Рішення

від 11.05.2017 по справі 905/592/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.2017                     Справа № 905/592/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.,

розглянувши справу за позовом Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ Донецької області Виробнича одиниця “Дружківкатепломережа”, м.Дружківка Донецької області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МТК-Інвестстрой”, м.Дружківка Донецької області,

про стягнення 5722,02 грн.,

за участю:

представник позивача: не з'явився;

представник відповідача: не з'явився.

Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ Донецької області Виробнича одиниця “Дружківкатепломережа”, м. Дружківка Донецької області звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “МТК-Інвестстрой”, м.Дружківка Донецької області, про стягнення 7722,02 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором на поставку теплової енергії № 501 від 01.10.2010р., рахунки та акти підключення/відключення опалення, розрахунок суми позову.

04.04.2017р. позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог, в яких просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1500,00грн., у зв'язку із погашенням відповідачем 2000,00грн. основного боргу; заборгованість з урахуванням 3% річних у розмірі 312,41грн.; заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3406,57грн.; заборгованість з урахуванням пені – 503,04грн.

Позивач у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву не надав.

Згідно витягу з ЄДРПОУ місцезнаходженням відповідача є: 84205, Донецька область, місто Дружківка, вул. Леніна, б.18А. Про судові засідання відповідач повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, достовірність яких (відомостей) презюмується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

При дослідженні тексту договору, на якій посилається позивач як на підставу своїх вимог, господарським судом встановлено, що за підписаним керівниками підприємств договором поставки теплової енергії № 501 від 01.10.2010р. Постачальник (позивач) бере на себе обов'язок постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач (відповідач) зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору для потреб опалення в період опалювального сезону (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) на початок місяця (п. 6.3 договору).

Згідно з п. 6.4 договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

-          при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця.

-          у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Кінцеві розрахунки за спожиту теплову енергію споживач зобов'язаний сплачувати не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим (п. 6.5 договору).

Договір набуває чинності з 01.10.2010 р. та діє до 01.10.2011 р. (п. 10.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 договору).

Як встановлено судом, згідно з наданими до справи актами про підключення до системи централізованого опалення від 03.10.2013р. та про відключення від системи централізованого опалення від 04.04.2014р., виставленими рахунками, позивачем за період з 01.03.14р. по 04.04.2014р. теплову енергію було поставлено на загальну суму в розмірі 4109,07грн., відповідач частково виконав зобов'язання по оплаті в розмірі 609,07грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3500,00 грн.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач повідомив суд, що сума основного боргу була частково погашена в розмірі 2000,00грн., у зв'язку з чим розмір несплаченої суми заборгованості основного боргу станом на 27.03.2017р. становить 1500,00грн.

Відповідачем доказів оплати заборгованості в розмірі 1500,00грн. суду не надано.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 1500 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.7 договору №501 від 01.10.2010р. за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань.

На підставі вказаного пункту договору позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 503,04 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлені наступні періоди нарахування пені:

на суму 3500,00 грн. з 25.08.2016р. по 15.09.2016р. дорівнює 65,40 грн.;

на суму 3500,00 грн. з 16.09.2016р. по 27.10.2016р. дорівнює 120,49 грн.;

на суму 3500,00 грн. з 28.10.2016р. по 07.12.2016р. дорівнює 109,78 грн.;

на суму 3500,00 грн. з 08.12.2016р. по 25.01.2017р. дорівнює 131,20 грн.;

на суму 3500,00 грн. з 26.01.2017р. по 22.02.2017р. дорівнює 75,18 грн.

Тому, загальний розмір пені, який підлягає до стягнення дорівнює 501,87 грн.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляції в сумі 3406,57 грн. за період з 06.03.2014р. по 01.02.2017р., та трьох процентів річних в сумі 312,41 грн. за період з 06.03.2014р. по 23.02.2017р.

Суд, перевірив розрахунок заборгованості із застосуванням індексу інфляції, нарахованого за період з 06.03.2014р. до 01.02.2017р. (включно) та встановив індекс інфляції в розмірі 3558,51грн.

Але, позивачем заявлена сума індексу інфляції в розмірі 3406,57грн., що не суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44, 49, 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ Донецької області Виробнича одиниця “Дружківкатепломережа”, м.Дружківка Донецької області, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “МТК-Інвестстрой”, м.Дружківка Донецької області, про стягнення 5722,02 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “МТК-Інвестстрой” (84205, Донецька область, місто Дружківка, вул. Соборна, б.18А, код ЄДРПОУ 33554015) на користь Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (84307, Донецька область, м. Краматорськ, провулок Земляний, 2; ЄДРПОУ 03337119) в особі виробничої одиниці “Дружківкатепломережа” (84207, Донецька область, м.Дружківка, вул. Космонавтів, 39; ЄДРПОУ 05540853) основний борг в сумі 1500,00 грн., інфляцію в сумі 3406,57 грн., три проценти річних в сумі 312,41 грн. та пеню в сумі 501,87 грн., судовий збір в сумі 1599,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення підписаний 16.05.2017р.          

Рішення набирає законної сили 29.05.2017р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна