Постанова

від 16.05.2017 по справі 805/1726/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 р. Справа № 805/1726/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області

до Державного підприємства Підприємство Маріупольського виправного центру Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 138)

про стягнення коштів з рахунків у банках платника податку на суму податкового боргу у сумі 160785 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДФС у Донецькій області заявлено позов до Державного підприємства Підприємство Маріупольського виправного центру Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 138) про стягнення коштів з рахунків у банках платника податку на суму податкового боргу у сумі 160785 грн. 31 коп.

Позивач в обґрунтування адміністративного позову посилається на те, що станом на теперішній час податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток в сумі 160785 грн. 31 коп. не сплачений. 16 травня 2017 року представник позивача до суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, жодних заперечень, заяв або клопотань до суду не надав.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство Підприємство Маріупольського виправного центру Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 138) зареєстроване як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 08679965, перебуває на податковому обліку у Маріупольській об'єднаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що заборгованість з податку на додану вартість, яка заявлена позивачем до стягнення у сумі 156685 грн. 74 коп. виникла на підставі податкової декларації з податку на додану вартість від 20 липня 2015 року № 9153318973 за червень 2015 року на суму 8977 грн., уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21 жовтня 2015 року № 9216411673 за липень 2015 року на суму 12801 грн., де самостійно нараховано суму штрафу у зв'язку з виправленням помилки у сумі 384 грн., від 1 серпня 2015 року № 9217937070 за серпень 2015 року у сумі 1151 грн., де самостійно нараховано суму штрафу у зв'язку з виправленням помилки у сумі 202 грн., від 14 січня 2016 року № 9000740416 за липень 2015 року у сумі 384 грн., від 29 лютого 2016 року № 9025393139 за грудень 2015 року у сумі 25211 грн., від 20 травня 2015 року № 9082275028 за грудень 2015 року у сумі 25211 грн., податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2016 року № 0011391200 на суму 9371 грн. 79 коп., від 3 жовтня 2016 року № 0001561200 на суму 259 грн. 09 коп., від 5 серпня 2016 року № 0011001200 на суму 10347 грн. 16 коп., а також пені у сумі 54642 грн. 70 коп. Дані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та у судовому чи адміністративному порядку не оскаржувались.

Заборгованість з податку на прибуток, яка заявлена позивачем до стягнення у сумі 4099 грн. 57 коп. виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2015 року № 0008241500 на суму 2040 грн., від 6 квітня 2016 року № 0000341200 на суму 1020 грн., від 17 листопада 2016 року № 0012271200 на суму 900 грн. та пені у сумі 139 грн. 57 коп. Дані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем особисто про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та розписки представника відповідача у корінцях рішень та у судовому чи адміністративному порядку не оскаржувались.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом з метою стягнення до бюджету суми податкового боргу була направлена відповідачу податкова вимога від 26 листопада 2001 року № 2/120 на суму 21595 грн. 15 коп., яка була отримана відповідачем 28 листопада 2001 року та у судовому чи адміністративному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до ідентифікаційних даних позивача у відповідача є відкриті рахунки в установах банку.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Та відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Доказів сплати податкового боргу відповідач не надав суду. Наявність податкового боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток на загальну суму 160785 грн. 31 коп. на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду розрахунку суми заборгованості, зворотного боку облікової картки платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Головного управління ДФС у Донецькій області до Державного підприємства Підприємство Маріупольського виправного центру Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 138) про стягнення коштів з рахунків у банках платника податку на суму податкового боргу у сумі 160785 грн. 31 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства Підприємство Маріупольського виправного центру Управління Державної Пенітенціарної служби України в Донецькій області (№ 138) (87527, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Каменська, 71, ЄДРПОУ 08679965) на користь держави податковий борг у сумі 160785 грн. (сто шістдесят тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень) 31 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 16 травня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.