Рішення

від 25.04.2017 по справі 910/3222/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2017Справа №910/3222/17

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" Оболонського району місті Києві

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення заборгованості 62 101,77 грн., розірвання договору та виселення з орендованого приміщення

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Гавриленко А.Р. - за довіреністю від 02.12.2016 року;

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи: Кохан Ю.О. - за довіреністю №104-33 від 04.01.2017 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" Оболонського району місті Києві звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 62 101,77 грн., розірвання договору та виселення з орендованого приміщення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати згідно умов Договору №11106 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.06.2014 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та:

- 1) Стягнути з відповідача на користь позивача 54 242,72 грн. - основного боргу, 1 546,27 грн. - пені, 4 848,61 грн. - інфляційних втрат, 1 454,18 грн. - 3% річних, 4 800,00 грн. - судового збору.

- 2) Розірвати Договір №11106 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.06.2014 року, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією та Комунальним підприємством Житлосервіс Оболонь Оболонського району у м. Києві.

- 3) Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код Ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3, площею 12,6 кв. м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 року порушено провадження у справі та залучено до участі у справі Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію (04205, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА ТИМОШЕНКА, будинок 16; код ЄДРПОУ 37371727) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; розгляд справи призначено на 11.04.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2017 року, в зв'язку з нез'явленням представників сторін, відкладено розгляд справи на 25.04.2017 року.

В судове засідання 25.04.2016 року представник відповідача вдруге не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 22.02.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.04.2017 року представники позивача та третьої особи позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 25.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2014 року між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією (далі по тексту - Орендодавець, третя особа), Комунальним підприємством Житлосервіс Оболонь Оболонського району у м. Києві (правонаступником якого є Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" Оболонського району місті Києві; далі по тексту - позивач, Підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір №11106 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 06.05.2014р. №173 та розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 17.06.2014р. № 323 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, для розміщення офісу - 11,0 кв.м. та розміщення техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання, ламінування документів - 1,6 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. Договору, об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 12,6 кв. м.

Згідно з п. 3.1. Договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинної Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Оболонського району м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №34/6250 на дату підписання Договору без ПДВ становить 101,65 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1280,83 грн.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громаци м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках передбачених законодавством ( п. 3.2 Договору) Крім того, відповідно до п. 3.4 визначено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Згідно п. 3.5 Договору орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувач).

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця на рахунок Підприємства (п. 3.6 Договору).

Згідно до п. 5.2. При несплаті Орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу Орендодавець має право відмовитись від договору та порушити справу в суді про примусове виселення Орендаря.

В період часу з 21.03.2015 по 21.12.2016 позивачем відповідачу надсилалися акти виконаних робіт, послуг та платіжні доручення для оплати наданих послуг, однак орендна плата Відповідачем не сплачувалась,

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності сплати орендної плати відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем за період з лютого 2015р. по грудень 2016р. виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 54 242,72 грн. На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату в розмірі 54 242,72 грн. (за період з лютого 2015р. по грудень 2016р.), в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати вказаної суми.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 54 242,72 грн. (основного боргу), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення сплати вартості отриманих послуг, а тому позивач, керуючись п.6.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 546,27 грн.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 1 546,27 грн. , нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 4 848,61 грн. (інфляційних втрат) та 1 454,18 грн. (3% річних).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4 848,61 грн. (інфляційних втрат) та 1 454,18 грн. (3% річних), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання Договору, суд зазначає наступне.

Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості в розмірі 54 242,72 грн. , в зв'язку з чим суд дійшов до висновку про неналежне виконання відповідачем обов'язків за Договором в частині своєчасності та повноти сплати орендних платежів за період з лютого 2015р. по грудень 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 9.4. Договору передбачено, що договір припиняється в разі невиконання або систематичного неналежного невиконання істотних умов Договору.

Згідно з п. 9.7. Договору, на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Орендна плата є однією з істотних умов договору оренди (ст. 284 ГК України), і зобов'язання відповідача щодо її сплати встановлено безпосередньо в Договорі та закріплено ст.ст. 18, 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Отже, істотне порушення Орендарем такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку (аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України в Постанові від 08.05.2012 року №3-26гс12).

Так, як факт прострочення орендних платежів більше ніж на 3-и місяці підряд встановлено судом, що є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди, а тому позовні вимоги про дострокове розірвання Договору №11106 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.06.2014 року - є нормативно та документально доведені та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про виселення відповідача з орендованого приміщення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п.4.15. Договору орендар після припинення дії Договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Враховуючи те, що Договір є таким що припинив свою дію (розірвано в судовому порядку), то відповідач на підставі приписів ч. 1 ст. 785 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна зобов'язаний повернути об'єкт оренди позивачу, а тому позовні вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення є нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04214, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" Оболонського району місті Києві (04214, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНА, будинок 22; код ЄДРПОУ 39611267) 54 242 (п'ятдесят чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 72 коп. - основного боргу, 1 546 (одну тисячу п'ятсот сорок шість) грн. 27 коп. - пені, 4 848 (чотири тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 61 коп. - інфляційних втрат, 1 454 (одну тисячу чотириста п'ятдесят чотири) грн. 18 коп. - 3% річних, 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Розірвати Договір №11106 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 17.06.2014 року, укладений між Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією (04205, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА ТИМОШЕНКА, будинок 16; код ЄДРПОУ 37371727), Комунальним підприємством Житлосервіс Оболонь Оболонського району у м. Києві (04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 57; код ЄДРПОУ 33597242) (правонаступником якого є Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва" Оболонського району місті Києві (04214, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНА, будинок 22; код ЄДРПОУ 39611267) ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (04214, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1).

4. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04214, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Північна, будинок 32, загальною площею 12,6 (дванадцять цілих шість десятих) квадратних метрів.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 05.05.2017 року.