Рішення
від 13.05.2017 по справі 904/1892/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.05.2017 Справа № 904/1892/17

За позовом Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект", м. Дніпро в особі Криворізької філії державного підприємства "Дніпропет

до Приватного акціонерного товариства "ПАСАТ", м. Кривий Ріг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро

про врегулювання розбіжностей переддоговірного спору Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 14 від 21.12.2016

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 664/1001 від 14.12.2016

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" в особі Криворізької філії державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного підприємства "ПАСАТ" (далі - підповідач) про врегулювання розбіжностей переддоговірного спору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 порушено провадження у справі № 904/1892/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 06.04.2017.

29.03.2017 до суду від позивача надійшла заява про заміну предмету позову.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго"; відкладено судове засідання на 27.04.2017.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 продовжено строк розгляду спору до 13.05.2017 включно; відкладено судове засідання на 12.05.2017.

11.05.2017 від позивача надійшли:

- тристоронній Акт перевірки від 10.05.2017;

- заперечення проти пояснень третьої особи.

12.05.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.05.2017.

13.05.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки повноважний представник відповідача про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджує протокол судового засідання від 12.05.2017.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Повноважний представник третьої особи вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими.

У судовому засіданні 13.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2005 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Дніпропетровській області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Пасат" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Пасат") (далі - Відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2012-ОД (далі - Договір оренди), відповідно до п. 1 якого, Орендодавець передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме майно приміщення - вбудоване приміщення в будинку гаражів інституту (далі - об'єкт оренди), загальною площею 85,69 м 2 , розміщене за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул.Пушкіна, 4, на 1 - му поверсі одноповерхового будинку, що знаходиться на балансі Позивача, вартість якого, згідно незалежної оцінки, становить 28 535,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення стоянки автомобілів Відповідача без права використання орендованого приміщення за призначенням авторемонтних майстерень.

За приписами п. 5.12 Договору оренди, Відповідач зобов'язується укласти з Балансоутримувачем (Позивачем) договір на сплату експлуатаційних витрат на утримання приміщення та комунальних послуг.

На виконання умов вищезазначеного Договору оренди, Орендодавець за узгодженням з Балансоутримувачем (Позивачем) передав в оренду нежитлове вбудоване приміщення в будинку гаражів інституту, загальною площею 85,69 м 2 , що підтверджує Акт приймання-передачі від 01.12.2005.

Додатковою угодою від 01.03.2007 до вищевказаного Договору оренди призначення майна змінено на розміщення стоянки для автомобілів .

Крім того, на виконання умов вищевказаного Договору оренди, 01.01.2014 між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 7 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, який відповідно до п. 5.1 Договору припинив свою дію 31.12.2016. За приписами п. 1.5. вищевказаного договору, Відповідач користується приміщенням загальною площею 87,7 м 2 .

01.01.2017 сторони розпочали процедуру укладання нового договору № 10 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір відшкодування витрат), відповідно до п. 1 якого, Позивач забезпечує обслуговування, технічну експлуатацію, ремонт будівлі та її інженерних мереж (в тому числі виконання робіт пов'язаних з приведенням будинку та його інженерних мереж у відповідність до норм діючого законодавства), що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 4, загальною площею 3655,4 м 2 , а також утримання прибудинкової території, а Відповідач бере участь у витратах Позивача на виконання вказаних робіт пропорційно до орендованої ним загальної площі в цій Будівлі (87,7 м 2 ), якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Позивачем за цим Договором.

Як свідчить з матеріалів справи, 10.02.2017, розглянувши проект Договору відшкодування витрат, Відповідач надав його Позивачу з протоколом розбіжностей, в якому виклав свої пропозиції про зміни змісту окремих умов договору.

Позивач звертає увагу суду, що відповідно до вимог ст. 181 Господарського кодексу України, сторонами було врегулюванні розбіжності умов пункту 1.1., підпункту 1 пункту 1.2., пункту 1.4., пункту 1.5., пункту 1.6., пункту та пункту 5.7. Договору відшкодування витрат, а умови підпункту 2 пункту 1.2., пункту 2.2.3., пункту 3.1.3. та додатку № 1 до договору залишились неврегульованими. Відповідач наполягає на внесені запропонованих ним змін до Договору відшкодування витрат, мотивуючи їх необґрунтованістю щодо відшкодування компенсації перетікання реактивної електроенергії, та наполягає не неодмінній зміні перерахунку додатка № 1 до Договору і погодив врегулювання цих розбіжностей у суді. Свої заперечення Відповідач обґрунтовує тим, що помилково вважає себе субспоживачем електроенергії і, так як його щомісячне споживання активної електроенергії значно менше за 5000 кВт/год, він не зобов'язаний платити за перетікання реактивної електроенергії, а додаток № 1 до Договору відшкодування витрат він вважає таким, що не відповідає Закону України Про житлово-комунальні послуги та Постанови КМУ № 529 від 20.05.2009 Про затвердження типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибуткових територій .

