ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.05.2017 Справа № 920/200/17
Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Малюк Р.Б., розглянувши матеріали справи № 920/200/17:
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сікам Україна ,
м. Київ,
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажне підприємство УкрНафтоХімМонтаж , м. Суми,
про стягнення 27 413 грн. 66 коп. ,
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився,
Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 27 413 грн. 66 коп., в тому числі 18 721 грн. 28 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 02-04/01/16 від 04.01.2016, 2 765 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 699 грн. 98 коп. 3% річних, 5 226 грн. 82 коп. пені відповідно до пункту 7.3 договору, а також 1 600 грн. 00 коп. судового збору.
5 травня 2017 року від позивача надійшла заява (вх. № 4250 від 05.05.2017), в якій позивач просить суд при ухвалені рішення по справі вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10 000 грн. 00 коп.
Подані документи оглянуті судом та долучені до матеріалів справи.
Уповноважений представник позивача в судовому засіданні 11 травня 2017 року не прибув, але 27.04.2017 від позивача надійшла заява, в якій позивач просить суд розглядати справу без участі уповноваженого представника позивача, також позивач вказав, що доводи позовної заяви підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 11.05.2017 року не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
4 січня 2016 року між сторонами було укладено договір поставки № 02-04/01/16, за умовами якого позивач в строки та на умовах договору зобов'язується передати у власність відповідача для використання його у підприємницькій діяльності товар, а відповідач в свою чергу зобов'язується в термін та на умовах, передбачених договором прийняти і оплатити товар.
Кожна партія товару передається відповідно до накладної, в якій зазначається: найменування товару, одиниця виміру кількості, кількість товару, ціна та вартість товарів (п. 2.1. договору).
Зі змісту пунктів 4.1 - 4.2 договору вбачається, що ціна договору складається із сумарної вартості всіх партій товарів, вказаної у видаткових накладних. Ціна одиниці товару та вартість кожної партії товарів вказується у рахунку на оплату та у видаткових накладних, що передаються з кожною партією товарів.
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що оплата вартості - 100% передплата кожної партії товарів здійснюється відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок позивача.
Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними № 7 від 05.01.2016, № 67 від 15.01.2016, № 68 від 15.01.2016, № 150 від 26.01.2016, № 153 від 26.01.2016, № 213 від 02.02.2016, № 246 від 04.02.2016, № 418 від 29.02.2016, № 419 від 29.02.2016, № 524 від 14.03.2016, № 525 від 14.03.2016, № 3589 від 05.12.2016, № 3590 від 05.12.2016, № 3656 від 09.12.2016 та довіреностями № 18 від 05.01.2016, № 32 від 15.01.2016, № 34 від 15.01.2016, № 51 від 25.01.2016, № 70 від 01.02.2016, № 85 від 04.02.2016, № 106 від 29.02.2016, № 102 від 29.02.2016, № 118 від 14.03.2016, № 232 від 05.12.2016, № 235 від 05.12.2016 підтверджується факт поставки позивачем відповідачеві та отримання останнім товару вартістю 102 678 грн. 01 коп. (а.с. 23-47).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 18 721 грн. 28 коп.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару відповідно до договору поставки № 02-04/01/16 від 04.01.2016 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до приписів частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 18 721 грн. 28 коп. заборгованості суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Зі змісту пункту 7.3 договору вбачається, що у випадку порушення відповідачем строку сплати за товари більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день прострочення.
Згідно з розрахунком позивача пеня становить 5 226 грн. 82 коп. (а.с. 11-17).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, які відповідно до поданого розрахунку становлять 699 грн. 98 коп., а інфляційні втрати за розрахунком позивача складають 2 765 грн. 58 коп..
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені відсотки є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок пені, 3% та інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, згідно з яким загальний розмір пені складає 5 214 грн. 05 коп., 3% складають 698 грн. 34 коп., інфляційні втрати складають 2 765 грн. 58 коп. Розрахунок здійснено судом за допомогою інформаційно - аналітичного центру «Ліга» ТОВ «Ліга: Закон» 2017.
Розрахунок суду долучено до матеріалів справи.
Відповідачем контррозрахунку пені, 3% та інфляційних збитків суду не надано.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати товару, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 765 грн. 58 коп. інфляційних збитків, 698 грн. 34 коп. 3 % річних, 5 214 грн. 05 коп. пені.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 грн. 64 коп. 3 % річних, 12 грн. 77 коп. пені, суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
В обґрунтування вимог щодо стягнення 10 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвокату за надану правову допомогу позивач зазначає, що у зв'язку з необхідністю захисту своїх прав та інтересів позивач був змушений звернутись за правовою допомогою до адвоката та понести витрати.
Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» .
В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» .
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 підтверджуються Договором про надання правової допомоги від 02.09.2016 № 2. Згідно платіжних доручень № 130 від 13.02.2017, № 301 від 24.03.2017, № 399 від 14.04.2017 адвокатом отримано від позивача кошти у розмірі 11 500 грн. 00 коп..
Адвокат ОСОБА_2 здійснює свою діяльність на підставі ордеру на надання правової допомоги серія КВ № 236706.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 приймав участь у судовому засіданні у якості представника позивача, надав усні пояснення та відповідні письмові заяви.
Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової дороги, підтверджено правовий статус адвокатів, яким здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.
Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.
При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Проте, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, суд дійшов до висновку про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 600 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будівельно- монтажне підприємство УкрНафтоХімМонтаж (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 1, код 39453036) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Сікам Україна (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 11, код 34293243) 18 721 грн. 28 коп. заборгованості, 5 214 грн. 05 коп. пені, 2 765 грн. 58 коп. інфляційних нарахувань, 698 грн. 34 коп. 3 % річних та 2 000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 1 600 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 12 грн. 77 коп. пені, 1 грн. 64 коп. 3% річних - в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13.05.2017.
Суддя С. В. Заєць
Суд | Господарський суд Сумської області |
Дата ухвалення рішення | 11.05.2017 |
Оприлюднено | 16.05.2017 |
Номер документу | 66456751 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Сумської області
Заєць Світлана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні