Рішення

від 10.05.2017 по справі 916/3637/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" травня 2017 р.Справа № 916/3637/16

За позовом Анімаккорд Лтд;

до відповідача: Приватного підприємства "Аліса-Тойз";

про стягнення компенсації у розмірі 64000грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 25.06.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 28.12.2016р. Анімаккорд Лтд звернувся до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Аліса-Тойз", в якій, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 21.02.2017р . (т.1 а.с.142), просить суд стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 64000 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем виключних авторських прав Анімаккорд Лтд шляхом розповсюдження м'яча „Маша и Медведь» , на якому незаконно (без дозволу позивача) розміщено малюнок із зображенням персонажу Маша , як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", права на який належать Анімаккорд Лтд.

Крім того, позивач вказує і на неправомірне з боку відповідача відтворення вищевказаного персонажу Маша шляхом його розміщення на фасаді магазину „Лапуся» , який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 39.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2016р. (суддя Степанова Л.В.) порушено провадження у справі №916/3637/16 із призначенням до розгляду в засіданні суду 31.01.2017р.

Ухвалою суду від 31.01.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, а також неподання витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено на 28.02.2017р. Судове засідання, призначене на 28.02.2017р., з огляду на перебування судді Степанової Л.В. на лікарняному з 27.02.2017р., не відбулось.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.02.2017р. у зв'язку із перебуванням судді Степанової Л.В. з 27.02.2017р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/3637/16, за результатами якого дану справу розподілено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 03.03.2017р. справу № 916/3637/16 прийнято до провадження суддею Щавинською Ю.М. із призначенням розгляду в засіданні суду 22.03.2017р.

Ухвалою суду від 22.03.2017р. з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 12.04.2017р.

Ухвалою суду від 12.04.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача продовжено на п'ятнадцять днів та у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутністю, а також невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 10.05.2017р.

В судове засідання 10.05.2017р. з'явився представник позивача, який під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої ним 21.02.2017р. заяви про уточнення (збільшення) розміру позовних вимог.

Відповідач - Приватне підприємство "Аліса-Тойз" про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, шляхом надсилання на його адресу (65012, м. Одеса, вул. Осіпова, буд. 33, каб. 4) та на адресу магазину „Лапуся» , в якому підприємство здійснює свою підприємницьку діяльність (65000, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 39), вищевказаних ухвал суду, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про місце та час розгляду справи шляхом направлення на його адреси вищевказаних ухвал суду, а також з огляду на повернення судових відправлень з відмітками у довідках пошти „за закінченням строку зберігання» (т.1а.с.125-128, т.1а.с.138-141, т.2 а.с4-7, т.2а.с.9-12, т.2а.с.16-19) та з відмітками „за зазначеною адресою не проживає» (т.2а.с.20-23, а.с.28-31), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріли справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як встановлено судом, позовні вимоги Анімаккорд ЛТД направлені на стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 64000грн., у зв'язку із порушенням останнім виключних авторських прав позивача на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" - персонажу "Маша".

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права, про захист авторського права, зокрема, і за змістом п.29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що тягар доказування покладається на сторони наступним чином: позивач має довести наявність у нього авторського права, яке на його думку порушено, а відповідач, в свою чергу, має довести правомірність використання ним об'єкту авторського права.

Оцінюючи належність Анімаккорд ЛТД авторського права на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", саме персонажу "Маша", суд зазначає наступне.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону .

Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша та Ведмідь" (Правовласник) та Анімаккорд Лтд (Набувач) було укладено договір про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "Маша та Ведмідь" та "Машині казки") №ММ-2 (т.1а.с.50-77), згідно умов п.1.1. якого, Правовласник у порядку, передбаченому цим договором, передає та відчужує Набувачеві виключне право у повному обсязі на аудіовізуальні твори, а Набувач зобов'язується сплатити Правовласнику обумовлену Договором винагороду.

Відповідно до п.1.1.1. договору, згідно цього договору Правовласник передає та відчужує Набувачеві виключне право на серії у повному обсязі у дати підписання відповідних актів передачі прав.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що виключне право на аудіовізуальні твори передається та відчужується Правовласником Набувачеві у повному обсязі для використання його будь-яким способом та у будь-якій формі згідно умов цього договору.

Зі змісту п.1.5. договору вбачається, що виключне право на аудіовізуальні твори переходить від Правовласника до Набувача у день підписання актів прийомки прав.

Згідно п.1.7.1. договору №ММ-2 від 10.12.2014р. до набувача переходять права правовласника, який є ліцензіаром по всім діючим ліцензійним договорам (зазначених у відповідному додатку до договору), укладеним правовласником відносно аудіовізуальних творів, право на які підлягає передачі по цьому договору. Правовласник зобов'язується у найкоротший термін повідомити всі компанії-ліцензіати в письмовій формі про передачу своїх прав по діючим ліцензійним договорам.