Позивач наполягає та тому, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати компенсацію перетікання реактивної електроенергії, сплаченої постачальнику послуг, пропорційно, згідно з показниками використаної активної електроенергії, з наступних підстав.

Для забезпечення будівлі енергоносіями, Позивачем (Балансоутримувачем) було укладено договори з відповідними постачальниками, у тому числі було укладено договір з енергопостачальною організацією (надалі - Постачальник), про постачання електроенергії, у відповідності до вимог п. 3.1. "Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 № 19, одним з пунктів якого передбачено компенсацію за перетікання реактивної електроенергії, так як середньомісячне споживання Позивачем активної електроенергії за всіма точками обліку, включаючи і Відповідача, на одній площадці більше за 5000 кВт/год. Відповідач використовує активну електроенергією, виділену та лімітовану Постачальником для Позивача. Кількість отриманої Відповідачем електроенергії обліковується лічильником, встановленим Позивачем на вході розподільчих мереж до орендованих приміщень.

Враховуючи приписи п. 1.2., 1.6. Правил користування електричною енергією (надалі -Правила), Позивач вказує про те, що Відповідач не є субспоживачем, так як між ним та Постачальником не укладено відповідного договору, тож і Позивач не має права укласти договір з Відповідачем про технічне забезпечення електропостачання, де відобразити умови відшкодування за перетікання реактивної електроенергії.

Приймаючи до уваги, що у сторін Договору відшкодування витрат відсутні прилади обліку реактивної енергії, відповідно до приписів п. 5.5. "Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами" та листа від 07.08.2013 № 03/11-3674 "Щодо розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, плата за перетікання реактивної електроенергії стягується з Позивача без віднімання перетікання реактивної електроенергії Відповідача. Розрахунки, що враховують перетікання реактивної електроенергії електромережами Позивача, підрахованого до межі розділу мереж з Позивачем та Відповідачем, проводяться лише між ними. При цьому Відповідач сплачує Позивачу плату за обсяги перетікань на межі розділу їх електромереж, а Постачальник проводить розрахунки з Позивачем за обсяги перетікань на межі розподілу власних мереж і мереж останнього.

Позивач вказує про те, що правомірність його вимог також підтверджується листами від 11.01.2014 № 01/11-84 Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ОСОБА_3 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 10.07.2014 № 4040/26/47-24.

Щодо додатку № 1 до Договору, типовий розрахунок відшкодування вартості послуг по обслуговуванню нежитлових приміщень наданих в оренду відсутній, то ж, на думку Позивача, цей розрахунок повинен базуватись на задоволені умов чинного типового договору, затвердженого наказом від 23.08.2000 № 1774 Фонду державного майна України, де Орендар зобов'язаний відшкодовувати Балансоутримувачу витрати пов'язані з забезпеченням всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, створенням необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а також інші витрати пов'язані з комунальними послугами, які входять до цього договору.

Згідно приписів пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 16 Витрати (далі по тексту - Стандарт), затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N27/4248, прямі витрати - це витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом. Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Так як у Позивача відсутній вид діяльності з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, то ж певні його працівники виконують необхідний комплекс робіт, пов'язаний з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі Відповідачу і його співробітникам, тобто виникає додаткова послуга (забезпечення умов для здійснення господарської діяльності орендаря).

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п. 13 Стандарту).

Так, завідуюча господарством організовує та контролює роботу загальногосподарського персоналу, який обслуговує приміщення загального користування, прибудинкову територію та співпрацює з орендарями з питань забезпечення можливості їх безперервної господарської діяльності.

Сторож цілодобово охороняє приміщення будівлі та прибудинкову територію.

Робітник доглядає та прибирає прибудинкову територію, проводить поточний ремонт приміщень, виконує іншу роботу по підтримці елементів будівлі у належному стані.

В основу розрахунку вартості послуг по обслуговуванню нежитлових приміщень наданих в оренду Відповідачу включена заробітна плата обслуговуючого персоналу в тій частині часу, яка витрачена робітниками на виконання комплексу робіт для обслуговування орендарів з наступного розрахунку:

0,5 години/день х 5 робочих днів = 2,5 год. в робочу неділю х 51 тиждень/рік = 124,5 год./рік.

Загальна сума відшкодування частини заробітної плати розрахована згідно штатного розкладу підприємства - балансоутримувача на час укладання договору. Тож при розрахунку відшкодування (наданих послуг) заробітної плати працівника, задіяного у відношеннях з орендарем, врахована його сукупна річна заробітна плата, кількість робочих годин, кількість працівників та витраченого ними часу, що визначає їх вартість на один метр квадратний орендованої площі. Заробітна плата працівників Позивача є конфіденціальною інформацією, тому вона вказана за їх посадами та зазначається загальною сумою.

Приклад розрахунку відшкодування частини заробітної плати (надання послуг) одного працівника:

(3200 грн. х 12 міс.) : 1986 год/рік х 124,5 год. (обслуг) х 1 чол. = 2407,25 грн.: 12 міс. = 200,60 грн./міс: 3655,4 м (загальна площа будівлі) = 0,05 грн./м 2 орендованої площі в місяць.

На заробітну плату нараховується єдиний соціальний внесок, тому також присутній у розрахунку.

Щодо податку на землю, відповідно до приписів ст. 14.1.147. Податкового кодексу України (далі - ПКУ), плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної власності. Землекористувачі є платниками земельного податку (ст. 269 ПКУ). Земельні ділянки, які перебувають у користуванні - є об'єктами оподаткування (ст. 270 ПКУ). Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою (ст. 287 ПКУ). Позивач є балансоутримувачем будівлі № 4 по вул.Пушкіна у м. Кривому Розі, а відповідно є землекористувачем площі землі, яка знаходиться під нею. Тож податок на землю є витратами Позивача на утримання будівлі і мають бути відшкодованими в частині займаної Відповідачем площі.

Враховуючи вищевикладене, Позивач просить суд:

Вважати укладеним договір в частині неврегульованого підпункту 2 пункту 1.2., пункту 2.2.3. та пункту 3.1.3 договору № 10 від 01.01.2017 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, між Державним підприємством Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва Дніпроцивільпроект та Приватним акціонерним товариством Пасат в редакції Державного підприємства Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва Дніпроцивільпроект , а саме:

1.1. Підпункт 2 пункту 1.2. договору № 10 від 01.01.2017 року у наступній редакції: 2)відшкодування (надання) комунальних послуг, вартість яких встановлюється за діючими розцінками і тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності, на підставі існуючих договорів з постачальниками цих послуг, якими є:

- активна електрична енергія - згідно показників лічильника, які фіксуються Сторонами в акті погодженої форми зразка (додаток № 3), в межах доведеного Орендарю ліміту (додаток № 2) споживання від Балансоутримувача;

- відшкодування компенсації перетікання реактивної електроенергії, пропорційно показникам лічильника використаної активної електроенергії;

- водопостачання та водовідведення - згідно показників лічильників, які фіксуються Сторонами в акті погодження форми зразка (додаток № 4)

1.2. Пункт 2.2.3. договору № 10 від 01.01.2017 року у наступній редакції: 2.2.3. Самостійно та своєчасно отримувати у Балансоутримувача акти надання послуг, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки до сплати.

Вносити плату на рахунок Балансоутримувача за обслуговування Будівлі (технічна експлуатація, ремонт будівлі та її інженерних мереж, утримання допоміжних приміщень, інженерно-технічного обладнання, прибудинкової та додаткової території) пропорційно до орендованої загальної площі у Будівлі, а також за фактично отримані комунальні послуги (реактивна електроенергія, водопостачання та водовідведення), не пізніше останнього числа поточного місяця.

Здійснювати попередню оплату за активну електроенергію до 2-го числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі суми послуг, отриманих у попередньому розрахунковому періоді, але не менше суми встановленого ліміту.

Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання додаткових послуг, суми завданих збитків тощо) здійснюється на рахунок Балансоутримувача на підставі самостійно отриманих у останнього рахунків, протягом десяти банківських днів з дня їх отримання.

У разі не явки Орендаря або його уповноваженого представника для отримання рахунків та/або актів надання послуг, Балансоутримувач направляє Орендарю рахунки та акти поштою рекомендованим листом, з описом вкладення, на юридичну адресу, що вказана у Договорі. В такому разі рахунки та акти вважаються отриманими та підписаними Орендарем з дня їх відправлення.

При нарочному отриманні Орендарем рахунків та/або актів надання послуг та не повернення їх, протягом наступних п'яти робочих днів, оформленими або з запереченням Балансоутримувачу, зазначені акти вважаються підписаними Орендарем з дня їх отримання.

При несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.

1.3. Пункт 3.1.3. договору № 10 від 01.01.2017 року у наступній редакції:

3.1.3. Обмежити або припинити обсяг передачі електричної енергії Орендарю обґрунтованою вимогою Балансоутримувача за умови неповної оплати за спожиту активну електроенергію та/або компенсацію перетікання реактивної електроенергії, у разі виникнення заборгованості більш як за один місяць або перевищення ліміту споживання активної електроенергії більше як на 10% продовж двох місяців, а також при порушенні правил користування електроприладами та в разі негайного (аварійного) ремонту електрообладнання та мережі.

Вважати укладеним договір в частині неврегульованого додатку № 1 Розрахунок вартості послуг по обслуговуванню нежитлових приміщень наданих в оренду до договору № 10 від 01.01.2017 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, між Державним підприємством Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва Дніпроцивільпроект та Приватним акціонерним товариством Пасат в редакції Державного підприємства Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва Дніпроцивільпроект .

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідач, як субспоживач, має середньомісячне споживання активної електроенергії значно нижче ніж 5000 кВт/год, то між Відповідачем та основним споживачем, яким є Позивач, укладання договору про технічне забезпечення електропостачання неможливе, а відповідно і нарахування до сплати за перетікання реактивної електроенергії є неправомірним.

Існуючий Додаток № 1 до Договору відшкодування витрат підлягає анулюванню, та складанню нового у відповідності до Закону України Про житлово-комунальні послуги на засадах відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів (стаття 30 Закону), Постанови Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року Про затвердження Типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій , та Постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги з врахуванням норм часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 603 від 25.12.2013 року.

Третя особа вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки:

- в положеннях Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутня згадка про активну та реактивну електроенергію;

- приписи Правил користування електроенергією та "Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами" не можуть застосовуватися до спірних правовідносин між Позивачем та Іідповідачем, оскільки Відповідач не є ні споживачем ні субспоживачем електроенергії;

- при відсутності орендарів, Позивачу не нараховувалась би компенсація за перетікання реактивної електроенергії.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі .

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами, регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (із змінами), а також договором про постачання електричної енергії, укладеним між постачальником електричної енергії та споживачем.

Господарський суд вважає, що приписи Правил користування електроенергією та "Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами" не можуть застосовуватися до спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем, оскільки Відповідач не є ні споживачем ні субспоживачем електроенергії.

Господарський суд також звертає увагу на те, що:

- у Позивача та Відповідача відсутні прилади обліку реактивної енергії, відповідно до приписів п. 5.5. "Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами";

- плата за перетікання реактивної електроенергії стягується з Позивача без віднімання перетікання реактивної електроенергії Відповідача;

- розрахунки, що враховують перетікання реактивної електроенергії електромережами Позивача, підрахованого до межі розділу мереж з Позивачем та Відповідачем, проводяться лише між ними. При цьому Відповідач сплачує Позивачу плату за обсяги перетікань на межі розділу їх електромереж, а Позивач проводить розрахунки з Постачальником за обсяги перетікань на межі розподілу власних мереж і мереж останнього;

- правомірність вимог позивача підтверджується листами від 11.01.2014 № 01/11-84 Головного державного інспектора України з енергетичного нагляду ОСОБА_4 (а.с. 26) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 10.07.2014 № 4040/26/47-14 (27).

Відповідач наполягає на тому, що існуючий додаток № 1 до договору необхідно анулювати та скласти новий у відповідності до Закону України Про житлово - комунальні послуги та Постанови КМУ від 20.05.2009 № 259 Про затвердження Типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій .

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що вірна назва Постанови КМУ від 20.05.2009 № 259 Про затвердження Типового договору надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і вона застосовується лише до житлових будинків, їх споруд та прибудинкових територій. Окрім того, Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій втратив чинність 01.06.2011, а тому посилання Відповідача в даному випадку є помилковими.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Пунктом 3 "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" (надалі - Методика), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, передбачено, що до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, на балансі якого перебуває це майно. Згідно умов типового договору, затвердженого наказом від 23.08.2000 № 1774 Фонду державного майна України, Орендар зобов'язаний відшкодовувати Балансоутримувачу витрати пов'язані з забезпеченням всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території, створенням необхідних житлових умов і здійснення господарської діяльності, та витрати за комунальні послуги .

Крім того, за приписами п. 5.12 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2012-ОД від 01.12.2005, Відповідач зобов'язується укласти з Балансоутримувачем (Позивачем) договір на сплату експлуатаційних витрат на утримання приміщення та комунальних послуг . Вказаний договір оренди Відповідачем у встановленому законом порядку визнаний недійсним не був. Доказів його припинення сторонами до суду не надано.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що Позивач з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості повністю обґрунтував власну редакцію спірних пунктів договору, що з боку Відповідача не було спростовано жодним чином, тому позов підлягає задоволенню.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 6, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст. 44 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.