Рішення

від 11.05.2017 по справі 904/4370/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2017 Справа № 904/4370/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варварівський зерновий комплекс", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром гарант плюс", м. Дніпро

про стягнення 9 856 грн. 14 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 01.12.2016р. №б/н;

від відповідача: не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 9 856 грн. 14 коп., що складає 9 015 грн. 00 коп. - попередньої оплати, здійсненої за товар відповідно до умов Договору поставки від 26.09.2016р. №117/09, 587 грн. 83 коп. - пені, 63 грн. 00 коп. - 3% річних та 190 грн. 31 коп. - інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві (вх.25772/17 від 05.05.2017р.) на позовну заяву заперечує проти позову та зазначає про те, що: - між позивачем та відповідачем було укладено договір від 26.09.2016р. №117/09 на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками; - на підставі рахунку №0107/0001902 позивачем були перераховані кошти у розмірі 9 015 грн. 00 коп.; - на дату розгляду справи відповідач грошові кошти покупцю не повернув, товар не поставив; - відсутні законні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних та просить суд розглядати справу без участі представника.

За змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац 3 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Приймаючи до уваги, що:

- відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору;

- суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору;

- відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи;

- в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку;

- обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смирнова проти України» );

- тому суд доходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Оригінали документів, оглянутих у судовому засіданні, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2016р. між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Пром гарант плюс , як постачальником, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Варварівський зерновий комплекс , як покупцем, було укладено Договір поставки №117/09 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) (пункт 10.1 Договору).

Відповідно до пункту 10.2 Договору даний договір укладений терміном на 1 рік; у випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах.

Згідно пунктів 1.2, 1.3, 1.4 Договору найменування товару - згідно рахунку та накладних на товар; одиниця вимірювання - літр; кількість - згідно рахунку та накладних на товар.

Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скетч-картки) на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997р. №1442 (пункт 1.5 Договору).

Ціна 1 літра товару - згідно рахунку на товар; загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (пункти 3.1, 3.2 Договору).

У пункті 4.1 Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар, за цінами, що діють на момент надходження коштів; ціна 1 літру товару вказується у рахунку і дійсна протягом дня його виписки.

Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника згідно наданого рахунку на наступні реквізити: р/р 26005050019113 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 305299, ЄДРПОУ 39726851 (пункт 4.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру від 29.12.2016р. №0107/0001902 на суму 9 015 грн. 00 коп. за товар (а.с. 10).

Позивачем вказаний рахунок було оплачено у повній сумі 9 015 грн. 00 коп., про що свідчать виписка по рахунку №26003001011184 Товариства з обмеженою відповідальністю Варварівський зерновий комплекс від 29.12.2016р. (а.с. 11).

Відповідно до пункту 4.4 Договору після оплати товару на протязі 5-ти робочих днів постачальник зобов'язаний передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скетч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був передати позивачу довірчі документи (талони пластикові, паперові або паливні скетч-картки) до 06.01.2017р. (включно).

Як вбачається позивач звертався до відповідача з листом-претензією від 07.02.2017р. №01/0702, відповідно до якої вимагав повернути грошові кошти у розмірі 9 015 грн. 00 коп. - суми попередньої оплати за товар. Про направлення листа-претензії відповідачу свідчить фіскальний чек Укрпошти від 08.02.2017р. №1654 та опис від 08.02.2017р. вкладення у цінний лист (а.с. 13-16).

На момент розгляду справи доказів передачі позивачу довірчих документів (талони пластикові, паперові або паливні скетч-картки) на придбання товару відповідачем не надано.

Матеріали справи містять підписаний сторонами акт звірки за період з 01.02.2017р. по 25.04.2017р., з якого вбачаться про існування у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі 9 015 грн. 00 коп. (а.с. 33).

Як вбачається укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, позивач обґрунтовано вимагає від відповідача повернення йому перерахованої суми попередньої оплати у розмірі 9 015 грн. 00 коп.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

Отже, пеня за несвоєчасну поставку згідно розрахунку становить 587 грн. 83 коп. (з 07.01.2017р. по 05.04.2017р.).

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 63 грн. 00 коп. - 3% річних та 190 грн. 31 коп. - інфляційних втрат, то такі вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 Цивільного кодексу України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Отже, відповідачем порушено зобов'язання з поставки товару, а не грошового зобов'язання, внаслідок чого застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України є безпідставним. Умовами договору, укладеного між сторонами відповідальність за несвоєчасне повернення попередньої оплати не передбачена.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повній сумі, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пром гарант плюс (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40А; ідентифікаційний код 39726851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Варварівський зерновий комплекс (54036, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, буд. 31; ідентифікаційний код 36954806) 9 015 (дев'ять тисяч п'ятнадцять) грн. 00 коп. - попередньої оплати, 587 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 83 коп. - пені та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

15.05.2017р.