Рішення

від 16.05.2017 по справі 623/749/17

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/749/17

Номер провадження 2/623/673/2017

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

16 травня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря Ноль С.В.

судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Енергомир про стягнення не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

05 квітня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду с позовною заявою до Приватного підприємства Енергомир про стягнення не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку, компенсації за невикористані дні відпустки, середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що у відповідності з контрактом №1 від 14 червня 2016 року з 14 червня 2016 року працював в ПП Енергомир на посаді головного інженера. Згідно наказу № 06-07 від 14.07.2016 року його було звільнено з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, в зв язку з закінченням строкового трудового договору.

За час роботи відповідач жодного разу не провів виплату заробітної плати. У день звільнення заробітна плата також не була виплачена.

Просить стягнути з відповідача:

заборгованість із заробітної плати в сумі -6670,24 грн.;

компенсацію втрати частини заробітку в сумі 558,12 грн.;

компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 715,00 грн.;

середню заробітну плату за час затримки розрахунку на дату прийняття рішення суду;

моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з явився без поважних причин, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді головного інженера Приватного підприємства Енергомир з 14 червня 2016 року по 14 липня 2016 року відповідно до контракту №1 від 14 червня 2016 року, наказ № 4-07 від 14.06.2016.(а.с.7-9)

Наказом № 06-07 від 14.07.2016 ОСОБА_2 звільнено з посади головного індженера ПП Енергомир в зв язку з припиненням трудового договору, що укладався на певний строк, на підставі ст.36 ч.1 п.2 КЗпП України (а.с.11)

Стаття 43 Конституції України у відповідності зі ст. 23 Загальної декларації прав людини проголосила право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України , заробітна плата виплачується працівникові щомісячно у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник чи уповноважений їм орган зобов'язаний у день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку і зробити з ним розрахунок у терміни, встановлені в ст. 116 даного кодексу, тобто при звільнені працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Цю саму вимогу містить і ст. 12 Конвенції № 95 Міжнародної Організації Праці про охорону заробітної плати, згідно з якою при припиненні дії трудового договору з працівником проводиться остаточний розрахунок із виплатою усієї належної йому заробітної плати.

Як зазначає позивач, в день звільнення розрахунок з заробітної плати не був проведений, до теперішнього часу заборгованість по заробітній платі не сплачена.

Оскільки, відповідачем не надано до суду інформації щодо розміру заробітної плати позивача, її виплати у день звільнення, суд приймає до уваги довідку Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області № 3171/10/1014-08 від 24 квітня 2017 року про відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків відносно ОСОБА_2, з якої вбачається, що за період з 14.06.2016 року по 14.07.2016 року позивачеві нарахована заробітна плата з якої сплачено податки за червень 2016 року - 3250 грн., з якої сплачено податків 585,00 грн. та за липень 2016 року - 3250 грн., з якої сплачено податків 585,00 грн. (а.с.32)

Вказане підтверджено в судовому засіданні індивідуальними відомостями про застраховану особу відносно ОСОБА_2 (а.с.23)

Факту невиплати вказаної суми заборгованості станом на дату звільнення відповідачем в ході судового розгляду справи спростовано не було.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі, без врахування сплачених податків, у розмірі 1170,00 грн. та військового збору в розмірі 97,50 грн. грн., а усього до стягнення підлягає 5232,50 грн.

Відповідно до ст.83 КЗпП України та ст.24 ЗУ Про відпустки від 15.11.1996 року № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Згідно контракту №1 від 14.06.2016 року тривалість основної щорічної відпустки 24 робочих днів, що становить 32 календарних дні.

Позивачем ОСОБА_2 відпрацьовано один календарний місяць, 30 календарних днів (30х32): 355 (кількість календарних днів у році без врахування святкових днів) = 2,70, а тому невикористана щорічна відпустка становить 3 дні.

Відповідно до ч.2 ст.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу, до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація.

В розрахунок середньої заробітної плати включається лише фактичний заробіток за червень 2016 року, таким чином, сума компенсації за невикористані дні відпустки складає 3250,00:15х 3= 650,00 гр.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасну її виплату, суд враховує, що відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу ( з липня 2016 року по квітень 2017 року), при цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Сума компенсації втрати частини заробітної плати, термін виплати якої настав у липні 2016 року, у зв язку з її невиплатою до травня 2017 року становить:

99,9х99,7х101,8,102,8х101,8х100,9х101,1х101,0х101,8х100,9= 111,7-100= 11,7; 5232,50х11,7:100= 612,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки при звільненні позивача з підприємства йому не було виплачено заборгованість по заробітній платі, остаточний розрахунок не проведено, позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки, тобто за період з 15 липня 2016 року по день винесення рішення суду, тобто 16 травня 2017 року.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться згідно з абзацом з п.1.1 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року № 100 із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 , а саме:

Відповідно до абзацу 3 п.2 р.11 Постанови обчислення середньомісячної заробітної плати проводиться виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, які передують події, з якою пов язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше двох місяців, середня заробітна плата обчислюється з виплат за фактично відпрацьований час.

Сума заробітної плати за червень та липень 2016 року становить 6500 грн. Позивачем за цей час відпрацьовано 21 робочий день.

Отже середньоденна заробітна плата позивача складає 309 грн. 52 коп. (6500:21=309,52)

Кількість робочих днів, за час затримки розрахунку з 15.07.2016 року по 16 травня 2017 року складає 209 днів ( 11+22+22+20+22+22+20+20+22+19+9= 209).

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення рішення суду в розмірі 64689,68 грн . ( 309,52х209= 64689,68)

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Судом встановлено, що в результаті неправомірної невиплати позивачеві заробітної плати у період з липня 2016 року, в день його звільнення та по день розгляду справи у суді останньому були заподіяні моральні страждання, порушені нормальні умови життя, пов'язані з невиплатою грошей, позбавленням засобів до існування позивача та його сім ї.

У зв'язку з цим вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню у розмірі 1000 грн.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками , встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру.

Оскільки позивач, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судовий збір за позовом майнового характеру у розмірі 711,84 грн. та за позовом про стягнення моральної шкоди у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214,215,218, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Енергомир , ЄДРПОУ 32778154, розташованого за адресою : 64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Соснова, 5-ж на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт ММ № 452863, що проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість по заробітній платі в сумі 5232,50 грн., компенсацію втрати частини заробітку в сумі 612,20 грн.;компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 650,00 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку на дату прийняття рішення суду в сумі 64 689,68 грн., та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн., а всього 72 184, 38 (сімдесят дві тисячі сто вісімдесят чотири грн. 38 коп.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Енергомир , ЄДРПОУ 32778154, розташованого за адресою : 64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Соснова, 5-ж на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за позовом майнового характеру у розмірі 711,84 грн. та за позовом про стягнення моральної шкоди у розмірі 1600 грн., а всього 2311,84 грн. ( дві тисячі триста одинадцять грн. 84 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Головуючий: