Рішення

від 05.05.2017 по справі 518/449/16-ц

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

05.05.2017 Справа №: 518/449/16-ц Провадження № 2/518/222/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2017 року Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Палія С.А.,

при секретарі: Чумаченко І.Л.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представників позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ширяєве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Попович про визнання договору оренди земельної ділянки недійсної, суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.03.2016 року ОСОБА_5 (далі позивач), звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Попович (далі відповідач), відповідно до якого просить суд визнати недійсним договір оренди землі без номера і дати, укладений між її матір'ю - ОСОБА_6 (далі мати), спадкоємцем якої є позивач та відповідачем - Фермерським господарством Попович , зареєстрованим реєстраційною службою Ширяївського РУЮ 15.07.2013 року. Стягнути з відповідача - ФГ Попович на її користь, витрати по сплаті судового збору у сумі 551,20 грн. та на отримання правової допомоги - 350 грн.

Мотивуючи його тим, що позивач є спадкоємцем земельної ділянки після смерті матері, яку вона успадкувала відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.05.2015 року. Вважає, що її мати не мала наміру укладати з відповідачем договір оренди землі, відповідач фактично скористався похилим віком, важкою хворобою та безпорадним станом її матері та ввів її в оману, оскільки на момент складання договору матері виповнилось 78 років і вона вживала сильно діючі та наркотичні препарати, зокрема трамадол . Крім того вважає, що спірний договір оренди землі є недійсним, оскільки не містить усіх істотних умов, визначених ст. 15 Закону України Про оренду землі .

В останньому судовому засіданні, який відбувся 03.05.2017 року позивач позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі з посиланням тільки на те, що спірний договір оренди землі є недійсним, оскільки не містить усіх істотних умов, визначених ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Представник позивача позов підтримав, також зазначивши, що дійсно спірний договір оренди не містить усіх істотних умов, визначених Законом України Про оренду землі , що вказує на нікчемність правочину.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи його безпідставним та необґрунтованим, зазначив, що спірний договір оренди було укладено з вільним волевиявленням сторін, правочин було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про, що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.06.2013 року, і тому вважає твердження позивача про невідповідність договору умовам законодавства є надуманими.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Матері на праві приватної власності відповідно до Державного акта серії ЯА № 362430 від 07.07.2005 року належала земельна ділянка площею 5,44 га., яка розташована на території Новосвітівської сільської ради Ширяївського району Одеської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5125484000:01:002:0220.

11.06.2013 року між матір'ю та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського використання (п.п.1,2 Договору).

У день підписання сторонами договору оренди землі, орендодавець за договором передав, а орендар прийняв спірну земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

Крім того, зі змісту договору оренди також вбачається, що сторони дійшли згоди, крім іншого про: строк дії договору; орендну плату; умови використання земельної ділянки; умови і строки передачі земельної ділянки; умови повернення земельної ділянки; обмеження використання земельної ділянки, а також визначили порядок внесення змін до договору, припинення його дії та сторону орендодавця, яка несе ризик випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди.

Зазначений договір оренди землі зареєстрований в Реєстраційній службі Ширяївського районного управління юстиції Одеської області, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27.06.2013 року, серія ЕАА № 079476.

10.08.2014 року мати померла, спадкоємцем після її смерті, згідно свідоцтва на право на спадщину за законом серії НАН628367, є позивач, у зв'язку з тим, що спірний договір оренди не містить усіх істотних умов, визначених ст. 15 Закону України Про оренду землі , вважає його таким, що має бути визнанним нікчемним.

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами зі спірних правовідносин, суд виходить з такого.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст.215 ЦК України).

До нікчемних правочинів, зокрема, належать правочини, які вчинені недієздатною особою (ст.226 ЦК України ), правочини, які порушують публічний порядок (ст.228 ЦК України), правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинені із недодержанням письмової форми (ст.547 ЦК України ), правочини, якими скасовуються чи обмежуються відповідальність за умисне зобов'язання (ст.614 ЦК України ) та інші.

З наведеного слідує, що нікчемність правочину має бути прямо застережена у відповідній нормі закону.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі (в редакції на момент вчинення правочину) встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Отже, договір оренди земельної ділянки за своєю правовою природою є оспорюваним правочином, недійсність якого може бути встановлена за певних умов, визначених законом.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації (ст. 640 ЦК України, ст. 125 ЗК України).

Як убачається з матеріалів справи, оспорюваний договір оренди землі зареєстрований в Реєстраційній службі Ширяївського районного управління юстиції Одеської області від 27.06.2013 року, серія ЕАА № 079476.

У цьому зв'язку суд вважає, що посвідчення та реєстрація правочину посадовими особами, які, у випадку прямої невідповідності умов договору вимогам закону, мали б відмовити у вчиненні таких дій, свідчать про оспорюваний характер цього договору та помилковість доводів позивача щодо його нікчемності.

Крім того, суд вважає недоведеним порушення законних прав позивача як орендодавця відсутністю у договорі оренди передбаченої ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі такої істотної умови, як відсутності у договорі оренди кадастрового номеру земельної ділянки та передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, оскільки, невід'ємною частиною укладеного договору є копія державного акту на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5125484000:01:002:0220 та відповідно до п.14 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів.

На думку суду, відсутність плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду, акта визначення меж земельної ділянки в натурі та кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, також не порушує прав позивача, оскільки позивачем та її представником в судовому засіданні не заперечувався факт переходу у користування відповідача після укладення договору тієї земельної ділянки, що є об'єктом договору оренди.

За правилами статті 204 ЦК України правомірність правочину презумується, а тому відповідно до вимог статті 60 ЦПК України обов'язок доказування і подання доказів, щодо визнання правочину недійсним покладається саме на позивача. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з того, що відповідно до статті 15 ЦК України та статті 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю у договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Зазначене узгоджується з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у постановах ВСУ від 25.12.2013 року у справі №6-78цс13, № 6-94цс13 від 02.07.2014 року у справі №6-88цс14, від 01.10.2014 року у справі №6-83цс14, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Cуд, враховує зазначене та звертає увагу на те, що позивач у своїй позовній заяві не вказує, які її права як орендодавця порушено, у зв'язку з відсутністю в договорі оренди істотної умови, адже сам по собі факт використання відповідачем земельної ділянки з 2016 року, не вказує на порушення саме цих прав позивача. В судовому засіданні жодного доказу в обґрунтування висновку про те, що договір оренди від 11.06.2016 року на час його вчинення не відповідав інтересам та волевиявленню матері не надала та у своїй позовній заяві не вказує.

Оскільки під час розгляду справи судом підстав для визнання недійсним договору оренди землі не встановлено, похідні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судового збору та правової дороги також не підлягають задоволенню.

З аналізу зібраних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем викладених у позовній заяві вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст., 10, 57-66, 208, 209 , 212 - 215, 218, 294 , 296 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства Попович про визнання договору оренди земельної ділянки недійсної - відмовити.

Рішення може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: