Рішення

від 11.05.2017 по справі 927/329/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

11 травня 2017р. справа №927/329/17

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТЕХНОВА ,

АДРЕСА_1, 04071

В особі: Комунального енергогенеруючого підрозділу Чернігівська теплоелектроцентраль ТОВ фірми ТЕХНОВА ,

вул. Ушинського 23, м. Чернігів, 14014

До відповідача: Учбово-виробничого колективного підприємства інвалідів Біотрон Чернігівського обласного фонду милосердя і здоров'я, вул. Г. Полуботка, 16, м. Чернігів, 14000 (проспект Перемоги, 96 м. Чернігів; АДРЕСА_2, ОСОБА_1А.)

про стягнення 34489 грн 60коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №15 від 21.02.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27616,56 грн. за поставлену теплову енергію згідно договору №1098 від 01.10.2006 за період з 01.03.2014 по 31.01.2017, 5015,49 грн інфляційних нарахувань, 771,44 грн річних, 1086,11 грн пені.

Представник позивача в судовому засіданні 11.05.2017 надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

До початку судового засідання 26.04.2017 від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи №2 від 25.04.2017, в якому, зокрема, додана заява про зменшення розміру позовних вимог. Суд клопотання представника позивача задовольнив, документи до матеріалів справи залучив.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з помилковим розрахунком індексу інфляції, вважає за необхідне зменшити позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 27616,56 грн боргу, 4999,47грн інфляційних, 771,44 грн річних, 1086,11 грн пені та 1600,00 грн судового збору.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог, а подана позивачем заява не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму 16,02 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 11.05.2017 надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи від 11.05.2017, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Згідно інформації отриманої судом на офіційному сайті Міністерства юстиції України та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.04.2017 в реєстрі значиться Учбово-виробниче колективне підприємство інвалідів Біотрон Чернігівського обласного фонду милосердя і здоров'я, ідентифікаційний код 05724441, місцезнаходження вул. Г.Полуботка, 16, м. Чернігів, не перебуває в процесі припинення, керівник ОСОБА_1.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, повноваженого представника в судове засідання не направив. Ухвала про порушення провадження у справі від 30.03.2017 направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та яка відповідає адресі його державної реєстрації, вул. Г. Полуботка, 16, м. Чернігів, повернулася до суду з відміткою відділу поштового зв'язку: неповна адреса, для уточнення номеру квартири, не розшукано . Ухвала про порушення провадження у справі від 30.03.2017 направлена на адресу відповідача АДРЕСА_3 (інформація з матеріалів справи), повернулася до суду з відміткою відділу поштового зв'язку: за закінченням терміну зберігання . Ухвала про відкладення розгляду справи від 06.04.2017 направлена на адресу відповідача вул. Г. Полуботка, 16, м. Чернігів та на адресу проспект Пермоги, 96 м. Чернігів (адреса об'єкту постачання теплової енергії), повернулася до суду з відміткою відділу поштового зв'язку за даною адресою не розшукано . Ухвала про відкладення розгляду справи від 06.04.2017 направлена на адресу відповідача АДРЕСА_4, повернулася до суду з відміткою відділу поштового зв'язку за незапитом .

Відповідно до ч. 1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

У п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи були направлені відповідачу по справі за вказаною позивачем у позові адресою, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також за іншими адресами відповідача згідно з інформацією яка міститься в матеріалах справи, суд приходить висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні 11.05.2017 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив, про причини невиконання вимог суду відповідач не повідомив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

З огляду на те, що згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача в судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи по суті за наявними у ній доказами. Окрім того, явка відповідача в судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.

У судовому засіданні 11.05.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги з урахування поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань і заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

Таким чином, враховуючи прийняття судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову - 34194,79 грн, яка складається з: 27616,56 грн основного боргу, 4999,47 грн інфляційних нарахувань, обчислених за період з травня 2014 року по січень 2017 року, 771,44 грн річних, нарахованих за період з 16.04.2014 року по 20.02.2017 року, 1086, 11 грн. пені, нарахованої за період з 16.03.2016 року по 20.02.2017 року.

Відповідно до приписів ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як свідчать матеріали справи, 01.10.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір №1098 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

14.10.2014 між позивачем та відповідачем підписано Додаткову угоду до договору №1098 від 01.10.2006 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до умов договору (в редакції Додаткової угоди від 14.10.2014, укладеної між позивачем та відповідачем) позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та надавати послугу з централізованого постачання гарячої води для об'єктів, вказаних в додатку №1 договору, а відповідач зобов'язався сплачувати кошти за одержану теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, на умовах та порядку постачання і сплати, передбачених договором.

Згідно з п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу (відповідачу у справі) для об'єктів та в обсягах згідно з додатком №1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Додатком №1 до договору, який підписано сторонами та скріплено печатками, встановлено, що теплова енергія в гарячій воді постачається споживачу за адресою проспект Перемоги, 96 (виробниче приміщення, опалювальна площа-76,55 кв.м., максимальне навантаження - 0,006Гкал/год).

Додатковою угодою від 14.10.2014 сторони доповнили Додаток №1 пунктом 4 в наступній редакції: Максимальне теплове навантаження на опалення по об'єктах, яке застосовується для розрахунків з дня укладання цієї додаткової угоди по наступних пунктах таблиці Додатку №1 до договору, складає: п.1 пр-т Перемоги, 96 (виробниче приміщення) - 0,005862 Гкал/год .

За умовами п.4.2.1 договору постачальник (позивач у справі) зобов'язався відпускати теплову енергію для об'єктів, перерахованих у Додатку №1 цього договору, і в кількості згідно з договором.

У п.10.1 договору сторони встановили, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30 вересня 2007. Відповідно до п. 10.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На день розгляду спору в суді, сторонами не подано доказів припинення дії договору № 1098 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2006 року, в порядку п. 10.2. договору чи його розірвання, в установленому законодавством порядку.

У п.10.3 договору сторони встановили, що припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язків повної сплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.3.2.2 відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в термін, які передбачені договором.

Окрім того, відповідач зобов'язався за умовами п.3.2.5 договору письмово сповіщати постачальника про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

У п. 6.1 договору сторони обумовили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається відповідачем, здійснюються виключно у грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника по тарифах, які затверджені рішеннями облдержадміністрації, міської ради, і які можуть змінюватися згідно з законами Верховної Ради і постановами Кабінету Міністрів України.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №61 від 03.02.2012 та №597 від 23.05.2014, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №625 від 28.11.2014, №151 від 31.01.2015, №291 від 27.02.2015, №1125 від 31.03.2015, №1976 від 30.06.2015 (із змінами відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2126 від 02.12.2016 та №1757 від 29.09.2016).

У п.6.2.1 договору (в редакції додаткової угоди від 14.10.2014) сторони встановили, що розрахунки за теплову енергію здійснюється згідно з встановленими тарифами за наступними розрахунковими одиницями: за 1 Гкал - при наявності приладу обліку теплової енергії, що здійснює облік в Гкал - згідно з його показниками; за 1 Гкал - якщо прилад обліку теплової енергії визначає кількість спожитої теплової енергії в будь-яких інших розрахункових одиницях ніж гігакалорія, то для визначення обсягу спожитої теплової енергії в гігакалоріях сторонами застосовуються перевідні коефіцієнти метричних одиниць виміру: 1 ГДж=0,239 Гкал; 1 МВт/ч= 0,86 Гкал, тощо; за 1 Гкал - за відсутності приладів обліку - обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з 01.03.2014 по 31.01.2017 теплову енергію на суму 29598,38грн, що підтверджується копіями рахунків-фактур на оплату: №01098 від 31.03.2014 на суму 1218,05грн, №01098 від 30.04.2014 на суму 243,61грн, № 01098 від 31.10.2014 на суму 328,24грн, №01098 від 30.11.2014 на суму 891,35грн, №01098 від 31.12.2014 на суму 1308,62грн, №01098 від 31.01.2015 на суму 1217,64грн, №01098 від 28.02.2015 на суму 1450,38грн, №01098 від 31.03.2015 на суму 1457,51грн, №01098 від 30.04.2015 на суму 460,61грн, №01098 від 31.10.2015 на суму 791,69грн, №01098 від 30.11.2015 на суму 1115,58грн, №01098 від 31.12.2015 на суму 1375,88грн, №01098 від 31.01.2016 на суму 2151,98грн, №01098 від 29.02.2016 на суму 1287,12грн, №01098 від 31.03.2016 на суму 1189,97грн, №01098 від 30.04.2016 на суму 145,74грн, №01098 від 31.10.2016 на суму 1513,19грн, №01098 від 30.11.2016 на суму 2867,11грн, №01098 від 31.12.2016 на суму 3502,39грн, №01098 від 31.01.2017 на суму 5081,72грн (а.с.38-47).

