Рішення

від 10.05.2017 по справі 922/1114/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р.Справа № 922/1114/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом первинної профспілкової організації державного підприємства

завод Електроважмаш , 61055, м. Харків, проспект Московський, 299, код

ЄДРПОУ 22616428;

до товариства з обмеженою відповідальністю Туркуз , 61072, м. Харків, вул. 23

Серпня, 34, офіс 12, код ЄДРПОУ 36226357;

про стягнення 100800,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 03.04.2017 №33);

відповідача - не з'явився.

В розпочатому 10.05.2017 судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Первинна профспілкова організація державного підприємства завод ЕЛЕКТРОВАЖМАШ (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Туркуз (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 100800,00 грн., а також судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору про організацію оздоровлення №11 від 08.11.2013, позивачем перераховано відповідачу в рахунок попередньої оплати грошові кошти у сумі 100800,00 грн. за надання путівок. Однак, Законом України від 15 квітня 2014 року №1207-VI Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України було встановлено, що територія АРК, на якій розташований пансіонат Волга є тимчасово окупованою територією, порядок економічної діяльності на якій на той час визначено не було, за таких обставин відповідач свого обов'язку за договором щодо надання послуг з оздоровлення не виконав. Сторони дійшли згоди за допомогою листування щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 100800,00 грн., проте відповідач вказану суму коштів не повернув. Здійснюючи правове обґрунтування позовних вимог, посилається на ст.ст. 525, 629, 651 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.04.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.05.2017 о 10:30 год.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав. Разом з цим, ухвала суду про порушення провадження у справі від 04.04.2017 направлена на його адресу, що вказана у позовній заяві - 61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 34, офіс 12, код ЄДРПОУ 36226357, що співпадає з адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що зроблений судом, повернулася до суду 27.04.2017 без доказів вручення відповідачу, з поштовою відміткою "за не запитом".

Беручи до уваги приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просив задовольнити повністю.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

08 листопада 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю Туркуз (далі - виконавець) та первинною профспілковою організацією державного підприємства завод Електроважмаш (далі - замовник) було укладено договір №11 про придбання оздоровчо-туристичних послуг (далі - договір), за яким виконавець надає послуги з оздоровлення відпочиваючим, а замовник придбаває путівки в пансіонат Волга Крим м. Алушта с. Привітне Канакська балка, які являються звітним документом послуг, на умовах, передбачених цим договором.

Розділ 2 договору містить умови обслуговування.

У п.3.1. договору сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється замовником по безготівковому розрахунку на поточний рахунок виконавця у національній грошовій одиниці України, згідно із додатковою угодою.

Згідно із п.4.1. договору виконавець зобов'язується надати замовнику повну кількість оплачених оздоровчих путівок з моменту надходження грошових коштів на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до п.4.2. договору виконавець зобов'язується організувати відпочинок по оздоровчим путівкам, відповідно до умов, що вказані у розділі 2 цього договору.

Розділ 5 договору містить положення про відповідальність сторін. Так, сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Збитки, спричинені стороні договору, відшкодовуються у повному обсязі винною стороною. Виконавець не має права змінювати умови по прийому, розміщенню, наданню обов'язкових послуг відпочиваючим без згоди замовника (п.5.1., 5.3. договору).

Пунктом 9.1. договору передбачено, що у випадку повного чи часткового невиконання (чи неналежного виконання) умов цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України.

У п. 8.1. договору зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення строку заїзду.

Сторонами також було підписано додаткову угоду до договору №11 про придбанння оздоровчо-туристичних послуг у пансіонаті Волга (с. Канака), яка є невідємною частиною договору та в якій сторонами було погоджено строки та вартість заїздів, а також перелік послуг, що входять у вартість обслуговування.

Відповідно до додаткової угоди до договору останній строк заїзду з 15.09.2014-24.09.2014. Загальна вартість заїздів складає 388800,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в рахунок попередньої оплати за путівки перерахував ТОВ Туркуз 100800,00 грн. відповідно до платіжного доручення № ПлА-000009 від 13.01.2014.

Позивач стверджує, що відповідач свого обов'язку за договором про надання послуг з оздоровлення не виконав, кошти у сумі 100800,00 грн. у срок до 10 жовтня 2014 року, що був узгоджений сторонами, не повернув, у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою договір №11 про придбання оздоровчо-туристичних послуг від 08.11.2013 є договором про надання послуг, за яким та відповідно до ст.901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Cудом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором №11 про придбання оздоровчо-туристичних послуг від 08.11.2013 позивач в рахунок попередньої оплати за путівки, сплатив відповідачу 100800,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного дорручення №ПлА-000062 від 29.03.2017 (а.с.10).

Як стверджує позивач, відповідач своїх обов'язків щодо надання послуг з оздоровлення за вказаним договором не виконав, так як Законом України від 15 квітня 2014 року №1207-VIІ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України було встановлено, що територія АРК, на якій розташований пансіонат Волга є тимчасово окупованою територією, та порядок економічної діяльності на якій визначено не було.

В порядку досудового врегулювання спору та у зв'язку із ненаданням відповідачем послуг, 17.06.2014 позивач звернувся до відповідача із листом №31 про повернення невикористаних грошових коштів за путівки у сумі 100800,00 грн.

На вказаний лист відповідач надав відповідь від 14.07.2014 за вих. №14/07-1, в якій повідомив, що у зв'язку із ситуацією у Криму буде здійснений розрахунок з первинною профспілковою організацією державним підприємством завод Електроважмаш в кінці оздоровчого сезону та зобов'язався погасити заборгованість у розмірі 100800,00 грн. у строк до 10 жовтня 2014 року.

Як зазначає позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач кошти у сумі 100800,00 грн. не сплатив.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.1, 2).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано суду доказів сплати заборгованості у сумі 100800,00 грн. та не спростовано обставин, що викладені у позовній заяві.

З огляду на викладене, оскільки позивачем на підставі договору № 11 від 08.11.2013, в рахунок попередньої оплати, сплачено відповідачу 100800,00 грн. за путівки, проте визначені умовами договору зобов'язання з боку відповідача виконані не були, відповідач грошові кошти у сумі 100800,00 грн. не повернув, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та правомірними, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 49 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600, 00 грн. на відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Туркуз (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 34, офіс 12, код ЄДРПОУ 36226357) на користь первинної профспілкової організації державного підприємства завод Електроважмаш (61055, м. Харків, проспект Московський, 299, код ЄДРПОУ 22616428) заборгованість у сумі 100800,00 грн. та судовий збір у сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_2