Рішення

від 25.04.2017 по справі 911/1110/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р. Справа № 911/1110/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний сантехнічний центр Валтек , м.Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю Рао-Інжиніринг , м.Ірпінь

про стягнення 34197,79 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників сторін:

Позивача - ОСОБА_1

Відповідача - не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний сантехнічний центр Валтек до Товариства з обмеженою відповідальністю Рао-Інжиніринг про стягнення 34197,79 грн.

Провадження у справі № 911/1110/17 порушено ухвалою від 12.04.2017 року та призначено справу до розгляду на 25.04.2017 року.

В судовому засіданні 25.04.2017 року позивач позовні вимоги підтримав та надав додаткові пояснення на виконання вимог суду.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 25.04.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерний сантехнічний центр Валтек (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рао-Інжиніринг (відповідач) укладений Договір поставки на кілька партій товару з відстроченням платежу №Вц-058/16 від 01.09.2016 року (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передавати у власність відповідача ОСОБА_2, а відповідач зобов'язується приймати зазначений ОСОБА_2 та оплачувати його відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п.5.4. Договору відповідач зобов'язується оплатити 100% вартості партії ОСОБА_2 протягом 22 банківських днів з моменту виконання позивачем обов'язку по передачі ОСОБА_2 відповідачу.

В період з 19.10.2016 року по 18.11.2016 року включно відповідач отримав від позивача ОСОБА_2 згідно видаткових накладних на загальну суму 30870,73 грн.: № 4816 від 19.10.2016 року на суму 8219,33 грн. (строк оплати 18.11.2016 року); № 4825 від 19.10.2016 року 1471,43 грн. (строк оплати 18.11.2016 року); № 5319 від 08.11.2016 року на суму 14320 грн. (строк оплати 08.12.2016 року); № 5371 від 10.11.2016 року на суму 1272,24 грн.(строк оплати 12.12.2016 року); № 5540 від 17.11.2016 року на суму 3671,38 грн. (строк оплати 19.12.2016 року); № 5568 від 18.11.201 року на суму 1916,35 грн. (строк оплати 20.12.2016 року), всього на суму 30870,73 грн.

Отримання ОСОБА_2 відповідачем підтверджується доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, підписаних представниками відповідача та скріплених його печатками.

Також позивачем були видані відповідачу податкові накладні в електронному вигляді та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію в Єдиному держаному реєстрі податкових накладних.

Щодо двох видаткових накладних №№ 5540 та 4825, позивач надав обґрунтовані пояснення, що поставка товару здійснювалася із залученням ТОВ Нова Пошта і фактична передача позивачем товару відповідачу за накладними №5540 та №4825 відбувалась із залученням перевізника ТОВ Нова Пошта , що підтверджується доданими до матеріалів справи експрес-накладними № 10021672627 та №10021672504.

ОСОБА_2 був відправлений представником позивача ОСОБА_3, який є менеджером з транспортно-експедиторської діяльності, що підтверджується наказом №041-к від 08.06.2015 року.

Перевізник забирав вантаж у позивача зі складу за адресою с.Тарасівка, вул.Київська, буд.77/2. Розміщення складів за даною адресою підтверджується договором оренди №1 від 01.02.2015 року. ОСОБА_2 відправлявся за фактичною адресою, зазначеною відповідачем у реквізитах Договору поставки: м.Рівне, вул.Д.Галицького, 19. Місто призначення Рівне зазначалось і у видаткових накладних на товар та експрес-накладних на перевезення товару.

Згідно експрес-накладних на перевезення товару, відповідач отримував товар у відділенні №6 за адресою м.Рівне, вул.Київська, 44 (біля кафе Мономах). У даних експрес- накладних зазначено, що отримали вантаж представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зазначені їх паспортні дані. Дані особи зазначались представниками відповідача, які отримували товар, і в інших експрес- накладних, відповідно до яких здійснювалось перевезення товару та підпис і печатки про отримання товару вказані на видаткових накладних №4816, №5319, №5371, №5568.

В момент передачі не було підписано видаткові накладні №5540 та №4825 у зв'язку з тим, що товар поставлявся відповідачу із залученням перевізника ТОВ Нова Пошта . Перевізник не приймає товар поштучно, а лише приймає по кількості місць та вазі. Відповідно до п.3.9. Договору поставки приймання ОСОБА_2 по якості, комплектності й кількості товарних одиниць в упаковці здійснюється на складі Покупця протягом 5 календарних днів з моменту одержання ОСОБА_2 безпосередньо Покупцем, але в кожному разі не пізніше 17 календарних днів з моменту передачі ОСОБА_2 Постачальником Покупцеві (перевізникові). Протягом зазначеного строку Покупець зобов'язаний зробити необхідні дії, що забезпечують таке приймання, у тому числі оглянути ОСОБА_2 на предмет наявності явних недоліків (пошкоджень, некомплектності й т.п.). Якщо Покупець протягом зазначеного строку не направить своїх претензій Постачальникові, ОСОБА_2 буде вважатися прийнятим по якості, комплектності й кількості в повному обсязі без зауважень, і надалі Покупець не вправі висувати такі претензії. Претензії щодо кількості поставленого товару відповідач не надсилав позивачу.

Відповідно до п. 3.14. Договору поставки при передачі ОСОБА_2 позивач зобов'язаний надати відповідачу видаткову накладну та інші необхідні товарні й супровідні документи. У випадку, якщо відповідач не отримає вищезазначені документи, відповідач зобов'язаний звернутись до позивача з вимогою надати такі документи. В іншому випадку документи вважаються наданими позивачем відповідачу. В цьому випадку відповідач теж не звертався до позивача з вимогою надати документи, отже позивач надав всі необхідні документи з товаром.

Відповідно п. 3.14.1. Договору поставки відповідач зобов'язаний повернути позивачу екземпляр видаткової накладної з відміткою про отримання товару та надати оригінал довіреності за отриманий товар протягом десяти календарних днів з моменту отримання товару. У випадку неповернення видаткової накладної та/або не надання оригіналу довіреності протягом зазначеного строку, позивач має право призупинити поставку товару до моменту повернення документів. У зв'язку з тим, що відповідач не повернув видаткові накладні з відміткою про отримання товару, позивач призупинив поставку товару відповідачу.

Також позивач звертався до відповідача з проханням повернути видаткові накладні №5540 та №4825, що підтверджується листом №18/02/17 від 28.02.2017 року. Даний лист надсилався відповідачу на обидві адреси: адресу для листування та адресу місцезнаходження, що підтверджується доданими до матеріалів справи чеками та описами про відправку листів. На момент подачі позовної заяви до суду відповідач не повернув видаткові накладні і не надав відповіді.

Таким чином, враховуючи, що поставка ОСОБА_2 здійснювалася із залученням ТОВ Нова Пошта і факт поставки та факт отримання ОСОБА_2 підтверджується експрес-накладними, відсутність підписів відповідача на двох видаткових накладних не спростовує факту поставки.

Як зазначає позивач, відповідач отримавши ОСОБА_2 на суму 30870,73 грн., своєчасно та в повному обсязі поставку не оплатив. На момент звернення з даною позовною заявою заборгованість відповідача становить 30870,73 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідно до п.7.1 Договору у випадку прострочення оплати поставленого ОСОБА_2 позивач вправі стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діє в період, за який сплачується пеня та яка нараховується від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, коли ОСОБА_2 за даним Договором повинен бути оплачений, а також додатково 10 % річних (від суми заборгованості) за кожен день прострочення (згідно з ч.2. ст.625 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з чим, позивач в позові просить стягнути з відповідача 1762,29 грн. пені, 629,39 грн. 10% річних та 935,38 грн. інфляційних.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача за поставлений ОСОБА_2 в сумі 30870,73 грн., що відповідачем по суті не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, сторонами в п. 7.1 Договору погоджено неустойку за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару у господарських відносинах, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період, що не перевищує 6 місяців на фактичну суму заборгованості в погодженому сторонами розмірі, який відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена в позові пеня підлягає задоволенню в повному обсязі в заявленій сумі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позову, 3% річних та інфляційні нараховані за фактичний період існування заборгованості, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. При цьому, річні нараховані в розмірі, погодженому сторонами в Договорі, що відповідає ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, вимоги про стягнення річних та інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягаютьб задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рао-Інжиніринг (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул островського, 12б, к. 23, код 39755547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний сантехнічний центр Валтек (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 34, к. 53, код 39560684) 30870,73 грн. основного боргу, 1762,29 грн. пені, 629,39 грн. 10% річних, 935,38 грн. інфляційних та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 10.05.2017 р.