Рішення

від 03.05.2017 по справі 916/2688/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2017 р.Справа № 916/2688/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал";

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Центральний -19";

про стягнення 258863,99 грн.

та за зустрічним позовом: Житлово-будівельного кооперативу "Центральний -19";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал";

про визнання недійсним договору та додаткової угоди

Головуючий суддя Щавинська Ю.М.

Суддя Желєзна С.П.

Суддя Рога Н.В.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 - довіреність від 11.10.2016р.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 - керівник;

ОСОБА_3 - ордер № 159932 від 07.11.2016р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "ІНФОКСВОДОКАНАЛ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Центральний -19", в якій, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.12.2016р. (т.2 а.с.139-140), просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 258863,99 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Крім того, позивач просить суд у зв'язку із поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог повернути йому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 480,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на послуги з водопостачання та водовідведення від 01.11.2000р. № 4063/1, в результаті чого у нього за період з 01.03.2014р. по 01.08.2016р. виникла заборгованість, яка з урахуванням її часткового погашення становить розмір, що заявлений до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2016р. порушено провадження у справі №916/2688/16 із призначенням до розгляду в засіданні суду 09.11.2016р.

08.11.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення проти позову (т.1 а.с.84-86), згідно яких позиція останнього, фактично, зводиться до недійсності вищевказаного договору у зв'язку з його невідповідністю нормам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 09.11.2016р., з урахуванням поданого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, заявленого в судовому засіданні клопотання представника позивача про необхідність ознайомлення з матеріалами справи, а також з огляду на невиконання вимог ухвали суду та у зв'язку із необхідністю додаткового дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 23.11.2016р.

22.11.2016р. до канцелярії суду від відповідача надійшли додаткові заперечення на позовну заяву (т.1 а.с.103-105), у відповідності до яких ЖБК "Центральний -19" вказує, що позивачем в розрахунок заборгованості не було зараховано суми відшкодування витрат, які пов'язані зі збирання з населення платежів за водопостачання та водовідведення згідно умов договору №392/11-КС від 01.02.2011р. та додаткової угоди до цього договору від 01.01.2012р.

Як зазначає відповідач, згідно п. 3 вказаного договору в обов'язки Виробника входить відшкодування витрат Житлової організації за цим договором в розмірі 4% від перерахованих на розрахунковий рахунок Виробника платежів, зібраних з населення по водопостачанню по вул. Академіка Корольова, 86 та по вул. Ак. Вільямса, 72 у м. Одесі .

Проте відповідач стверджує, що в порушення умов вказаного договору, позивач з квітня 2014р. вказані витрати йому не відшкодовує.

Відтак, зазначає, що вказані 4% у сумі 89023,34 грн. не були враховані в якості суми погашення заборгованості та з цього приводу не здійснено відповідного перерахунку.

Водночас, відповідач, як на одну із підстав обґрунтування заперечень проти позову вказує, що зазначені у п. 2.1 договору Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, якими сторони зобов'язались керуватися, втратили чинність згідно наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008р. № 190.

Відтак, відповідач, фактично, вказує на недійсність договору, оскільки останній, на його думку, порушує вимоги чинного законодавства.

З урахуванням вказаних обставин, відповідач просить суд у задоволенні позову ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" відмовити.

Крім того, 22.11.2016р. до канцелярії суду від Житлово-будівельного кооперативу "Центральний -19" надійшла зустрічна позовна заява (т.1 а.с.119-124), згідно якої останній просить суд визнати недійсним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, договір на послуги з водопостачання та водовідведення №4063/1 від 01.11.2000р. та додаткову угоду до нього №300/1-2 від 07.09.2010р., а також стягнути з ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову.

В обґрунтування зустрічного позову ЖБК "Центральний-19" вказує на те, що оспорюваний договір укладено до набрання чинності Закону України „Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Проте на сьогодні він є неналежною стороною, оскільки є такою, що не відповідає вимогам Закону України „Про житлово-комунальні послуги» , яким визначено основні засади організаційних, господарських відносин між виробником, виконавцем та споживачем по наданню та споживанню житлово-комунальних послуг.

Так, позивач за зустрічним позовом стверджує, що він не може бути ні виробником, ні виконавцем, ні споживачем житлово-комунальної послуги з водопостачання та водовідведення у розумінні ст. 1 вищевказаного Закону.

З цього приводу ЖБК "Центральний -19" зазначає, що оскільки він безпосередньо воду, поставлену відповідачем, не споживає і водовідведення (скидання використаних стоків до каналізаційних мереж) не використовує, він не може бути Споживачем таких послуг, а таке визначення, що міститься в оспорюваному договорі та додаткової угоди до нього суперечить Закону України „Про житлово-комунальні послуги» .

Крім того, вказує, що він не може бути виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення субспоживачам - мешканцям будинку, оскільки не є таким підприємством в розумінні вищезгаданої ст. 1 Закону.

Зокрема, посилаючись на норми п. 21 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності» , ЖБК "Центральний-19" вказує, що у нього немає відповідної ліцензії на здійснення такого виду послуг, а може лише забезпечувати здійснення такої діяльності ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал".

Між тим, позивач за зустрічним позовом зазначає, що при укладенні такого роду договорів, як спірний, слід дотримуватися умов Типового договору, затвердженого постановою КМУ від 21.06.2005р. №630, згідно якого передбачено такі сторони, як споживач (фізична особа) та виконавець послуг (юридична особа, предметом діяльності якої є надання відповідних послуг).

Крім того, ЖБК "Центральний-19" вказує, що видом діяльності кооперативу згідно довідки з ЄДР є управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, що в свою чергу також підтверджує той факт, що ЖБК "Центральний -19" не може бути Споживачем послуг ТОВ „Інфікс» , а відтак і стороною в спірному договорі.

В судовому засіданні 23.11.2016р., з огляду на необхідність з'ясування питання щодо прийняття або повернення зустрічної позовної заяви, невиконання вимог ухвали суду, а також необхідність додаткового витребування та дослідження доказів, оголошено перерву до 28.11.2016р.

Ухвалою суду від 23.11.2016р. зустрічну позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу "Центральний -19" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" про визнання недійсним договору та додаткової угоди прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Центральний-19" із призначенням розгляду в засіданні суду 28.11.2016р.

25.11.2016р. до суду після винесення судом вищевказаної ухвали від ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" надійшли письмові заперечення щодо прийняття зустрічної позовної заяви ЖБК „Центральний -19» (т.1 а.с.133-134).

Ухвалою суду від 28.11.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та, у зв'язку із неподанням витребуваних ухвалою суду доказів та необхідністю додаткового дослідження матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 07.12.2016р.

В судовому засіданні 07.12.2016р. представником ЖБК „Центральний-19» було подано уточнену зустрічну позовну заяву (т.2 а.с.100-104), згідно якої останній просить суд визнати недійсним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства договір на послуги з водопостачання та водовідведення №4063/1 від 01.11.2000р. та додаткову угоду до нього №300/1-2 від 07.09.2010р. з 10.04.2014р., а також стягнути з ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову.

Зміст обґрунтувань таких уточнень, фактично, є ідентичним змісту зустрічної позовної заяви, що була подана ЖБК „Центральний-19» до суду 22.11.2016р.

Ухвалою суду від 07.12.2016р., з урахуванням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, невиконання вимог ухвали суду, а також у зв'язку із необхідністю додаткового дослідження матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 14.12.2016р.

В судовому засіданні 14.12.2016р. представник ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням їх уточнення (зменшення розміру), просив суд задовольнити позов. Проти задоволення зустрічного позову заперечував в повному обсязі.

В свою чергу представник ЖБК „Центральний-19» просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, надав усні пояснення по справі, згідно яких зазначив, що при нарахуванні суми боргу позивачем не було враховано 4%, що передбачені додатковою угодою до договору.

Крім того, представник ЖБК „Центральний-19» зауважив, що не заперечує проти обсягу наданих послуг та погоджується із сумою боргу за мінусом 15000 грн., перерахованих по платіжному дорученню від 07.07.2014р., а також не врахованої позивачем вищевказаної компенсації (4%).

Ухвалою суду від 14.12.2016р., з огляду на необхідність надання оцінки усім правовідносинам, які виникли між сторонами, справу № 916/2688/16 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

За результатами автоматичного розподілу справи №916/2688/16, вказану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Рога Н.В., суддя Літвінов С.В.

Ухвалою суду від 14.12.2016р. справу №916/2688/16 призначено у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 11.01.2017р.

Ухвалою суду від 11.01.2017р., з огляду на нез`явлення в судове засідання представників сторін, з врахуванням поданого представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, а також у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 06.02.2017р.

Судове засідання, призначене на 06.02.2017р., з огляду на перебування члена колегії судді Літвінова С.В. з 24.01.2017р. на лікарняному, не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.02.2017р., приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Літвінова С.В. з 24.01.2017р. на лікарняному, у зв'язку з необхідністю внесення змін до складу колегії, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2688/16, за результатами якого дану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Рога Н.В., суддя Петренко Н.Д.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. справу №916/2688/16 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду 27.02.2017р.

Ухвалою суду від 27.02.2017р., з урахуванням необхідності додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи було відкладено на 14.03.2017р.

Судове засідання, призначене на 14.03.2017р., з огляду на перебування члена колегії судді Петренко Н.Д. з 13.03.2017р. на лікарняному, не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.03.2017р. приймаючи до уваги перебування члена колегії судді Петренко Н.Д. з 13.03.2017р. на лікарняному, у зв'язку з необхідністю внесення змін до складу колегії, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/2688/16, за результатами якого дану справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Щавинська Ю.М., суддя Желєзна С.П., суддя Рога Н.В.

Ухвалою суду від 14.03.2017р. справу № 916/2688/16 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду із призначенням розгляду в засіданні суду на 03.04.2017р.

В засіданні суду 03.04.2017р. оголошено перерву до 18.04.2017р.

14.04.2017р. представником ЖБК „Центральний-19» було подано уточнену зустрічну позовну заяву (т.3 а.с.118-123), згідно якої останній просить суд розірвати договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 4063/1 від 01.11.2000р. та додаткову угоду до нього №300/1-2 від 07.09.2010р., укладені між ним та ТОВ „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» , а також стягнути з останнього витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову.

В обґрунтування таких уточнень ЖБК „Центральний-19» , зокрема, щодо вимоги про розірвання вищевказаного договору, зазначає, що філією „Інфоксводоканал» , з урахуванням змін до Закону України „Про житлово-комунальні послуги» (ч.3 ст. 29 Закону) не було його розірвано, що в свою чергу суперечить суспільним інтересам.

Так, позивач вважає, що він в розумінні статті 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги» та статті 1 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання» не може бути споживачем послуг по водопостачанню та по водовідведенню, оскільки безпосередньо воду не споживає, водовідведенням (скиданням використаних стоків до каналізаційних мереж) не користується.

Крім того, вказує, що кооператив не може надавати послуги з водопостачання та водовідведення субспоживачам - мешканцям будинку, а лише сприяти членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами.

Ухвалою суду від 18.04.2017р. строк розгляду справи за клопотанням ЖБК "Центральний-19" продовжено на п'ятнадцять днів та з урахуванням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, а також необхідності додаткового дослідження доказів, розгляд справи відкладено на 03.05.2017р.

В судовому засіданні 03.05.2017р. представник філії "Інфоксводоканал" ТОВ „Інфокс» в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру, просив суд задовольнити їх.

Представник ЖБК "Центральний -19" просив у задоволенні первісного позову відмовити та підтримав кінцеву, уточнену редакцію зустрічної позовної заяви.

Судом було роз'яснено, що вказана редакція позовних вимог не приймається до розгляду у зв'язку із одночасною зміною предмету та підстави позову, у зв'язку з чим представник ЖБК "Центральний -19" зауважив, що він не відмовляється від заявлених ним первісних вимог зустрічної позовної заяви, просить суд їх задовольнити.

Представник ЖБК надав усні пояснення по справі, згідно яких зауважив, що ним виконувалися умови спірного договору та зазначив, що, на його думку, визнання недійсним договору стане підставою для укладення окремих договорів з мешканцями будинку.

Представник позивача по первісному позову просив відмовити у задоволенні зустрічного позову вищевказаного кооперативу в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Дослідивши правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне перш за все надати оцінку вимогам по зустрічному позову.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, зустрічні позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу "Центральний -19" неодноразово змінювалися.

Так, згідно уточненої редакції зустрічного позову (т.2 а.с.100-104), вищевказаний кооператив просить суд визнати недійсним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства договір на послуги з водопостачання та водовідведення №4063/1 від 01.11.2000р. та додаткову угоду до нього № 300/1-2 від 07.09.2010р. з 10.04.2014р., мотивуючи це внесенням певних змін до Закону України Закону України „Про житлово-комунальні послуги» (ч.3 ст. 29 Закону).

Згодом, як вже було зазначено вище, 14.04.2017р. ЖБК „Центральний-19» було подано уточнену зустрічну позовну заяву (т.3 а.с.118-123), згідно якої останній просить суд розірвати договір на послуги з водопостачання та водовідведення № 4063/1 від 01.11.2000р. та додаткову угоду до нього № 300/1-2 від 07.09.2010р., укладені між ним та ТОВ „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» .

Стаття 22 ГПК України передбачає, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. (пункт 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

В судовому засіданні 03.05.2017р., за результатами обговорення, суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом одночасно було змінено предмет і підставу позову, оскільки в первісній редакції ЖБК „Центральний -19» просив суд визнати спірний договір недійсним, у зв'язку із тим, що, на його думку, він не відповідає вимогам Закону, тобто на підставі ст. 215 ЦК України

Натомість, в уточненій зустрічній позовній заяві позивач просив суд внести зміни до договору, з огляду на зміну обставин, тобто на підставі ст.652 ЦК України.

За таких обставин, фактично, Житлово-будівельним кооперативом „Центральний -19» одночасно змінено підстави та предмет позову, що є неприпустимим та в свою чергу є наслідком неприйняття до розгляду такої редакції позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, представником ЖБК "Центральний -19" в засіданні суду 03.05.2017р. було зауважено, що він не відмовляється від заявлених ним вимог, відображених в первісно уточненій зустрічній позовній заяві (т.2 а.с.100-104), просив суд задовольнити їх, у зв'язку із чим розгляд зустрічної позовної заяви здійснюється судом згідно вказаної редакції.

Так, як встановлено судом зустрічні позовні вимоги ЖБК "Центральний-19" направлені на визнання недійсним та визнання таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства договору на послуги з водопостачання та водовідведення № 4063/1 від 01.11.2000р., а також на визнання недійсною додаткової угоди до нього № 300/1-2 від 07.09.2010р., з 10.04.2014р .

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2000р. між Комунальним підприємством „Одесводоканал» в особі начальника служби „Одесводобуд» , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (Водоканал) та Житлово-будівельним кооперативом "Центральний -19" (Абонент) булл укладено договір на послуги з водопостачання та водовідведення (населення) №4063/1 (т.1а.с.10), згідно п 1.1 якого Водоканал надає послуги по постачанню питної води по ГОСТ 2874-82 „вода питна» і по прийманню січних вод (стоків) на об'єкти Абонента у відповідності з додатками №1,2,3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються Водоканалу.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що Абонент своєчасно здійснює надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні і каналізаційні мережі, прибори та пристрої на них в належному порядку у відповідності з встановленими Правилами, перерахованими в п. 2.1 договору і діючого законодавства.

Згідно п. 2.1 договору, сторони зобов'язані керуватися діючими:

- Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65;

- Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затвердженими наказом від 05.07.1995р. за № 30;

- Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м.Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998р.;

- діючими ГОСТ, іншими нормативними актами, прийнятими в установленому законом порядку.

Приписами пп. 2.3.8 та п. 2.3.9 п. 2.3 сторони погодили, що Абонент зобов'язується щомісячно по встановленій формі з 1 по 5 число в письмовому вигляді надавати відомості щодо водоспоживання Абонента і фактичної оплати населенням послуг водокористування за минулий місяць. При їх неподанні в строк Водоканал здійснює розрахунок у відповідності з Правилами водокористування.

Щомісячно до 12 числа поточного місяця оформляти акт бухгалтерської звірки по розрахункам за отримані послуги.

Облік спожитої води здійснюється за показниками приборів обліку води, встановлених на об'єктах Абонента у відповідності з даними додатків 1,2,3 (п. 3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору сторони встановили, що оплата послуг водоспоживання і водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Водоканалу.

Відповідно до п. 3.3 договору, у випадку зміни тарифів, діючих на момент укладення договору, сплата Абонентом наданих йому послуг здійснюється по новим тарифам, без зміни інших умов договору. Відомості про зміни діючих тарифів Абонент отримує через засоби масової інформації (друк, телебачення, радіо)

Рахунки на оплату платежів (дебітові повідомлення) направляються Абоненту через банківський заклад згідно банківських реквізитів, вказаними Абонентом при підписанні договору (п. 3.4 договору).

Положеннями пунктів 3.9 та 3.10 договору встановлено, що у випадку зменшення об'ємів водоспоживання - водовідведення при здійсненні розрахунків по затвердженим нормам водоспоживання, перерахунок здійснюється з початку місяця, в якому були надані відомості. Водоканал не несе відповідальності за несвоєчасне надання Абонентом відомостей про зменшення об'ємів споживання.

Перерахунок за водокористування тимчасово відсутніх жителів, Абонент здійснює самостійно, надаючи іменну дислокацію у встановлені п. 3.9 договору строки, прикладаючи копії довідок для зміни об'ємів водоспоживання.

Пунктом 5.3 договору сторони узгодили, що він укладений строком на 5 років і діє з 01.11.2000р. до 01.11.2005р., якщо до закінчення місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну чи припинення його дії.

Водночас, між сторонами 07.09.2010р. до вказаного договору було укладено додаткову угоду № 300/1-2 (т.1а.с.11), згідно якої останніми було узгоджено в тексті вищевказаного договору найменування сторін „Водоканал» та „Абонент» замінено на „Виробник» та „Споживач» відповідно.

Виключено з п. 2.1 договору абзац „Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України» , затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65.

Змінено п. 2.1 договору наступними абзацами: „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» , затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 27.06.2008р. за №190» ; Законом України „Про питну воду і питного водопостачання» ; Закону України „Про житлово-комунальні послуги» .

Крім того, вказаною угодою сторонами узгоджено змінити п. 5.3 договору, виклавши його в наступній редакції

„п. 5.3 Договір діє з моменту укладення договору та діє до 31.12.2015р. в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення. Договір в частині надання послуг з водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення, сторони не дійдуть згоди внести зміни чи припинити його дію.

В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання і водовідведення договір діє до повного погашення заборгованості по даному договору .

Інші умови договору №4063/1 від 01.11.2000р., не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 4063/1 від 01.11.2000р., вступає в силу з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє на протязі строку дії договору.

Як встановлено судом, правова позиція ЖБК „Центральний -19» стосовно визнання недійсними вищевказаного договору та додаткової угоди до нього, а також визнання договору таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, фактично, зводиться до того, що кооператив у відповідності до вимог чинного законодавства не може бути ні виробником, ні виконавцем, ні споживачем житлово-комунальної послуги .

На думку кооперативу, оскільки він безпосередньо не споживає питну воду та не користується послугами водовідведення (скидання використаних стоків до каналізаційних мереж), він не може бути ні споживачем, ні виконавцем таких послуг в розумінні вимог Закону України „Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України „Про житлово-комунальні послуги» , а відтак і стороною за спірним договором та угодою до нього.

Позивач вказує, що він лише сприяє членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних послуг за обґрунтованими цінами.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями ст.19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з: об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Надаючи змістовний аналіз понять, що відображені у Законі України „Про житлово-комунальні послуги» , суд вбачає, що „споживачем» є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; „виконавцем» є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Спеціальним законодавством, яке регулює правовідносини споживачів і надавачів послуг у сфері житлово-комунального господарства, встановлено порядок укладення, процедуру погодження і зміст договорів.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Згідно до ч.6 чинної редакції зазначеної статті (ч.4 у редакції, що була чинною станом на час укладення додаткової угоди) особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Дійсно, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (надалі - Закон N 1198-VII), зокрема, внесено зміни у Закон України "Про житлово-комунальні послуги", у тому числі ст.29 Закону доповнено ч.3 наступного змісту:

„Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг» .

Частиною четвертою статті 29 цього ж Закону передбачено: "Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін".

Крім того, відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, суд доходить висновку, що внесення змін до діючого законодавства, по-перше, жодним чином не впливає на законність договору №4063, а, по-друге, не позбавляє споживачів права на укладення „прямих» договорів з ТОВ „Інфокс» в порядку, передбаченому законом.

Окрім викладеного, суд зазначає, що спосіб захисту, насамперед, повинен бути ефективним та слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

При цьому, як було встановлено судом, договір на послуги з водопостачання та водовідведення від 01.11.2000р. № 4063/1 виконувався сторонами, надавалися відповідні послуги, які в свою чергу споживалися та оплачувалися ЖБК „Центральний -19» .

Натомість, як встановлено судом з пояснень представника ЖБК „Центральний -19» в засіданні суду 03.05.2017р., в якому здійснювалася технічна фіксація судового процесу, останній вважає, що укладення індивідуальних договорів з власниками є неможливим за наявності спірного договору.

При цьому, за думкою позивача за зустрічним позовом, з моменту визнання недійсним договору, фактично, власники квартир отримують право самостійно здійснювати оплату наданих Інфоксводоканалом послуг.

Разом з тим, у відповідності до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008р. №190 (із змінами та доповненнями) (п.2.1.), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Таким чином, в будь-якому випадку визнання недійсним спірного договору жодним чином автоматично не зумовить наявність укладених договорів між власниками квартир та Інфоксводоканалом.

Водночас, для зазначеного потребуються відповідні дії, як з боку власників, так із боку Інфоксводоканалу, у зв'язку із чим визнання недійсним договору в даному випадку жодним чином не відновить права кооперативу, які він вважає порушеними.

Отже, суд вважає, що зміст оспорюваного договору та додаткова угода до нього, укладення якої було спричинено змінами в чинному законодавстві, цілком кореспондується з приписами останнього.

Відтак вказаний договір, з урахуванням вищевказаної додаткової угоди до нього, є обов'язковим для виконання сторонами згідно приписів ст. 629 ЦК України.

З урахуванням викладеного, посилання позивача на недійсність договору та угоди до нього у зв'язку з їх невідповідністю вимогам закону спростовуються вищенаведеними нормами чинного законодавства та висновками суду, у зв'язку із чим у задоволенні зустрічного позову ЖБК „Центральний -19» слід відмовити.

Вказане в свою чергу виключає можливість відшкодування витрат судового збору за подання зустрічного позову за рахунок філії „Інфоксводоканал» .

Стосовно вимог первісного позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал") щодо стягнення з ЖБК „Центральний -19»заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 258 863,99 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як встановлено судом, ЖБК „Центральний -19» , фактично, проти обсягів наданих послуг водопостачання та водовідведення, згідно договору № 4063/1 від 01.11.2000р. не заперечує, проте вважає, що позивачем не було враховано розмір проплати у сумі 15000грн., згідно платіжного доручення за № 2169 від 07.07.2017р. на загальну суму 20000грн. (т.3 а.с.75), зокрема, неврахування 15000 грн. за липень 2014р. (т.3 а.с.74).

Як слідує з матеріалів справи, згідно листа ЖБК „Центральний -19» від 08.12.2014р. за вих. №111, адресованого начальнику управління по контролю за водоспоживанню (т.3 а.с.73) кооператив у зв'язку із не конкретно сформульованим призначенням платежу, зокрема, у вищевказаному платіжному дорученні № 2169 від 07.07.2014р., просив суму у розмірі 15000 грн. перерозподілити в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 02.07.2014р. по справі № 916/1498/14.

Таким чином, вказану суму у розмірі 15000 грн. було зараховано в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду.

Отже, вказана сума правомірно не включена Інфоксводоканалом в рахунок погашення заборгованості, що є предметом даного спору.

Таким чином, позивачем правомірно було нараховано заборгованість у розмірі, заявленій до стягнення, що відображена у відповідній бухгалтерській довідці (т.2 а.с.141).

З урахуванням вищевикладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" щодо стягнення з ЖБК „Центральний-19» заборгованості за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню за період з 01.03.2014р. по 01.08.2016р. у розмірі 258863,99 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору за його подання, згідно до ст.ст. 44 , 49 ГПК України , покладаються на відповідача.

Між тим, згідно п. 3.1.3 договору № 392/ІІ -КС на відшкодування витрат по збору платежів з населення за водопостачання та водовідведення від 01.02.2011р., укладеного між сторонами (т.2 а.с.10), Виробник (ТОВ „Інфокс» в особі філії „Інфоксводоканал» ) зобов'язується відшкодовувати витрати Житловій організації (ЖБК „Центральний -19» ) по даному договору у розмірі 4 % від перерахованих на розрахунковий рахунок Виробника платежів, зібраних з населення.

Відповідно до п. 3.1.2 вказаного договору Виробник зобов'язується здійснювати відшкодування витрат на підставі акту виконаних робіт.

Пунктом 6.2 договору сторонами узгоджено, що при наявності боргу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення відшкодування витрат, передбачених даним договором здійснюється в рахунок погашення боргу з зі складанням угоди про погашення взаємної заборгованості.

По узгодженню сторін відшкодування витрат, передбачених даним договором, може здійснюватися взаємозаліком чи в рахунок майбутніх платежів за послуги водопостачання та водовідведення (п. 6.3 договору).

При цьому до вказаного договору сторонами 01.01.2012р. було укладено додаткову угоду (т.2 а.с.116), згідно умов якої п. 5.1 договору викладено в такій редакції:

5.1 1 .Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку дії договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4063/1 від 01.11.2000р.

2. Інші умови договору № 392/11-КС від 01.02.2011р., не зачеплені даною угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.

3. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 392/11-КС від 01.02.2011р., вступає в силу з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє на протязі строку дії договору.

Як встановлено судом, фактично, сторонами не було досягнуто згоди щодо відшкодування вищевказаних витрат, не було складено ані акту виконаних робіт, ані угод, встановлених п. 6.2 та п. 6.3 договору, у зв'язку із чим відшкодування витрат у розмірі у розмірі 4% в рахунок погашення існуючого боргу, як на тому наполягає відповідач, є передчасним.

Разом з тим, суд вказує, що відповідач не позбавлений права безпосередньо звернутися до Інфоксводоканалу про відшкодування таких витрат, а також до суду з окремим позовом в цій частині.

Щодо клопотання філії Інфоксводоканал ТОВ „Інфокс»про повернення йому з державного бюджету надмірно сплаченого судового збору у сумі 480,04грн., суд вказує наступне.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №18668 від 06.09.2016р. (т.1а.с.7), оригінал якого міститься в матеріалах справи № 916/2688/16 позивачем за подання позову до суду в первісній редакції щодо стягнення з відповідача 290863,99 грн., було сплачено судовий збір у загальному розмірі 4363,00 грн.

За заявлений первісно розмір позовних вимог позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі 4362,96 грн.

Порядок сплати судового збору та його розмір передбачені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VІ.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, а також наявність заяви про повернення судового збору, суд доходить до висновку щодо наявності підстав для повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у розмірі 480,04 грн. (4363,00 грн. - 3882,96 грн.), перерахованого за платіжним дорученням №18668 від 06.09.2016р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 916/2688/16 (т.1а.с.7).

Керуючись ст.ст. 44,49,60,82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Центральний -19" (65089, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 86, код ЄДРПОУ 23206649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС» в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5 код ЄДРПОУ 26472133) заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 258863/двісті п'ятдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят три/ грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 3882/три тисячі вісімсот вісімдесят дві/ грн. 96 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову Житлово-будівельного кооперативу "Центральний -19" відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІНФОКС» в особі філії „ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5 код ЄДРПОУ 26472133) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 480/чотириста вісімдесят/ грн. 04 коп. сплачений за платіжним дорученням №18668 від 06.09.2016р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 916/2688/16 (т.1а.с.7).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

.

Повне рішення складено 10 травня 2017 р.

Головуючий суддя Ю.М. Щавинська

Суддя С.П. Желєзна

Суддя Н.В. Рога