Рішення

від 04.05.2017 по справі 914/588/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2017р.                                                                        Справа № 914/588/17

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕЗПЕКА ЮМОС”, м.Тернопіль,

до відповідача: Державного підприємства “Львіввугілля, м.Сокаль, Львівська область,

про: стягнення 398044,43 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 – представник;

Від відповідача: не з’явився;

Представнику роз’яснено права та обов‘язки згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.           

          Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “БЕЗПЕКА ЮМОС” звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Державного підприємства “Львіввугілля про:стягнення 398044,43 грн.

          Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він на виконання умов укладеного з відповідачем договору №85 від 27.03.2015 року надав останньому послуги з технічного обслуговування вогнегасників пінних та порошкових на загальну суму 364 091,40 грн. згідно акту наданих послуг від 12.09.2016р. № БЮ-0000124.

25 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості на суму 364 091, 40 грн , однак станом на 20.03.2017р. заборгованість відповідачем не погашена.

За неналежне виконання договірних зобов’язань відповідачу нараховано 28476,70грн. інфляційних втрат та 5476,33 грн. 3% річних.

          Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 24.03.2017року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 20.04.2017року.

          В судове засідання20.04.2017р. з’явився представник позивача, надав документи які витребовувались судом. Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 24.03.2017р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901411088076.

          Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 04.05.2017р.

           В судове засідання 04.05.2017р. з’явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

          Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання подав клопотання про розгляд справи без участі представника та зазначив, що станом на дату слухання справи заборгованість не погашена

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

27 березня 2015 року між Державним підприємством «Львіввугілля» (замовник) в та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЗПЕКА ЮМОС» (виконавець) було укладено договір № 85 від 27.03.2015 року про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 24.02.2015 року.

31 грудня 2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору №85 від 27.03.2015 року, якою внесено зміни до п. 10.1 договору щодо його строку. Зокрема сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та оприлюднення звіту про результати проведення процедури відкритих торгів на веб-порталі Уповноваженого органу і діє до проведення наступної процедури закупівлі в 2016 році.

За умовами даного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЗПЕКА ЮМОС» зобов’язалось у 2015 році надати відповідачу послуги пожежних служб, а саме: 33.12.1 - Ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.17-00.00 Ремонтування та технічне обслуговування ручного інструменту з силовим урухомлювачем/ приводом (обслуговування вогнегасників) Технічне обслуговування вогнегасників пінних- в кількості 861 шт., технічне обслуговування вогнегасників порошкових- в кількості 1300 шт. Відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти і оплатити такі послуги.

          Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із складеного 12.09.2016р. між позивачем та відповідачем акту № БЮ – 0000124 наданих послуг за Договором № 85 від 27.03.2015р., позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування вогнегасників пінних в кількості 615 шт. та вогнегасників порошкових в кількості 1300 шт. на загальну суму 364 091,40 грн. Як зазначено в самому акті, послуги виконані в повному обсязі, претензій щодо виконання договору та складання цього акту у виконавця та замовника немає.

Слід зазначити, що умовами укладеного між сторонами договору не було передбачено строки щодо виконання відповідачем свого обов’язку по оплаті отриманих послуг.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено у п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої 4 вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

25 листопада 2016 року позивачем було надіслано відповідачу претензію за №16-72 про сплату заборгованості на суму 364 091,40грн. Факт направлення претензії підтверджується долученою до справи копією поштової квитанції від 25.11.2016 р.

Таким чином враховуючи термін відправлення поштової кореспонденції та семиденний термін встановлений ст. 530 ЦК України строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг настав 04.12.2016р.

Оскільки відповідач не відреагував на претензію позивача та не погасив заборгованість, 7 грудня 2016 року позивачем було направлено відповідачу ще одну претензію за №16-73 з вимогою погасити заборгованість. Дана претензія була вручена відповідачу 15.12.2016р., що підтверджується копією долученого до справи поштового повідомлення про вручення.

Листом від 20 грудня 2016 року за № 7/2324 відповідач направив позивачу відповідь на претензію №16-72 від 25.11.2016року, в котрій свій борг в сумі 364 091,40грн. визнав, та повідомив, що через вкрай важкий фінансовий стан погасити її не в змозі.          В ході розгляду даної справи, відповідачем було подано клопотання в якому підтверджено, що заборгованість не погашена.

          Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання договірних зобов’язань, позивач нарахував відповідачу за період з 19.09.2016р. до 20.03.2017р. 28476,70грн. інфляційних втрат та 5476,33 грн. 3% річних.

          Судом здійснено перевірку правильності проведених позивачем розрахунків та встановлено, що визначений позивач період за який здійснені нарахування є невірним, оскільки, як встановлено судом, у відповідача виник обовязок по оплаті наданих позивачем послуг 04.12.2016р.

          Провівши перерахунок, суд встановив, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 17 784,19 грн. та 3% річних в сумі 3169,88 грн., які нараховані за період з 05.12.2016р. до 20.03.2017р. включно.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 385045,47грн. з яких: 364 091,40 грн. основний борг, 17 784,19 грн. інфляційні втрати та 3169,88 грн. 3% річних.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

          Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5 775,68 грн.

Керуючись ст. ст.28, 33, 35,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Декржавного підприємства «Львіввугілля» (80000, Львівська область, м.Сокаль, вул. Б.Хмельницького,26, код ЄДРПОУ 32323256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Безпека Юмос” (46400, м.Тернопіль, вул. Бродівська,44, код ЄДРПОУ 37138450) – 385045,47грн. та 5775,68 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

           Повний текст рішення складено 10.05.2017р.

Суддя Запотічняк О.Д.