Рішення

від 25.04.2017 по справі 297/2932/15-ц

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2932/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Адамчо К.С., з участю представника позивачів за договором адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивачів ОСОБА_4, до ОСОБА_5, Берегівської міської ради, про визнання недійсним рішення сесії Берегівської міської ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

встановив:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивачів ОСОБА_4, звернулися в суд із позовом до ОСОБА_5, Берегівської міської ради, про визнання недійсним рішення 31 сесії VI скликання Берегівської міської ради від 27.02.2014 року №1687 Про безоплатну передачу ОСОБА_5 земельної ділянки по вул. Лоньаі, 24 у м. Берегово , якою було затверджено технічну документацію та передано ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність земельну ділянку (кадастровий номер 2110200000:01:017:0034) загальною площею 0,0733 по вул. Лоньаі, 24 в м. Берегово для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та скасування державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку.

Позов мотивований тим, 19.03.2015 року позивачі придбали від ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку за адресою м. Берегове, вул. Лоньаі, 22. Того ж року позивачі розпочали реконструкцію придбаного будинку в ході якої виявилося, що межа земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_5, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, проходить по задній стіні придбаного позивачами будинку. Позивачі зазначають, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.07.1992 року, укладеного між виконавчим комітетом Берегівської міської ради та ОСОБА_5, останній купив житловий будинок, який розташований на земельній ділянці площею 712 кв.м.. Згідно плану земельної ділянки, який доданий до договору, ширина проїзду земельної ділянки ОСОБА_5 між сусідньою та ділянкою позивачів становила 4 метри. У відповідності до розробленої технічної документації по приватизації ОСОБА_5 земельної ділянки, ширина проїзду до його будинку №24 між сусідньою та їхньою ділянкою збільшилася і становить 4,22 метра. Крім того, ОСОБА_5 була передана у власність земельна ділянка площею 0,0733 га, тобто на 0,0011 га більше, аніж якою користувався раніше. Позивачі вважають, що площа приватизованої ОСОБА_5 земельної ділянки незаконно збільшилася за рахунок зменшення площі їхньої земельної ділянки. Крім того, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_5 не відповідає чинному законодавству та виготовлена з порушенням Земельного кодексу України. При прийнятті міською радою оспорюваного рішення, остання допустила порушення ст. 118 ЗК України та надала ОСОБА_5 земельну ділянку більшою площею без погодження меж цієї ділянки із суміжним землекористувачем - ОСОБА_4, яка на той час була користувачем ділянки.

В судовому засіданні представник позивачів адвокат ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтримав та пояснив, що 19.03.2015 року позивачі придбали від ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку за адресою м. Берегове, вул. Лоньаі, 22. Коли позивачі почали реконструкцію придбаного будинку тоді виявилося, що суміжний землекористувач ОСОБА_5, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, приватизував земельну ділянку, якою він користувався, з порушенням земельного законодавства, захопив частину земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_4. Тобто, за рахунок земельної ділянки ОСОБА_4 відбулася зміна конфігурації земельної ділянки ОСОБА_5, а саме із 4 метрів ширини збільшилася ділянка на 4,22 метри та проходить по задній стіні придбаного позивачами будинку. Берегівська міська рада при приватизації ОСОБА_5 земельної ділянки допустила порушення ст. 118 Земельного кодексу України та Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на праві власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договір оренди землі, , а саме надала дозвіл на приватизацію останнім такої площі земельної ділянки, яка раніше не була в його користуванні. При виготовленні технічної документації на земельну ділянку відповідача межі земельної ділянки не були погоджені із суміжним землекористувачем - ОСОБА_4, хоча їй і не було відомо про порушення її прав, як суміжного землекористувача. На даний час позивачі придбав будинок виявили, що земельна ділянка, яку вони також придбали, значно зменшилася у площі внаслідок незаконної приватизації частини їхньої ділянки ОСОБА_5, тому представник просив визнати недійсним рішення 31 сесії VI скликання Берегівської міської ради від 27.02.2014 року №1687 Про безоплатну передачу ОСОБА_5 земельної ділянки по вул. Лоньаі, 24 у м. Берегово та скасувати державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку.

Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, ними були подані заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали (а.с. 139,140).

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що при виготовленні технічної документації він погодував межу земельної ділянки із чоловіком ОСОБА_4 в усній формі. На той час заміри проводилися вручну та йому не відомо яким чином площа земельної ділянки позивачів зменшилася, однак він не захоплював площі із їхньої ділянки.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив проти позову та пояснив, що тільки земельно-технічна експертиза може підтвердити факт зменшення площі земельної ділянки ОСОБА_4 та збільшення саме за рахунок цього площі ОСОБА_5. Є відповідний договір купівлі-продажу від 19.03.2015 року, де вказана площа земельної ділянки 0,0399 га і такою ж площею користувалася і ОСОБА_4. Представник вважав, що права ОСОБА_2 і ОСОБА_3 взагалі не були порушені, оскільки вони придбали будинок і земельну ділянку вже після оспорюваного ними рішення, тому їхнє звернення до суду із вказаним позовом є безпідставним. Сама ж ОСОБА_4, як суміжний землекористувач на той час мала б право звертатися із вказаними вимогами та у разі доведеності того, що саме за рахунок її земельної ділянки збільшилася площа ОСОБА_5, могла б просити скасувати вказане рішення Берегівської міської ради.

Третя особа на стороні позивачів ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтримала та пояснила, що вона прожила 14 років по сусідству із ОСОБА_5, який дійсно самоправно зайняв частину її земельної ділянки заді її будинку. Заміри площі землі відповідача проводили без її відому та з цього приводу раніше був між ними конфлікт. При приватизації відповідачем земельної ділянки вона, ОСОБА_4, нічого не підписувала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що до того часу, як його дружина ОСОБА_4 продала будинок позивачам, між ним та сусідом ОСОБА_5 постійно виникали сварки. ОСОБА_5 стверджував, що його, ОСОБА_7, свинарник, вбиральня та сарай знаходилися на його земельній ділянці і він весь час вимагав знести ці будівлі. Крім того, раніше між їхніми будинками приблизно на відстані 1 метр від стіни його будинку проходив паркан, який згодом відповідач розібрав.

Свідок ОСОБА_8 в суді показала, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1997 року. Між двома будинками, а саме між №22 і №24 паркану не було, смуга ішла завжди по стіні будинку, а вже після будинку був побудований сарай, після якого стояв старий паркан, який розділяв земельні ділянки.

Аналогічні покази дала свідок ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_10 в суді показала, що їхні нові сусіди, які придбали будинок від ОСОБА_4, конфліктують із їхньою сім'єю та стверджують, що між будинками колись проходив паркан, однак паркан там ніколи не був встановлений.

Заслухав пояснення учасників процесу, допитав свідків та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Договором купівлі-продажу від 28.07.1992 року ОСОБА_5 купив житловий будинок в м. Берегово по вул. Красной Звезды (тепер Лоньаї), 24, який розташований на земельній ділянці площею 712 кв.м. (а.с. 31).

Рішенням 31 сесії VI скликання Берегівської міської ради від 27.02.2014 року №1687 Про безоплатну передачу ОСОБА_5 земельної ділянки по вул. Лоньаі, 24 у м. Берегово було затверджено ОСОБА_5 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (кадастровий номер 2110200000:01:017:0034) загальною площею 0,0733 по вул. Лоньаі, 24 в м. Берегово для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передано йому безоплатно із земель комунальної власності у приватну власність вказану земельну ділянку (а.с. 16).

19.03.2015 року позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу купили від ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0399 га, яка розташована за адресою м. Берегове, вул. Лоньаї, 22, кадастровий номер 2110200000:01:017:0038, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також житловий будинок на цій земельній ділянці (а.с. 12-14).

Таким чином, із матеріалів справи та оглянутих судом інвентаризаційних справ випливає, що відповідач ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.07.1992 року купив житловий будинок, до якого належало 712 кв.м. та згідно плану земельної ділянки ширина проїзду з вулиці Лоньаі між сусідом та земельною ділянкою позивачів на той час було 4 метри. У відповідності до розробленої технічної документації по приватизації ОСОБА_5 вказана ширина проїзду становить вже 4,22 метри, тобто передана у власність відповідачу земельна ділянка на 0,0011 га перевищила розмір земельної ділянки, якою він користувався до моменту приватизації. А згідно плану земельної ділянки за рахунок цього звузився проїзд у позивачів з 6,30 до 6,01 м.

Висновком експерта №222/11-16 судової земельно-технічної експертизи по цивільній справі, складеним 21.02.2017 року було встановлено, що конфігурація та розміри земельної ділянки (кадастровий номер 2110200000:01:017:0034), яка знаходиться по вул. Лоньаї, 24, в м. Берегове, та належить ОСОБА_5 по технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) її меж в натурі при передачі цієї ділянки у власність не відповідає конфігурації та розмірам цієї ж земельної ділянки, якою користується ОСОБА_5 згідно технічної документації на його будинок. Відмінність полягає у невідповідності конфігурації земельної ділянки, її розмірів по периметру та загальної площі. Так, площа земельної ділянки по технічній документації із землеустрою становить 733,0 кв.м., тоді як площа по технічній документації на житловий будинок 710,3 кв.м.. Конфігурація та розміри земельної ділянки (кадастровий номер 2110200000:01:017:0038), яка знаходиться по вул. Лоньаї, 22, в м. Берегове, та належить ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не відповідає конфігурації та розмірам цієї ж земельної ділянки, якою користувалася ОСОБА_4 згідно технічного паспорта на житловий будинок. Відмінність полягає у невідповідності конфігурації земельної ділянки, її розмірів по периметру та загальної площі. Так, площа земельної ділянки по технічній документації із землеустрою становить 399,0 кв.м., тоді як площа по технічній документації на житловий будинок 416 кв.м.. Має місце накладання земельної ділянки ОСОБА_5 із земельною ділянкою ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а саме накладання №1 розташовується в передній частині досліджуваних будинковолодінь (площа накладання 7,8 кв.м.), а накладання №2 розташовується в задній частині будиноковолодіння №22 по вул. ОСОБА_11 (площа накладання 3,7 кв.м.) (а.с. 163-178).

Статтею 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно частини 6 цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Чинний Земельний кодекс України встановлює підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування ( ч. 2 ст. 116). Однак, громадяни і юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Судом було конкретно встановлено та дані обставини підтверджуються проведеною у справі експертизою, що площа земельної ділянки ОСОБА_5 збільшилася при її приватизації, саме за рахунок площі земельної ділянки ОСОБА_4, яка була землекористувачем суміжної ділянки.

При цьому, під час виготовлення технічної документації по землеустрою ОСОБА_5 не погоджував межу земельної ділянки із ОСОБА_4 та в технічній документації відсутній її підпис, як суміжного землекористувача, що є порушенням п. б ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України (а.с. 26).

А отже, права позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є порушеними, позаяк вони придбали від ОСОБА_4 земельну ділянку вже не з такою площею, як це передбачено технічною документацією на житловий будинок.

Так, відповідач ОСОБА_5 набув право власності на земельну ділянку із збільшеною площею (всього 0,0733 га) незаконно - з порушенням земельного законодавства, адже її частина не перебувала в його користуванні, це встановлено в ході судового розгляду.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування

Статтею 155 Земельного кодексу передбачається, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Що стосується доводів наведених відповідачем ОСОБА_5 у запереченні на позов щодо того, що позивачі не мали права звернення до суду, то слід зазначити наступне. Так, в постанові Верховного суду України від 21 травня 2012 року у справі № 6-20цс11, зазначено, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У даному випадку йдеться про порушення права позивачів та третьої особи на їх стороні на володіння, користування та розпорядження частиною земельної ділянки, якою користувалася третя особа ОСОБА_4 та яка була незаконно передана у власність ОСОБА_5.

Зазначену вище постанову було прийнято за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, вона відповідно до процесуального законодавства є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що рішення 31 сесії VI скликання Берегівської міської ради від 27.02.2014 року №1687 Про безоплатну передачу ОСОБА_12 земельної ділянки по вул. Лоньаі, 24 у м. Берегово було прийнято з порушення земельного законодавства, а тому вказане рішення слід визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_12 на земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:01:017:0034, загальною площею 0,0733 га по вул. Лоньаі, 24 в м. Берегово.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 118, 152, 155, 198 Земельного кодексу України, ст. 19 Конституції України,

рішив:

Позов задовольнити.

Визнання недійсним рішення 31 сесії VI скликання Берегівської міської ради від 27.02.2014 року №1687 Про безоплатну передачу ОСОБА_12 земельної ділянки по вул. Лоньаі, 24 у м. Берегово , та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_12 на земельну ділянку кадастровий номер 2110200000:01:017:0034 загальною площею 0,0733 га по вул. Лоньаі, 24 в м. Берегово для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Стягнути із ОСОБА_12 та Берегівської міської ради в користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 судові витрати в розмірі по 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя ОСОБА_11.