Ухвала

від 10.05.2017 по справі 802/110/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/110/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

10 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: Огородник Н.А.,

прокурора: Федчук С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області до приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2017 року керівник Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" про стягнення заборгованості.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляійної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ПАТ "Турбівський каоліновий завод", знаходиться на обліку в Липовецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та є платником відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

За відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії громадянину ОСОБА_3, призначеної на пільгових умовах за Списком №2 за період з січня 2016 року по березень 2016 року з урахування перерахунку за 2015 рік в сумі 8019,71 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", карткою особового рахунку та розрахунком заборгованості.

Враховуючи, що вказану заборгованість відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом щодо її примусового стягнення.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз.1 част.2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно до ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 цього закону.

Згідно п. 6.4 розділу 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п.6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п. п. 6.8 п. 6 Інструкції підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Тобто, відповідач згідно зазначених норм законодавства, зобов'язаний проводити оплату до Пенсійного фонду України відшкодування фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача у зв'язку з чим вся належним чином підтверджена заборгованість відповідача повинна бути відшкодована.

Окрім того, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта стосовно неправомірності нарахування вказаної заборгованості у зв'язку із тим, що ПАТ "Турбівський каоліновий завод" не є правонаступником того підприємства де працювали особи, відшкодування виплати пенсії яким відповідач повинен сплатити, оскільки вирішення питання про встановлення того чи є він правонаступником відповідних підприємств та у зв'язку з чим чи правомірно було здійснено нарахування позивачем заборгованості відповідачу, не є предметом розгляду даної справи, в якій предметом є стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по списку №2, а тому суд не вправі надавати будь-яку оцінку зазначеним доводам відповідача.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача стосовно правомірності призначення ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах по списку № 2 за період його роботи на ПАТ "Турбівський каоліновий завод", як підстави для відсутності обов'язку сплати заборгованості, оскільки вказане питання також не є предметом розгляду даної справи.

Що стосується доводів апелянта стосовно порушення позивачем строків звернення до суду, то вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону України № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Отже, в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 КАС, не застосовуються.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Турбівський каоліновий завод" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 травня 2017 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Совгира Д. І.