, в ході аналізу поданої ТОВ Екос-ТМ і ТОВ Юстон Плюс податкової звітності за 2013 - 2014 роки встановлено відсутність інформації про наявність у цих товариств складських приміщень, транспортних засобів, виробничого устаткування, та інших основних засобів, необхідних для ведення господарської діяльності. Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за перевіряємий період товариствами контролюючому органу не подавалися. Згідно з наданою податковою інформацією ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.06.2014 № 477/26-57-22-01-10/38930409 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Екос-ТМ (код ЄДРПОУ 389304090 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2013 по 30.04.2014, та від 13.06.2014 № 473/26-57-22-01-10/37962619 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Юстон Плюс (код ЄДРПОУ 37962619) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 і з 01.08.2013 по 31.03.2014 при обстеженні приміщень за юридичними адресами ТОВ Екос-ТМ (м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 32/34) та ТОВ Юстон Плюс (м. Київ, вул. Святошинська, 34) працівників названих товариств не виявлено. Крім того, разом з листом ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.09.2014 № 2157/7/26-15-07-2415 (вх. № 1399/8 від 22.09.2014) до ДПІ в Оболонському районі надані письмові пояснення засновника та/або директора та головного бухгалтера ТОВ Екос-ТМ і ТОВ Юстон Плюс (в одній особі) ОСОБА_1 від 10.04.2014 про її непричетність до створення та фінансово-господарської діяльності товариств; згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних на рівні ДФС Україна встановлено, що ТОВ Екос-ТМ за період з 01.11.2013 по 30.04.2014 і ТОВ Юстон Плюс за періоди з 01.05.2013 по 30.06.2013, з 01.08.2013 по 31.03.2014 податкові накладні не реєстрували, а тому встановити номенклатуру товарів (послуг) за ланцюгом постачання не вдається за можливе.

19.01.2015 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняло оспорювані у справі податкові повідомлення-рішення, а саме:

- за № 0000212204 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 250 711,25 грн., в тому числі 200 569 грн. за основним платежем, 51 142,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000202204 (форми Р ), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 214 233,75 грн., в тому числі 171 387 грн. за основним платежем, 42 846,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, вказані податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 були залишені без змін згідно рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.03.2015 № 5154/10/26-15-10-05-35.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення № 0000202204 та № 0000212204 від 19.01.2015 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - ПК України) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у ст. 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з п.п. 138.8, 138.4 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпункт 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 цього Кодексу вказує, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (в тому числі винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності).

В силу приписів абз. 1 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого ) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(далі по тексту - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Зі змісту акта перевірки та пояснень позивача, наведених в тексті позову, вбачається, що протягом перевіряємого періоду ДП Водолій здійснювало господарську діяльність у сфері торгівлі.

В серпні 2013 року між ДП Водолій (як покупцем, замовником), в особі директора ОСОБА_2, та ТОВ Юстон Плюс (як постачальником, виконавцем), в особі директора ОСОБА_1, були укладені наступні договори:

- договір купівлі-продажу № Ю-13 від 01.08.2013, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець, в свою чергу, - прийняти цей товар і своєчасно його оплатити на умовах цього договору. Номенклатура (код, найменування), ціна товару вказуються у накладній, яку виставляє постачальник на кожну партію товару, виходячи з замовлення покупця. До ціни товару включена вартість тари та упаковки товару. Асортимент на конкретну поставку товару, ціна, кількість, дата, час і місце поставки товару визначається замовленням покупця. Відвантаження товару відбувається за накладною, уповноваженій особі покупця, яка має належним чином оформлене доручення на отримання товару, або засвідчує накладну підписом і печаткою покупця. Проведення розрахунків здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банку, на підставі накладної;

- договір № Юп-13 на надання бухгалтерських послуг від 01.08.2013, за умовами якого виконавець за дорученням замовника зобов'язується надати послуги з ведення бухгалтерського обліку ДП Водолій . Ведення бухгалтерського обліку (під яким згідно п. 1.3 цього договору розуміється відображення господарських операцій, проведених замовником за звітний місяць, у реєстрах бухгалтерського обліку, складання фінансової та іншої звітності, передбаченої законодавством, та пред'явлення цієї звітності за встановленими адресами та у встановлені законодавством строки (та підписання вказаної звітності за головного бухгалтера), розрахунок податків (зборів, внесків), що сплачуються замовником відповідно до чинного законодавства) здійснюється виконавцем на підставі наданих замовником належним чином оформлених первинних документів. Такі первинні документи надаються замовником виконавцю у строк не пізніше другого числа місяця, наступного за звітним. Послуги за цим договором надаються виконавцем за самостійно визначеним (без погодження із замовником) графіком у строк, який би дозволяв своєчасне подання звітності. Замовник виконує послуги за період: серпень-грудень 2013 року. Загальна вартість послуг становить 59 400 грн., в тому числі 11 880 грн. за кожен місяць. Здавання-приймання наданих послуг здійснюється після закінчення кожного звітного місяця та оформлюється актом. Проведення розрахунку здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця у банку.

Крім того, 03.03.2014 між ДП Водолій (як покупцем), в особі директора ОСОБА_2, та ТОВ Екос-ТМ (як постачальником), в особі директора ОСОБА_1, укладений договір купівлі продажу № Е-03, за своїм змістом аналогічний вище описаному договору купівлі-продажу № Ю-13 від 01.08.2013.

На підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту за вказаними договорами позивач надав суду копії наступних документів: видаткових накладних ТОВ Юстон Плюс і ТОВ Екос-ТМ , складених на підставі договорів № Ю-13 від 01.08.2013 та № Е-03 від 03.03.2014 щодо поставки вогнезахисних та інших матеріалів, обладнання і запчастин; актів надання послуг, складених ТОВ Юстон Плюс за результатами надання послуг з ведення бухгалтерського обліку в серпні 2013 року; податкових накладних, виписаних ТОВ Юстон Плюс і ТОВ Екос-ТМ на користь ДП Водолій .

Дослідивши та проаналізувавши надані позивачем документи суд оцінює первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Юстон Плюс і ТОВ Екос-ТМ , як такі, що містять недостовірні відомості про здійсненні господарські операції та, як наслідок не підтверджують належним чином реальність виконання спірних господарських операцій та рух матеріальних активів (ТМЦ і грошових коштів) між позивачем та названими контрагентами, використання результатів спірних господарських операцій у господарській діяльності ДП Водолій . До таких висновків суд дійшов з наступних мотивів.

Так, жодних інших первинних документів, документів бухгалтерського обліку та організаційно-розпорядчого характеру, документів ділової переписки, оформлених на підставі та на виконання спірних договорів з контрагентами ТОВ Юстон Плюс і ТОВ Екос-ТМ , зокрема: розрахункових документів (наприклад, платіжних доручень) та виписок по рахунках ДП Водолій у банках - на підтвердження проведення взаєморозрахунків за договорами; актів прийому-передачі первинних документів, - на підтвердження руху первинних документів між ДП Водолій та ТОВ Юстон Плюс ; документальних доказів (оборотно-сальдових відомостей, карток рахунків, тощо) - на підтвердження оприбуткування на відповідних рахунках бухгалтерського обліку отриманих товарно-матеріальних цінностей (товарів) і результатів наданих послуг, проведення взаєморозрахунків та/або обліку кредиторської заборгованості перед постачальниками (тобто, щодо певного руху ТМЦ і грошових коштів на підприємстві) представник позивача до суду не подав та про поважність причин відсутності таких документів суду не повідомив.

Безпосередньо з текстів видаткових накладних, за відсутності оформлених у паперовій формі замовлень на товар, не вбачаються відомості про місце та спосіб поставки (транспортування) товарів. При цьому, документальні докази транспортування придбаних у ТОВ Юстон Плюс і ТОВ Екос-ТМ товарів (як то копії товарно-транспортних накладних, оформлення яких передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, позивач без поважних причин до суду не надав.

Також суд встановив, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 26.08.2016 відносно ТОВ Екос-ТМ (код ЄДРПОУ 38930409), одним із засновників та керівником зазначеного товариства починаючи з 07.10.2013 значиться ОСОБА_3. Між тим, позивачем до матеріалів позову були додані копії видаткових накладних та податкових накладних, датованих березнем і травнем 2014 року, які підписані від імені постачальника іншою особою ОСОБА_1, як директором ТОВ Екос-ТМ , (без посилань на реквізити доручень та/або інших уповноважуючи документів).

Окремо надаючи оцінку твердження представника позивача про використання в господарській діяльності товарів та послуг, отриманих від ТОВ Юстон Плюс і ТОВ Екос-ТМ суд враховує наступне.

В силу приписів ч. 3 ст. 9 Закону № 996-ХІV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

За змістом положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, на рахунку 28 Товари ведеться . Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 Товари застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Рахунок 28 Товари має такі субрахунки: 281 Товари на складі , 282 Товари в торгівлі , 283 Товари на комісії , 284 Тара під товарами і 285 Торгова націнка . На субрахунках 281 - 284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, за кредитом - зменшення.

Зокрема, на субрахунку 281 Товари на складі ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. На субрахунку 282 Товари в торгівлі ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, ятках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо). На субрахунку 285 Торгова націнка торговельні, постачальницькі та збутові підприємства при веденні обліку товарів за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною та продажною (роздрібною) вартістю товарів.

Крім того, для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначений рахунок 20 Виробничі запаси класу 2 Запаси . За дебетом цього рахунку 20 відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має, зокрема, такі субрахунки: 201 Сировина й матеріали , 207 Запасні частини .

На субрахунку 201 Сировина й матеріали відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 Будівельні матеріали ). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201.

На субрахунку 207 Запасні частини ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

За дебетом субрахунку відображаються залишок і надходження, за кредитом - витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

Рахунок 90 Собівартість реалізації призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг. За дебетом цього рахунку відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 Фінансові результати .

Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив відсутність у них відомостей по субрахункам рахунків бухгалтерського обліку 28 Товари , 20 Виробничі запаси та 90 Собівартість реалізації , які б розкривали інформацію про рух ТМЦ (товарів) на дочірньому підприємстві, та відповідно формування позивачем витрат за рахунок господарських операцій з ТОВ Юстон Плюс і ТОВ Екос-ТМ , та сум доходів - за рахунок операцій з реалізації цих товарів третім особам.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних та інших документів, що були надані позивачем, суд приходить до висновку, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували наявність зв'язку між наданими ТОВ Юстон Плюс послугами, та реалізованими ним і ТОВ Екос-ТМ товарами з господарською діяльністю ДП Водолій .

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення позивачем сум витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період по операціях з товариствами, та відповідно вважає їх обґрунтованими і правомірними, а тому як наслідок не вбачає правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішення № 0000202204 та № 0000212204 від 19.01.2015.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною другою ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову дочірнього підприємства Водолій відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов