Рішення

від 11.05.2017 по справі 923/337/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2017 року Справа № 923/337/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Землероб", м. Каховка Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіаліт Маркєт", с. Веселе Бериславського району Херсонської області

про стягнення 31923 грн. 71 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. від 10.01.2017;

від відповідача - не прибув.

Дочірнє підприємство "Землероб" (позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіаліт Маркєт" (відповідач) про стягнення 31923 грн. 71 коп. заборгованості за договором поставки № 01/11/16 від 01 листопада 2016 року, з яких 29862 грн. основного боргу, 2061 грн. 71 коп. пені

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 549, 610 - 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 217, 230, 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1-2, 12, 49, 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.04.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.05.2017.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення копії ухвали від 24.04.2017 (т. 1 а.с. 27, 28), але явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав, будь-яких клопотань не заявляв.

Неявка представника відповідача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, що прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

01 листопада 2016 року між Дочірнім підприємством Землероб (далі - ДП Землероб , Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гіаліт Маркєт (далі - ТОВ Гіаліт Маркєт , Покупець) був укладений договір поставки №01/11/16 (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Договору Постачальник зобов'язався на замовлення Покупця поставляти йому товари, асортимент, одиниці виміру, ціна, загальна кількість та розмір партій яких визначається у видаткових накладних, а Покупець зобов'язався приймати такі товари та оплачувати їх у відповідності з вимогами укладеного Договору.

Згідно пунктів 3.1, 3.3, 3.4 Договору постачання товару здійснюється на підставі замовлень Покупця. Зобов'язання Постачальника по постачанню партії товару вважаються виконаними в момент передачі товару представнику Покупця. Днем постачання партії товару є день виконання Постачальником зобов'язань по постачанню зафіксований в накладній на постачання товару, один примірник якої та одна товарно - транспортна накладна, підписані Покупцем та скріплені його печаткою, повертаються постачальнику. Підписання накладної свідчить про приймання партії товару в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в ній.

23 грудня 2016 року ДП Землероб поставило на адресу ТОВ Гіаліт Маркєт буряк столовий в кількості 21330 кг за ціною 1,40 грн. за 1 кг на загальну суму 29862,00 грн. в т.ч. ПДВ 4977,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 16 від 23 грудня 2016 року, товарно - транспортною накладною № П731 від 23 грудня 2016 року та довіреністю Покупця № 18 від 23 грудня 2016 року.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Договору вартість товару визначається в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Проте, в порушення умов договору, відповідач не розрахувався за поставлений товар, хоча претензій по виконанню позивачем взятих на себе зобов'язань у сторін не виникало.

Отже, у відповідача існує заборгованість в сумі 29862 грн., яка до цього часу не погашена.

Із огляду на наданий договір суд прийшов до висновку, що він за своєю природою є договором поставки .

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з цим вимога про стягнення суми основного боргу - 29862 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 7.2 договору сторонами було обумовлено, що за прострочення оплати Товару, який постачається за даним Договором згідно п. 6.3 цього договору, Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасної сплати за кожний день прострочення.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору позивач нарахував відповідачу за порушення виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого товару 2061 грн. 71 коп. пені за період з 14.01.2017 по 13.04.2017 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Розрахунок пені здійснено вірно. Судом перевірено.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіаліт Маркєт" (74344, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39738783) на користь Дочірнього підприємства "Землероб" (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Промислова, буд. 4, ідентифікаційний номер - 30330223) - 29862 грн. основного боргу, 2061 грн. 71 коп. пені та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.05.2017

Суддя Л.М. Немченко