Рішення

від 25.04.2017 по справі 916/581/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2017 р.Справа № 916/581/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт» про стягнення заборгованості в загальній сумі 127701,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Дніпрогаз» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт» про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/П-ПР-12235/139354 від 01.01.2013 р. в загальній сумі 127701,89 грн., у т.ч. 84969,96 грн. - основного боргу, 36202,18 грн. - інфляційних втрат, 6529,75 грн. - 3% річних, посилаючись на наступне.

01.01.2013 р. між ПАТ Дніпрогаз та ТОВ Готель Спорт був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання які є кінцевими споживачами) № 2013/П-ПР-12235/139354, відповідно до п. 1.1 якого позивач (постачальник) постачає природний газ відповідачу (споживачу) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах передбачених договором.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, у грудні 2014 року та січні-квітні 2015 року позивачем на адресу відповідача здійснено постачання природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, загальна вартість якого становить 139947,53 грн.

Відповідно до п. 4.7 договору оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Оплата вартості послуг з постачання газу у відповідності до п. 4.6 договору здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка № 2 до договору. Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок спеціальним режимом використання у розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору не здійснив повну оплату послуг з постачання газу, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 84969,96 грн. за грудень 2014 р. та січень-квітень 2015 р.

Крім того, з огляду на наявність у відповідача вказаної заборонності позивач на підставі ст. 625 ЦК України здійснив нарахування відповідачу інфляційних втрат в сумі 36202,18 грн. та 3 % річних в сумі 6529,75 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.03.2017 р. позовну заяву ПАТ „Дніпрогаз» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/581/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду про розгляд справи повернуто до суду без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за зазначеною адресою згідно довідки Укрпошти ф.20 на поштовому конверті.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01 січня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством „Дніпрогаз» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт» (споживач) був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб промислових підприємств та інших суб'єктів господарювання які є кінцевими споживачами) № 2013/П-ПР-12235/139354, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 2.6 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу та/або актом виконаних робіт, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору та згідно з умовами Технічної угоди, укладеної між споживачем та газорозподільним підприємством.

За умовами п. 2.7 договору постачальник до 2-го числа звітного місяця направляє споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць та/або два примірники акта виконаних робіт, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою постачальника.

Відповідно до п. 2.8 договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу та акта виконаних робіт зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу та/або один примірник акта виконаних робіт, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу та/або акту виконаних робіт.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадку зміни ціни газу внаслідок прийняття національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики рішень, сторони застосовуватимуть нові ціни з моменту, який буде визначено у відповідному рішенні національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно п. 4.2 договору у випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються: збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ; тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання газу за регульованим тарифом; податок на додану вартість. Загальна ціна природного газу визначається шляхом сумування всіх елементів ціни і зазначається у рахунку.

Відповідно до п. 4.4 договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та/або актів виконаних робіт та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

За умовами п. 4.5 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно розділом 3 договору.

Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу споживачу.

Згідно п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді. У разі, якщо на дату укладення даного договору за споживачем обліковується переплата за договором на постачання природного газу, який діяв у попередньому періоді, то така переплата зараховується як попередня оплата по цьому договору. У разі, якщо на дату припинення дії даного договору за споживачем обліковується переплата за даним договором, то така переплата зараховується як попередня оплата за договором укладеним на наступний період постачання газу.

Згідно п. 4.7 договору оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Відповідно до п. 4.8 договору у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з постачання газу сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством, укладають графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за договором. У разі порушення споживачем графіка погашення заборгованості постачальник має право в порядку, визначеному розділом 7 договору, припинити або обмежити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості,

За умовами п. 4.9 договору звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта виконаних робіт протягом 10-ти днів з дати пред'явлення вимоги однієї із сторін.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Згідно п. 6.2.1 договору при невиконанні споживачем вимог порядку проведення розрахунків, передбаченого розділом 4 договору, постачальник має право припинити (обмежити) постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за договором.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2013 року. При цьому сторонами досягнуто згоди про те, що в силу положень частини 3 статті 631 ЦК України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме з 01 січня 2013 року.

В п. 10.3 договору сторони домовились, що відносини з приводу виконання цього договору, які не врегульовані даним договором, регулюються чинним законодавством України.

31.12.2013 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 2013/П-ПР12235/139354, відповідно до якої сторони домовились продовжити термін дії договору до 31.12.2014 р.

Надалі 31.12.2014 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 2013/П-ПР12235/139354, відповідно до якої сторони погодили продовжити термін дії договору до 31.12.2015 р.

10.06.2015 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 2013/П-ПР12235/139354, відповідно до якої сторони домовились договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/П-ПР12235/139354 від 01.01.2013 р. вважати з 01.07.2015 р. припиненим. Останній день дії договору 30.06.2015 р.

Як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору не здійснив повну оплату послуг за постачання газу у грудні 2014 р. та січня-квітні 2015 р., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за вказаний період в сумі 84969,96 грн. Так, несплата відповідачем поставленого природного газу за спірним договором стала підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, вищевказаний договір на постачання природного газу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов зазначеного договору № 2013/П-ПР-12235/139354 від 01.01.2013 р. позивач у період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р. поставив відповідачу природний газ в обсязі 17946 м 3 на загальну суму 139947,53 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів приймання-передачі природного газу (а.с. 31-35), а саме:

- у грудні 2014 р. поставлено 5965 м 3 природного газу за ціною 5900,00 грн. за 1000 м 3 на суму 45899,24 грн.;

- у січні 2015 р. поставлено 5976 м 3 природного газу за ціною 5900,00 грн. за 1000 м 3 на суму 45983,89 грн.;

- у лютому 2015 р. поставлено 5149 м 3 природного газу за ціною 29349,30 грн. за 1000 м 3 на суму 38359,85 грн.;

- у березні 2015 р. поставлено 841 м 3 природного газу за ціною 8900,00 грн. за 1000 м 3 на суму 9559,45 грн.;

- у квітні 2015 р. поставлено 15 м 3 природного газу за ціною 7200,00 грн. за 1000 м 3 на суму 145,10 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, прийняття відповідачем від позивача поставленого природного газу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання здійснити оплату за поставлений на об'єкт відповідача природний газ відповідно до умов договору № 2013/П-ПР-12235/139354 та чинного законодавства на підставі складених вище зазначених актів приймання-передачі природного газу, які згідно п. 2.9 договору є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

При цьому згідно п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наразі, як з'ясовано судом, відповідачем не здійснювались авансові платежі, відповідно остаточна оплата поставленого природного газу мала здійснюватися не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Так, судом з'ясовано та відповідачем не спростовано той факт, що останнім в порушення взятих на себе зобов'язань здійснено лише часткову оплату за поставлений у період з грудня 2014 р. по квітень 2015 р. природний газ в сумі 54977,57 грн., у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість в сумі 84969,96 грн. згідно наданого позивачем розрахунку суми боргу (139947,53 грн. - 54977,57 грн.), зокрема, за січень 2015 р. - 36905,56 грн., за лютий 2015 р. - 38359,85 грн., за березень 2015 р. - 9559,45 грн., за квітень 2015 р. - 145,10 грн.

Між тим заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наразі несплатою позивачу вищевказаної суми заборгованості за договором № 2013/П-ПР-12235/139354 відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 84969,96 грн.

Разом з тим невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відповідно до п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

При цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В свою чергу згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі № 2013/П-ПР-12235/139354 не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого природного газу, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних за період з 06.01.2015 р. по 28.02.2017 р. на відповідну існуючу суму боргу, що мала місце у вказаному періоді. Так, за наведеним у позовній заяві розрахунку (а.с. 4) сума 3% річних складає 6529,75 грн., у т.ч.:

- на суму боргу за поставлений газ у грудні 2014 р. (06.01.2015 р. - 26.01.2015 р. (борг 36111,62 грн.), 27.01.2015 р. - 28.04.2015 р. (борг 35921,67 грн.), 29.04.2015 р. - 13.09.2015 р. (борг 25921,67 грн.) нараховано 1406,26 грн. (62,33 грн. + 271,63 грн. + 1072,30 грн.);

- на суму боргу 36905,56 грн. за поставлений газ у січні 2015 р. (06.02.2015 р. - 28.02.2017 р.) нараховано 2284,10 грн.;

- на суму боргу 38359,85 грн. за поставлений газ у лютому 2015 р. (06.03.2015 р. - 28.02.2017 р.) нараховано 2285,83 грн.;

- на суму боргу 9559,45 грн. за поставлений газ у березні 2015 р. (06.04.2015 р. - 28.02.2017 р.) нараховано 545,28 грн.;

- на суму боргу 145,10 грн. за поставлений газ у квітні 2015 р. (06.04.2015 р. - 28.02.2017 р.) нараховано 8,28 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок річних, судом виявлено помилковість нарахування позивачем річних на суму боргу 145,10 грн. за поставлений газ у квітні 2015 р. за період з 06.04.2015 р. по 28.02.2017 р. (695 дн.). Так, за умовами п. 4.7 договору остаточна сплата поставленого у квітні 2015 року природного газу мала бути здійснена не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто не пізніше 05.05.2015 р., в свою чергу прострочення виконання вказаного обов'язку відповідачем відбулось з 06.05.2015 р., а не з 06.04.2015 р., як вказано позивачем у розрахунку. Відтак, судом здійснено перерахунок річних на суму боргу 145,10 грн. за поставлений газ у квітні 2015 р. за період з 06.05.2015 р. по 28.02.2017 р. (665 дн.), що складають 7,93 грн. (145,10 грн./100% х 3%/365 дн. х 665 дн.).

Таким чином, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, складає 6529,40 грн., а не 6529,75 грн., як заявлено у позові.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97р. N 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене та з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі від 03.04.1997 р. N 62-97р., судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань на відповідну суму боргу у період з 01.05.2015 р. по 28.02.2107 р. та встановлено, що вказаний розрахунок інфляційних в загальній сумі 36202,18 грн. здійснено з обранням невірного індексу інфляції у обраному періоді прострочення на існуючу у цей період суму боргу. У зв'язку з цим судом здійснено самостійно перерахунок інфляційних втрат із врахуванням визначеного Державною службою статистики України індекс інфляції, що мав місце у періоді прострочення платежів за поставлений природний газ позивачем у грудні 2014 р., січні-квітні 2015 року. Зокрема:

- на суму боргу за поставлений природний газ у грудні 2014 року в розмірі 25921,67 грн. за період 01.05.2015 р. - 31.08.2016 р. розмір інфляційних збитків складає 2384,79 грн. (25921,67 грн. (сума боргу) х 1,092 (сукупний індекс інфляції) - 25921,67 грн.);

- на суму боргу за поставлений природний газ у січні 2015 року в розмірі 36905,56 грн. за період 01.03.2015 р. - 28.02.2017 р. розмір інфляційних збитків складає 19006,36 грн. (36905,56 грн. (сума боргу) х 1,515 (сукупний індекс інфляції) - 36905,56 грн.);

- на суму боргу за поставлений природний газ у лютому 2015 року в розмірі 38359,85 грн. за період 01.04.2015 р. - 28.02.2017 р. розмір інфляційних збитків складає 14078,07 грн. (38359,85 грн. (сума боргу) х 1,367 (сукупний індекс інфляції) - 38359,85 грн.);

- на суму боргу за поставлений природний газ у березні 2015 року в розмірі 9559,45 грн. за період 01.05.2015 р. - 28.02.2017 р. розмір інфляційних збитків складає 1902,33 грн. (9559,45 грн. (сума боргу) х 1,199 (сукупний індекс інфляції) - 9559,45 грн.);

- на суму боргу за поставлений природний газ у квітні 2015 року в розмірі 145,10 грн. за період 01.06.2015 р. - 28.02.2017 р. розмір інфляційних збитків складає 25,10 грн. (145,10 грн. (сума боргу) х 1,173 (сукупний індекс інфляції) - 145,10 грн.).

Тому загальний розмір інфляційних збитків у зв'язку з простроченням відповідачем оплати за договором № 2013/П-ПР-12235/139354 від 01.01.2013 року складає 37396,65 грн.

В свою чергу оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в сумі 36202,18 грн. є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка заявлена позивачем в розмірі 36202,18 грн . Адже за приписами п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, лише у разі наявності про це клопотання заінтересованої сторони. Так, в процесі розгляду справи позовні вимоги в цій частині позивачем не уточнювались та не змінювались, також клопотання про застосування п. 2 ст. 83 ГПК позивачем не заявлялось.

Таким чином, загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача, складає 127701,54 грн., у т.ч. 84969,96 грн. - заборгованість за поставлений природний газ, 6529,40 грн. - 3% річних та 36202,18 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз» обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, але підлягають частковому задоволенню з огляду на помилковість у розрахунку позивачем 3% річних.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт» про стягнення заборгованості в загальній сумі 127701,89 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт» (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 17; код ЄДРПОУ 32713815) на користь Публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз» (49029, м. Дніпро, вул. О. Кониського, буд. 5; код ЄДРПОУ 20262860) суму основної заборгованості в розмірі 84969/вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять/грн. 96 коп., 3% річних в сумі 6529/шість тисяч п'ятсот двадцять дев'ять/грн. 75 коп., інфляційні втрати в сумі 36202/тридцять шість тисяч двісті дві/грн. 18 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1915/одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять/грн. 53 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Готель „Спорт» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03 травня 2017 р.

Суддя В.С. Петров