Рішення

від 11.05.2017 по справі 921/211/17-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 травня 2017 рокуСправа № 921/211/17-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальний комунальний сервіс" вул. Крушельницької , 18, оф.808/1, м. Тернопіль, 46400

про cтягнення заборгованості в сумі 21 776,53 грн, з яких: 21 200,00 грн - основний борг, 447,53 грн - інфляційні втрати, 129,00 грн - три відсотки річних

За участі представників:

позивача: ОСОБА_3, довіреність від 28.11.2016;

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: фізична особа-підприємця ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальний комунальний сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 21 776,53 грн, з яких: 21 200,00 грн - основний борг, 447,53 грн - інфляційні втрати, 129,00 грн - три відсотки річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань надання послуг технікою, зокрема: виконання робіт екскаватором KOMATSU (ковш 0,65 куб. м.), внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 28 березня 2017 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10 квітня 2017 року, який було відкладено на 27 квітня 2017 року.

Ухвалою суду від 27.04.2017 розгляд справи було відкладено на 11.05.2017.

В судовому засіданні 11 травня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задоволити.

Відповідач в судове засідання 11.05.2017 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, обґрунтованого відзиву на позов не подав, хоча про дату, час і місце слухання справи товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальний комунальний сервіс" було повідомлене належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 28.03.2017 повернулося на адресу суду без вручення адресату із відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". В той же час, ухвали суду від 28.03.2017, від 10.04.2017 та від 27.04.2017 товариству з обмеженою відповідальністю "Територіальний комунальний сервіс" відправлялася за адресою, що зазначена у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. С. Крушельницької, 18, оф.808/1, м. Тернопіль, 46400. Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правиламист.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

В силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як випливає з матеріалів справи, у жовтні 2016 року позивач - ФОП ОСОБА_1 надав послуги на замовлення відповідача - ТОВ "Територіальний комунальний сервіс" у вигляді виконання робіт екскаватором KOMATSU (ковш 0,65 куб. м.).

Даний факт підтверджується Актом здачі - приймання (надання послуг) №110 від 31 жовтня 2016 року на суму 21 200,00 грн та Актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2016 -01.01.2017. Зазначені вище Акти підписані представниками сторін без жодних зауважень, їх підписи скріплені відбитками печаток юридичних осіб.

05 січня 2017 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідачу пред'явлено претензію №1 із вимогою погасити заборгованість у розмірі 21 200,00 грн, однак остання товариством з обмеженою відповідальністю "Територіальний комунальний сервіс" залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на час звернення із даним позовом до суду становить 21 200,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого та в силу приписів ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті за виконані позивачем послуги в добровільному порядку, доказів протилежного відповідачем не подано, а судом самостійно не здобуто, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення із відповідача 21 200,00 грн заборгованості за надані послуги, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов правочину, укладеного сторонами в усній формі, відповідачу за період з 12.01.2017 по 27.03.2017 нараховано 3 % річних в сумі 129,00 грн, а також інфляційні втрати в сумі 447,53 грн.

Згідно п. 1.12. постанови пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Так, згідно ч.3 п. 3.2 вищевказаної постанови розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розглянувши та перевіривши представлений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом самостійно здійснено власний розрахунок з допомогою комп'ютерної програми інформаційно-аналітичного центру "Ліга" та встановлено, що 3 % річних за вказаний період складає 130,68 грн. Однак, враховуючи, що суд не уповноважений виходити за межі визначеного позивачем максимального розміру встановленої суми, а тому вважає вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 129,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, до задоволення підлягають інфляційні втрати в заявленій до стягнення сумі, а саме: 447,53 грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на зазначене позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальний комунальний сервіс" 21 776,53 грн боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальний комунальний сервіс" (вул. С.Крушельницької, 18, оф. 808/1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40122765) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1):

- 21 000 (двадцять одну тисячу) грн 00 коп. основного боргу;

- 447 (чотириста сорок сім) грн 53 коп. - інфляційних втрат;

- 129 (сто двадцять дев'ять) грн 00 коп. - 3% річних;

- 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, протягом десяти днів з дня його підписання 12 травня 2017 через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька