Рішення

від 10.05.2017 по справі 910/6350/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2017Справа №910/6350/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА"ФОРУМ"

про стягнення 248 856,52 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Баньковський С.О. - представник за довіреністю б/н від 02.03.2017

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 10.05.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА"ФОРУМ" про стягнення 248 856,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.01.2017 між сторонами було укладено договір поставки № 183/17-сб, на підставі якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 204 078,65 грн., що підтверджується підписаними видатковими накладними. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору не здійснив повної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 202 367,45 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нарахована пеня у розмірі 5 433,43 грн., 20 % штрафу у розмірі 40 473,49 грн. та 3 % річних у розмірі 582,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6350/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 10.05.2017.

18.04.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ТОВ "ТОРГОВА ФІРМА"ФОРУМ", що знаходяться на банківських рахунках, які відкритті в банківських установах, а також на ті, що в подальшому будуть відкриті, до вирішення справи по суті в межах заявленої до стягнення суми ціни позову 248 684,64 грн, у тому числі на поточний рахунок відповідача.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що оскільки ТОВ "ТОРГОВА ФІРМА"ФОРУМ" було створено та зареєстровано нещодавно, а саме 26.10.2016, з установчим капіталом лише у 10 000,00 грн. та з засновником зареєстрованим в місті Луганськ, у останнього не має комерційної цінності з точки зору терміну роботи (репутації), а також скоріше за все власного майна, у зв'язку з чим для відповідача не буде перешкод перерахувати всі наявні кошти на користь третіх осіб та припинити діяльність без оплати вартості поставленого позивачем товару.

У судове засідання, призначене на 10.05.2017, з'явився представник позивача, який надав через канцелярію суду документи на виконання вимог ухвали суду, що були долучені до матеріалів справи та підтримав заяву про забезпечення позову, яку просив задовольнити.

Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з підстав необґрунтованості.

У судовому засіданні суд заслухав представника позивача, який надав додаткові пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК .

Провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України , якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19 січня 2017 року між Приватним акціонерним товариством "Сантехкомплект" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА"ФОРУМ" (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 183/17-сб (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах і у порядку, визначених цим договором, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в рахунку- фактурі та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума договору становить 3 000 000,00 (три мільйона гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 500 000,00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок), але не більше, що є орієнтовною, а не сталою величиною, яка визначається за домовленістю сторін. Остаточна загальна сума цього договору визначається з підсумку цін товару, поставленого постачальником відповідно до умов цього договору та отриманого покупцем за період дії даного договору.

Згідно п. 3.2. договору ціни на товар вказуються у рахунках - фактурах та видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України у формі безготівкових розрахунків.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця. Партією товару є товар, поставлений по одній видатковій накладній.

За умовами п. 4.8. договору підписання покупцем видаткової накладної свідчить про те, що покупець згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого згідно цього договору з дотриманням строків його постачання.

Покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається оплаченим покупцем при надходженні коштів на поточний рахунок постачальника. Допускається попередня оплата товару (аванс) з ініціативи покупця. (п.3.3. договору).

Відповідно до п. 4.9. договору постачальник за власною ініціативою або вимогою Покупця, надає Покупцеві в двох екземплярах підписаний Акт звірки взаємних розрахунків. Покупець протягом 5 робочих днів зобов'язаний підписати та повернути один з екземплярів постачальнику або направити вмотивовані зауваження з приводу Акту. Якщо протягом вказаного строку покупець не підписує Акт та не направляє зауважень. Акт звірки взаємних розрахунків вважається вірним у редакції постачальника та є достатнім доказом заборгованості покупця.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 18.01.2018 року включно., а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання сторонами (п. 7.1. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору позивачем в період з 19.01.2017 по 27.07.2017 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 204 078,65 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.

Відповідачем в свою чергу було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 1 711,20 грн.

За твердженням позивача, відповідач всупереч умовам договору поставки порушив взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 202 367,45 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 33/17-п від 13.03.2017 щодо оплати заборгованості за договором поставки у розмірі 202 367,45 грн. Дана претензія була отримана відповідачем 31.03.2017, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 0530007619226, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Також, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків № 1720 від 14.04.2017, який на підставі п. 4.9. договору був надісланий на адресу відповідача 14.04.2017 року, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 0625.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору № 183/17-сб від 19.01.2017 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 204 078,65 грн., що підтверджується видатковими накладними, які належним чином оформлені, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару відповідно до п. 3.3 договору наступив.

Проте, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, відповідач вчасно та у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим станом на день вирішення спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 202 367,45 грн., на спростування вказаних обставин відповідачем не надано суду будь-яких доказів, факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, а тому вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 20 % штрафу у розмірі 40 473,49 грн. та пені у розмірі 5 433,43 грн., нарахованої за загальний період прострочення з 14.03.2017 по 18.04.2017, слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

При укладанні договору сторони встановили, що випадку порушення покупцем строків оплати, покупець на вимогу оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Неустойка сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар. Крім цього, за прострочку оплати більш ніж на 30 календарних днів, з покупця стягується штраф у розмірі 20% від суми прострочки (п. 5.4. договору).

Здійснивши перерахунок пені, що обрахована позивачем в період з 14.03.2017 по 18.04.2017 суд встановив, що її розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України , суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, що заявлена позивачем, а саме 5 433,43 грн.

Перевіривши розрахунок 20 % штрафу у розмірі 40 473,49 грн., суд визнає його арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в період з 14.03.2017 по 18.04.2017, позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 582,15 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене та доведенням факту несвоєчасності виконання ТОВ "ТОРГОВА ФІРМА"ФОРУМ" свого грошового зобов'язання за договором поставки № 183/17-сб від 19.01.2017, вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 582,15 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням встановлених вище судом обставин, беручи до уваги невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та факт наявності заборгованості підтверджений матеріалами справи, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" щодо стягнення з ТОВ "ТОРГОВА ФІРМА"ФОРУМ" 248 856,52 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА ФІРМА "ФОРУМ" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, ідентифікаційний код 40915899) на користь Приватного акціонерного товариства "Сантехкомплект" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16-а, ідентифікаційний код 20038832) 202 367 (двісті дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 45 коп. - основного боргу, 5 278 (п'ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 18 коп. - пені, 40 473 (сорок тисяч чотириста сімдесят три) грн. 49 коп. - 20 % штрафу, 565 (п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 52 коп. - 3 % річних та 3 732 (три тисячі сімсот тридцять дві) грн. 85 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.05.2017

Суддя Пукшин Л.Г.