Рішення

від 11.05.2017 по справі 920/266/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2017 Справа № 920/266/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/266/17

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-МАРКЕТ ,м.Суми

до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВЕЛЛС , м.Суми

про стягнення 318900,35 грн.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,довіреність від 05.05.2017,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 318900,35 грн., з яких: 270480,00 грн. - повернення суми авансового платежу за договором №19 від 20.11.2015 року, 48420,35 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань та витрати по сплаті судового збору в сумі 4873,52 грн.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, в засідання суду не з'явився.

Згідно поданого позивачем 11.05.2017 року Витягу з ЄДР юридичних , фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.05.2017року відповідач знаходиться за адресою: 40035, Сумська область, м. Суми, Зарічний район, вул. Інтернаціоналістів, будинок 5, офіс 108 , таким чином, суд направив ухвалу про порушення провадження у справі на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та Витягу . При цьому, зазначена ухвала про порушення провадження у справі до суду відділенням пошти повернута не була.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі відсутності сторін за адресою, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Тому, оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у даному судовому засіданні, клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача в дане судове засідання не надходило, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2015 року між сторонами укладено договір №19 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого позивач (замовник) доручає, а відповідач (виконавець) бере на себе зобов'язання з виконання фундаментних робіт, постачання і монтажу ваг автомобільних тензометричних ЗЕВС-АВТО ВТА-60-18-3 (далі -ваги) на підставі Технічних вимог (Додаток №1) в терміни згідно з Календарним паном (Додаток 2), в комплектації згідно Специфікації (Додаток 3), які є невід'ємними частинами цього договору.

Вартість договору згідно п.1.2. становить 324350,00 грн. та складається з вартості ваг ( п.п.1.2.1) - 269350,00 грн. та вартості фундаментних робіт, з урахуванням вартості матеріалів, витрат на транспортування матеріалів та обладнання, вартості налагоджувальних робіт ( п.п.1.2.2) - 55000,00 грн.

Порядок розрахунків визначено розділом 4 договору. Так, згідно п.4.3. позивач (замовник) здійснює авансовий платіж в розмірі 80% вартості ваг та послуг згідно п.1.2.2 договору в сумі 270480,00 грн.

Другий платіж, згідно п.4.4. договору в сумі 53870,00 грн.,позивач (замовник) сплачує протягом 2 (двох) банківських днів після постачання та встановлення ваг.

Згідно п.1.4 договору початок виконання зобов'язань за договором визначається датою підписання договору, тобто 20.11.2015 року.

Деталізація і Календарний план виконання робіт визначені Додатком №2 до договору. При цьому п.2.1. договору визначено, що обов'язком відповідача (виконавця) є виконати зобов'язання якісно, в повному обсязі, у відповідності з термінами, передбаченими в Додатку №2.

Згідно п.4 Календарного плану ( Додаток 2 до договору) виготовлення вантажоприймальної платформи та елементів устаткування мало бути здійснене в строк 18 робочих днів з моменту виконання п.4.3. договору, тобто з дня перерахування попередньої оплати.

Доставка вантажоприймальної платформи та тензометричного комплекту на місце установки 3 робочі дні після виконання п.4.3. договору та п.2 Календарного плану (виконання будівельних робіт з виготовлення фундаменту - від 12 днів), збірка і монтаж ваг на місці експлуатації - ще 3 дні ( п.п.5, 6 Календарного плану), повірка в органах Укрметртестстандарту - 1 день ( п.7 Календарного плану).

В той же час пунктом 2.7 договору передбачено, що відповідач (виконавець) зобов'язаний відвантажити ваги протягом 45 робочих днів з моменту надходження попередньої оплати позивача (замовника) на розрахунковий рахунок відповідача (виконавця) згідно п.4.3. договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.11.2015 року, на виконання вимог п.4.3 договору , ним була здійснена оплата авансового платежу згідно платіжного доручення № 1371 на суму 270480,00 грн. ( а.с.24). Таким чином, строк виконання зобов'язань відповідача за договором починає перебіг з 23.11.2015 року. Строк поставки ваг згідно п.2.7. договору минув 26.01.2016 року, остаточний строк виконання робіт за договором згідно Додатку № 2 минув 01 лютого 2016 року. Починаючи з 02 лютого 2016 року починається прострочення виконання зобов'язань відповідачем за згаданим договором.

Згідно розділу 5 договору, приймання продукції та робіт підтверджується видатковою накладною та актом виконаних робіт, проте жоден з цих документів сторонами підписано не було.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 628Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з укладеного між позивачем та відповідачем договору № 19 від 20.11.2015року,останній містить ознаки договору підряду та договору поставки (згідно п.2.1. договору відповідач зобов'язувався виконати роботи відповідно до Додатку 2, а згідно п.2.2. договору відповідач зобов'язувався поставити ваги згідно специфікації - Додаток 3).

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець(постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару або повернути суму попередньої оплати.

Згідно частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України , якщо підрядчик своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно , що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання за договором ( п.4.3 договору) виконав, сплативши відповідачу авансовий платіж в сумі 270490,00 грн., проте, в порушення умов договору №19 від 20.11.2015 року, п.4 Календарного плану (Додаток 2 до договору) та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач виготовлення вантажоприймальної платформи та елементів устаткування не здійснив, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві вимогу за № 17-28/02 від 28.03.2017 року з повідомленням про відмову від договору № 19 від 20.11.2015 на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та вимогою повернення суми попередньої оплати. Зазначена вимога (претензія) залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вище викладене, а також те, що відповідач доказів повернення позивачу суми авансового платежу за договором № 19 від 20.11.2015 року не надав, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 270480,00 грн. коштів є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 610, 692, 712, 849 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання, зокрема сплата неустойки.

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1 договору № 19 від 20.11.2015 року передбачена відповідальність відповідача (виконавця) перед позивачем (замовником) у вигляді пені в розмірі 36% річних за кожен день прострочення.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 48420,35 грн., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВЕЛЛС ( 40035, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, буд.5, офіс 108, ідентифікаційний код 39316055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-МАРКЕТ ( 40020, м. Суми, вул. Ковпака, буд.4, ідентифікаційний код 31547713) авансовий платіж за договором № 19 від 20.11.2015 року в розмірі 270480,00 грн., пеню в розмірі 48420,35 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4783,52 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.05.2017.

Суддя ОСОБА_2