Рішення

від 11.05.2017 по справі 917/431/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2017 р. Справа № 917/431/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина" (вул. Слов"янська, 8, м. Харків, 61052; код ЄДРПОУ 36456783)

до Приватного підприємства "Еврогранд" (7-й Хорольський тупик, буд. 3/24-Д, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ 39647885)

про стягнення 4 442,89 грн.

Суддя Ореховська О.О.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 4 442,89 грн., з яких 3 500,00грн. - основний борг, 858,03грн. - пені, 84,86грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань в частині поставки товару, оплату якого здійснив позивач згідно виставленого відповідачем рахунку № ЕГ -0000082 від 23.05.2016р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.03.2017р. зазначену позовну заяву прийнято судом до розгляду і порушено провадження у справі № 917/431/17. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2017р..

Ухвалами господарського суду Полтавської області від 18.04.2017р. та 03.05.2017р. розгляд справи відкладався у зв"язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподання ним витребуваних судом документів.

Позивач та відповідач явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвали господарського суду Полтавської області у даній справі від 24.03.2017р. та 18.04.2017р., які направлялись відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві і яка співпадає з його місцезнаходження - Полтавська область, м. Кременчук, 7-й Хорольський тупик, будинок 3/24-Д згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань від 24.03.2017р. (а.с. 15-19), повернуто підприємством зв"язку до господарського суду з посиланням на закінченням терміну зберігання (а.с. 38-45).

Враховуючи зазначене, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, яке має відбутися 11.05.2017р., судом було розміщено відповідне оголошення на сторінці господарського суду Полтавської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет та надіслано на адресу відповідача копію ухвали суду від 03.05.2017р. рекомендованим листом з повідомлення про вручення.

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 03.05.2017 р. по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, господарським судом вчинені всі дії, визначені вимогами процесуального законодавства з метою належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює неявку в судове засідання представників сторін повідомлених належних чином про час, дату та місце проведення судового засідання як підставу для відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно усного договору приватне підприємство "Еврогранд" (відповідач у справі) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина" (позивач у справі) рахунок № ЕГ - 0000082 від 23.05.2016р. на оплату товару (бак паливний) на суму 3 500,00грн. (а.с. 6 ).

На підставі зазначеного рахунку позивач 24.05.2016р. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 3500,00грн., що підтверджується копією банківської виписки (а.с. 7).

Відповідач поставку товару, оплаченого позивачем згідно рахунку на поставку товару № ЕГ -0000082 від 23.05.2016р., не здійснив.

У зв"язку з невиконанням відповідачем зобов'язань в частині поставки товару, позивач 17.01.2017р. направив на адресу відповідача претензію від 17.01.2017р. за № 17/01 (а.с. 8, 9) про повернення грошових коштів в сумі 3 500,00грн.

Відповідач відповідь на претензію не надав, грошові кошти не повернув, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму 858,03грн., а також на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 84,86грн.

Дослідивши наявні у справі докази суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Суд встановив, що сторонами у справі у спрощений спосіб укладено договір поставки товару. Зазначене підтверджується виставленим відповідачем позивачу рахунком № ЕГ - 0000082 від 23.05.2016р. (а.с. 6), в якому зафіксовані відомості про товар, який повинен отримати позивач і про суму, яку він зобов'язаний за цей товар сплатити на користь відповідача, а також копією банківської виписки (а.с. 7) про перерахування позивачем на рахунок відповідача коштів в сумі 3 500,00 грн., що відповідає вимогам ст. 180 ГК України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач всупереч досягнутих домовленостей порушив взяті на себе зобов'язання, поставку товару не здійснив.

Згідно з ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов"язань в частині поставки товару, позивач 17.01.2017р. направив на адресу відповідача претензію від 17.01.2017р. за № 17/01 (а.с. 8, 9) про повернення грошових коштів в сумі 3 500,00грн. за непоставлений товар, тим самим відмовився від прийняття виконання по поставці товару та отримав право вимагати повернення попередньої оплати.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

На час розгляду справи сторонами у справі не надано суду доказів поставки відповідачем товару, рівно як і не надано доказів повернення ним позивачу суми попередньої оплати в розмірі 3 500,00грн., а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 500,00 грн.

На час розгляду справи відповідач свої зобов'язання в частині поставки товару не виконав, попередню оплату не повернув, будь-яких заперечень стосовно суми позову не надав, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 500,00 грн..

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 858,03грн.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

З огляду на існування між сторонами по справі спрощених договірних відносин і відсутність письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання вимоги позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Також на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нарахувано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 84,86грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у даному спорі є неможливим, оскільки стягнення з продавця суми попередньої оплати за договором, що має місце в даній справі, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе зобов"язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (бак паливний).

Викладена правова позиція закріплена в Постанові Верховного Суду України від 16.09.2014р. № 3-90гс14, яка, з огляду на положення ст.82 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковою до врахування судом першої інстанції.

З урахуванням викладено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 84,86грн. задоволенню не підлягають.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 500,00 грн. попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар є правомірними, підтверджені належними доказами, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 858,03грн. пені та 84,86 грн. 3% річних задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплату судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 260,44грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Еврогранд" (7-й Хорольський тупик, буд. 3/24-Д, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; код ЄДРПОУ 39647885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина" (вул. Слов"янська, 8, м. Харків, 61052; код ЄДРПОУ 36456783) 3 500,00грн. попередньої оплати та 1 260,44грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 12.05.2017р.

          Суддя                                                   О.О. Ореховська