Ухвала

від 27.04.2017 по справі 308/3987/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/3987/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ (ЗАЯВИ) БЕЗ РУХУ

27.04.2017 місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Кредитної спілки Закарпатська ощадна кредитна спілка про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеною позовною заявою.

Позовна заява не відповідає вимогам ч. 5 ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме: позивачем не сплачено судовий збір.

Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір . Даний закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. При цьому, на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору від 22.05.2015 року, який набрав чинності з 01.09.2015 року, було внесено зміни в Закон України Про судовий збір .

Відповідно до ст. 5 Закону України Про судовий збір (в редакції від 01.01.2017 року, чинній на момент подачі позову до суду), категорію споживачів не віднесено до осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до частини третьої статті 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

Під час вчинення процесуальних дій, які вимагають сплати судового збору (при забезпеченні доказів, при апеляційному чи касаційному оскарженні), пільги зі сплати судового збору мають визначатися на момент вчинення певної процесуальної дії.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.

За таких умов Закон України Про судовий збір має застосовуватися в редакції, яка діяла на момент вчинення певної процесуальної дії.

Зазначене підтверджується правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-1121цс16.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач згідно чинного законодавства не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою підлягає сплаті судовий збір у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи із заявленої позивачем ціни позову - 125 000 грн., підлягає сплаті судовий збір у розмірі - 1250,00 грн.

Водночас, як випливає з позовної заяви, позивачем заявлено і вимогу немайнового характеру, а саме - стягнення моральної шкоди.

Згідно з пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою підлягає сплаті судовий збір у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 640,00 грн.

З урахуванням наведеного, враховуючи заявлені позивачем вимоги, підлягає сплаті судовий збір у загальному розмірі - 1890,00 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто гривень).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи наведене, суд вважає, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. ст. 119, 121 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної спілки Закарпатська ощадна кредитна спілка про стягнення коштів - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_2