Рішення

від 10.05.2017 по справі 918/262/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2017 р. Справа № 918/262/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сателіт Ойл"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Дігертранс"

про стягнення грошових коштів в сумі 54 578,02 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сателіт Ойл" (надалі Позивач або ТОВ "Сателіт Ойл") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Дігертранс" (надалі Відповідач або ТОВ "Компанія Дігертранс") в якому просить стягнути з останнього основний борг у розмірі 48 234,00 грн., пеню у розмірі 4409,48 грн., 3 % річних у розмірі 473,05 грн. та інфляційні у розмірі 1461,49 грн.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі договору поставки № 73 від 12.05.2015 року він передав у власність Відповідачу паливно - мастильні матеріали на суму 739 583,95 грн., однак Відповідач оплатив вартість матеріалів частково в сумі 691 349,95 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 10.05.2017 року позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позов не надав, до господарського суду повернулися ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, які направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, з відміткою поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору та можливість здійснювати розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника позивача, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

12 травня 2015 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сателіт Ойл" (Постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Дігертранс" (Покупець), уклали Договір поставки № 73 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в строки визначені Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товарно - матеріальні цінності (далі по тексту - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість.

Згідно п. 2.1. Договору, детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску (поставки) та базис поставки Товару зазначається в накладних і (або) Специфікації (-ях) до даного Договору яка (-і) являються невід'ємною його частиною.

Відпуск Товару Покупцю проводиться безпосередньо у місці його зберігання. Датою поставки (відпуску) Товару вважається дата, що зазначена у відповідних накладних на поставку (відпуск) Товару (п. 3.1. Договору).

Згідго п. 4.1. Договору ціна за одиницю виміру та загальна вартість Товару, який відпускається (поставляється) по цьому Договору вказані в накладних і (або) Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Покупець зобов'язується проводити оплату вартості Товару в термін, що зазначено в Специфікації (-ях) до Договору, а при відсутності такої (-их) - на протязі чотирьох банківських днів з моменту відпуску (поставки) Товару (п. 3.1.) (п. 5.2. Договору).

Даний Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2015 року. Якщо за 15 днів до закінчення дії строку Договору жодна із Сторін не повідомила письмово про його припинення, Договір вважається продовженим на тих самих умовах на один рік (п. 9.1., п. 9.2. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

За твердженням Позивача на виконання Договору він передав, а Відповідач отримав товар згідно видаткових накладних № 668 від 19.06.2015 р., № 708 від 26.06.2015 р., № 795 від 08.07.2015 р., № 801 від 09.07.2015 р., № 852 від 17.07.2015 р., № 858 від 17.07.2015 р., № 912 від 27.07.2015 р., № 1083 від 21.08.2015 р., № 1158 від 04.09.2015 р., № 1225 від 18.09.2015 р., № 1278 від 28.09.2015 р., № 1333 від 06.10.2015 р., № 1421 від 21.10.2015 р., № 1477 від 30.10.2015 р., № 1540 від 10.11.2015 р., № 1548 від 12.11.2015 р., № 1591 від 23.11.2015 р., № 1653 від 01.12.2015 р., № 1692 від 11.12.2015 р., № 1711 від 16.12.2015 р., № 24 від 13.01.2016 р., № 78 від 29.01.2016 р., № 136 від 12.02.2016 р., № 181 від 25.02.2016 р., № 238 від 09.03.2016 р., № 341 від 28.03.2016 р., № 707 від 14.06.2016 р., № 1602 від 23.11.2016 р., № 1605 від 23.11.2016 р., № 1614 від 24.11.2016 р., № 1621 від 25.11.2016 р. загальною вартістю 739 583 грн. 95 коп. (а.с. 17-47).

Відповідно до п. 5.2 Договору Відповідач зобов'язався провести оплату за товар, однак вартість отриманого товару оплатив частково на суму 691 349 грн. 95 коп., що підтверджується довідкою АТ "Місто Банк" № 109 БТ від 03.03.2017 року (а.с. 14-16).

Відтак, сума основного боргу Відповідача складає 48 234 грн. 00 коп.

Позивачем на адресу Відповідача була надіслана вимога - претензія № 08-02/2017 від 08.02.2017 року, яка була отримана останнім, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення. Відповідно до вищевказаної вимоги - претензії ТОВ "Сателіт Ойл" звернулося до ТОВ "Компанія Дігертранс" з вимогою погасити заборгованість в сумі 48 234 грн. 00 коп., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки вказані видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, штамп позивача і відповідача про отримання товару та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

На час розгляду справи доказів повернення Відповідачем основного боргу Позивачу в сумі 48 234 грн. 00 коп. матеріали справи не містять.

Крім того, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 23.01.2017 р. за період: 01.02.2016 р. - 23.01.2017 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сателіт Ойл" та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Дігертранс" за договором № 73 від 12.05.2015 р., поданого позивачем, підписаного сторонами та скріпленого печатками останніх, наявність заборгованості та її розмір відповідачем визнається.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 48 234 грн. 00 коп. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 4 409,48 грн. пені, 473,05 грн. 3 % річних та 1461,49 грн. інфляційних, судом враховується наступне.

За умовами п. 7.2. Договору, Покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного Договору несе відповідальність у вигляді пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день простроченого платежу.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України)

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум пені та інфляційних прийшов до висновку що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4409,48 грн. та інфляційних у розмірі 1461,49 грн. є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відповідно такими що підлягають до задоволення.

Разом з тим, перевіривши подані розрахунки та період нарахування 3 % річних, судом встановлено, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку нарахування. Так зокрема, у визначеному позивачем періоді (з 30.11.2016 року по 30.03.2017 рік) 3 % річних складають 472 грн. 73 коп., а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості по оплаті за товар, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Поняття і види доказів викладені у статті 32 ГПК України, згідно якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 36 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв"язку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сателіт Ойл" задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія Дігертранс" (35306, Рівненська область, Рівненський район, с. Колоденка, провул. Свободи, буд. 3Г, код ЄДРПОУ 39452797) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сателіт Ойл" (33009, м. Рівне, провул. Робітничий, 6, код ЄДРПОУ 38503384) 48 234 грн. 00 коп. (сорок вісім тисяч двісті тридцять чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 4 409 грн. 48 коп. (чотири тисячі чотириста дев'ять гривень 48 коп.) пені, 1 461 грн. 49 коп. (одну тисячу чотириста шістдесят одну гривню 49 коп.) інфляційних, 472 грн. 73 коп. (чотириста сімдесят дві гривні 73 коп.) 3 % річних та 1 600 грн. 00 коп. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. В решті позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сателіт Ойл" відмовити в задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано "12" травня 2017 року.

Суддя Марач В.В.