Рішення

від 25.04.2017 по справі 911/1064/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа № 911/1064/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України , м.Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю Віст Агро , м.Бровари

про стягнення 9730,46 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1

Відповідача - не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України до Товариства з обмеженою відповідальністю Віст Агро про стягнення 9730,46 грн.

Провадження у справі № 911/1064/17 порушено ухвалою від 11.04.2017 року та призначено справу до розгляду на 25.04.2017 року.

В судовому засіданні 25.04.2017 року позивач позовні вимоги підтримав та надав додаткові пояснення.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.04.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством Державна продовольчо-зернова корпорація України (позивач, Зберігач, Виконавець) в особі філії ПАТ ДПЗКУ Черняхівський елеватор та Товариством з обмеженою відповідальністю ВІСТ АГРО , (відповідач, Поклажодавець, Замовник) укладено Договір про надання послуг із складського зберігання борошна від 18.08.2015 року №3/15-16 ЗБ (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Зберігач в порядку і на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати Поклажодавцю за плату послуги із зберігання борошна на умовах, визначених цим Договором, а Поклажодавець зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Зазначений Договір за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Договору позивач має право отримати за надані послуги оплату в розмірах згідно виставлених рахунків і в строки, передбачені цим Договором.

Пункт 2.3.1. Договору встановлює, що відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги в розмірах згідно виставлених позивачем рахунків і в строк, передбачений цим Договором.

Відповідно до пункту 3.2. Договору послуга зберігання нараховується з дати переоформлення.

Відповідно до пункту 3.3. Договору оплата здійснюється безготівково шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 3.4. Договору здавання послуг позивачем та приймання їх результатів відповідачем оформлюється Актом про надання послуг зберігання борошна, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання позивачем послуг.

Відповідно до пункту 3.6. Договору підписання Акту про надання послуг представником відповідача є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем прийнято згідно Актів надання послуг №49 від 29.02.2016 року, №85 від 31.03.2016 року, №130 від 30.04.2016 року, №163 від 31.05.2016 року послуги із зберігання борошна на загальну суму 7 252,52 грн.

Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати послуг зі зберігання своєчасно та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість в сумі 7 252,52 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Акти надання послуг є первинними документами, які фіксують та підтверджують господарські операції .

Таким чином, відповідач, підписуючи Акти приймання-передачі надання послуг, підтвердив факт належного виконання позивачем послуг зі зберігання та погоджувався з вартістю послуг, наданих позивачем (Виконавцем).

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі надані позивачем та підтверджені підписаними Актами надання послуг №49 від 29.02.2016 року, №85 від 31.03.2016 року, №130 від 30.04.2016 року, №163 від 31.05.2016 року послуги по зберіганню зерна не оплатив.

Позивач зазначає, що ним направлялась відповідачу претензія № 1182 від 24.11.2016 року з вимогами сплатити заборгованість за послуги у сумі 7 252,52 грн . та лист-вимога від 21.03.2017 року №130-2-12/1633. Однак, відповідні вимоги залишені без задоволення, що відповідачем не спростовано.

Відповідно до п. 5.3. Договору при недотриманні строків оплати, передбачених п. 3.2. цього Договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У зв'язку з чим, позивач в позові просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7 252,52 грн . Також, позивач просить стягнути з відповідача 1 303,62 грн. пені, 952,92 грн. інфляційних та 221,40 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено, що відповідачем не оплачені послуги зберігання за Договором на суму 7 252,52 грн. , що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована в залежності від періодів існування заборгованості по кожному Акту (протягом строку, передбаченого п. 6 с. 232 Господарського кодексу України). Таким чином вимоги про стягнення 1303,62 грн. пені правомірні і підлягають задоволенню.

Інфляційні 3% річних нараховані в залежності від періодів існування заборгованості по кожному Акту, їх нарахування відповідає фактичним обставинам справи та вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимоги про стягнення 952,92 грн. інфляційних та 221,40 грн. 3%річних правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІСТ АГРО (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Черняховського, 20-4, оф. 9, код 38903245) на користь Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1, код 37243279) 7 252,52 грн. основного боргу, 1303,62 грн. пені, 952,92 грн. інфляційних втрат, 221,40 грн. 3% річних та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 10.05.2017 р.