Рішення

від 26.04.2017 по справі 910/4915/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.04.2017 Справа №910/4915/17 За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорінтнерсервіс»                                 про стягнення 36   657,70 грн. Суддя Трофименко Т.Ю. Представники сторін: від позивача        не з'явився від відповідача    не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорінтнерсервіс»   про стягнення 17   307, 77 грн. заборгованості за неналежне виконання умов договору підряду від 01.03.2014 № 68; 17   941,93 грн. пені; 1   408 грн. 3% річних, а всього 36   657,70 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4915/17, призначено справу до розгляду на 26.04.2017. 25.04.2017 від позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, надано документи для долучення до матеріалів справи. Представники сторін в судове засідання 26.04.2017 не з'явилися, про причини неявки повноважних осіб у судове засідання суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідач відзив на позовну заяву не надав. Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4   Господарського процесуального кодексу України,   ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”   при розгляді справи ч. 1 ст. 6   Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”). У відповідності до п. 3.9.2.   постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"       у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. В судовому засіданні 26.04.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва,- В С Т А Н О В И В : Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань. 01.03.2014 року між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Замовник) укладено договір про перевезення вантажу № 68 (далі – Договір). Відповідно до п. 1.1. Перевізник зобов`язується доставити власним автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж (бітум дорожний) до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов`язується сплатити за надані полуги встановлену актами про надання послуг плату, що є невід`ємною частиною Договору. Пунктом 3.1. сторони передбачили, що розмір оплати перевезення вантажу встанолюється, залежно від відстані, на яку здійснюється перевезення, та узгоджується сторонами в Актах виконаних робіт (наданих полуг). Згідно з п. 4.2. Договору Замовник оплачує послуги на підставі Договору протягом 3 (трьох) банківських днів із дня його встановлення: для передоплати або за фактично виконане перевезення, що обговорюється сторонами додатково перед кожним перевезенням. Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.6. Договору). На виконання умов Договору позивачем було надано послуги перевезення відповідачу, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленим печатками актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 25.03.2014 року на суму 1 000 грн., № ОУ-0000013 від 30.04.2014 року на суму 2   915,14 грн., № ОУ-0000018 від 19.05.2014 року на суму 5 004 грн., № ОУ-0000022 від 23.05.2014 року на суму 5 004 грн., № ОУ-0000026 від 27.05.2014 року на суму 750 грн., № ОУ-0000030 від 30.05.2014 року на суму 750 грн. Позивач звернувся до відповідача з претензією №13/02-1 від 13.02.2017 року про сплату 17   307,77 грн. заборгованості за Договором. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування. Позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання виконав лише на суму 1   200 грн., внаслідок чого, станом на 13.02.2017 утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 17   307,77 грн. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України   встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1   ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). За приписами ст.ст. 930   Цивільного кодексу України    договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків. Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивачем було надано послуги з перевезенням, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печатками актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 25.03.2014 року на суму 1 000 грн., № ОУ-0000013 від 30.04.2014 року на суму 2   915,14 грн., № ОУ-0000018 від 19.05.2014 року на суму 5 004 грн., № ОУ-0000022 від 23.05.2014 року на суму 5 004 грн., № ОУ-0000026 від 27.05.2014 року на суму 750 грн., № ОУ-0000030 від 30.05.2014 року на суму 750 грн. Згідно з ч. 1   ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Згідно ч. 2   ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування,       сплатити належну плату експедитору,    а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Виходячи з умов Договору строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг перевезення є таким, що настав. Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п.4.2. Договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 17   307,77 грн. Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом. Враховуючи те, що строк оплати вартості наданих послуг перевезення за Договором, відповідно до п. 4.2. останнього, настав, приймаючи до уваги те, що доказів оплати наданих послуг в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 17   307,77 грн. Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання. Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України          неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України   нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно зі  ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов‘язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті     4-7 і статті     43 Господарського процесуального кодексу України    господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, встановив, що позивачем невірно визначено період її нарахування та суму, враховуючи викладене позовні вимоги в частині задоволення пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2   055,52 грн.; позовні вимоги в частині стягнення 1 408 грн. – 3% річних  обґрунтовані і підлягають задоволенню. Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,- ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорінтнерсервіс» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11; ідентифікаційний код 37720271) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Трейдинг» (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Ворошилова, 5; ідентифікаційний код 37294098) 17   307,77 грн. основної заборгованості, 2   055,52 грн. пені, 1   408 грн. 3% річних та 906,61 грн. судового збору. 3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ. 4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено  10.05.2017р.                      Суддя                                                                                                           Т.Ю.Трофименко