Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/291/17
Номер провадження2/711/681/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2017 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Семиволос І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго , третя особа: Черкаська міська рада про встановлення сервітуту, стягнення грошових коштів, -
в с т а н о в и в :
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом (в подальшому збільшені) до ПАТ Черкасиобленерго , третя особа: Черкаська міська рада про встановлення сервітуту, стягнення грошових коштів. Свої позовні вимоги мотивують тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 09 липня 2004 року Акціонерний Банк ЕНЕРГОБАНК продав, а ОСОБА_2, ОСОБА_1, купили в спільну часткову власність майно №2, площею 53,1 кв.м. двохсекційного металевого гаражу, який знаходиться за адресою; м. Черкаси, АДРЕСА_1. За цим договором у власність ОСОБА_2 переходить частина секції №2, площею 26,55 кв.м., у власність ОСОБА_1, - площею 26,55 кв.м.
Відповідно до акту визначення та погодження меж земельної ділянки громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 заступником директора ДП Регіональний земельно-кадастровий центр ОСОБА_5, в присутності громадян ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та представників суміжних землекористувачів представника ВАТ Черкасиобленерго , представника Державного позашкільного навчально-виховного закладу Черкаський центр дитячої та юнацької творчості та начальника управління земельних ресурсів та землеустрою департаменту архітектури, будівництва та землеустрою проведено визначення та погодження меж земельної ділянки у відповідності з розробленою технічною документацією громадинам ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 під існуючі металеві гаражі на земельній ділянці, площею 246,5 кв.м по АДРЕСА_1.
В свою чергу, вважають, що доступ до двохсекційного металевого гаражу, який знаходиться за адресою: м. Черкаси, АДРЕСА_1, з дороги загального користування можливий через земельну ділянку відповідача. 25 листопада 2016 року, позивачі зверталися до відповідача з заявою про надання безперешкодного проїзду до двохсекційного металевого гаражу, двох автомобілів із зазначенням марки та державних номерних знаків, який знаходиться за адресою; м. Черкаси, АДРЕСА_1, однак вказані вимоги відповідачем проігноровано та не надано жодної відповіді.
Крім того, у зв'язку з тим, що відповідач по справі, протягом тривалого часу не надавав та не надає доступ до двохсекційиого металевого гаражу позивачеві по справі ОСОБА_1 і йому доводилося орендувати гараж в іншому місці, що створювало певні незручності та потягло за собою витрати за оренду гаражу в сумі 1428 грн. (розмір уточнено представником позивача в судовому засіданні), - останній вважає, що ці витрати підлягають стягненню з відповідача з моменту звернення до відповідача з заявою про надання безперешкодного проїзду до двохсекційного металевого гаражу, який знаходиться за адресою; АДРЕСА_1, тобто з 25 листопада 2016 року. Так, витрати за оренду гаражу підтверджуються: планом гаражу, відповідно до якого його площа складає 22,8 кв.м; договором оренди від 25 листопада 2016 року, відповідно до якого ПП ОСОБА_6 передала ОСОБА_1 у платне строкове користування гараж, площею 22,8 кв.м., розмір орендної плати встановлюється у розмірі 15 грн. за один кв.м кожного місяця; квитанціями до прибуткового касового ордеру №4 від 28.01.2017 року та №5 від 28.02.2017р.; довідкою від 12.05.2010 року №7 відповідно до якої ОСОБА_6 є власником індивідуального гаражу №103; свідоцтвом №367761, відповідно до якого ОСОБА_6 є ФОП; свідоцтвом платника єдиного податку №160656.
Також зазначено, що оскільки позивачами було здійснено витрати, пов'язані з розглядом судової справи, а саме - витрати на правову допомогу в сумі 2105 грн., що підтверджується: договором №11-7/16 про надання правової допомоги від 23 листопада 2016 року; квитанцією до прибуткового касового ордеру №25/1 від 25.11 2016 року на суму 825грн.; актом прийому передачі наданих послуг від 25 листопада 2016 року; квитанцією до прибуткового касового ордеру №13/1 від 13.01 2017 року на суму 1280 грн.; актом прийому передачі наданих послуг від 13 січня 2017 року, - то ці витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2
Таким чином, за остаточними позовними вимогами позивачі просять суд, з посиланням на ст.ст. 98 ч.1, 99 ч.1 п.б, 100 ч.1 ЗК України, ст.ст. 401 ч.1, 404 ч.1 ЦК України, ст.ст. 88, 84 ЦПК України, - встановити безоплатний земельний сервітут, в межах згідно кадастрового плану, на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху через територію ПАТ Черкасиобленерго , який знаходиться за адресою: м. Черкаси, АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати 640грн.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати, понесені за оренду гаражу в сумі 1428грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2105грн.
В судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з явились, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивачів за довіреністю ОСОБА_7 підтримав остаточні позовні вимоги і просив їх задовольнити. Зазначив, що строк дії договору оренди земельної ділянки, який був укладений 26.12.2012р. до 21.04.2014р. між Черкаською міською радою та позивачами, вважається діючим і на даний час, оскільки право оренди було зареєстровано 01.03.2014р. і договір передбачає право пролонгації. Лише з 01.03.2014р. позивачі почали фактично користуватися земельною ділянкою по вказаному договору оренди. Вважає, що відповідно до акту про погодження меж земельної ділянки, позивачі мають право проїзду на територію до існуючого металевого гаражу, власниками якого вони є на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2004р., що посвідчений нотаріально. Позивачі сплачують орендну плату за користування земельною ділянкою, але на даний час відсутнє рішення міської ради про продовження (переукладення) договору оренди земельної ділянки, що знаходиться під цим гаражем. Також позивачі не є власниками цієї земельної ділянки, оскільки ці питання на даний час в стадії вирішення ЧМР. Крім того, представник позивачів вважає, що останні мають право користування земельною ділянкою на 49 років. Оскільки ОСОБА_1 не може користуватися належною йому частиною гаражу, що за адресою: м. Черкаси, АДРЕСА_1, то він змушений в іншому місці з 25.11.2016р. винаймати гараж, за що сплачує грошові кошти. Вказує, що позивачі зверталися до відповідача щодо надання їм можливості проїзду до гаражу, але відповіді немає. Позивачі не зверталися до відповідача із пропозиціями про встановлення земельного сервітуту. Зазначив, що між сторонами не укладались договори сервітуту. Крім того, вказує, що до гаражу проїзд може бути і від Державного закладу Черкаського центру дитячої та юнацької творчості , що по вул. Смілянська, але там перегороджено і директор в усному порядку відмовив позивачам у вирішенні питання щодо проїзду до гаражу. На думку представника позивачів, з 2012р. керівництво Черкасиобленерго не заперечувало проти проїзду позивачів до гаражу, а тому вважає, що є план, в якому вказано про встановлений сервітут. При цьому, доказів встановленого сервітуту немає. Акт визначення та погодження меж земельної ділянки (без дати) складався протягом 2010-2014р.р. і мається в Технічній документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 під існуючі металеві гаражі по АДРЕСА_1 (2011р. ДП Регіональний земельно-кадастровий центр ). Вважає, що сервітут слід встановити безоплатний, оскільки Черкасиобленерго не висувало вимог щодо оплати; строк встановлення сервітуту - 49 років, хоча термін договору оренди земельної ділянки ще не продовжено. Фактично з 26.11.2016р. відповідач почав порушувати їхні права. Крім того, слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати по оренді іншого гаражу в розмірі 684грн. за березень-лютий 2017р. та 744грн. за грудень 2016р. - січень 2017р., а всього 1428грн. та витрати на правову допомогу 2105грн.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640грн.
