Постанова

від 11.05.2017 по справі 910/9054/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року Справа № 910/9054/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року у справі № 910/9054/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" до приватного акціонерного товариства "Українська незалежна телерадіокомпанія "Заграва" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 536 300 грн., пені в сумі 284 898,44 грн., 3% річних у сумі 17 685,53 грн. та 158 825,40 грн. інфляційних сум у зв'язку з неотриманням оплачених послуг за договором про надання послуг з розміщення інформації від 05.06.2013 року № 05/06/13-П.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти в сумі 567 300 грн. і витрати зі сплати судового збору в сумі 8 509,50 грн., а в решті позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2016 року апеляційну скаргу ТОВ "ОРТ Медіа" на зазначене рішення суду першої інстанції повернуто без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року (судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги ТОВ "ОРТ Медіа" на рішення суду першої інстанції та зазначену апеляційну скаргу повернуто без розгляду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним ухвалу скасувати та справу передати на розгляд до апеляційного господарського суду.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняту в ній судову ухвалу, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що первісну апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 року було подано ТОВ "ОРТ Медіа" в установлений процесуальним законодавством строк, але ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2016 року її повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України, оскільки до скарги не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2016 року апеляційну скаргу ПрАТ "Українська незалежна телерадіокомпанія "Заграва" прийнято до провадження та призначено до розгляду і апеляційне провадження до цього часу не закінчено.

Позивач 08.11.2016 року знову звернувся до суду з апеляційною скаргою, яка містила клопотання про відновлення пропущеного строку апеляційного оскарження. Зазначене клопотання мотивоване тим, що ухвалу суду апеляційної інстанції від 29.07.2016 року позивачем отримано лише 07.11.2016 року.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку подання апеляційної скарги та повертаючи її без розгляду виходив з того, що скаржником не доведено поважності причин пропуску такого строку, зокрема, не надано доказів отримання ухвали суду апеляційної інстанції від 29.07.2016 року лише 07.11.2016 року, тоді як вказану ухвалу було внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень 02.08.2016 року, а відтак скаржник мав можливість ознайомитися з нею та невідкладно усунути недоліки, що стали підставою для повернення первісно поданої апеляційної скарги. Крім того, позивачем до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору, оскільки копія квитанції від 08.11.2016 року № 16662915 про сплату судового збору в сумі 16 973,71 грн. не може вважатися належним доказом такої сплати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Однак, суд апеляційної інстанції повертаючи повторно подану апеляційну скаргу з підстав подання доказів сплати судового збору в копії, а не в оригіналі, не звернув увагу, що в переліку додатків до апеляційної скарги від 08.11.2016 року зазначено про долучення до матеріалів скарги оригіналу квитанції про сплату судового збору. При цьому, доказів невідповідності вкладень опису додатків до документа згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року № 28, матеріали справи не містять.

До того ж, за матеріалами справи ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року було відмовлено у прийнятті іншої аналогічної апеляційної скарги позивача від 08.11.2016 року на рішення суду першої інстанції, на підставі лише п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України у зв'язку з відсутністю поважних причин пропуску строку подання апеляційної скарги. В переліку додатків до цієї апеляційної скарги також зазначено про долучення оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Отже, наведені обставини свідчать про наявність на час прийняття спірної ухвали в матеріалах справи та в розпорядженні апеляційного господарського суду оригіналу квитанції від 08.11.2016 року № 16662915 про сплату судового збору в сумі 16 973,71 грн. за подання апеляційної скарги у даній справі, чого судом апеляційної інстанції враховано не було.

Разом з тим, згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Суду гарантії, закріплені в ст. 6, є застосовними до провадження у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України", № 23436/03, пп. 22 - 23, від 28.03.2006 року).

Проте, доводи суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для поновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на те, що скаржник міг ознайомитися з ухвалою суду від 29.07.2016 року в ЄДРСР з 02.08.2016 року та невідкладно усунути недоліки, не можна визнати обґрунтованими, оскільки визначення терміну "невідкладно" в ГПК України відсутнє, а в ухвалі суд не вказав та не мотивував конкретний строк, який би був розумним за цих обставин для усунення заявником апеляційної скарги недоліків, що стали причиною її повернення.

Зважаючи на те, що чинним законодавством України кожному гарантовано право на оскарження судових рішень, з метою фактичної реалізації сторонами відповідного права та запобігання порушень ст. 6 Конвенції, апеляційний суд має приймати апеляційні скарги до провадження за відсутності суттєвих порушень щодо порядку їх оформлення та подання.

Відтак, з урахуванням того, що: строк подання апеляційної скарги, встановлений у ст. 93 ГПК України, дотримано заявником при поданні первісної апеляційної скарги; законодавством встановлено можливість подати скаргу повторно; усунення заявником вказаних судом недоліків скарги та помилковість не врахування апеляційним судом такого усунення; важливість предмета спору для заявника; відсутність у чинному законодавстві присічного строку, протягом якого заявник зобов'язаний усунути недоліки скарги; відсутність доказів, з яких видно, що позивачу було достовірно відомо про строк, протягом якого він має усунути недоліки, щоб його скарга була розглянута, але навмисно його не дотримався; а також прийняття до провадження апеляційної скарги іншої сторони у справі, Вищий господарський суд України вважає, що за цих конкретних обставин суд апеляційної інстанції необгрунтовано відмовив у поновлені строку та у прийнятті належно оформленої апеляційної скарги позивача.

Залишивши поза увагою наведене, апеляційний господарський суд оскарженою ухвалою фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

Таким чином, ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до апеляційного господарського суду.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТ Медіа" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року скасувати, і справу № 910/9054/16 передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко