Постанова

від 11.05.2017 по справі 910/21951/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. Справа№ 910/21951/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Михальської Ю.Б.

Чорної Л.В.

При секретарі судового засідання - Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.05.2017 року по справі №910/21951/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОДОРА"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017р.

по справі №910/21951/16 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОДОРА"

до Державної казначейської служби України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Одеській області, 2. Головне слідче управління Служби безпеки України

про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕОДОРА" (далі - позивач; ТОВ "ТЕОДОРА") звернулося до Господарського суду міста Києва до Державної казначейської служби України (далі - відповідач; Казначейська служба) про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок неправомірного накладення арешту в межах кримінального провадження № 42014000000000802 посадовими особами Управління Служби безпеки України в Одеській області та прокуратури Одеської області на підставі ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 09.02.2016 та від 22.02.2016 у справі №522/1894/16-к на грошові кошти позивача, розміщені на банківських рахунках, відкритих у публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "УКРЕКСІМБАНК"), позивачу було завдано збитки. У зв'язку з наведеним, він просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000,00 грн. та відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4 684 854,38 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 №910/21951/16 у задоволенні позову відмовлено, як заявленого необґрунтовано.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕОДОРА" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017 №910/21951/16 та прийняти судове рішення по справі, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 96 ГПК України, та не надав колегії суддів письмовий відзив на скаргу позивача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

Головне слідче управління Служби безпеки України за змістом пояснень від 05.05.2017 №6/3099 наголошує на тому, що арешт коштів наразі є чинним, досудове розслідування триває, а тому правові висновки за рішенням суду першої інстанції підтримує повністю.

До останнього судового засідання від 11.05.2016 відповідач та треті особи -1, -2 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про їх належне повідомлення свідчать залученні до матеріалів справи зворотні поштові повідомлення.

За пунктом 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої постанови пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутній представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представників відповідача та третіх осіб, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОДОРА" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2017 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в провадженні слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі - слідчий відділ УСБ України в Одеській області) перебувають матеріали кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42014000000000802 від 05.08.2014, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 258-5 (фінансування тероризму) та ч. 3 ст. 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади) Кримінального кодексу України.

При цьому, як слідує з листа № 65/16/3896пт від 21.07.2016 слідчого відділу УСБ України в Одеській області, керівника ТОВ "ТЕОДОРА" повідомлено про наявність у органу досудового розслідування необхідності проведення його допиту, як свідка.

09.02.2016 Приморським районним судом м. Одеси винесена ухвала в справі № 522/1894/16-к, якою задоволено клопотання слідчого ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області по кримінальному провадженню № 42014000000000802 від 05.08.2014 та накладено арешт на рахунок і зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на розрахунковому рахунку № 26008001017699 ТОВ "ТЕОДОРА", відкритому в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Вищевказаний рахунок № 26008001017699 згідно довідок № 62-011/2492 від 15.12.2016 та № 62-011/1 від 03.01.2017, виданих Банком, є поточним рахунком Товариства.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області у справі № 522/1894/16-к (номер провадження: 11-сс/785/341/16) від 24.03.2016 зазначена ухвала суду від 09.02.2016 скасована та постановлена нова ухвала, якою клопотання слідчого ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області повернуто прокурору для усунення недоліків.

19.02.2016 між ТОВ "ТЕОДОРА" та ПАТ "УКРЕКСІМБАНК" був укладений генеральний договір банківського вкладу № 62516W15 та додаткова угода № 62516W15-1 від 19.02.2016 до нього, згідно з умовами яких Банк зобов'язувався:

- відкрити вкладнику (ТОВ "ТЕОДОРА") вкладний (депозитний) рахунок № 26105001017699;

- прийняти від вкладника грошову суму (вклад) у розмірі 2 000 000,00 грн. зі строком розміщення траншу - 4 календарних дні, та терміном його повернення - 23.02.2016, нарахувати проценти на вказаний вклад за ставкою - 15,5%, та виплатити вказані проценти, а також повернути вклад.

Того ж дня, 19.02.2016 на виконання умов вищевказаних угод ТОВ "ТЕОДОРА" було внесено грошову суму в розмірі 2 000 000,00 грн. на зазначений депозитний рахунок № 26105001017699, що підтверджується банківською випискою, складеною 30.12.2016, (долученою Банком до матеріалів справи).

22.02.2016 Приморським районним судом м. Одеси винесена ухвала в справі № 522/1894/16-к, якою задоволено клопотання слідчого ОВС слідчого відділу УСБ України в Одеській області по кримінальному провадженню № 42014000000000802 від 05.08.2014 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках, і зупинено видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунках ТОВ "ТЕОДОРА", відкритих у ПАТ "УКРЕКСІМБАНК" (з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.03.2016 у справі № 522/1894/16).

З метою скасування арешту, накладеного на грошові кошти ТОВ "ТЕОДОРА", керівник Товариства (ОСОБА_2.) звернувся до суду з відповідним клопотанням, проте ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2016 по справі № 522/1894/16-к в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

За вищенаведених обставин, ТОВ "ТЕОДОРА" звернулось до місцевого господарського суду з даним позовом та просило стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000,00 грн. та відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4 684 854,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ТЕОДОРА" послалось на порушення кримінально-процесуального законодавства посадовими особами УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014, які полягали, зокрема, в тому, що протягом шести місяців після проведення оперативно-розшукових заходів за їх результатами щодо Товариства не було розпочате кримінальне провадження, у зв'язку з чим у Товариства виникло право на відшкодування шкоди, завданої такими заходами.

Як вбачається зі змісту позову, його матеріально-правовою підставою ТОВ "ТЕОДОРА" обрало, зокрема, Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а саме позивач посилається на статті 2, 3, 4, 13, 14 вказаного Закону.

Колегія суддів, перевіривши застосування норм матеріального права, вважає за необхідне відзначити, що оскільки Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" врегульовано правовідносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства, враховуючи приписи вказаного Закону, а також те, що предметом даного спору є відшкодування позадоговірної шкоди, завданої саме юридичній особі - ТОВ "ТЕОДОРА", вважає цілком вірним висновок місцевого господарського суду про те, що положення названого Закону не підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин. Відповідно посилання позивача в черговий раз у доводах апеляційного оскарження на необхідність застосування цього Закону є помилковим та необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція, щодо неможливості застосування вищеназваного Закону, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14.

Таким чином, з огляду на те, що на даний час порядок відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, спеціальним законом не врегульовано, то в силу вимог ч. 6 ст.1176 Цивільного кодексу України така шкода має відшкодовуватися на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 роз'яснено, що під немайновою (моральною) шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995).

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно з ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, на відміну від загальних норм ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, які вимагають встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статті 1174 та ч. 2 ст. 1167 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Разом з тим, одночасна наявність названих трьох елементів складу правопорушення є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2012 по справі № 38/67, від 01.03.2011 по справі № 13/68-10, від 12.04.2016 по справі № 908/4057/14, від 24.05.2016 по справі № 902/1206/14 та абз. 3 п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994).

Обґрунтовуючи наявність такого елементу складу правопорушення, як протиправна поведінка у вигляді незаконних дій органів досудового розслідування, ТОВ "ТЕОДОРА" посилалось на те, що:

- ухвали суду від 09.02.2016 та 22.02.2016 у справі № 522/1894/16-к, якими було накладено арешт на грошові кошти Товариства, винесені судом, як зазначив позивач (ТОВ "ТЕОДОРА"), на підставі завідомо неправдивої інформації та показів посадової особи УСБ України в Одеській області;

- неправомірність дій вказаних органів, на думку позивача, підтверджується ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.07.2016 у справі № 522/12757/16-к, якою фактично зобов'язано відповідальних посадових осіб прокуратури Одеської області внести відповідні відомості про злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

- листом прокуратури Одеської області №17/1/1-3570-16 від 28.07.2016 керівника ТОВ "ТЕОДОРА" повідомлено про те, що за його заявою щодо незаконних дій з боку службових осіб УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області на підставі ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2016 та 18.07.2016 порушено ряд кримінальних проваджень, а саме: № 42016160000000556 (ч. 1 ст. 397 КК України); № 42016160000000557 (ч. 1 ст. 384 КК України); № 42016160000000558 (ч. 1 ст. 383 КК України); № 42016160000000559 (ч. 1 ст. 366 КК України); № 42016160000000560 (ч. 1 ст. 365 КК України), які об'єднано в одне провадження під єдиним реєстраційним № 42016160000000556.

Положеннями ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частиною 2 ст. 34 цього Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Проте, перевірка правомірності дій чи бездіяльності органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури при проведенні дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України не відноситься до компетенції судів господарської юрисдикції (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2015 у справі № 917/2290/14).

ТОВ "ТЕОДОРА" відповідного процесуального документу компетентного суду, який набрав законної сили та яким встановлено незаконність дій посадових осіб УСБ України в Одеській області та прокуратури Одеської області, вчинених ними під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014, господарському суду не надало. Відтак, не довело наявність такого елементу складу правопорушення, як протиправна поведінка у вигляді незаконних дій, та відповідно не довело одночасну наявність трьох елементів складу правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як збитки.

Обґрунтовуючи розмір завданих Товариству збитків, а саме: вартість втраченого майна, яким позивач вважав арештовані грошові коштів в сумі 4 155 081,49 грн, розміщені на банківських рахунках; та упущену вигоду, якою позивач вважав неотриманий дохід від депозитних угод у розмірі 529 772,89 грн, ТОВ "ТЕОДОРА" послалось на те, що:

- внаслідок накладення арешту на грошові кошти, розміщені на його банківських рахунках, Товариство фактично втратило вказане майно;

- Товариство не отримало очікуваного прибутку від розміщення грошових коштів у Банку на умовах депозиту, оскільки згідно з положеннями генерального договору банківського вкладу № 62516W15 від 19.02.2016 у випадку накладення арешту на грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку, здійснюється нарахування процентів у значно меншому розмірі, а саме 0,5% річних на залишок коштів;

- Товариство було позбавлено можливості укласти нову додаткову угоду з метою розміщення грошових коштів на умовах банківського вкладу під 17,5% річних, у зв'язку з вилученням органами досудового розслідування під час обшуку та виїмки печаток та комп'ютерної техніки, на якій встановлено програмну систему управління банківськими рахунками "Клієнт-банк".

Стосовно вищенаведених посилань ТОВ "ТЕОДОРА" місцевим господарським судом цілком обґрунтовано відзначено про наступне.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України).

Згідно довідки № 62-011/2492 від 15.12.2016, виданої ПАТ "УКРЕКСІМБАНК", копія якої долучена до матеріалів справи, залишок грошових коштів на поточному рахунку ТОВ "ТЕОДОРА" № 26008001017699 складає 2 195 074,56 грн, на депозитному рахунку № 26105001017699 - 2 000 000,00 грн.

Таким чином, слід відзначити, що арешт майна, в тому числі грошових коштів, не позбавляє власника права власності на таке майно, а лише обмежує його право вільно розпоряджатись арештованим майном на власний розсуд. Відповідно, накладення арешту на грошові кошти ТОВ "ТЕОДОРА" не тягне за собою втрату вказаного майна Товариством та не являється збитками в розумінніст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Серед іншого, як встановлено судом першої інстанції, 19.02.2016 на підставі Генерального договору банківського вкладу № 62516W15 та Додаткової угоди № 62516W15-1 до нього, укладених того ж дня, ТОВ "ТЕОДОРА" розмістило у ПАТ "УКРЕКСІМБАНК" на умовах банківського вкладу грошові кошти в розмірі 2 000 000,00 грн. При цьому процентну ставку встановлено в розмірі 15,5%, строк розміщення траншу складав 4 календарних дні, а терміном його повернення визначено - 23.02.2016.

Відповідно до п. 4.1 Генерального договору банківського вкладу, починаючи з першого дня, наступного за днем внесення кожного траншу на рахунок, до дня, що передує терміну повернення такого траншу, визначеному відповідною Угодою про транш, Банк здійснює нарахування процентів на такий транш за процентною ставкою, визначеною Угодою про транш, на підставі якої він внесений на рахунок.

У разі, якщо при настанні термінів повернення траншів, визначених відповідними Угодам про транші, можливість повернення таких траншів (частин Траншів) буде обмежена згідно з вимогам чинного законодавства України та/або існуватимуть інші обставини, що унеможливлюватимуть їх повернення вкладнику, Банк здійснює нарахування процентів на кожний такий транш за період з дня на який припадає термін його повернення, до дня, що передує дню його повернення згідно з п. 3.5 цього договору, за процентною ставкою, що становить 0,05 процентів річних (п. 4.2 Генерального договору банківського вкладу).

Отже, згідно з умовами зазначених Генерального договору банківського вкладу та Додаткової угоди до нього, проценти за ставкою 15,5% на банківський вклад ТОВ "ТЕОДОРА" повинні були нараховуватись фактично протягом трьох дів - з 20.02.2016 по 22.02.2016 (включно).

Так, згідно довідки № 62-011/1 від 03.01.2017, виданої ПАТ "УКРЕКСІМБАНК", вбачається, що Банком здійснено нарахування процентів за банківським вкладом ТОВ "ТЕОДОРА" у розмірі 15,5% річних протягом періоду з 20.02.2016 по 22.02.2016 включно.

Окрім того, у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти, розміщенні на депозитному рахунку, і обмеженням можливості їх повернення вкладнику, Банк продовжив нарахування процентів за банківським вкладом Товариства в розмірі 0,05%.

Також, як вбачається з довідки № 62-011/86 від 19.01.2017, виданої ПАТ "УКРЕКСІМБАНК", ТОВ "ТЕОДОРА" заявку на укладення нової додаткової угоди після спливу строку дії додаткової угоди № 62516W15-1 від 19.02.2016 по системі "Клієнт-банк" до Банку не подавала.

Інших доказів, що свідчили б про намір ТОВ "ТЕОДОРА" укласти нову додаткову угоду до Генерального договору банківського вкладу № 62516W15 від 19.02.2016, Товариство суду не надало.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "ТЕОДОРА" не доведено наявність у нього збитків у вигляді втраченого майна або упущеної вигоди, відповідні твердження ТОВ "ТЕОДОРА" спростовуються вищенаведеним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, ТОВ "ТЕОДОРА" зазначило, що у зв'язку з накладенням арешту на його грошові кошти, розміщені на поточному та депозитному рахунках, Товариство фактично було позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність та розпоряджатись власним майном, що мало наслідком втрату довіри контрагентів та ділової репутації Товариства.

Стосовно вищенаведеного доводу слід зазначити, що в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "ТЕОДОРА", як позивач, не надало суду документів, що підтверджували б втрату контрагентами Товариства довіри до нього та свідчили про наміри контрагентів відмовитись від співпраці з Товариством, а також не надало доказів на підтвердження втрати ділової репутації.

Натомість, ТОВ "ТЕОДОРА" долучило до матеріалів справи копію договору позики із заставним забезпеченням від 24.02.2016, укладеного між громадянином ОСОБА_2, як учасником із 100% часткою у статутному капіталі ТОВ "ТЕОДОРА" (позичальник), і ТОВ "Науково-технічна виробнича фірма "ПРОМСЕРВІС" (позикодавець), згідно з умовами якого позика надавалась шляхом перерахування у безготівковій формі коштів позичальником в обсягах та на рахунки вказаних позичальником постачальників ТОВ "ТЕОДОРА".

Платіжними ж дорученнями № 1732 від 10.03.2016, № 1744 від 29.03.2016, № 1764 від 18.05.2016, № 1765 від 19.05.2016, № 1777 від 23.05.2016, № 1778 від 30.05.2016, № 1782 від 10.06.2016, № 1780 від 06.06.2016, № 1834, № 1835 від 25.08.2016, № 1859 від 22.09.2016, копії яких також долучені до матеріалів справи, підтверджується надання позикодавцем позики та перерахування ним грошових коштів контрагентам ТОВ "ТЕОДОРА" за зобов'язаннями останнього.

Наведені обставини свідчать саме про вжиття керівником та учасником ТОВ "ТЕОДОРА" заходів, спрямованих на виконання Товариством його зобов'язань перед контрагентами.

Поряд з цим, з листа Національного бізнес-рейтингу України № 24533-17LО2-0301 від 23.12.2016, копія якого долучена до матеріалів справи ТОВ "ТЕОДОРА", вбачається, що за результатами проведеного Союзом Національних бізнес-рейтингів загальнодержавного фінансово-економічного аналізу діяльності суб'єктів господарювання України ТОВ "ТЕОДОРА" здобуло:

- Золото рейтингу серед суб'єктів господарювання Миколаївської області за показником "Чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг";

- Срібло рейтингу серед суб'єктів господарювання України за показником "Рентабельність активів".

Водночас, доказів того, що до вчинення органами досудового розслідування дій, які на думку ТОВ "ТЕОДОРА" завдали йому збитків, Товариство могло б мати вищий рейтинг, зокрема й за показником "Рентабельність активів", суду надано не було.

Відтак, за оцінкою колегії суддів, ТОВ "ТЕОДОРА", як позивачем, не доведено наявність у нього збитків у вигляді моральної шкоди.

Враховуючи все викладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку ТОВ "ТЕОДОРА" не доведено наявність такого елементу складу правопорушення, як завдання йому матеріальної чи моральної шкоди (збитків), та відповідно не доведено одночасну наявність трьох елементів складу правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як збитки. Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ТЕОДОРА" про стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 000,00 грн та відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4 684 854,38 грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Колегією суддів ретельно досліджено скарги на протиправну бездіяльність службових осіб, скарги на діяльність слідчого Головного слідчого управління СБУ, скаргу в порядку ч.1 ст. 303 КПК України (а/с 238-249). Проте, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2017 по справі №761/1606/17 у задоволенні клопотання представника ТОВ ТЕОДОРА" ОСОБА_2 про скасування арешту з коштів, які знаходяться на поточному та депозитному рахунку ВАТ Укрексімбанк відмовлено; ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.03.2017 по справі 761/5618/17 в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.02.2016 по кримінальному провадженню №22016160000000386 від 28.11.2016 виділеного з кримінального провадження № 42014000000000802 від 05.08.2014 року відмовлено; ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2017 по справі №522/6302/16-к у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту відмовлено.

Відтак, з огляду на вищеназванні судові рішення, вказані звернення позивача не можуть слугувати підставою стягнення на його користь матеріальної чи моральної шкоди (збитків). За поясненнями Головного слідчого управління служби безпеки України, наразі, вживаються заходи щодо повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, а також притягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних до вчинення злочинів.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, вважає, що доводи апеляційного оскарження позивача базуються лише на ствердженнях, які не підтвердженні, а тому визнаються безпідставними, і такими, що не спростовують правових висновків місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОДОРА" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕОДОРА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2017р. по справі №910/21951/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21951/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Ю.Б. Михальська

Л.В. Чорна