В судовому засіданні представник відповідача ПАТ Черкасиобленерго за довіреністю ОСОБА_8 повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Вважає їх безпідставними та не доведеними. Строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився у квітні 2014р. і на даний час новий договір не укладений. Таким чином, позивачі не підтвердили своє право користування/власності земельною ділянкою, що суміжна із земельною ділянкою, що перебуває у постійному користуванні ПАТ. Крім того, гаражі є металевими конструкціями і відсутні містобудівельні умови (відповідні рішення, дозволи ЧМР, ДАБІ) про те, що дані конструкції являються нерухомим майном, тобто капітальними спорудами. Вважає, що позивачі не надали належних та допустимих доказів про те, що відповідач чинить їм перешкоди у тому, щоб дістатись на гаражу, як і відсутні докази про те, що не існує іншого шляху дістатись до гаражу не інакше як через територію ПАТ. Вважає посилання позивачів на акт погодження меж та кадастровий план, безпідставними, оскільки вони маються місце у Технічній документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 під існуючі металеві гаражі по АДРЕСА_1 (2011р. ДП Регіональний земельно-кадастровий центр ), а не щодо встановлення сервітуту. З жодними письмовими пропозиціями до ПАТ позивачі щодо встановлення сервітуту не звертались, а лише посилаються на якісь усні домовленості, що суперечить вимогам закону. Також, вважає, що ОСОБА_1 не довів, що він дійсно користувався іншим гаражем, а також що з вини ПАТ він не міг користуватися гаражем, що по АДРЕСА_1. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи Черкаської міської ради за довіреністю ОСОБА_9 при вирішенні спору, покладається на розсуд суду, про що 28.04.2017р. надав письмові пояснення.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:
встановлено, що за договором купівлі-продажу гаражу від 09.07.2004р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками секції №2, площею 53,1кв.м. двохсекційного металевого гаражу, що по АДРЕСА_1 в м. Черкаси. Тобто, за цим договором у власність ОСОБА_2 перейшла частина секції №2, площею 26,55кв.м. та відповідна частина - у власність ОСОБА_1
За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.03.2017р. за реєстраційним номером об єкта нерухомого майна 1199430271101 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_10 14.03.2017р. за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано право спільної часткової власності по ? за кожним на приміщення №1-1, площею 26,3кв.м. та №2-1, площею 26,4кв.м (гараж літ. Г-1) відповідно, на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2004р. При цьому, слід зазначити, що позивачами до суду не були надані будь-які докази про те, яким чином металеві гаражі перетворилися у нерухоме майно.
Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.03.2014р., - 01.03.2014р. за орендарями ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 26.12.2012р. із строком дії договору до 21.04.2014р. При цьому, орендодавцем є Черкаська міська рада. Земельна ділянка становить 0,0246га під існуючі гаражі, кадастровий номер 7110136400:02:001:0057, цільового призначення - землі транспорту, землі промисловості, зв язку, енергетики, оборони та іншого призначення, під існуючі гаражі.
На підставі Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_4 Ділянка Б, що по АДРЕСА_1 в м. Черкаси надана у постійне користування відповідача по даній справі - ПАТ Черкасиобленерго .
25.11.2016р. позивачі письмово зверталися до ПАТ Черкасиобленерго із заявою про забезпечення безперешкодного проїзду автомобілів н/з НОМЕР_3 та н/з НОМЕР_2 до двохсекційого металевого гаражу, що належить їм на праві власності. При цьому, встановлено, що з пропозиціями щодо встановлення сервітуту вони не звертались.
Також, під час розгляду справи судом встановлено, що за матеріалами оглянутого оригіналу Технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 під існуючі металеві гаражі по АДРЕСА_1 (оформлена у 2011р. ДП Регіональний земельно-кадастровий центр ) має місце план земельної ділянки, площею 246,5кв.м.
Між тим, даний план, на який посилаються позивачі, як на підтвердження обставин заявлених позовних вимог про те, що як на їхню думку, вже встановлений земельний сервітут,- не є належним та допустимим доказом про те, що земельний сервітут дійсно був встановлений.
Що стосується Акту визначення та погодження меж земельної ділянки гр.-нам ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, яким позивачі також обґрунтовують свої вимоги (не містить дати складання та оформлення і його оригінал не було надано до суду, незважаючи на клопотання відповідача за ч.2 ст. 64ЦПК), - то він також не є належним та допустимим доказом щодо позовних вимог про встановлення земельного сервітуту. Крім того, в судовому засіданні представником позивача надавався для огляду оригінал Акту, але при його огляді було встановлено, що він є відмінним від тієї копії, що долучена до позовної заяви.
Також, враховуючи положення ч.2 ст. 64 ЦПК, позивачами не було надано до суду оригінал кадастрового плану земельної ділянки, а є лише його не завірена ксерокопія.
Як передбачено ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.ч. 2, 3 ст. 58 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).
Відповідно до статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ст. 402ЦК).
Як передбачено статтею 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Відповідно до статті 404ЦК, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Крім того, згідно із статтею 98 Земельного Кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташовано на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути (стаття 99ЗКУ).
Відповідно до статті 100 ЗК, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Отже, право земельного сервітуту виникає з мо менту його державної реєстрації незалежно від підстави виникнення - дого вору чи рішення суду. Договір може бути зареєстрований після досягнення домовленості щодо усіх його істотних умов та втілення у форму, передбачену законом, рішення суду - після вступу його у законну силу. Реєстрація права земельного сервітуту здійснюється відповідно до порядку реєстрації прав на земельну ділянку.
Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту (ст. 101 ЗКУ).
Позиції Верховного Суду України з приводу окремих аспектів встановлення земельних сервітутів висловлені у п.22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду № 2 від 19.03.2010), де роз яснено, що встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку /постійний/, суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Таким чином, право земельного сервітуту полягає в можливості обмеженого викори стання чужої суміжної (прилеглої) земельної ділянки (ділянок) в певних цілях.
За результатами розгляду справи, враховуючи норми ст.ст. 98,99 ЗК України, ст.ст.401-402ЦК України, суд вважає, що позивачами не надано до суду належних, допустимих та переконливих доказів про те, що вони є співвласниками/користувачами земельної ділянки, на якій знаходиться металевий гараж і суміжних земельних ділянок, одна з яких перебуває у постійному користуванні відповідача.
Слід зазначити, що особа, заінтересована у встановленні сервітуту (власник земельної ділянки або землекористувач), вправі пред'явити до суду позовну заяву до власника сусідньої земельної ділянки. Подання такого позову має ґрунтуватися на праві вимагати встановлення земельного сервітуту для об слуговування своєї земельної ділянки. Водночас, позивач повинен довести в суді, що використання його земельної ділянки немож ливе без обтяження сервітутом чужої сусідньої земельної ділянки, а також те, що потреби сервітуарія не можуть бути задоволені будь-яким іншим способом
Особи, що звернулися до суду із даним позовом, не довели, що вони до звернення до суду вчиняли дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулись до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), що, як на думку суду, також свідчить про відсутність у них права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
Жодними доказами не підтверджено факту протиправності дій відповідача щодо позивачів, а також заборони/перешкод їм у проході/проїзді на транспортному засобі до гаражу.
Як зазначалось вище, обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Враховуючи пояснення представника позивачів про те, що можливо дістатись до гаражу й іншим шляхом, але який не був ними використаний у певній процедурі, - а тому позивачами не доведено, що єдиним шляхом щодо проходу та проїзду до гаражу є лише через земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ПАТ Черкасиобленерго .
Крім того, складовою встановленого земельного сервітуту має бути план земельної ділянки. Користування сервітуарієм чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту, не є можливим. В даному випадку, позивачі безпідставно посилаються на кадастровий план щодо земельної ділянки, площею 180,64кв.м., оскільки не доведено, що такий план стосується встановлення земельного сервітуту. Також цей розмір зазначено щодо загальної земельної ділянки, площею 246,5кв.м, на якій розміщені не лише гараж, належний ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а й гараж, належний ОСОБА_4, який не є позивачем по справі. Відомостей про те, що ОСОБА_4 є сервітуарієм земельної ділянки, площею 180,64кв.м. чи площею, 246,5кв.м., не має.
Отже, позивачі не довели розміри як земельної ділянки, яка перебуває під належним їм гаражем, так і розмір земельної ділянки, щодо якої слід встановити земельний сервітут. До того ж, кадастровий план земельної ділянки, на який посилаються позивачі, містить інформацію про розмір тимчасової забудови (два гаражі), що становить 97,79кв.м., а не щодо нерухомого майна, як капітальної споруди, площею 52,7кв.м. (26,4кв.м.+26,3кв.м.), яка як вони вказують, - належить їм на праві спільної часткової власності.
Крім того, суд враховує, що встановлення земельного сервітуту (зона виділена рожевим кольором на плані земельної ділянки та кадастровому плані, що надані позивачами), не забезпечить права співвласників гаража ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на безперешкодний доступ безпосередньо до вказаного гаража, оскільки він розташований на земельній ділянці, яка перебуває у власності Черкаської міської ради і вони (позивачі) не є її власниками, користувачами і на цю ділянку (по плану земельної ділянки, що наданий позивачами - це ділянка, площею 246,5кв.м.) не встановлений земельний сервітут. Слід звернути увагу, що межа зони земельної ділянки, на яку позивачі просять встановити земельний сервітут (позначено рожевим кольором на планах) межує не з конструкцією/спорудою гаража, а є суміжною з земельною ділянкою (позначки: кут 4.00 та кут 2.85) - власністю громади міста.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Вирішуючи справу за позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь витрат в розмірі 1428грн. 00коп., понесених за оренду іншого гаражу, суд вважає, що вони не підлягають до задоволення. Так, позивачем не доведено, що ПАТ Черкасиобленерго порушені його права, внаслідок чого завдано збитків. Відсутні докази в обґрунтування обставин про те, що йому відповідачем чиняться будь-які перешкоди у користуванні металевим гаражем, що по АДРЕСА_1 в м. Черкаси і позивач вимушений орендувати інший гараж для користування, зберігання транспортного засобу. Слід зазначити, що відповідно до п. 7.1 договору оренди від 25.11.2016р., укладеного між ПП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 взаємовідносини сторін за цим договором також регулюються умовами попереднього договору оренди від 01 березня 2008р., що свідчить про наявність таких договірних відносин, незалежно від користування гаражем, що по АДРЕСА_1. Також, жодним чином не доведено, що ПП ОСОБА_6 має на праві власності/оренді нежиле приміщення - гараж, площею 22,8кв.м., розміщене в м. Черкаси, по вул. О.Дашковича, 62/1 (ГБТ Вулкан ) і грошові кошти за квитанціями №№ 4, 5, 28 прийняті від ОСОБА_1 відповідно, - на виконання умов договору оренди від 25.11.2016р.
Отже, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
При подачі позову до суду позивачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір в розмірі 640грн. 00коп., що підтверджується квитанцією від 13.01.2017р. Крім того, встановлено, що позивач ОСОБА_1, відповідно до ст. 5 ЗУ Про судовий збір , звільнений від сплати судового збору, оскільки є інвалідом 2 групи для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченнями серія Б №117435, а тому в частині вирішення питання про судові витрати щодо заявлених ним позовних вимог, їх слід компенсувати за рахунок Державного бюджету України, відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Оскільки у задоволенні позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити в повному обсязі, то не підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 401-405 ЦК України, ст.ст.98-102 ЗК України, ЗУ Про судовий збір , постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами), ст.ст. 3, 4, 15, 10, 11, 59-61, 64, 84, 88-89, 209-223 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго , третя особа: Черкаська міська рада про встановлення сервітуту, стягнення грошових коштів, - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: С. М. Позарецька
Суд | Придніпровський районний суд м.Черкас |
Дата ухвалення рішення | 28.04.2017 |
Оприлюднено | 15.05.2017 |
Номер документу | 66402187 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Придніпровський районний суд м.Черкас
Позарецька С. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні