Рішення

від 10.05.2017 по справі 922/1169/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р.Справа № 922/1169/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ", м. Харків до Відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, смт. Нова Водолага про стягнення 66602,02 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №007Др-27-1216 від 30.12.2016;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №01-36/802 від 05.05.2017

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача - Відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації заборгованості в сумі 64039,75 грн., яка складається з суми заборгованості за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.02.2016 № 11410242СКВВ026 в розмірі 55404,28 грн., пені в сумі 2295,10 грн., 3% річних в сумі 245,90 грн., інфляційних втрат в сумі 554,04 грн. та штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу в сумі 5540,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №11410242СКВВ026 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.02.2016 щодо своєчасної та повної оплати за послуги з постачання газу за січень 2017 року, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 55404,28 грн., а також нараховано 3% річних в сумі 245,90 грн., інфляційних втрат в сумі 554,04 грн., пеню в сумі 2295,10 грн. та штраф за перевищення обсягу постачання природного газу в сумі 5540,43 грн. згідно умов договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 квітня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10 травня 2017 року о 12:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Позивач 04 травня 2017 року подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. №14464), в якій він просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.02.2016 № 11410242СКВВ026 в розмірі 55404,28 грн. - сума основного боргу, пеню в розмірі - 3700,70 грн., 3% річних в сумі 405,29 грн., інфляційні втрати в сумі 1551,32 грн. та штраф за перевищення обсягу постачання природного газу в сумі 5540,43 грн.

Суд, дослідивши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та додані до неї документи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача 10 травня 2017 р. надав клопотання (вх. №14830) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 10 травня 2017 р. надав відзив на позовну заяву (вх. №14826), в якому визнає позов в частині стягнення основного боргу та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України.

Позивач в судовому засіданні 10.05.2017 підтримав позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов частково, в сумі основного боргу, а також просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

23.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (надалі - Постачальник) та Відділом освіти Нововодолазької районної державної адміністрації (надалі - Споживач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410242СКВВ026 (надалі - Договір).

Відповідно до розділу І "Предмет Договору" (з урахуванням додаткової угоди №6 від 30.12.2016 до Договору) постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 1 кварталі 2017 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно розділу І "Предмет Договору" (з урахуванням додаткової угоди №6 від 30.12.2016 до Договору) плановий обсяг постачання газу у 1 кварталі 2017 році - до 14,824 тис. куб.м. та планові обсяги постачання газу по місяцях: січень - 14,824 тис.куб.м.

В пункті 2.3. Договору сторони дійшли згоди, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві - приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедури передбачених Кодексом ГРМ.

Відповідно до п. 2.9.1. Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Згідно з п.3.1. Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем.

Відповідно до п.3.7. Договору (з урахуванням додаткової угоди №6 від 30.12.2016) ціна газу з 01 січня 2017 р. становить 7344,93 грн. за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 1468,99, всього з ПДВ 8813,92 грн.

Відповідно до п.11.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди №7 від 31.01.2017) Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 січня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, за підсумками надання послуг з газопостачання у січні 2017 року Сторонами було підписано акт приймання - передачі природного газу №ХОЗ00001198 від 25.01.2017, відповідно до якого позивачем у період з 01.01.2017 по 25.01.2017 були передані відповідачу 14,824 тис. куб.м. природного газу загальною вартістю 130657,49 грн. та акт приймання - передачі природного газу №ХОЗ00003946 від 31.01.2017, відповідно до якого позивачем у період з 26.01.2017 по 31.01.2017 були передані відповідачу 6,286 тис. куб.м. природного газу загальною вартістю 55404,28 грн. (а.с. 27-28).

Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Згідно з п.4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:

4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

4.2.2. у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

4.2.3. остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за спожитий природний газ, що підтверджується випискою по рахунку за період з 01.02.2017 по 28.02.2017. Так, відповідач здійснив платіж 09.02.2017 на суму 130657,49 грн. за природний газ згідно акту приймання - передачі природного газу №ХОЗ00001198.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 55404,28 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно пункту 1 статті 202, пункту 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил.

Згідно п.1, п.2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов. Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого природного газу та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410242СКВВ026 від 23.02.2016 у розмірі 55404,28 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3700,70 грн. - пені та 5540,43 грн. - штрафу, суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У п.6.2.3. Договору сторони передбачили відповідальність Споживача у вигляді штрафу за перевищення обсягу постачання газу. Так, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:

В = (Vф - Vп) х Ц х К, де:

Vф - обсяг фактично поставленого газу Споживачу протягом розрахункового періоду за Договором;

V п - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1.

Також, відповідно до п.10 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 5 % від підтвердженого обсягу природного газу. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

У розділі VI Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою

В = (V ф - V п) х Ц х K,

де: V ф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;

V п - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;

Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;

K - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.

Таким чином, перевіривши розрахунок штрафу, приймаючи до уваги те, що за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу перевищив підтверджений обсяг газу на цей період (січень 2017 року) на 6,286 тис.куб.м., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 5540,43 грн. підлягають задоволенню.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені, розрахованої станом на 10.05.2017 в сумі 3700,70 грн. підлягають задоволенню повністю.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за невиконання грошового зобов'язання за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410242СКВВ026 від 23 лютого 2016 року, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410242СКВВ026 від 23 лютого 2016 року, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 405,29 грн., а також інфляційних втрат в сумі 1551,32 грн., а відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафних санкцій через відсутність бюджетного фінансування, виходячи з наступного.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 617 Цивільного кодексу України та частини ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, суд відхиляє заперечення відповідача щодо неоплати вартості поставленого природного газу за відсутності бюджетних коштів на рахунках відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів, затримка бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 11, 202, 207, 253-256, 260, 261, 509, 526, 610-612, 617, 623-629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону України "Про ринок природного газу", ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 217, 230, ст. 343 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , ст.ст. 1, 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області (63200, Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Воскресінська, буд.4, код ЄДРПОУ 02146452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) заборгованість за спожитий природний газ по Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.02.2016 № 11410242СКВВ026 в розмірі 55404,28 грн. - сума основного боргу, пеню в розмірі - 3700,70 грн., 3% річних в сумі 405,29 грн., інфляційні втрати в сумі 1551,32 грн., штраф за перевищення обсягу постачання природного газу в сумі 5540,43 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_3