Ухвала

від 11.05.2017 по справі 815/2652/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2652/17

УХВАЛА

11 травня 2017 року                                                                                 м. Одеса

          Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Громадської організації «Одеське обласне об'єднання рибалок» до Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства про визнання дій неправомірними та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов адміністративний позов Громадської організації «Одеське обласне об'єднання рибалок», в якому позивач просить визнати неправомірними дії Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства щодо видачі наказу від 10.04.2016 № 53 «Про розірвання господарських договорів» та повідомлення позивача про розірвання договорів № 04/15 про надання водойми (її ділянок) для здійснення любительського і спортивного рибальства та проведення робіт з охорони і відтворення водних біоресурсів від 10.03.2015 та № 01/16 про визначення водойми (її ділянок) для здійснення любительського і спортивного рибальства та проведення робіт з охорони і відтворення водних біоресурсів від 25.05.2016; скасувати наказ Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства від 10.04.2016 № 53 «Про розірвання господарських договорів».

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за адміністративним позовом Громадської організації «Одеське обласне об'єднання рибалок» слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Варто зазначити, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.          

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.          

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Головне завдання адміністративної юстиції - утвердження верховенства права над адміністративним свавіллям, захист прав і законних інтересів громадян від неправомірних дій і рішень органів виконавчої влади і, врешті-решт, забезпечення законності у сфері публічного управління.

Публічно-правові відносини можна визначити як врегульовані правом суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення державою, її органами та посадовими особами, іншими суб'єктами владних повноважень. Публічне право є певним чином функціонально-структурною підсистемою права, яка виражає державні, міждержавні і суспільні відносини. До предмета правового регулювання публічним правом належать такі об'єкти: побудова і функціонування держави та її інститутів; інститути громадянського суспільства; механізм і рівні самоврядування; засади правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми та інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.

Як зазначено у п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 475, головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура.

Згідно з п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 54 народних депутатів України та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (щодо принципу інстанційності в системі судів загальної юрисдикції) від 12 липня 2011 року N 9-рп/2011 476 принцип спеціалізації полягає у створенні відповідних спеціалізованих судів для здійснення цивільного, кримінального, адміністративного, господарського судочинства.

В той же час, відповідно до п.1 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.

Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.

З огляду на матеріали справи, між сторонами виник спір щодо дій Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства щодо видачі наказу від 10.04.2016 № 53 «Про розірвання господарських договорів» та повідомлення позивача про розірвання договорів № 04/15 про надання водойми (її ділянок) для здійснення любительського і спортивного рибальства та проведення робіт з охорони і відтворення водних біоресурсів від 10.03.2015 та № 01/16 про визначення водойми (її ділянок) для здійснення любительського і спортивного рибальства та проведення робіт з охорони і відтворення водних біоресурсів від 25.05.2016.

Відповідно до статті 3 КАС України адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір відповідно до норм ЦК України, під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного.

Однією із ознак, що дозволяють відрізнити адміністративний договір від цивільно-правового, є мета його укладання. Оскільки сфера функціонування адміністративного договору - це відповідна система державного управління на будь-якому ієрархічному рівні, то метою адміністративних договорів є реалізація функцій держави, а більш конкретно - реалізація повноважень того чи іншого органу. У свою чергу мета цивільно-правових договорів - це задоволення потреб суб'єктів цивільно-правових відносин, отримання прибутку та відповідних (майнових чи не майнових) матеріальних благ - об'єктів цивільного обороту.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 30.06.2015, № К/9991/23556/12.

Предметом цього спору є рішення, прийняте з питань користування водоймами (організація любительського та спортивного рибальства) на підставі раніше укладених договорів про надання таких водойм. Більш того, позивачем обґрунтовується адміністративний позов порушенням відповідачем положень господарського та цивільного законодавства щодо неприпустимості розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, правонаступництва за зобов'язаннями по договорах у разі ліквідації юридичної особи тощо.

Таким чином, оскільки підстави позову випливають зі спірних правовідносин, що мають господарсько-правовий характер, і він не пов'язаний безпосередньо зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень, цей спір не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися. Самі ж договори мають на меті задоволення потреб ГО «ОООР», а саме здійснення любительського та спортивного рибальства, що є матеріальним благом та об'єктом цивільного обороту, а тому ці договори не відносяться до адміністративних.

Умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав (рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп).

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізовано належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

Відтак, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства).

При зазначених вище обставинах, враховуючи, що спір виник з приводу розірвання господарських договорів № 04/15 про надання водойми (її ділянок) для здійснення любительського і спортивного рибальства та проведення робіт з охорони і відтворення водних біоресурсів від 10.03.2015 та № 01/16 про визначення водойми (її ділянок) для здійснення любительського і спортивного рибальства та проведення робіт з охорони і відтворення водних біоресурсів від 25.05.2016, - Одеський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі.

          На підставі викладеного та керуючись ст.109 КАС України,

У Х В А Л И В :

          Відмовити Громадській організації «Одеське обласне об'єднання рибалок» у відкритті провадження по справі за її позовом до Західно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства про визнання дій неправомірними та скасування наказу.

Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.

          Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

          Суддя                                                                                          І.В. Завальнюк