Рішення

від 04.05.2017 по справі 910/3583/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2017Справа №910/3583/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАПІ"

про стягнення 13 897,99 грн

Суддя Усатенко І. В.

Представники сторін:

Від позивача: Бєлан М. Ф. (за дов.);

Від відповідача: Гніденко О. М. (за дов.).

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 04.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАПІ" про стягнення 13 897, 99 грн.

Ухвалою суду від 10.03.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.04.2017.

В судовому засіданні 03.04.2017 судом оголошувалася перерва на 04.05.2017.

В судове засідання 04.05.2017 представники сторін з'явилися та надали суду усні пояснення по суті справи, і яких позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач визнав заборгованість.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 1674-15 від 20.08.2015, в частині оплати поставленого за договором товару.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався. В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнала.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 20.08.2015 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки № 1674-15 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору.

Згідно з п. 3.1. договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2010 р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар.

Відповідно до п. 3.4. договору підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю. Претензії покупця щодо якості товару після підписання ним накладної на товар розглядаються та задовольняються постачальником в окремому порядку, який визначається постачальником в кожному випадку окремо.

Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар. Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар (п. 5.2., 5.3 договору).

В п. 6.1 договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Згідно з п. 7.1. договору у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Відповідно до п. 9.2. договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладання. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах (п. 9.7. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 24 700, 92 грн за видатковими накладними № 193565/185006 від 02.10.2015, № 197343/190144 від 09.10.2015, № 205759/196848 від 17.10.2015, № 239737/231125 від 24.11.2015, № 245445/238212 від 27.11.2015, № 268148/262839 від 23.12.2015.

Поставлений товар за вказаними видатковими накладними був частково повернутий відповідачем позивачу на суму 10 991, 94 грн та частково оплачений відповідачем на суму 3 020, 00 грн. Повернення товару було здійснено на підставі накладних на повернення № 571 від 22.01.2016, № 569 від 22.01.2016, № 1157 від 13.02.2016, № 1158 від 13.02.2016, часткова оплата проведена 19.01.2016 на суму 1 000, 00 грн, 02.09.2016 - 500, 00 грн, 23.09.2016 - 500, 00 грн, 08.11.2016 - 520, 00 грн, 12.01.2017 - 500, 00 грн, докази чого наявні в матеріалах справи.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача за договором станом на 15.02.2017 складає 10 688, 98 грн (24 700, 92 - 10 991, 94 - 1 000, 00 - 500, 00 - 500, 00 - 520, 00 - 500, 00 = 10 688, 98).

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 10 688, 98 грн основної заборгованості та 3 209, 01 грн 20 % річних за період прострочення з 17.10.2015 по 13.02.2017.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Договір поставки №1674-15 від 20.08.2015 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 24 700, 92 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 3 020, 00 грн та частково повернутий на суму 10 991, 94 грн, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 688, 98 грн, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 10 688, 98 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 10 688, 98 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, відповідач позовні вимоги визнав в судовому засіданні, строк оплати товару, у відповідності до п. 6.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 688, 98 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача 3 209, 01 грн 20 % річних за загальний період прострочення з 17.10.2015 по 13.02.2017 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, п. 9.2. договору сторонами визначений інший розмір процентів річних, ніж встановлений ст. 625 ЦК України. Так згідно вказаного пункту покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20 % річних від суми боргу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України) та договорі (п. 9.2. договору), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 20 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем - 3 209, 01 грн. Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок 20 % річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність та відповідність вимогам закону.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи.

Підсумовуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАПІ" (02091, м. Київ, Харківське шосе, буд. 168 Е, кв. 27; ідентифікаційний код 39861065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, буд. 42; ідентифікаційний код: 35871504) суму основного боргу у розмірі 10 688 (десять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 98 коп., суму 20 % річних в розмірі 3 209 (три тисячі двісті дев'ять) грн 01 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.05.2017

Суддя І.В.Усатенко