Як вбачається із матеріалів справи, рахунки-фактури за теплову енергію за період з 01.03.2014 по 31.01.2017 були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками про їх відправлення, копії яких додані позивачем до матеріалів справи (а.с.50-69, 133-134).

Відповідно до п.6.5. договору розрахунки відповідача з позивачем за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води виконуються згідно з діючим законодавством, згідно з рахунками позивача щомісячно у відповідності з показаннями приладів обліку або розрахунковим способом при відсутності приладів обліку. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п.6.6 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує постачальнику 50% вартості зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п.6.7 договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим; - у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку і зараховується заліком наступного місяця.

Згідно з п.3.2.22 договору відповідач зобов'язався щомісячно здійснювати розрахунки за всю спожиту теплову енергію згідно з тарифами п.6.1 договору на розрахунковий рахунок після отримання рахунку на оплату. У випадку неотримання рахунку до 15 числа наступного місяця споживач зобов'язаний повідомити про це постачальника.

У п.6.9 договору сторони встановили, що у випадку несплати споживачем рахунку до 15 числа наступного місяця, нараховується пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочки.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання за договором по оплаті за спожиту теплову енергію виконав частково. Так, відповідачем оплачено 14.01.2016 - 3000,00грн з призначенням платежу перерах.платежу, плата за тепло зг.дог№1098 від 01.10.2006, рах.№01098 від 31.10.2015 , що підтверджується довідкою ПАТ Полікомбанк від 22.02.2017 за №1-06/230.

Відповідно до призначення платежу та умов додаткової угоди (п.6.2.3) дана сума позивачем була розподілена таким чином: в рахунок часткової оплати за лютий 2014 в сумі 1018,18грн, в рахунок часткової оплати за березень 2014 в сумі 1190,13грн, в рахунок повної оплати за жовтень 2015 в сумі 791,69грн.

Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 27616,56грн, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин суд доходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача борг в сумі 27616,56грн.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.2.3. договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1086,11грн, нараховану у розмірі подвійної обліком ставки НБУ яка діяла у період прострочки з 16.03.2016 по 20.02.2017 від прострочених сум оплати за спожиту теплову енергію згідно з рахунками-фактурами: №01098 від 29.02.2016 на суму 1287,12грн, №01098 від 31.03.2016 на суму 1189,97грн, №01098 від 30.04.2016 на суму 145,74грн, №01098 від 31.10.2016 на суму 1513,19грн, №01098 від 30.11.2016 на суму 2867,11грн, №01098 від 31.12.2016 на суму 3502,39грн, №01098 від 31.01.2017 на суму 5081,72грн.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, дослідивши поданий позивачем розрахунки пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 825,76грн, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при визначенні сум нарахованої пені за період з 16.03.2016 по 20.02.2017. За таких обставин вимоги позивача в іншій частині стягнення з відповідача суми пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 4999,47грн інфляційних нарахувань за період з травня 2014 по січень 2017 та 771,44грн 3% річних за період з 16.04.2014 по 20.02.2017.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані 3% річних у сумі 771,44грн за період з 16.04.2014 по 20.02.2017, а відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню у повній сумі.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань суд встановив, що позивачем не були враховані рекомендації викладені у п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , а саме, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Перевіривши наданий позивачем розрахунки інфляційних нарахувань судом встановлено, що позивачем безпідставно проведено нарахування за грудень 2016 на суму боргу 1218,05грн за спожиту теплову енергію у березні 2014 з огляду на проведену відповідачем 14.01.2016 часткову оплату боргу у сумі 1190,13грн (тобто до 15 числа).

За таких обставин, здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 4981,03грн. В решті вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю проведеного нарахування.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за спожиту теплову енергію своєчасно не розрахувався, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 27616,56грн, інфляційних в сумі 4981,03грн, 3% річних в сумі 771,44грн, пені в сумі 825,76грн.

Оскільки, спір виник з вини відповідача та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1587,06грн судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Учбово-виробничого колективного підприємства інвалідів Біотрон Чернігівського обласного фонду милосердя і здоров'я (м. Чернігів, вул. Г. Полуботка, 16, ідентифікаційний код 05724441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ТЕХНОВА (АДРЕСА_5, ідентифікаційний код 24100060) 27616грн 56коп. боргу, 4981грн 03коп. інфляційних нарахувань, 771грн 44коп. 3% річних, 825грн 76коп. пені, 1587грн 06коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 15.05.2017.

Суддя Н.Ю.Книш