Рішення

від 18.04.2017 по справі 203/528/17

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/528/17

Провадження № 2/0203/561/2017

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Давіденко Ю.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фактор-ТД до ОСОБА_2, державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ТОВ Фактор-ТД пред'явило через суд негаторний позов на предмет усунення перешкод у користуванні і розпорядженні нерухомим майном, що чиняться йому через заборону відчуження цього майна і накладення на нього арешту в інтересах ОСОБА_2, який претендує на володіння спірними об'єктами нерухомості. Підстави позову обґрунтовані придбанням у власність товариства в лютому 2007 року за договором купівлі-продажу головної речі з приналежностями в м. Дніпрі на проспекті ОСОБА_4, 92, частина з яких за відомостями Єдиного реєстру заборон відчуження обтяжені арештом і забороною відчуження нібито їх власником ОСОБА_2, записи про що до Державного реєстру прав внесені ДП Інформаційний центр і приватним нотаріусом ОСОБА_3 на підставі актів третейських судів, яких в дійсності не існує.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, наполягаючи на задоволенні вимог з наведених у позовній заяві підстав з урахуванням поданих у квітні уточнень.

Відповідачі письмових заперечень проти позову до суду не подавали, про розгляд справи в їх відсутність не клопотали, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явилися, своїх представників не направили, на підставі чого за відсутності заперечень представника позивача справа підлягає розглядові судом за ч. 5 ст. 169 ЦПК України встановленим порядком, незалежно від причин їх неявки, з ухваленням цього заочного рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі письмові докази, в судовому засіданні в межах заявлених вимог дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступних міркувань і мотивів.

Власник за визначенням ст.ст. 316, 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, здійснюючи право на річ відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення відповідно до ст. 182 ЦК України підлягають публічній державній реєстрації, яка за ст. 2 Закону України № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначена як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відомостей про них до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що забезпечує їх обробку, збереження та надання.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном відповідно до ст. 391 ЦК України для захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.

Судом встановлено, що головна двоповерхова будівля з цегли під літ. "А-2" громадської забудови 1963 року загальною площею 1221 м 2 з пов'язаними з нею спільним призначенням ганками під літ. «а» , «а 1» , «а 2» , сараєм під літ. "Б", огорожами під №№ 1-5 і мостінням І, що внесені до Державного реєстру прав під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 13329832 і розташовані в м. Дніпрі на проспекті ОСОБА_4, 92 (колишній проспект К.Маркса, 92, в м. Дніпропетровську), дійсно, куплена у власність ТОВ Фактор-ТД (код ЄДРПОУ 34881244, м. Київ ) за ціною 1 720 000 гривень відповідно до ст. 655 ЦК України 15 лютого 2007 року на умовах договору з ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 із записом в реєстрі за № 1158.

За умовами договору ОСОБА_7 продав нерухоме майно на правах його власника, засвідчених виконкомом Дніпропетровської міськради у виданому продавцеві свідоцтві 24 лютого 2006 року, що внесене до реєстру прав власності з 04 березня 2006 року.

Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Дніпропетровське МБТІ" надано витяг № 14022183 про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі цього договору з набуттям позивачем права власності з моменту його реєстрації 26 березня 2007 року.

По фактичному розміщенню головної двоповерхової цегляної будівлі і пов'язаних з нею споруд земельна ділянка площею 0,1288 га на проспекті ОСОБА_4, 92, Дніпропетровською міською громадою передана позивачу на праві оренди строком на 15 років на умовах договору від 03 жовтня 2011 року з внесеними до його умов змінами відповідно до ст. 653 ЦК України з моменту укладення додаткових договорів 16 лютого 2012 року і 17 червня 2014 року.

Як вбачається з інформаційної довідки щодо об'єкта нерухомого майна № 49083323 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 30 листопада 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 на підставі рішення третейського судді ad hoc ОСОБА_8 від 27 листопада 2007 року за № 2811/07 проведена державна реєстрація заборони відчуження відповідачем ОСОБА_2 нежилих приміщень в головній будівлі з усіма її приналежностями на проспекті ОСОБА_9, 92, окрім огорожі і мостіння, але зазначене рішення третейського суду у справах приватного нотаріуса не збереглося, та відповідач ОСОБА_2 копію цього рішення третейського суду не надав, а позивач категорично заперечує свою участь у будь-якому третейському розгляді. Так само, ні відповідачі, ні постійно діючий Південно-східного Міжрегіональний третейський суд не надали ні справи, ні копії ухвали третейського судді Єнчева Федора Івановича від 18 грудня 2007 року, на підставі якої реєстратор Дніпропетровської філії ДП Інформаційний центр Мін'юсту 20 грудня 2007 року провів державну реєстрацію арешту нежилого приміщення магазину "1000 дрібниць" на проспекті ОСОБА_9, 92, як власності відповідача ОСОБА_2.

Згідно з ст.ст. 40, 52 Закону України Про третейські суди постановити ухвалу третейський суд міг з питань вжиття стороною спору таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, про які він визнав за необхідне розпорядитися в процесі розгляду справи з урахуванням положень цивільного процесуального законодавства, і які не стосуються суті спору. Накладення арешту на майно за ухвалою третейського суду, таким чином, мало вживатися відповідачем ОСОБА_2 самостійно, як стороною спору, з офіційним визнанням цього факту державою після проведеної державної реєстрації.

За відсутності самого рішення третейського суду ad hoc і неможливості з'ясувати за відомостями Державного реєстру прав зміст цього рішення, учасників третейського розгляду його оскарження за правилами глави 1 розділу VII -1 ЦПК України виключено, а передбачений нею порядок не допускає оскарження ухвал третейського суду з питань забезпечувальних заходів.

Відповідно, спірне нерухоме майно після придбання його у власність позивачем на відповідній правовій підставі з володіння останнього з березня 2007 року не вибувало, а відповідач ОСОБА_2 з листопада 2007 року претендує на складові частини головної будівлі внаслідок можливості використання у спорі з позивачем відомостей Державного реєстру прав в силу презумпції їх достовірності відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України № 1952-IV.

Суд обґрунтовує своє рішення згідно з ст. 213 ЦПК України на основі повно і всебічно з'ясованих вище обставин, викладених в позовній заяві, що знайшли своє безсумнівне підтвердження у досліджених в судовому засіданні планах та експлікації технічного паспорту нерухомих об'єктів станом на 15.10.2007, що тісно пов'язані з інформаційною довідкою щодо об'єкта нерухомого майна, з якою узгоджується договір купівлі-продажу в сукупності з витягом про реєстрацію права власності. Як вбачається зі справи, головна річ з приналежностями продана позивачу без відокремлення будь-яких складових частин і без застережень про права відповідача ОСОБА_2 на спірну річ, та відомості про переданий для третейського розгляду спір, між ким і з яких підстав такий спір виник, чи стосується він підстав для евікції, що виникли до продажу спірної речі позивачу, відсутні, як відсутні у Державному реєстрі прав фактичні дані опису предметів обтяження, які дозволили б їх ідентифікувати у складі головної речі. Добуті фактичні дані, оцінивши у тісному зв'язку з відповіддю приватного нотаріуса про знищення за актом про вилучення до знищення документів № 1 від 14 листопада 2014 року заяви і документів, на підставі яких проведена державна реєстрація обтяження за рішенням третейського суду ad hoc, суд відповідно до ст. 212 ЦПК України визнав достатніми для своїх висновків про фактичні обставини.

Розв'язуючи спір, належить виходити, перш за все, з внесення записів до Державного реєстру прав згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України № 1952-IV на підставі рішення про державну реєстрацію прав, прийнятого відповідно до ст.ст. 11, 18 цього Закону з однієї з підстав, передбачених у ст. 27 зазначеного Закону, після чого офіційне визнання державою і підтвердження фактів обтяжень речових прав має своїм наслідком подальше вчинення кожною особою будь-яких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України № 1952-IV лише на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, доки їх не скасовано у передбаченому для цього порядку.

Суд повинен самостійно визначити, яку вимогу по суті (а не за формою) пред'являє позивач, і відповідно застосувати належні норми законодавства, керуючись при цьому нормами статті 4, пунктів 3, 4 частини першої статті 214 ЦПК України, про що Верховний Суд України дійшов висновку в постанові № 6-2723цс16 від 18 січня 2017 року.

Публічно-правовий адміністративний спір з приводу здійснення на основі законодавства владних управлінських функцій організаційної системи державної реєстрації прав за визначеннями у ст.ст. 2, 6 Закону України № 1952-IV виникає під час виконання делегованих повноважень щодо проведення реєстраційних дій, заснованих на владному підпорядкуванні заявника з однієї сторони другій стороні суб'єкта державної реєстрації прав, через що помилка в реєстрі, що впливає на права третіх осіб, підлягає виправленню з внесенням змін до Державного реєстру прав за ч. 1 ст. 26 Закону України № 1952-IV лише на підставі відповідного рішення суду у приватному спорі третьої особи з таким заявником чи особою, в інтересах якої встановлено обтяження.

В свою чергу, позивач у цій справі не відноситься до жодної з сторін такого публічно-правового спору, а рішення про державну реєстрацію складає собою форму офіційного підтвердження державою обтяження речі, зокрема, через що нотаріус чи інший державний реєстратор, так само як і при захисті цивільних прав в юрисдикційній формі вчинення виконавчого напису, має визнаватися згідно з ст. 33 ЦПК України неналежним відповідачем, а відповідати за цивільним позовом про оскарження записів на підставі такого рішення має особа, яка скористалася такою формою чи в інтересах якої вона була використана, тобто належним відповідачем за цим позовом визнається лише ОСОБА_2

Здійснюючи правосуддя відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд вправі захистити оспорене речове право позивача відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 16 ЦК України іншим способом, що встановлений згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952-IV і допускає на підставі рішення суду скасування рішення про державну реєстрацію прав, або записів про проведену державну реєстрацію прав, або документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, на виконання чого до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Коли в судовій практиці оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне стосовно юридичних фактів, на основі яких здійснені ці реєстраційні дії, за висновками Верховного Суду України в постанові № 21-1559а16 від 24 січня 2017 року в межах спору про право цивільне можуть бути розв'язані (за наявності для цього підстав) і питання, пов'язані з державною реєстрацією права приватної власності на нерухоме майно чи їх обтяжень, розглядати які в порядку адміністративного судочинства, в такому випадку, помилково.

Заборона відчуження відповідачем ОСОБА_2 певних речей могла вживатися за рішенням третейського суду відповідно до ст. 50 Закону України Про третейські суди з метою забезпечення його виконання, яке без будь-яких зволікань чи застережень зобов'язані добровільно здійснити сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, але належність позивача до таких сторін у цій справі судом не встановлена. Враховуючи, що на рішенні третейського суду ad hoc згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України Про третейські суди підпис третейського судді підлягав нотаріальному посвідченню, то й самого рішення третейського суду ad hoc, за яким виконавчий документ не видавався, з огляду на відповідь приватного нотаріуса нині не існує, з чого має слідувати повна реалізація прав, що випливали б із змісту такого публічного обтяження, яка має тягти своїм наслідком його припинення як таке, що досягло своєї мети.

Враховуючи покладену на заявника згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України № 1952-IV відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, підстав відступати від викладеної у висновках Верховного Суду України правової позиції за ч. 2 ст. 214 ЦПК України суд не вбачає і, за внутрішнім переконанням, оцінює можливим та допустимим предметом такого цивільного спору записи про проведену державну реєстрацію обтяжень, презумпція достовірності яких підлягає спростуванню в аспекті забезпечення ефективного правового захисту за рішенням суду про усунення перешкод в розпорядженні спірними речами, що чиняться позивачу публічними обтяженнями, накладеними в інтересах відповідача за відсутності до того дійсних підстав.

Суд, спираючись на встановлені в процесі судового розгляду обставини набуття позивачем права власності і його обтяження за відсутності до того достатніх правових підстав, за внутрішнім переконанням відповідно до ст. 391 ЦК України дійшов висновку про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за негаторним позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю записів про проведену державну реєстрацію обтяжень права власності згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 214, 215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Фактор-ТД до ОСОБА_2 задовольнити частково, усунувши перешкоди у здійсненні товариством з обмеженою відповідальністю Фактор-ТД (код ЄДРПОУ 34881244, м. Київ ) права користування та розпоряджання будівлею під літ. "А-2" загальною площею 1221 м 2 з ганками під літ. «а» , «а 1» , «а 2» , сараєм під літ. "Б", з огорожами №№ 1-5 і мостінням І, що внесені до Державного реєстру прав під реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 13329832 і розташовані в м. Дніпрі на проспекті ОСОБА_4, 92, а саме:

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію обтяження № 6136006 по типу заборони відчуження ОСОБА_2 нежилого приміщення будівлі під літ. "А-2" загальною площею 1221 м 2 з ганками під літ. «а» , «а1» , «а2» , сараєм під літ. "Б", що розташовані в м. Дніпропетровську на проспекті ОСОБА_9, 92, проведену 30 листопада 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі рішення третейського судді для вирішення конкретного спору ОСОБА_8 від 27 листопада 2007 року за № 2811/07.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про державну реєстрацію обтяження № 6268768 по типу арешту належного ОСОБА_2 нежилого приміщення магазину "1000 дрібниць", розташованого в м. Дніпропетровську на проспекті ОСОБА_9, 92, яку провів 20 грудня 2007 року реєстратор Дніпропетровської філії державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на підставі ухвали постійно діючого Південно-східного Міжрегіонального третейського суду у складі третейського судді Єнчева Федора Івановича від 18 грудня 2007 року.

Товариству з обмеженою відповідальністю Фактор-ТД в іншій частині вимог і в позові до державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 відмовити.

Відповідач має право подати до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а так само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Головуючий О.В. Колесніченко