У відповідності до п.4.1. договору одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори Правовласник передає набувачеві у повному обсязі виключне право на всі юридично значимі елементи та об'єкти аудіовізуальні творів, що охороняються, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали Серій, Керівництво по стилю, робочі матеріали, назва(и) анімаційних серіалів "Маша та Ведмідь" та "Машині казки", графічні зображення, персонажі музика та фонограми, незалежно від того, чи перераховані вказані елементи та об'єкти безпосередньо у додатках до цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом усього строку дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації строку дії виключного права за застосованим правом (п.7.1. договору).

Додатком №1 до договору №ММ-2 від 10.12.2014р. сторони погодили, зокрема, основні ідентифікуючі характеристики аудіовізуальних творів (серій Аудіовізуального твору„Маша и Медведь» і Машині казки ) та права, які підлягають відчуженню згідно договору (т.1а.с.78-82).

Згідно акту передачі прав №1 від 01.01.2015р. (т.1а.с.85-88) ТОВ "Маша та Ведмідь" передало, а Анімаккорд Лтд прийняло виключні права за вищенаведеним договором на серії №14-26, 30-47 Аудіовізуального твору„Маша и Медведь» і серії №1-26 Аудіовізуального твору Машині казки ).

Окремо слід відзначити, що господарськими судами з інших справ (зокрема зі справи №916/4424/14 та інші) встановлено наявність у ТОВ «Маша і Мєдвєдь» виключного права інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір (серіал „Маша и Медведь» ).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Стаття 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

За змістом ст. 9 Закону частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Відповідно до п. 18 Постанови Верховного Суду України „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 р. №5, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

При цьому, суд зазначає, що при розгляді аналогічних справ судом досліджувався висновок експерта, складений за результатами проведення експертизи, призначеної Одеським апеляційним господарським судом у справі №916/1026/14. Зазначеним висновком встановлено обставини, які враховуються судом при вирішенні питання захисту персонажу „Маша» як частини аудіовізуального твору.

Так, згідно з вказаним висновком зображення персонажу "Маша" було створено для анімаційного дитячого серіалу, при цьому цей персонаж наділено автором певними ознаками, що його індивідуалізують та виділяють серед зображень інших вигаданих мультиплікаційних персонажів. Персонаж "Маша" є маленькою дівчинкою 5-7 років, яка непосидюча, не може всидіти на місці, допитлива, цікава, доброзичлива, має незалежний характер, вперта, наполеглива. Зовнішні характеристики: маленький зріст, біле волосся, біла пряма чолка на лобі, велика голова, великі зелені очі, при посмішці та при розмові видно два передніх верхніх та два передніх нижніх зуби, вдягнена у сорочку, сарафан, хустинку і сандалі, які залежно від ігрової ситуації змінюються за кольором та сезонністю.

Отже персонаж Маша є динамічним образом, створеним в процесі творчої діяльності її автора, який виражений у об'єктивній формі (у вигляді зображення, що має фіксацію на кіноплівці), має риси та властивості (ім'я, особливості зовнішнього вигляду та характеру), які вирізняють її поміж інших вигаданих персонажів, тобто має усі ознаки оригінальності.

Таким чином, згідно висновку експерта, персонаж "Маша" з мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" є частиною аудіовізуального твору, яка може використовуватись самостійно.

Враховуючи зазначене, оскільки персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" - "Маша" є частиною вказаного аудіовізуального твору та може використовуватися самостійно, останній розглядається судом як твір.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови вищевказаного договору, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал "Маша и Мєдвєдь" у переданій йому частині та на його складові частини, в тому числі і на персонаж "Маша", а отже і наявність права захищати свої права, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Щодо факту використання об'єктів даних прав відповідачем та додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору, суд вказує наступне .

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 11.05.2016р. в магазині „Лапуся» , який знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 39, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність Приватне підприємство "Аліса-Тойз", позивачем було придбано м'яч „Маша и Медведь» в кількості 1 шт. вартістю з урахування 5 % скидки у розмірі 23,75 грн.

Зазначений факт підтверджуються відповідним товарним чеком № 136025 (т.1 а.с.104), оригінал якого міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.124), а також відповідним чеком від 11.05.2016р. (т.1 а.с.104).

Крім того, відповідачем на фасаді магазину „Лапуся» , без дозволу позивача розміщено персонаж Маша . Вказане в свою чергу підтверджується та слідує з відеофіксації, диск з якою було додано позивачем в якості додатку до позовної заяви (т.1а.с.103).

У судовому засіданні 10.05.2017р. позивачем на огляд суду було надано товар, придбаний у зазначеному магазині, вказаний у відповідному товарному чеку.

Крім того, судом в порядку підготовки справи до розгляду було здійснено перегляд вищевказаного диску з відеофіксацією.

Як встановлено судом, та вказане не спростовано під час судового розгляду, на оглянутому судом товарі, фотографія якого містяться у матеріалах справи (т.1 а.с.100), а також на фасаді магазину „Лапуся» , який знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 39, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність Приватне підприємство "Аліса-Тойз", фотографія якого також міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.101), розміщено малюнок із зображенням персонажу "Маша", як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

Суд зазначає, що Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), яка зі вступом України до Світової організації торгівлі з 16.05.2008 є частиною національного законодавства України, передбачено, що процедури, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, не повинні бути безпідставно ускладнені або вартість їх здійснення не повинна бути високою або супроводжуватися значними матеріальними затратами, містити безпідставні часові обмеження або невиправдані затримки (частина друга статті 41). З огляду на викладене, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 N 5 "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у правах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності" судам роз'яснено, зокрема, що з урахуванням конкретних обставин справи та у разі, коли знань судді достатньо для з'ясування обставин справи, пов'язаної із захистом прав інтелектуальної власності, можливе вирішення суддею питань, які виникають у розгляді справи, з позиції споживача без призначення судової експертизи (пп.1.4 постанови Пленуму).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що зібраних сторонами доказів, як письмових, так і речових, а також знань судді достатньо для з'ясування обставин даної справи, та вирішення питань щодо ідентифікації персонажу "Маша", як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" з позиції споживача, без призначення судової експертизи.

Як встановлено судом з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1а.с.130-134), Приватне підприємство "Аліса-Тойз" здійснює такі види підприємницької діяльності: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у; неспеціалізована оптова торгівля, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; консультування з питань комерційної діяльності й керування; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

З урахуванням зібраних у справі доказів, зокрема, квитанції, товарного чеку від 11.05.2016р. (т.1 а.с.104), оригіналу чеку (т.1 а.с.124) вбачається, що відбулася реалізація саме товару „Маша та Ведмідь» .

Крім того, з урахуванням перегляду відеозйомки та з огляду наявної у справі фотографії щодо розміщення на фасаді магазину „Лапуся» зображення персонажу „Маша» (т.1а.с.101) встановлено відтворення відповідачем вказаного персонажу без дозволу позивача.

Відтак, суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, використання ним об'єкта авторських прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність жодних доказів, які б свідчили про наявність у відповідача правових підстав для використання частини аудіовізуального твору -мультиплікаційного серіалу "Маша и Мєдвєдь" - персонажу "Маша", суд доходить висновку про порушення відповідачем виключних авторських прав позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій .

Право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 64000 грн . позивач зазначає, що відповідач свідомо та умисно виставив контрафактний товар на продаж, не звернувшись при цьому до позивача ні за офіційною інформацією про поставлений товар, ні за дозволом на його реалізацію. При цьому, відповідач зобов'язаний при прийманні товару до реалізації перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України.

Також позивач звертає увагу суду на те, що оскільки відповідач є власником магазину, торговельний потік людей в якому великий, що впливає на масштаби закупівель товару для реалізації, то для постачальників відповідача встановлені вимоги, при яких вони зобов'язані постачати товари партіями в сотні примірників. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що обсяг порушення відповідачем прав позивача є багаторазовим і значним.

При цьому, позивач зазначає, що відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів та фактичну неможливість інформування кожного з покупців про факти придбання ними саме контрафактного товару, а також відповідну неможливість вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення.

Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.

При визначенні розміру компенсації, яку Анімаккорд Лтд має намір стягнути в примусовому порядку, останній вважає, що співмірним її розміром за вищевказані правопорушення є 20 мінімальних заробітним плат ( 64000грн .) (20 мінімальних заробітних плат 20*3200).

Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.

За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність .

У підпункті 51.3 пункту 51 вищевказаної постанови від 17.10.2012 №12 йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення .

Разом з тим, згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016р., цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Пунктом 3 вказаних положень Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Таким чином, суд вважає, що мінімальна заробітна плата, яка на момент прийняття рішення становить 3200 грн., не може бути застосована, як розрахункова велична для визначення розміру компенсації за порушення авторських прав.

В даному випадку вона повинна бути застосована у вищевказаному розмірі -1600 грн.

При визначенні розміру компенсації суд враховує, що доведеним є факт реалізації контрафактного товару на суму 23,75 грн. та розміщення на фасаді магазину „Лапуся» зображення персонажу „Маша» , а також припинення порушення авторських прав у добровільному порядку, про що опосередковано свідчить відсутність вимог про вилучення контрафактних товарів з обороту.

При цьому, доказів оптового, багаторазового продажу відповідачем вищевказаних канцелярських товарів із розміщенням на них зображення персонажу „Маша» матеріали справи не містять. Натомість, має місце факт вчинення відповідачем єдиного триваючого порушення прав позивача на персонаж „Маша» .

Крім того, при визначенні розміру компенсації, яка, як вже було зазначено судом, за своєю суттю фактично замінює право на відшкодування збитків, суд також бере до уваги відсутність доведених збитків позивача.

Одночасно, суд враховує, що, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків.

З урахуванням вищевикладеного, а також з огляду вищевказаних приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016р., суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 16 000 грн.

Приймаючи до уваги, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також те, що судові витрати складають мінімальний розмір судового збору, вказані витрати у сумі 1378 грн. покладаються на відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44,49,75,82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аліса-Тойз" (65012, м. Одеса, Приморський район, вул. Осіпова, буд. 33, каб. № 4, код ЄДРПОУ 34252144) на користь Анімаккорд Лтд (Республіка Кіпр, 1095, м. Нікосія, ОСОБА_2, буд.6, корп.С, 7 поверх, офіс 703, реєстраційний номер НЕ 244451) суму компенсації в розмірі 16 000 /шістнадцять тисяч/ грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1378/одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 травня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська