Рішення

від 11.05.2017 по справі 469/1377/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №469/1377/16-ц 11.05.2017 11.05.2017 11.05.2017

Провадження №22-ц/784/1055/17

Справа №469/1377/16-ц 11.05.2017 11.05.2017 11.05.2017

Провадження №22-ц/784/1055/17

Категорія 47 Єдиний унікальний номер № 469/1377/16-ц

Номер провадження № 22ц/784/1055/17

Головуючий по першій інстанції Тавлуй В.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів Козаченка В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Шагай О.А.,

За участю: прокурора Цвікілевич Н.В.

представника відповідача - Коблівської сільської ради - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2017 року у цивільній справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Миколаївської області в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Морські ворота Коблево про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А :

10 листопада 2016 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області звернувся до суду з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_4, ТОВ Морські ворота Коблево про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначав, що Миколаївською місцевою прокуратурою №1 виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті Коблівською сільською радою рішень із земельних питань. А саме: пунктами 1, 4 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1 га (пасовища) для ведення садівництва в АДРЕСА_1

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 видано державний акт серії НОМЕР_1 від 29 грудня 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_2

У подальшому пунктом 2 рішення Коблівської сільської ради №31 від 10 квітня 2015 року затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки з ведення садівництва на будівництво та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

На підставі акту-прийому передачі від 17 липня 2015 року право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ТОВ Морські ворота Коблево , учасником якого, відповідно до протоколу №1 загальних зборів ТОВ Морські ворота Коблево від 16 липня 2015 року є ОСОБА_4 У зв'язку з цим, реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області 09 серпня 2015 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 41980531.

Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, відстань від південного краю земельної ділянки до узрізу води Чорного моря складає 50-50 метрів, від північного - 60-70 м та може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише у користування для спеціально визначених цілей; будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних у межах пляжної зони заборонено нормами Водного та Земельного кодексів України; будівельними нормами і правилами та містобудівною документацією у зоні рекреації, де розміщена спірна земельна ділянка, заборонено будівництво об'єктів, крім баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, пляжів, пам'яток археології, заказників пам'яток культури.

Всупереч вимогам ч.2 ст.186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з природоохоронним органом та органом містобудування і архітектури не погоджено.

Цільове призначення земельної ділянки на момент відведення (землі сільськогосподарського призначення) та після його зміни (землі громадської забудови) не відповідало чинній на той час містобудівній документації, що, згідно з ч.7 ст.118 ЗК України, мало бути підставою для відмови у наданні органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки.

У зв'язку з незаконністю оскаржуваних рішень Коблівської сільської ради прокурор просив про задоволення позову (а.с. 4-13).

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 3 березня 2017 року відмовлено у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності (а.с. 92-94).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неправильне встановлення обставин, які мають значення по справі, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов (а.с.101-109).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача - Коблівської сільської ради - просив відмовити в задоволенні позову.

Інші сторони, належно повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились. Письмових заперечень на апеляційну скаргу від них не надійшло.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

Встановлено, що рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №10 від 26 грудня 2012 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 із земель не наданих у власність та користування земельну ділянку площею 0,1000 га (пасовища) у селі Коблеве для ведення садівництва в межах території населеного пункту с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.14).

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 видано державний акт серії НОМЕР_1 від 29 грудня 2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_3 (а.с.24).

Рішенням Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №31 від 10 квітня 2015 року Про затвердження проектів із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_4 площею 0,1 га (пасовища) на будівництво та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с.15, 16-21).

3 серпня 2015 року право власності на зазначену земельну ділянку перейшло від ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Морські ворота Коблево , у зв'язку з чим, реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області 9 серпня 2015 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №41980531.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення Коблівської сільради про передачу землі у власність ОСОБА_4. та зміну цільового призначення землі прийняті у грудні 2012 року та, відповідно, у квітні 2015 року з порушенням вимог земельного та водного законодавства. Проте, дізнавшись про таке порушення не пізніше січня 2013 року, прокурор звернувся до суду у листопаді 2016 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності.

Але не з усіма висновками суду першої інстанції можна погодитись.

Так, судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,1 га розташована в межах території с. Коблево Березанського району Миколаївської області у прибережній захисній смузі, а саме в межах пляжної зони на відстані від урізу води Чорного моря приблизно до південної межі 50-60 метрів, до північній - 60-70 метрів (а.с.25).

Земельна ділянка перебувала у комунальній власності територіальної громади села Коблеве.

Рішенням Коблівської сільради № 10 від 26 грудня 2012 року (пункти 1,4) затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель, не наданих у власність та користування в с. Коблеве в межах території Коблівської сільради, та передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га (пасовище) ОСОБА_4 для ведення садівництва (а.с.14).

На підставі цього рішення ОСОБА_4 отримав державний акт НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, зареєстрований 29 грудня 2012 року за номером НОМЕР_4 (а.с. 24-25).

Рішенням Коблівської сільської ради № 31 від 10 квітня 2015 року (пункт 2) затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки на комерційне призначення - для будівництва і обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (а.с. 15).

16 липня 2015 року ОСОБА_4 увійшов до складу засновників ТОВ Морські ворота Коблево , в статутний капітал якого вніс 10000 грн., що складає 80% розміру статутного капіталу, що вноситься майном, а саме земельною ділянкою 0,1000 га, що розташована в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області, про що свідчить акт прийому-передачі від 17 липня 2015 року, на підставі якого право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване за ТОВ Морські ворота Коблево (а.с. 22).

Звертаючись з вимогами про повернення земель комунальної власності прокурор підкреслював особливий статус прибережних захисних смуг і пляжних зон та їх значення у формуванні водно-екологічного правопорядку і забезпечення екологічної безпеки населення України. При цьому прокурор посилався на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої свого права власності на землю, так і публічного, суспільного інтересу, як складової державного інтересу. Такий інтерес який полягає у важливості відновлення водоохоронної зони, що створена для можливості охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення, збереження їх водності, тобто для забезпечення екологічної безпеки, що є обов'язком держави (стаття 15 Конституції України), а також надає права безперешкодного користування пляжною зоною всьому населенню.

Територіальною громадою, як первинним суб'єктом місцевого самоврядування та суб'єктом комунальної власності, є жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (статті 1,6 Закону №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні ). Орган місцевого самоврядування, в тому числі і селищна рада, представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції та повноваження, визначені Конституцією України та іншими законами.

Підставами цього позову прокурор зазначив порушення прав територіальної громади саме рішеннями її органу - Коблівською сільрадою, яка є відповідачем у справі, а також інтересів держави без визначення органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції, в тому числі і щодо звернення до суду.

У цьому випадку прокурор, залишаючись особою, яка за законом здійснює право на захист прав, свобод та інтересів інших осіб (стаття 45 ЦПК), набуває права позивача.

Така правова позиція ґрунтується на висновках Верховного Суду України, викладених в постанові від 17 лютого 2016 року (справа №6-2407цс15).

Вирішуючи питання про дотримання вимог земельного та водного законодавства при передачі землі комунальної власності у власність ОСОБА_4, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статей 13-14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону і гарантується державою.

Відповідно до статей 78, 80, 81, 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни є суб'єктами права власності на землі приватної власності та набувають це право лише з підстав, передбачених законом, зокрема у разі безоплатної передачі ділянок із земель державної і комунальної власності. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Обмеженням цьому є пряма заборона законом передачі земель у приватну власність громадян.

Відповідно до статті 58 Земельного кодексу України, статті 4 Водного кодексу України (далі -ВК України ) до земель водного фонду належать прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (стаття 60 ЗК України, статті 1, 88 ВК України).

Уздовж морів ширина прибережної захисної смуги становить не менше двох кілометрів від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Користування пляжною зоною здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства. У межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.

Прибережні захисні смуги уздовж морів є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних (стаття 62 ЗК України, стаття 90 ВК України).

Землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній або комунальній власності і можуть надаватись у передбаченому законом порядку лише у користування фізичних та юридичних осіб та лише для цілей, визначених земельним та водним законодавством (статті 59, 84 ЗК України, статті 85, 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги (з установленою в них пляжною зоною) встановлюються за окремими проектами землеустрою, які є документами, що містять графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах.

Відповідно до пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Мінприроди України 05.11.2004 N 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може трактуватись як відсутність самої прибережної захисної смуги, а тому і свідчити про правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Такий підхід до застосування правил зазначених вище норм відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, які викладеним в постановах від 2 вересня 2014 року (справа №915/1223/13, №905/6025/13) від 9 вересня 2014 року (справа №915/1220/134).

Крім того, відповідно до статті 17 Закону Про основи містобудування основою для вирішення питання щодо передачі, надання земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Містобудівною документацією, чинною на момент передачі землі у власність ОСОБА_4 та зміни цільового призначення, є Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затверджений постановою Держкомітету УРСР у справах будівництва № 112 від 23 жовтня 1985 року. Зазначеним проектом в зонах рекреації планувалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда, пляжів, пам'яток археології тощо.

Спірна земельна ділянка відповідно до проекту планування розташована в зоні рекреації, а визначення її цільового призначення як землі сільськогосподарського призначення, а після зміни - землі громадської забудови не відповідало чинній на той час містобудівній документації.

Проекти землеустрою щодо передачі спірної ділянки у власність та зміни цільового призначення до Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної держадміністрації не надходили (а.с. 26).

Таким чином, рішення Коблівської сільради №10 від 26 грудня 2012 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки комунальної власності, що розташована у межах законодавчо визначеної пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, як пасовища для ведення садівництва, а також рішення №31 від 10 квітня 2015 року в частині зміни цільового призначення цієї ділянки на комерційне призначення для будівництва і обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в с. Коблеве суперечать містобудівній документації та вимогам земельного і водного законодавства.

За правилами статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам.

Визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування відповідає і способам захисту порушених земельних прав, передбачених пунктом г частини 3 статті 152 ЗК України.

Таким чином, позовні вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування окремих положень рішення Коблівської сільради №10 від 26 грудня 2012 року та рішення № 31 від 10 квітня 2015 року підлягають задоволенню.

Державний акт на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

За правилами статті 152 ЗК недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Такий правовий висновок Верховного суду України викладено у постанові від 19 червня 2013 року (справа № 6-57цс13).

Вирішуючи вимоги прокурора про витребування земельної ділянки з володіння ТОВ Морські ворота Коблево , колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

За такого ТОВ Морські ворота Коблево отримало право власності на незаконно набуту ОСОБА_4 спірну земельну ділянку як вклад до статутного капіталу

Правовідносини між дійсним власником та набувачем майна, які не перебували між собою у договірних відносинах, регулюються нормами зобов'язального права.

У цьому випадку захист прав особи, яка вважає себе власником, можуть бути захищені шляхом задоволення віндикаційного позову, тобто з застосуванням правового механізму передбаченого статтею 388 ЦК України (пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

За правилами статей 330, 387 та 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна і набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужено попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

За змістом ст.ст. 80, 83 ЗК України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Діючи від імені територіальної громади с. Коблеве, Коблівська сільська рада, приймаючи рішення щодо передачі у власність спірної земельної ділянки в порушення вимог Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , діяла не в інтересах відповідної територіальної громади, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

Отже, спірна земельна ділянка може бути витребувана у ТОВ Морські ворота Коблево як незаконного володільця відповідно до статті 388 ЦК.

Колегією суддів обговорено і питання дотримання вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протоколу), якою передбачено право кожної фізичної та юридичної особи на мирне володіння своїм майном та зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Практикою Європейського Суду з прав людини напрацьовано три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протокол, а саме: чи є втручання законним, чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес, чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

Визначення цих критеріїв, їх тлумачення та застосування до аналогічних правовідносин викладено Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року (справа №6-2510).

Враховуючи ці висновки колегія суддів вважає, що витребування спірної ділянки та повернення її у комунальну власність не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Вирішуючи питання про застосування позовної давності колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Оскільки прокурор звернувся до суду на захист порушених інтересів громади і суспільних, публічних (державних) інтересів без визначення іншого органу, який за законом уповноважений на захист цих прав, та набув, як зазначалось вище, процесуальні права позивача, то суд обґрунтовано досліджував питання про те, коли саме прокурор довідався або міг довідатись про порушення прав громади та держави.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії рішень Коблівської сільради з земельних питань за 2012 рік направлялись прокурору у січні та серпні 2013 року (а.с. 72, 73).

Проте, доказів того, що серед них були саме копії рішення №10 від 26 грудня 2012 року та рішення №31 від 10 квітня 2015 року, матеріали справи не містять.

Відсутні докази і отримання прокурором рішень Коблівської сільради (а.с. 79-87).

Крім того, зміст оскаржуваних рішень не містить жодної інформації, яка би свідчила про їх незаконність.

У власність фізичної особи передавалась земельна ділянка - пасовища із земель, не наданих у власність та користування в межах території населеного пункту с.Коблево, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 14).

Відомостей про те, що ця земельна ділянка розташована в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, текст рішення не містить.

Відсутні такі відомості і в проектах землеустрою (а.с.16-21)

Ситуаційні схеми розташування земельної ділянки відносно узрізу не складались.

Таким чином, навіть у разі отримання у 2013 році копій рішень оскаржуваних рішень, прокурор не міг зі змісту цих рішень довідатись про їх незаконність та порушення суспільних інтересів та інтересів громади.

Дізнатися про незаконність рішень сільради прокурор міг лише внаслідок витребування та ретельного дослідження всієї землевпорядної документації, перевірки дійсного розташування земельної ділянки на місцевості з залученням спеціалістів землевпорядних організацій, отримання від них додаткових відомостей тощо.

За правилами статті 19 Закону Про прокуратуру , в чинній та той час редакції, прокурор проводить перевірку виконання законів лише за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності та за наявності приводів. Втручання у господарську діяльність інших суб'єктів здійснюється лише у разі, якщо така діяльність суперечить чинному законодавству.

Проте у період 2012-2013 років заяв та повідомлень про порушення законності рішеннями сільради до органів прокуратури не надходило.

Будівництво на спірній ділянці не здійснювалось (а.с. 27), що перешкоджало своєчасному виявленню цих фактів як прокурором, так і громадою. Спірна земельна ділянка була перенесена до Державного земельного кадастру (системи НКС) 16.03.2015 року (а.с. 87).

Скарга щодо незаконності передачі у власність ділянок захисної прибережної смуги Чорного моря надійшла до органів прокуратури у травні 2016 року (а.с.111-117).

Отже, колегія суддів вважає, що про дійсне порушення інтересів громади та державних інтересів рішеннями Коблівської сільради прокурор дізнався не раніше травня 2016 року.

Звернувшись з позовом у листопаді 2016 року прокурор не пропустив позовну давність, строк якої встановлено статтею 257 ЦК України.

Оскільки суд першої інстанції при застосуванні позовної давності невірно визначив початок перебігу позовної давності та застосував норми цивільного законодавства, рішення суду відповідно до вимог п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.

Виходячи з вимог статті 88 ЦПК України та з відповідачів на користь прокуратури слід стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору (а.с. 1, 2, 125) в рівних частках з кожного.

Керуючись ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 3 березня 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позові вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункти 1, 4 рішення Коблівської сільської ради № 10 від 26.12.2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1 га для ведення садівництва в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Коблівської сільської ради № 31 від 10.04.2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1 га із ведення садівництва на будівництво і обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в межах в с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Визнати недійсним виданий ОСОБА_4 державний акт серії НОМЕР_1 від 29.12.2012 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_3 в с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю Морські ворота Коблево у власність територіальної громади с. Коблеве Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_3, нормативною грошовою оцінкою 445130 грн., що розташована в с. Коблеве Березанського району Миколаївської області.

Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю Морські ворота Коблево на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір в розмірі по 7797 (сім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн.. 33 коп. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді