Рішення

від 11.05.2017 по справі 909/331/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 р. Справа № 909/331/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон-14", вул. Пушкінська, 21, м. Київ,01004

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ТрейдЗахідБуд" АДРЕСА_1,76018, фактична адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Василіянок, 15

про стягнення заборгованості у сумі 84 669,48 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт серії № СН 35021 від 25.03.1997

від відповідача представники не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон-14" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ТрейдЗахідБуд" про стягнення заборгованості у сумі 84 669,48 грн.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов»язань згідно договору №01/ОГП від 28.05.15 про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.17 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.04.17.

У зв»язку з неявкою представника відповідача в судове засідання ухвалою суду від 18.04.17 відкладено розгляд справи на 11.05.17.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та подав суду акти звіряння розрахунків (вх.№7594/17 від 11.05.17).

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, вимог ухвал суду не виконав, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином ухвалами суду від 03.04.17 та 18.04.17, що підтверджується відмітками відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці зазначених ухвал та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення ( вх. номер повідомлення 4684/17 від "25" квітня 2017 р., вручено ухвалу від 18.04.17 Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ТрейдЗахідБуд", дата вручення 24.04.17). Станом на 11.05.17 клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

Враховуючи ту обставину, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.). Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача суд встановив наступне. 28.05.15 між сторонами у справі укладено договір №01/ОГП від 28.05.15 про надання послуг щодо охорони майна та підтримання порядку, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ТрейдЗахідБуд" ( по договору - замовник, по справі - відповідач) зобов»язався доручити, а товариство з обмеженою відповідальністю "Легіон-14" ( по договору - виконавець, по справі - позивач), у свою чергу, - організувати та забезпечити охорону громадського порядку на об»єкті замовника, зазначених у додатку №2( будівельний майданчик) і прийнятих під охорону. Термін дії договору у відповідності до п.11.1 даного договору - до 31.12.15 ( до 31.12.16 згідно додаткової угоди №1 від 30.12.15), але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за цим договором.

Розділом 6 зазначеного договору сторони визначили фінансові умови договору: послуги, надані виконавцем, оплачуються замовником щомісячно, в строгій відповідності за фактично наданий об»єм послуг по договірній ціні; загальна сума наданих послуг з урахуванням ПДВ за один місяць зазначається в затвердженому протоколі погодження договірної ціни (додаток №1 до договору), згідно вказаного додатку становить 12000,00грн. на місяць і може коригуватися рахунками та актами приймання-передачі наданих послуг; на термін дії даного договору замовник перераховує виконавцю авансовий платіж у розмірі 50% від розрахункової суми, остаточний розрахунок проводиться в термін трьох днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг в порядку, передбаченому п.6.3 даного договору з урахуванням отриманого авансового платежу, але не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним; послуги за цим договором вважаються наданими після підписання акта приймання-передачі; оплата відбувається шляхом перерахування грошових коштів на наданий виконавцем розрахунковий рахунок; остаточний розрахунок проводиться протягом 5-ти банківських днів з моменту розірвання або закінчення дії цього договору.

Факт приймання позивачем об»єкта охорони підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта приймання-передачі об»єкта під охорону від 28.05.15.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, позивачем належним чином виконувалися прийняті на себе договірні зобов»язання, що підтверджується наявними в матеріалах справ копіями актів приймання-передачі наданих послуг за період з січня по жовтень 2016 року, які підписані відповідачем без жодних зауважень та заперечень та скріплені його печаткою. Однак в порушення прийнятих на себе зобов»язань щодо оплати наданих позивачем послуг, відповідач не сплатив у повному обсязі позивачу вартість наданих послуг, відтак заборгованість відповідача за період травень - жовтень 2016 року на суму 67000,00грн.

Пунктом 7.5 спірного договору сторони визначили обов»язок замовника при простроченні проведення розрахунків за договором з вини замовника сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

У відповідності до наведеного пункту договору позивачем, у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов»язань, нараховано 5195,18грн. інфляційних втрат, 1169,58грн. 3% річних та 11304,72грн. пені за період з 10.06.16 по 31.03.17.

З метою досудового врегулювання спору, у відповідності до п.8.2 спірного договору Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №65 від 01.07.16, повідомлення №70 від 20.08.16 та №92 від 30.10.16 з вимогою погасити існуючу заборгованість та зняття охорони з 31.10.16 о 24:00. Факт отримання відповідачем зазначених претензії та повідомлень підтверджується відміткою відповідача на зазначених документах, однак відповіді на них відповідачем не надано.

Згідно з актом приймання-передачі від 31.10.16 позивачем знято охорону з об"єкта та повернуто позивачу опломбоване нежитлове приміщення та товарно-матеріальні цінності. Зазначений акт підписано відповідачем без жодних зауважень та скріплено його печаткою.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір №01/ОГП від 28.05.15 , укладений між сторонами у справі, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсними (ст.204 Цивільного кодексу України).

Оскільки договір №01/ОГП від 28.05.15 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

В силу ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України). Наведена правова норма кореспондується зі ст.530 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.6.3 спірного договору остаточний розрахунок проводиться в термін трьох днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг в порядку, передбаченому п.6.3 даного договору з урахуванням отриманого авансового платежу, але не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Відтак, строк оплати вартості наданих позивачем послуг за договором за спірний період - відповідно 12.06.16, 12.07.16, 12.08.16, 12.09.16, 12.10.16 та 12.11.16.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження надання послуг з охорони подано акти приймання-передачі наданих послуг за період з січня по вересень 2016 року, які підписано відповідачем без жодних зауважень та заперечень, відтак зазначені акти є належним доказом на підтвердження факту надання позивачем послуг з охорони. Наведене дає підстави для висновку суду про те, що відповідач користувався послугами позивача, однак прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором на момент прийняття рішення становить 67000,00грн.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведені правові норми кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості суду не подав.

Статтею 33 ГПК України покладено обов'язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Судом встановлено факт надання позивачем послуги з охорони та порушення відповідачем договірних зобов"язань, відтак позовні вимоги про стягнення 67000,00грн. є обґрунтованими та такими, що слід задоволити.

Приписами ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 7.5 спірного договору сторони визначили обов»язок замовника при простроченні проведення розрахунків за договором з вини замовника сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до наведених пункту договору та норм закону позивачем, у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов»язань, нараховано 5195,18грн. інфляційних втрат, 1169,58грн. 3% річних та 11304,72грн. пені за період з 10.06.16 по 31.03.17.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи положення п.6 ст.232 Господарського кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство", є меншими, ніж заявлено позивачем до стягнення, відтак суд задовольняє їх у розмірі, встановленому судом, а саме 5103,02грн. інфляційних втрат, 1165,44грн. 3% річних та 11186,91грн. пені.

За таких обставин, позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 11, 204, 207, 208, 509, 526, 530, 546, 547, 610, 612, 614, 625, 629 ЦК України, ст. 173, 193, 216, 230, 231, 232, 343 ГК України, керуючись ст. 4-7, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон-14" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ТрейдЗахідБуд" про стягнення заборгованості у сумі 84 669,48 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ТрейдЗахідБуд"( АДРЕСА_1,76018, фактична адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Василіянок, 15, код ЄДРПОУ 35517766) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Легіон-14" ( вул. Пушкінська, 21, м. Київ, код ЄДРПОУ 39155415) 67000,00(шістдесят сім тисяч гривень) основного боргу, 5103,02(п"ять тисяч сто три гривні дві копійки) інфляційних втрат, 1165,44(одну тисячу сто шістдесят п"ять гривень сорок чотири копійки) 3% річних, 11186,91 (одинадцять тисяч сто вісімдесят шість гривень дев"яносто одну копійку) пені та 1595,95(одну тисячу п"ятсот дев"яносто п"ять гривень дев"яносто п"ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.05.17

Суддя Матуляк П. Я.