Рішення

від 26.04.2017 по справі 910/31142/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017Справа №910/31142/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-8"

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 204 256,65 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Палій Ю.В. - за довіреністю №91/2016/10/17-20 від 17.10.2016 року;

від відповідача: Сергієнко С.В. - за довіреністю №189 від 23.12.2015 року; Кравець Д.М. - за довіреністю №190 від 23.12.2015 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - позивач) до Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-8" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 204 256,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді згідно умов Договору №7560055 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2000 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 87 143,29 грн. - боргу за спожиту теплову енергію, 105 320,60 грн. - інфляційних втрат, 11 792,76 грн. - 3% річних, 3 063,86 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2015р. (суддя О.В. Нечай) порушено провадження у справі № 910/31142/15, розгляд справи призначено на 27.01.2016.

23.12.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.12.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

06.01.2016р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

15.01.2016р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заява про зменшення розміру позовних вимог.

26.01.2016р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заяву про застосування строків позовної давності, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, про здійснення фіксування судового процесу, клопотання про відкладення розгляду справи, заява про витребування доказів, клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 27.01.2016р. представник позивача з'явився, представники відповідача з'явились та подали клопотання про не здійснення фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 27.01.2016р. судом було оголошено перерву до 10.02.2016р.

02.02.2016р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

10.02.2016р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заяву про призначення судової економічної експертизи та відзив на позовну заяву.

У судове засідання 10.02.2016р. представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 10.02.2016р. судом було оголошено перерву до 12.02.2016р.

11.02.2016р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про виправлення описки у матеріалах справи.

У судове засідання 12.02.2016р. представники сторін з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2016р. призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2016р. зупинено провадження у справі до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

25.05.2016р. до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/31142/15 без виконання судової експертизи.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.06.2016 провадження у справі №910/31142/15 було поновлено, повторно призначено у цій справі судову економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

15.08.2016р. до Господарського суду міста Києва надійшов лист № 11846/16-45 від в.о. директора Київського НДІСЕ про оплату вартості судової економічної експертизи.

26.10.2016р. до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи №910/31142/15 без висновку судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2016р. провадження у справі №910/31142/15 поновлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2016р. призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Витрати за проведення експертизи покласти на Житлово-будівельний кооператив "Буревісник-8".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2016р. зупинено провадження у справі № 910/31142/15 до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

До Господарського суду м. Києва від Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/31142/15 з повідомленням про неможливість виконання експертного дослідження в зв'язку з не оплатою Житлово-будівельним кооперативом "Буревісник-8" витрат по проведенню експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Розпорядженням в.о. керівника апарату ОСОБА_4 від 14.02.2017 року №05-23/533 у зв'язку з закінчення терміну повноважень судді Нечая О.В., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/31142/15, за наслідками якого справу розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 року (суддя Якименко М.М.) прийнято справу №910/31142/15 до свого провадження, поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.04.2017 року.

В судовому засіданні 12.04.2017 року оголошено перерву до 26.04.2017 року.

26.04.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 61 229,25 грн. - основного боргу за спожиту теплову енергію, 116 316,08 грн. - інфляційних втрат, 14 786,60 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 26.04.2017 року представник позивача позивача підтримав позовні вимоги (зменшені позовні вимоги) в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 26.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2000 року між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго (перейменовано в Публічне акціонерне товариство Київенерго , далі по тексту - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом Буревісник-8 (далі по тексту - відповідач, споживач, ЖБК Буревісник-8 ) укладено Договір №7560055 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року (п. 4.1. Договору).

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Суду не надано жодних доказів припинення дії Договору, а тому суд дійшов до висновку, що вказаний Договір є чинним.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1. Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Відповідно до п. 9 Додатку № 2 Тарифи та порядок розрахунків до Договору (далі по тексту - Додаток № 2) споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двух днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 Додатку № 2 споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої теплової енергії відповідно до умов Договору у останнього за період з 01.11.2012 року по 01.10.2015 року (спірний період) перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 61 229,25 грн. за спожиту теплову енергію.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії облікових карток (табуляграм) за спірний період та довідку про надходження коштів (за спірний період) за спожиту теплову енергію за Договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставляв споживачу теплову енергію згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив вартість (61 229,25 грн.) спожитої теплової енергії за період з 01.11.2012 року по 01.10.2015 року, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 61 229,25 грн. (основного боргу за спожиту теплову енергію), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 116 316,08 грн. (інфляційних втрат) та 14 786,60 грн. (3% річних).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 116 316,08 грн. (інфляційних втрат) та 14 786,60 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011 року, за подання позовних заяв справляється судовий збір, розмір ставок якого визначено в статті 4 згаданого Закону.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установити у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Таким чином, розмір судового збору (з 01.09.2015 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто 1 218,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 218, 00 грн. та не більше 182 700,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 063,85 грн. (платіжне доручення №U157 від 13.11.2015 року на суму 3 063,85 грн.) за позовні вимоги про стягнення 204 256,65 грн., однак 26.04.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 192 331,93 грн. (судовий збір за які становить 2 884,98 грн.), а тому в позивача наявна переплата судового збору в розмірі 178,87 грн. (3 063,85 грн. - 2 884,98 грн. = 178,87 грн.)

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 178,87 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-8" (02068, м. Київ, ВУЛИЦЯ ОЛІЙНИКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 22884815) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 61 229 (шістдесят одну тисячу двісті двадцять дев'ять) грн. 25 коп. - основного боргу за спожиту теплову енергію, 116 316 (сто шістнадцять тисяч триста шістнадцять) грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 14 786 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 60 коп. - 3% річних, 2 884 (дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 98 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 00131305) 178 (сто сімдесят вісім) грн. 87 коп. - зайво сплаченого судового збору.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 05.05.2016 року.