Рішення

від 05.05.2017 по справі 925/285/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2017 р. Справа № 925/285/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Жашківського підприємства теплових мереж до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БАРСА" про стягнення 26 189,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 26 189,56 грн. з них: 20 000,00 грн. як повернення коштів за непоставлений товар та 6 189,59 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 01/12 від 28.12.2015.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвали суду від 17.03.2017 та від 27.04.2017 надіслані відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

28.12.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Барса" (далі -Постачальник), в особі генерального директора ОСОБА_2 та Жашківським підприємством теплових мереж (далі - Засновник), в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір поставки № 01/12 (а.с. 8-9) у відповідності до якого Постачальник (відповідач по справі) зобов'язався, поставити та передати у власність Замовника (позивач по справі) тверде паливо (пелет) надалі Товар , відповідно до еталонів-зразків, специфікації виробника, затверджених Замовником. Замовник зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на оплатити його на умовах визначених цим Договором ( п. 1.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016 року ( п. 12.1. договору).

Ціна, кількість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару обумовлюються в додатках до даного Договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього Договору та є його невід'ємною частиною ( п. 1.2 договору).

Кількість товару, що поставляється за цим Договором, зазначається в специфікаціях які є невід'ємними додатками до цього договору (п. 2.1. договору).

Специфікацією (а.с. 10) передбачено, що відповідача повинен поставити обумовлений договором товар на суму 300 000,00 грн.

Замовник проводить оплату товару двома частинами:

30 % передоплата на підставі рахунку;

70 % протягом 20 днів з моменту поставки товару ( п. 5.1. договору).

Оплата проводиться в національній валюті України ( п. 5.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору відповідач поставляє товар партіями.

За доводами позивача, він сплатив на корись відповідача в загальній сумі 176000,00 грн. платіжними дорученнями № 624 від 29.12.2015 (90000,00 грн.), № 62 від 05.02.2016 (36000,00 грн.), № 84 від 22.02.2016 (30000,00 грн.), № 148 від 25.03.2016 (20000,00 грн.) (а.с. 12- 15). У призначеннях всіх платежів вказано про передоплату 30% за пелети.

Заперечень проти неотримання вказаних коштів відповідач суду не надав.

За доводами позивача, інших договірних стосунків щодо придбання твердого палива "пелети", крім передбачених договором поставки № 01/12 від 28.12.2015 року, між сторонами немає, а тому всі проплати здійснено на виконання умов цього договору.

За твердженням позивача, з грудня 2015 року по березень 2016 року відповідачем було поставлено позивачу товар лише на суму 156 00,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2 від 30.12.2015 на суму 60000,00 грн., № 3 від 13.02.2016 на суму 66000,00 грн., № 4 від 17.02.2016 на суму 30000,00 грн. (а.с. 16-18). Всі видаткові накладні містять посилання на договір № 01/12 від 28.12.2015.

Отже, залишок коштів, на які позивач не отримав від відповідача товар, становить 20 000,00 грн. ( 176000,00 - 156000,00).

Строк дії договору закінчився 31.12.2016 року (п. 12.1) і до цього часу поставку товару відповідачем не було здійснено у повній мірі.

01.11.2016 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 121 ( а.с. 11) в якій він просить повернути передоплату за непоставлений товар в сумі 20 000,00 грн.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, товар не поставив та сплачену передоплату в сумі 20 000,00 грн. не повернув, з чого і виник спір.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Укладений сторонами договір № 01/12 від 28.12.2015 року за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає положенням ст. 712 ЦК України, у відповідності до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи, вбачається, що відповідач не поставив позивачу товар, а саме дубові палети, які були завчасно сплачені позивачем шляхом 30 % передоплати.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором та додатками до нього не передбачено для відповідача строку виконання зобов'язання по поставці товару, однак з огляду на закінчення дії договору 31.12.2016 року таку поставку відповідачу слід повністю завершити до цієї дати.

Частинами 1, 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи встановлений факт невиконання повної поставки оплаченого позивачем шляхом передоплати товару, вимоги про стягнення з відповідача передоплати в розмірі 20 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доказів повернення передоплати на цю суму позивачу відповідач суду не надав.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6 189,59 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, розрахованих за правилами нарахування пені із розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені.

У задоволенні позову в цій частині позивачу слід відмовити, виходячи з такого:

Частина 3 ст. 693 ЦК передбачає, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Ст. 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором між сторонами від 28.12.2015 розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, як і можливість їх нарахування, не встановлено. Норму закону про встановлення саме розміру плати за користування чужими грошовими коштами позивач не вказав.

Пункт 9.1., на який позивач також посилається для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачає сплату пені відповідачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне передання товару у термін, зазначений у додатках до договору.

Оскільки у додатку до договору (зокрема, специфікація, а.с. 10) не визначено терміну поставки товару, відповідач не може нести відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну поставку.

П. 9.1. саме у тому вигляді, в якому він внесений до договору, є істотною умовою, щодо якої сторони досягли спеціальної згоди, а тому він повинен виконуватися ними саме як підстава для стягнення і нарахування пені.

При цьому норми ст. 230,231 ГК України дозволяють стягнення пені за порушення негрошового зобов'язання.

Отже, позивач за виниклих між сторонами обставин не має права ні на стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, ні на стягнення пені.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не доведено правові підстави для стягнення 6 189,59 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, в тому в цій частині позов не підлягає до задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України, враховуючи вину відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БАРСА" (ідентифікаційний код 39803396, Черкаська область, м. Жашків, вул. Б. Хмельницького, 16) на користь Жашківського підприємства теплових мереж (ідентифікаційний код 21370764, Черкаська область, м. Жашків, вул. Миру, 2) -- 20 000,00 грн. передоплати по договору поставки № 01/12 від 28.12.2015 та 1600,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у позові відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 10 травня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських