Рішення

від 15.05.2017 по справі 904/4007/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2017 Справа № 904/4007/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спеціальне охоронно-детективне агентство "Легіон", м. Дніпро

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення 47052,94 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: директор ОСОБА_1, паспорт серії ЕЕ № 239179, виданий 04.07.2008, посвідчення водія № 445585 від 23.10.2001; представник ОСОБА_2, довіреність № б/н від 29.03.2017;

від відповідача: юрисконсульт ОСОБА_3, довіреність № 1085 від 12.04.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спеціальне охоронно-детективне агентство "Легіон" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (відповідач) з позовом про стягнення 31113,81 грн боргу за надані послуги з охорони об'єктів, 12885,59 грн інфляційних нарахувань, 3033,54 грн 3% річних.

13.04.2017 позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог, у якій вказав, що відповідач 04.04.2017 повністю сплатив суму основного боргу, тому вимоги про стягнення боргу виключені, а розмір вимог про стягнення 3% річних збільшено до 3046,33 грн, інфляційних до 13550,33 грн у зв'язку з нарахуванням їх по 03.04.2017 включно.

Заява прийнята судом до розгляду, предметом розгляду є викладені в ній вимоги.

Відповідач 20.04.2017 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що сума основного боргу ним сплачена та вказав на невірний розрахунок інфляційних втрат. За даними відповідача розмір інфляційних втрат складає 11406,67 грн. Заперечень проти розміру 3% річних відповідач не надав.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

09 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю спеціальне охоронно-детективне агентство "Легіон" та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради було укладено договір №01/15-ох від 09.04.2015 про надання послуг по охороні об'єкту з допомогою охоронної і тривожної сигналізації.

Як невід'ємні додатки до договору (п.2.1. договору) сторонами було узгоджено та підписано Дислокацію об'єктів замовника - додатки №3/1, №3/2/, 3/4, №4/4, №5/4, №6/4 до договору.

Також сторонами було узгоджено та підписано додаткову угоду №1/15 від 19.10.2015 про зміну вартості послуг, додаток №1 Калькуляція до додаткової угоди №1/15 та додаткову угоду №2/15 від 01.12.2015 про зміну вартості послуг.

31.12.2015 сторони уклали додаткову угоду №3 про пролонгацію договору на 2016 рік. Відповідно до п.7.1. договір вступає в силу з 09.04.2015 та діє до 31.12.2015.

Згідно із п.7.2. договору - якщо жодна із сторін протягом 15-ти календарних днів до його закінчення не заявить у письмовій формі про його розірвання - договір є пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

01.02.2016 сторони за взаємною домовленістю розірвали договір з 01.02.2016, на підтвердження чого до позову додається додаткова угода від 01.02.2016.

На момент звернення із цим позовом, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у відповідача змінилося найменування (назва). Нове найменування (назва) відповідача - Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради.

Згідно із умовами Договору (п.1.1.), позивач зобов'язався здійснювати в інтересах відповідача охорону об'єктів за адресами, вказаними в додатках до договору "Дислокація об'єктів Замовника", вказаним у додатку №3 до договору (п.2.1.) шляхом спостереження з допомогою пульту централізованого спостереження, за станом охоронної сигналізації, виїзду і дій групи захвату при спрацьовуванні охоронної сигналізації, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані позивачем послуги у встановлені договором строки (п.4.3. договору).

Вартість послуг обумовлювалась із розрахунку за 1 (один) об'єкт та була узгоджена під час укладення договору в п. 5.1, а в подальшому під час дії договору - додатковими угодами та додатками до договору, які є його невід'ємною частиною.

Оплата послуг по охороні повинна була здійснюватися не пізніше 5-го числа поточного місяця (місяця, в якому надаються послуги), що сторони узгодили пунктом 5.2. договору. Оплата здійснюється на підставі рахунку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача (п.5.3. договору). Датою оплати сторони узгодили дату зарахування грошових коштів на рахунок позивача (п.5.4. договору).

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та надав відповідачу на умовах договору послуги з охорони на загальну суму 122 496,07 гривень, що підтверджується Актами приймання-передачі послуг за період з квітня 2015 року по січень 2016 року включно.

Послуги прийняті відповідачем без жодних претензій та зауважень.

Згідно із п. 5.2. договору відповідач повинен сплачувати послуги щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому надано послуги.

Відповідачу були надані рахунки для оплати послуг у відповідності до п. 5.3. договору, проте свої зобов'язання по оплаті відповідач, у встановлені договором строк та порядку, виконав не в повному обсязі і станом на день пред'явлення цього позову борг відповідача перед позивачем становив 31 133,81 грн та складався із суми 17020,00 грн - послуги охорони за вересень 2015 року та 14113,81 грн - послуги охорони за жовтень 2015 року.

Враховуючи обставини справи, надані матеріали. суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ч. 2 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, ст. 193 ч. 7 Господарського кодексу України).

Приписами ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 06.08.2015 по 03.04.2017 за кожним актом виконаних робіт окремо, що у загальній сумі складає 3046,80 грн та інфляційні втрати за аналогічний період у загальній сумі 13436,12 грн. Перевіривши надані позивачем розрахунки за допомогою програми "Законодавство", суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку 3% річних та встановив, що дійсний розмір інфляційних нарахувань складає 12071,04 грн.

Різниця з розрахунком відповідача виникла через те, що останній до періоду розрахунку не включає неповні місяці прострочення, а лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. передбачає таку можливість, яка і використана позивачем.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині вимог про стягнення 3046,80 грн 3% річних 12071,04 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, в решті позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, витрати на оплату судового збору пропорційно розміру обгрунтовано заявлених вимог в сумі 1550,41 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницього, буд. 37, ідентифікаційний код 32688148 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спеціальне охоронно-детективне агентство "Легіон", м. Дніпро, вулиця Героїв Крут, буд. 10, ідентифікаційний код 24998701 3% річних у сумі 3046,80 грн, інфляційних нарахувань у сумі 12071,04 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1550,41 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2017.

Суддя ОСОБА_4