Постанова

від 05.05.2017 по справі 809/462/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2017 р. Справа № 809/462/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря Єлізарової У.Г.,

представника позивача - Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом:Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

до відповідача: Дочірнього підприємства "Дослідно-експерементальний завод" відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин"

про стягнення заборгованості в сумі 48 419,47 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2017 Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - позивач, Коломийська оДПІ) звернулася в суд з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Дослідно-експерементальний завод" відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" (далі - ДП "Дослідно-експерементальний завод" ВАТ "Коломийський завод сільськогосподарських машин") про стягнення заборгованості в сумі 48 419,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, статтями 33, 49 Податкового кодексу України не сплатив самостійно задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за період квітень-травень та серпнь-вересень 2016 року в розмірі 16 536,00 грн., а також нараховані 31 046,09 грн. штрафних санкцій та 810,38 грн. пені, внаслідок чого утворено податковий борг в розмірі 48 419,47 грн., який ним не сплачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 12.04.2017 в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

05.05.2017 у судове засідання представник відповідача не з'явився без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений (а.с. 51). Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши позивача, дослідивши докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.09.1997 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - дочірнього підприємства "Дослідно-експерементальний завод" відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.8-11).

ДП "Дослідно-експерементальний завод" відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" перебуває на податковому обліку в Коломийській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, є платником податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 8 Податкового кодексу України встановлено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).

Відповідно підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать податок на додану вартість.

Судом встановлено, що 20.05.2016 та 14.06.2016 ДП "Дослідно-експерементальний завод" відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" подано до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області декларації з податку на додану вартість за квітень-травень 2016, якими узгоджено податкові зобов'язання платника податків з податку на додану вартість за вказані періоди у сумі 6 369,00 грн. та 4 354,00 грн. відповідно (а.с.17, 18).

Крім того, 09.11.2016 та 14.11.2016 відповідачем подано позивачу уточнюючі податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2016 року, якими збільшено суму податкового зобов'язання, що підлягала сплаті платником податку до державного бюджету за вказаний період, на 2 195,00 грн. та 3 645,00 грн., а також самостійно нараховано шраф, у зв'язку з виправленням помилки, у розмірі 66,00 грн. та 110,00 грн. відповідно (а.с.19, 20).

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, грошові зобов'язання, визначені відповідачем у вищевказаних податкових деклараціях з податку на додану вартість в загальному розмірі 16 563 грн. та 176 грн. штрафних санкцій є узгодженими з моменту подання таких декларацій.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 203.1 цієї статті встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що самостійно узгоджені ДП "Дослідно-експерементальний завод" відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та та штрафних санкцій у загальному розмірі 16 739,00 грн. підлягали сплаті відповідачем у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.

Однак, відповідачем в порушення визначеного Законом обов'язку не здійснено сплату самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 16 739,00 грн.

Судом також встановлено, що позивачем, за наслідками перевірки своєчасності реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних з 01.10.2015 по 31.03.2016, виявлено та зафіксовано в акті перевірки за №1735/09-07-12/25066649 від 21.09.2016 факти реєстрації податкових накладних, що підлягає наданню покупцям-платникам податку на додану вартість з порушення строків, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (а.с.13-14).

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 201-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

На підставі вищевказаного акту перевірки від 21.09.2016 Коломийською оДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення за №0003801200 від 05.10.2016, згідно якого до відповідача застосовано штраф у загальному розмірі 22 361,63 грн. (а.с.16).

Крім того, позивачем, за наслідками перевірки своєчасності сплати відповідачем самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, виявлено та зафіксовано в акті перевірки за №2171/09-07-12/25066649 від 10.11.2016 факти несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, чим порушено вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (а.с.21).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі вищевказаного акту перевірки від 10.11.2016 Коломийською оДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення за №0005041200 від 18.11.2016, згідно якого до відповідача застосовано штраф у розмірі 8 508,46 грн. (а.с.23).

Вказані податкові повідомлення-рішення від 05.10.2016 та від 18.11.2016 отримані відповідачем 11.10.2016 та 18.11.2016 (а.с.15, 23), ним не оскаржені, однак штрафні санкції не сплачені.

Крім того, позивачем на виконання вимог пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України на суму несплаченого відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість нараховано пеню в розмірі 810,38 грн.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення .

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу за №2-11 від 15.01.2014, яку відповідач отримав, однак залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов'язань, не сплатив.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, 16 563,00 грн. податку на додану вартість, 31 046,09 грн. штрафних санкцій та 810,38 грн. нарахованої пені утворюють податковий борг відповідача в розмірі 48 419,47 грн., який ним не сплачено.

Наявність податкового боргу підтверджується обліковою карткою платника податку - відповідача за платежем податок на додану вартість та іншими матеріалами справи. Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив суму заборгованості, яка є предметом спору в даній справі.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Дочірнє підприємство "Дослідно-експерементальний завод" відкритого акціонерного товариства "Коломийський завод сільськогосподарських машин"(код ЄДРПОУ 25066649) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету України 48 419 (сорок вісім тисяч чотириста дев'ятнадцять) гривень 47 копійок податкового боргу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 10.05.2017.