Рішення

від 10.05.2017 по справі 905/705/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.05.2017р.                     Справа № 905/705/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Денал Груп”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Юкас”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 62372,00грн., інфляційних втрат у розмірі 44202,95грн., 3% річних у розмірі 4203,75грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 10.05.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Денал Груп”, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Юкас”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 62372,00грн., інфляційних втрат у розмірі 44202,95грн., 3% річних у розмірі 4203,75грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою від 29.03.2017р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 19.04.2017р.

Ухвалою від 19.04.2017р. відкладено розгляд справи на 10.05.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого товару за видатковими накладними № 220801 від 22.08.2014р., №71001 від 07.10.2014р., №151002 від 15.10.2014р., №151001 від 15.10.2014р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст.ст. 12, 22, 49, 61, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 14, 525, 530, 625, Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: видаткові накладні № 220801 від 22.08.2014р., №71001 від 07.10.2014р., №151002 від 15.10.2014р., №151001 від 15.10.2014р.; розрахунок від 13.02.2017р.; довідку з УДППЗ «Укрпошта».

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: копії податкових накладних, свідоцтва про державну реєстрацію позивача; акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2014р. – 04.04.2017р.; копії довіреностей на відпуск товарів відповідачу; витяги з ЄДР на позивача та відповідача; лист №32-539 від 27.03.2017р.; довідка про наявність заборгованості.

Представник позивача у судове засідання 10.05.2017р. не з'явився, вимоги ухвал суду виконав, через канцелярію суду надав довідку б/н від 03.05.2017р. про те, що відповідач станом на 03.05.2017р. за отриманий товар не розрахувався, розмір основного боргу не змінився.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів слати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання. Обізнаність відповідача підтверджується копіями повідомлень про призначення до розгляду справи №905/705/17, розміщених на офіційному веб-порталі “Судова влада України”.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи сторони в усній формі домовились про поставку товару, на загальну суму 62372,00грн.

У період 22.08.2014р. – 15.10.2014р. позивачем було відвантажено товар відповідачу за видатковими накладними: № 220801 від 22.08.2014р., №71001 від 07.10.2014р., №151002 від 15.10.2014р., №151001 від 15.10.2014р.

Зазначений вище товар був прийнятий уповноваженими представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей №74 від 22.08.2014р., №112 від 15.10.2014р., №108 від 07.10.2014р.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 220801 від 22.08.2014р., №71001 від 07.10.2014р., №151002 від 15.10.2014р., №151001 від 15.10.2014р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст.644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відвантажено товар відповідачу на суму 62372,00грн., що підтверджується видатковими накладними: № 220801 від 22.08.2014р., №71001 від 07.10.2014р., №151002 від 15.10.2014р., №151001 від 15.10.2014р.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. У накладних № 220801 від 22.08.2014р., №71001 від 07.10.2014р., №151002 від 15.10.2014р., №151001 від 15.10.2014р. встановлений строк оплати – протягом 30 календарних днів з дня отримання товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що поставлений товар за видатковими накладними № 220801 від 22.08.2014р., №71001 від 07.10.2014р., №151002 від 15.10.2014р., №151001 від 15.10.2014р. був отриманий довіреною особою відповідача на підставі виданих довіреностей №74 від 22.08.2014р., №112 від 15.10.2014р., №108 від 07.10.2014р. на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Денал Груп».

Факт отримання товару за спірними накладними відповідачем під час розгляду справи не спростовано. Доказів оплати поставленого товару відповідачем не надано.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 62372,00грн.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсягу у розмірі 62372,00грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.           Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 4203,70грн., втрати від інфляції в розмірі 44202,95грн.          

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у сумах: 4203,70грн., 42215,78грн. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 253, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Денал Груп”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Юкас”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 62372,00грн., інфляційних втрат у розмірі 44202,95грн., 3% річних у розмірі 4203,75грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Юкас” (83017, м. Днецьк, бул. Шевченка, буд. 40, оф. 9, ЄДРПОУ 36981630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Денал Груп” (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, буд. 10, ЄДРПОУ 35633376) основний борг в розмірі 62372,00грн., 3% річних в розмірі 4203,70грн., інфляційні нарахування в розмірі 42215,78грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1661,68грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 10.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2017р.

Суддя Я.О. Левшина