ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" квітня 2017 р. Справа № 911/1095/17
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Фрахт , м.Київ
До Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська , с.Пухівка, Броварського р-ну, Київської області
про стягнення 23531,78 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
За участю представників сторін:
Позивача - ОСОБА_1
Відповідача - не з'явився
Обставини справи:
До Господарського суду київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Фрахт до Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська про стягнення 23531,78 грн.
Провадження у справі № 911/1095/17 порушено відповідно до ухвали від 12.04.2017 року та призначено справу до розгляду на 25.04.2017 року.
В судовому засіданні 25.04.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судове засідання 25.04.2017 року відповідач не з'явивився, вимог суду не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, за результатами розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Фрахт про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська , рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2016 року у справі № 911/1853/16 позов задоволено та стягнуто 213 500,00 грн. основної заборгованості, 3 202,50 грн. судового збору та 7 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
Також, відповідним судовим рішенням встановлено та покладено в основу судового рішення, що спірна заборгованість виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем укладеного з позивачем 01.12.2015 року Договору перевезення вантажу (далі - Договір).
Позивачем були надані послуги з перевезення вантажу за вказаним Договором, але відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за надані послуги. У зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 213 500,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вищезазначені обставини щодо порушення відповідачем умов Договору та виникнення простроченої заборгованості в сумі 213 500,00 грн. встановлені Господарським судом Київської області у справі № 911/1853/16 та не підлягають повторному доказуванню.
Позивач зазначив, що на виконання вищезазначеного рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1853/16, Броварським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області 13.09. 2016 року відкрито виконавче провадження № 52207339.
Станом на 10.04.2017 року відповідачем заборгованість частково погашено, а сааме, в період з жовтня 2016 року по березень 2017 року відповідачем сплачено 215624,36 грн.
У зв'язку з простроченням виконанням грошового зобов'язання, також встановленого Господарським судом Київської області у справі № 911/1853/16, на суму 213 500,00 грн. основного боргу, позивач нарахував відповідачу інфляційні в сумі 18 483,53 грн. та 5 051,25 грн. 3% річних за періоди: з 30.04.2016 року по 24.10.2016 року на суму 213 500,00 грн., з 26.10.2016 року по 01.11.2016 року на суму 207 500,00 грн., з 02.11.2016 року по 25.11.2016 року на суму 206 500,00 грн., з 26.11.2016 року по 15.02.2017 року на суму 196 500,00 грн., з 16.02.2017 року по 20.02.2017 року на суму 186 500,00 грн.
Як визначено в п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції застосовується загальна позовна давність (стаття 257 ЦК України).
Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
В п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
У зв'язку з тим, що факт та розмір основної заборгованості відповідача в сумі 213 500,00 грн. встановлено Господарським судом Київської області у справі № 911/1853/16 і присуджена до стягнення сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, має місце триваюче прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором.
Крім того, суд враховує, що у справі № 911/1853/16 розглядалось питання щодо основної заборгованості та судових витрат, питання про стягнення інфляційних та річних на прострочену суду зобов'язання не заявлялось.
Таким чином, враховуючи встановлений у справі № 911/1853/16 факт та суму прострочення зобов'язання за Договором, враховуючи обставини щодо фактичного виконання відповідного зобов'язання, заявлені у справі суми річних та інфляційних є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Птахофабрика Київська (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул Радгоспна, код 05513187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Фрахт (02125, м. Київ, бульвар Перова, 15-в, код 40073300) 18 483,53 грн. інфляційних, 5 051,25 грн. 3% річних та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя А.Ю. Кошик
дата підписання 10.05.2017 р.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 25.04.2017 |
Оприлюднено | 13.05.2017 |
Номер документу | 66378936 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Кошик А.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні