ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" травня 2017 р. Справа № 917/157/17
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 12.12.2016р. №743;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації, Полтавська область, Оржицький район, смт. Оржиця, (вх. № 1184 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 23.03.2017р. у справі №917/157/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Полтава,
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації, Полтавська область, Оржицький район, смт.Оржиця,
про стягнення 77 074,08 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.03.2017р. у справі №917/157/17 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 77 074,08грн. боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та витрати по сплаті судового у розмірі 1 600,00грн.
Рішення суду з посиланням на положення статей 11, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, частини 6 статі 48 Бюджетного кодексу України та Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 мотивовано тим, що всупереч положенням чинного законодавства, витрати понесені позивачем внаслідок надання послуг зв'язку за період з січня по грудень 2016року відповідачем в повному обсязі відшкодовані не були, внаслідок чого утворилась заборгованість, а отже позивачем правомірно було заявлено до стягнення основну заборгованість по витратах понесених внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах у розмірі 77 074,08грн.
Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.03.2017р. у справі №917/157/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та відповідно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги зв'язку пільговій категорії населення у розмірі 77 074,08грн., оскільки між Управлінням праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" відсутні будь-які договірні правовідносини. Крім того, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано тих обставин, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016рік " не було передбачено коштів субвенцій з Державного бюджету України на надання послуг зв'язку пільговій категорії населення та будь-яких рішень органів місцевого самоврядування щодо визначення Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації як розпорядника коштів по відшкодуванню за надані пільги з послуг зв'язку на 2016 - 2017роки прийнято не було.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 10.05.2017р.
26.04.2017р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4537), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації відмовити, рішення господарського Полтавської області від 23.03.2017р. у справі №917/157/17 залишити без змін.
У судовому засідання Харківського апеляційного господарського суду 10.05.2017р. представник позивача заперечила проти вимог апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації, просила відмовити в її задоволенні, рішення господарського Полтавської області від 23.03.2017р. у справі №917/157/17 залишити без змін.
У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 10.05.2017р. представник апелянта - Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, про що свідчить повернуте повідомлення про вручення поштового відправлення за вих. №005410/2 (т.1 а.с.81). А також про отримання ухвали свідчать відомості з реєстру відстеження пересилання поштових відправлень Укрпошти, а саме документ зі штрихкодовим ідентифікатором 3770006618350 (даний штрихкодовий ідентифікатор відображений на повернутому повідомленні про вручення поштового відправлення за вих. №005410/2) вручено за довіреністю 18.04.2017р.
Судова колегія зазначає, що апеляційним господарським судом було виконано процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення апелянта про час та місце розгляду справи, про що також свідчить штамп на зворотній сторінці ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2017р. про відправлення її копій сторонам, що є доказом належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013р.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, та зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на постанову суду, судова колегія дійшла висновку, що апелянту було створено належні умови для реалізації його процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представник апелянта був повідомлений про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги належним чином (т.1 а.с.81), а також, що явка представника апелянта у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в період з січня по грудень 2016року було надано послуги зв'язку на пільгових умовах громадянам Оржицького району Сумської області, яких було включено до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 (надалі - Положення) та на яких поширюється дія пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", пункту 16 статті 6 4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 6 частини першої статті 6, частини третьої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", частини п'ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 77 074,08грн.
Як зазначає позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем наданих послуг зв'язку пільговій категорії населення, станом на 01.01.2017р. утворилась заборгованість у розмірі 77 074,08грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга", затвердженої Наказом Мінпраці України від 28.03.2003р. №83 за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом від 01.01.2017р., який підписано уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств та не заперечується відповідачем (т.1 а.с.9).
З матеріалів справи вбачається, що 25.01.2017р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №03-29, в якій позивач просив протягом семи днів з дня отримання вказаної вимоги забезпечити погашення заборгованості за надані послуги зв'язку у розмірі 77 074,08грн. (т.1 а.с.6), однак відповідачем вказані кошти сплачені не були, що і стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Полтавської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до господарського суду Полтавської області з позовною заявою (т. 1 а.с.2-39), в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги зв'язку у розмірі 77 074,08грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.03.2017р. позов задоволено повністю; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Полтавської філії ПАТ "Укртелеком" 77 074,08грн. боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та витрати по сплаті судового у розмірі 1 600,00грн.
Досліджуючи матеріали у їх сукупності та надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012р. (надалі - Правила), споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Пунктом 63 Правил також передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Вищевказані правові норми закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.
При цьому, ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , яка визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Як було зазначено вище, в період з січня по грудень 2016 року позивачем було надано послуги зв'язку громадянам Оржицького району Полтавської області, які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширюється дія пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", пункту 16 статті 6 4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 6 частини першої статті 6, частини третьої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", частини п'ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 77 074,08грн.
Підпунктом 9 частини 1 статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.
Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 89 та частиною 1 статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян проводяться з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 97 Бюджетного кодексу України визначено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів), який визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг населенню зокрема, щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 1 Порядку).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 256, головні розпорядники бюджетних коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Отже, чинним законодавством передбачено відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, при цьому вказані зобов'язання виникають безпосередньо з законів України та не залежать від їх фінансування.
Пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, яким у даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації.
Згідно пункту 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, управлінням державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.03.2002р. №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).
Отже, з аналізу вказаного Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та Постанови №256 випливає, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто це органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення, в даному випадку яким є відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації , а підставою для сплати коштів є підписані обома сторонами Акти звіряння розрахунків.
Відповідно до частини першої пункту 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг населенню на оплату зокрема, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).
Як зазначає в позовній заяві позивач та не заперечується відповідачем, позивачем на виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 (надалі - Положення), на паперових та електронних носіях направлялись відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат (за формою « 2-пільга» ), пов'язаних з наданням пільг за період з січня по грудень 2016року з поіменним списком абонентів за формою "2-пільга".
Вказані розрахунки за формою « 2-пільга» за відповідний період надані позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 11 Положення, на відповідача як на розпорядника коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг покладено обов'язок щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації. Після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, уповноважений орган складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою « 5-пільга» ; реєстр розрахунків згідно з формою « 7-пільга» ; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга» .
Перевіркою наданого позивачем до матеріалів справи акту звірки форми « 3-пільга» , колегією суддів встановлено, що сума заборгованості за спірний період становить 77 074,08грн., акт звірки форми « 3-пільга» підписано уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та скріплений печатками підприємств (т.1 а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою відповідачем наданих послуг зв'язку пільговій категорії населення, 25.01.2017р. позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу №03-29 в порядку статті 530 Цивільного кодексу України, в якій просив протягом семи днів з дня отримання вказаної вимоги забезпечити погашення заборгованості за надані послуги зв'язку у розмірі 77 074,08грн. (т.1 а.с.7)
Доказів надання відповіді на вимогу позивача, а також сплати заборгованості в розмірі 77 074,08грн. за надані позивачем послуги зв'язку, апелянтом ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного господарського суду надано не було.
Судова колегія зазначає, що частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 та 3 статті 63 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допоміг, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини першої - четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України.
Пунктом 19 частини першої статті 12, пунктом 10 частини першої статті 13, пунктом 18 частини першої статті 14, пунктом 20 частини першої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» , пунктом 16 статті 6 4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» , пунктом 11 статті 20, статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , пунктом 6 частини першої статті 6, частини третьої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , частини п'ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 4 частини третьої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані позивачем послуги зв'язку пільговій категорії населення з тих підстав, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не було передбачено коштів субвенцій з Державного бюджету України на надання вказаних послуг, оскільки чинним законодавством не передбачено залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, частиною 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Пунктом 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14 встановлено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому, у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
Крім того, пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України" від 15.03.2011р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" визначено, що за змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України , частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446).
Отже, Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації Полтавської області , яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КОД ЄДРПОУ 03195168 є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини першої статті 96 Цивільного кодексу України має відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Відповідно до роз'яснень викладених у листі Міністерства фінансів України від 30.06.2011р. №31-07310-10-24/16584, статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України.
Разом з тим, деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду України, яка відповідно до вимог статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, колегія суддів зазначає, що відсутність фінансування з боку Державного бюджету України не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та відповідно скасування оскаржуваного рішення та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по витратах понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах у розмірі 77 074,08грн.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 23.03.2017р. у справі №917/157/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Оржицької райдержадміністрації залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 23.03.2017р. у справі №917/157/17 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 12 "травня" 2017р.
Головуючий суддя Плахов О.В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Здоровко Л.М.
Суд | Харківський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 10.05.2017 |
Оприлюднено | 16.05.2017 |
Номер документу | 66437500 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Харківський апеляційний господарський суд
Плахов О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні